ЛЕКЦІЇ № 29-30

МетодикИ ПРОТИДІЇ

ХУЛІГАНСТВУ І КРАДІЖКАМ

Лекції висвітлюють такі питання:

1. Криміналістична характеристика різних видів хуліганських проявів.

2. Особливості методики протидії окремим видам хуліганства.

3. Криміналістична характеристика різних видів крадіжок.

4. Особливості методики протидії окремим видам крадіжок, можливості мікрооб’єктологічних відомостей.

Питання 1.Криміналістична характеристика різних видів хуліганських проявів

Криміналістична характеристика хуліганства, її співвідношення з кримінально-правовою класифікацією хуліганства:

1. Просте хуліганство.

2. Злісне хуліганство.

3. Особливо злісне хуліганство.

4. Групове хуліганство.

5. Хуліганство, що скоєно із застосуванням механічної, вогнепальної чи вибухової зброї, тощо.

Основні різновиди хуліганських проявів:

1. Порушення спокою громадян і нормальної роботи підприємств та установ або масових заходів.

2. Брехливі викрики.

3. Порушення моральних устоїв суспільства.

4. Порушення гуманістичних норм суспільства.

5. Безпричинне чи із незначної причини заподіяння тілесних пошкоджень і майнової шкоди особі.

Такого роду дії зі сторони посадових осіб утворюють склад злочину, передбачений, як правило, ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень» КК України, найбільш типовим проявом є бійки, завдання шкоди майну, блокування трибуни та інші перераховані дії народних депутатів у стінах парламенту.

Типові слідчі ситуації на момент порушення справи:

1. Переслідуваного затримано у процесі скоєння злочину чи безпосередньо після цього.

2. Особа переслідуваного відома, але він ухиляється від слідства.

3. Особу переслідуваного не встановлено.

4. Під час хуліганських дій заподіяна майнова шкода чи тілесні пошкодження тощо.

Типові версії по справах про хуліганство:

1. Скоєно адміністративне хуліганство.

2. Скоєно суспільне небезпечне хуліганство.

3. Скоєно інше макроправопорушення, зокрема, перевищення владою чи зловживання службовим становищем тощо.

Обставини, що підлягають доказуванню по даній категорії антикримінальних справ в залежності від характеру суспільне небезпечних дій:

1. Які саме дії скоїв переслідуваний.

2. Чи є в цих діях ознаки хуліганства і які саме.

3. Де і коли скоєні хуліганські дії.

4. Чи не були хуліганські прояви злучені із скоєнням інших макроправопорушень.

5. Хто скоїв хуліганські дії і чи не притягувалася ця особа за суспільне небезпечне чи суспільне шкідливе хуліганство раніше.

6. Хто саме потерпів від хуліганських проявів.

7. Яку саме шкоду їм заподіяно, їх характер та розміри.

8. Які умови і причини сприяли скоєнню даного злочину.

9. Узагальнена характеристика: 9.1 Особи переслідуваного. 9.2. Особи потерпілого. 9.3. Інших обставин скоєння хуліганства.

Питання 2. Особливості методики протидії окремим видам хуліганства

Особливості тактики окремих де-факто процесуальних і парапроцесуальних дій по справам про хуліганські прояви:

1. Огляду місця діяння, при якому необхідно розширювати зону пошуку, прискіпливо вивчати шлях, яким зник переслідуваний, використовувати собаку-детектора для переслідування його по «гарячих слідах». При здійсненні хуліганства із застосуванням фізичної сили та механічної, вогнепальної чи вибухової зброї або інших засобів необхідно уважно вивчати територію для виявлення слідів боротьби, оскільки потерпілі нерідко чинять опір. При огляді пошкоджених об’єктів, необхідно вилучати запахові сліди з місць, яких торкався переслідуваний, шукати сліди пальців рук, фіксувати сліди злому та ін..

2. Затримання і судово-медична експертиза. переслідуваного.

3. Допиту переслідуваного і потерпілого, очна ставка (одночасний допит) між ними. Допит підозрюваного стосується з’ясування загальної картини діяння злочину, кількості присутніх, хто вони, чи знайомі вони підозрюваному. При допиті потерпілого з’ясовується місце, час, обстановка в момент хуліганських дій та перед їх виникненням, скільки було правопорушників, яку мали зброю чи предмети, у чому виражались хуліганські дії, як вели себе хулігани після правопорушення, чи знайомі йому правопорушники, які були дії потерпілого до, під час та після вчиненого злочину та ін..

4. Призначення:

4.1. Судово-медичної експертизи злочинця і потерпілого.

4.2. Балістичної експертизи (експертизи вогнепальної зброї і боєприпасів та слідів протиправного поводження з ними).

4.3. Експертизи механічної зброї та слідів протиправного поводження з нею.

4.4. Експертизи вибухової зброї, пристрої і речовин та слідів протиправного поводження з ними.

4.5. Різних видів експертизи матеріалів, речовин і виробів з них.

4.6. Фоноскопічної експертизи.

4.7. Товарознавчої експертизи.

4.8. Почеркознавчої та інших судових експертиз.

5. Допиту свідків, який направлений на встановлення та перевірку обставин розслідуваного злочину, вони можуть повідомляти об’єктивні дані про час, місце, учасників даного діяння.

6. Експерименту.

7. Перевірки та\чи уточнення показань на місці.

8. Впізнання та проведення інших де-факто процесуальних дій з виявлення, розкриття і досудового розслідування різних видів хуліганства.

Питання 3. Криміналістична характеристика різних видів крадіжок

Криміналістична і кримінально-правова характеристика окремих видів таємного розкрадання майна (крадіжки):

1. Різновид крадіжки.

2. Типові слідчі ситуації:

2.1. Крадія затримано з краденим.

2.2. Крадія затримано при інших обставинах.

2.3. Особа крадія установлена, але він не затриманий.

2.4. Особа крадія не встановлена.

3. Типові версії на момент внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Особливість розслідування крадіжок визначається криміналістичною характеристикою цих злочинів, яка охоплює власне діяння, способи його готування, скоєння і приховування, механізм слідоутворення, особистісні особливості суб’єкта злочину та потерпілого, а також зв’язки між перерахованими елементами.

Важливим структурним елементом криміналістичної характеристики є:

1. Обстановка скоєння злочину, яка включає місце та час здійснення крадіжки, предмет злочинного посягання, матеріальні елементи оточуючої середи (доступність викраденого майна, наявність чи відсутність охорони та ін..).

2. Час скоєння злочину, найчастіше крадіжки вчиняються у робочі дні з 8 до 18 год. В багатьох випадках місце та час скоєння крадіжок обумовлюється умовами охорони предмету злочинного посягання. Так, крадіжки автомобілів із гаражів вчиняються частіше всього у ніч час, а з відкритих стоянок – вдень; кишенькові крадіжки здійснюються у час пік у транспорті, магазинах та інших багатолюдних місцях.

3. Предмет суспільне небезпечного посягання. По способу вчинення крадіжка представляє собою таємне викрадення чужого майна, тому усі способи крадіжок можливо розподілити таким чином:

1. Способи пов’язані з проникненням до приміщення, які скоєні шляхом:

1.1. Таємного проникнення до приміщення, які супроводжуються зламом;

1.2. Таємного проникнення до приміщення, які не супроводжуються зламом;

1.3. Відкритого проникнення до приміщення.

2. Способи не пов’язані з проникненням до приміщення (кишенькові крадіжки, у осіб, які знаходяться у нетверезому стані та ін..).

3. Відомості про особу злочинця, нерідко такі особи не мають постійного місця проживання, роботи, частіш за все раніше були засудженими, не мають власних сімей, проживають одні або із випадковими знайомими. Усіх злочинців умовно можна розділити на:

3.1. Примітивні злочинці (паразлочинці) – це ті, які скоюють крадіжки без використання технічних засобів в силу певних ситуацій, за наміром, що з’явився миттєво.

3.2. Кваліфіковані злочинці – це особи, які мають чітку антисуспільну спрямованість, та які володіють певними навиками та скоюють крадіжки великої кількості предметів та детально продуманим способом.

3.3. Професійні крадії – це особи, які здійснюють крадіжки в силу постійної анти суспільної направленості.

4. Дані про особу потерпілого – частіш за все злочинець знайомиться з потерпілим напередодні скоєння злочину або вони мають між собою дружні чи сусідські відносини, або є між собою родичами, або поведінка потерпілого була провокаційною до злочину (потерпілий у нетверезому стані або залишив речі без нагляду, запросив додому малознайому людину).

Питання 4. Особливості методики протидії окремим видам крадіжок, можливості мікрооб’єктологічних відомостей

Особливості тактики окремих де-факто процесуальних і парапроцесуальних дій у процесі протидії різним видам крадіжок в залежності від типових слідчих ситуацій, способу та інших обставин їх скоєння:

1. Огляду місця діяння, під час якого виявляються та фіксуються негативні обставини, що вказують на можливе інсценування крадіжки, а також встановлюються такі фактичні дані:

- хто здійснив крадіжку, скільки осіб брало участь, їхні прикмети;

- шляхи підходу до місця крадіжки і його залишення, який використовувався транспортний засіб;

- чим і як давно здійснено злом, чи був зломщик досвідченим, сліди переслідуваного і його дії на місці крадіжки, а також сліди, які могли залишитись на самому переслідуваному, його одязі, знарядді злочину;

- предмети крадіжки, а також способи їх винесення, вивезення, схову.

2. Допиту свідків, за допомогою якого встановлюються дані про прикмети зовнішності підозрюваного, час і спосіб вчинення крадіжки, про сліди або предмети, які залишив переслідуваний на місці злочину, викрадені предмети т а їхні індивідуальні особливості, про напрямок, в якому зникли злочинці, транспортні засоби та ін..

3. Допиту потерпілих, які повідомляють, що викрадено, які родові та індивідуальні ознаки викрадених об’єктів, де знаходилися викрадені речі, час вчинення і виявлення крадіжки, кого потерпілий підозрює та ін..

4. Пошуку, розшуку і затримання переслідуваного, його особистого обшуку.

5. Розшуку, обшуку і виїмки викрадених речей.

6. Допит підозрюваного (обвинуваченого) проводиться після затримання, особистого обшуку, при необхідності освідування. З’ясовується коли. У зв’язку з чим виник намір учинити крадіжку, чи була здійснена підготовка до неї, хто сприяв крадіжці або знав про неї, як вчинена крадіжка, чи використовувалися технічні засоби і які саме, де сховане крадене та ін..

7. Призначення:

7.1. Одорологічної експертизи.

7.2. Експертизи різних видів мікрооб’єктів.

7.3. Товарознавчої експертизи.

7.4. Дактилоскопічної та іншої трасологічної експертизи.

7.5. Інших судових експертиз.

Факти та обставини, що можуть бути встановлені за допомогою мікрооб’єктів (слідів запаху) та інших речових джерел відомостей у процесі протидії крадіжкам:

1. Мікровідбитки переплетіння текстильних волокон з колін одягу злочинця на підвіконні, якщо злочинець потрапив у приміщення і покинув його через вікно.

2. У такій же ситуації мікросубстанцій фарби та інших речових джерел з підвіконня на одязі злочинця.

3. У такій же ситуації та в аналогічних інших сліди запаху злочинця на об’єктах по шляху проникнення в приміщення чи інше сховище та на зворотному шляху.

4. В аналогічній ситуації мікровідбитки мікродеталей папілярного візерунку та іншого мікрорельєфу кожного покрову злочинця на цих же об’єктах.

5. Мікросубстанції взаємно обміну між одягом та об’єктами по шляху пересування переслідуваного.

6. Мікросубстанції взаємного обміну між речовинами з тіла (у т. ч. сліди запаху) та одягу злочинця та викраденими речами та ін.

Дата добавления: 2015-07-20