Конспект лекції № 7

ОСНОВИ ФОТОКІНОЗЙОМКИ І ЗВУКОВІДЕОЗАПИСУ

Конспект лекції висвітлює такі питання:

1. Поняття і система фотокінозйомки і звуковідеозапису як часткового вчення, розподіл його положень.

2. Стисла характеристика закарбовуючих методів фотокінозйомки і відеозапису, їх значення.

3. Основні дослідницькі методи фотокінозйомки і відеозапису, їх загальний огляд і сучасні можливості.

Питання 1. Поняття і система фотокінозйомки і звуковідеозапису як часткового вчення, розподіл його положень

Фотокінозйомка і звуковідеозапис є частковим вченням, яке на основі пізнання сутності, послідовності та інших закономірностей роботи із особистісними і речовими джерелами антикримінальних відомостей має розробити гласні технічні засоби, загальні правила поводження з ними та інші пов’язані з цим положення із використання закарбовуючих і дослідницьких методів фотокінозйомки і звуковідеозапису при проведенні окремих де-факто чи де-юре процесуальних і парапроцесуальних дій чи їх комбінації, у т. ч. із ордистичними заходами, у протидії окремим видам чи групам макроправопорушень чи у протидії такого роду діянням за особливих обставин.

Дане часткове вчення поділяється на два підрозділи:

1. Закарбовуючі методи фотокінозйомки і відеозапису, що традиційно іменується ще й необґрунтованим терміном «судово-оперативна фотографія» [5, с. 98-104 та ін.]. Виходить, нібито тільки ці методи оперативні, тобто невідкладні, а дослідницькі чи інші криміналістичні методи - ні.

2. Дослідницькі фотографічні методи.

Але як й будь-яке інше часткове криміналістичне вчення фотокінозйомка та звуковідеозапис має викладатися не лише у техніці, що притаманне всім без винятку (зрозуміло, за виключенням посібників даного авторського колективу) підручникам та навчальним посібникам з криміналістики [1-17 та ін.], де, до речі, також, як правило, відсутній об’єднаний виклад даного вчення власне як фотокінозйомки та звуковідеозапису.

Лише у підручнику криміналістики за редакцією В. О. Образцова гл. 10 «Криминалистическая фотография и видеозвукозапись» має § 5 «Оформление применения криминалистической фотографии, кинематографии, видеозвукозаписи» нібито вже охоплює у повному обсязі дане часткове вчення як фотокінозйомку та відеозвукозапис [11, с. 139-141], чого все ж таки не спостерігається у самій назві даної глави.

Традиційно дане часткове вчення розглядається тільки як галузь техніки [1-17 та ін.] і, навіть, лише як судова фотографія, як це має місце у підручнику криміналістики за редакцією І. П. Крилова, де гл. 5 так й названа «Судебная фотография» [6]. Цю ж назву дана глава залишила й у більш пізньому виданні підручника з криміналістики за редакцією цього автора, в межах якої, однак, з’явився § 5 «Использование видеозаписи в процессе раскрытия и расследования преступлений» [6].

Аналогічно в підручнику криміналістики за редакцією І.П. Пантелєєва та М.О. Селіванова гл. 10 іменується «Судебная фотография», але має § 5 «Применение киносъемки при проведении следственных действий» [8]. У більш пізньому виданні підручника криміналістики за редакцією вказаних авторів дана глава вже іменується «Судебная фотография, видеозапись и киносъемка», де, однак, немає ще звукозапису [9]. Аналогічний стан справ й у підручнику криміналістики за редакцією М.І. Порубова, де гл. 5 має назву «Криминалистичеакая фотография, киносъемка и видеозапись» [10], де також немає звукозапису, та у багатьох інших підручниках і навчальних посібниках криміналістики.

Більш правильно дане часткове вчення іменувати власне терміном «Фотокінозйомка та відеозвукозапис», а його положення розподіляти між трьома наступними частинами криміналістики, тобто між технікою, тактикою і методикою, пронизуючи їх у відповідних темах, наступним чином.

Основи фотокінозйомки і звуковідеозапису щодо поняття і класифікації такого роду гласних технічних засобів, загальних правил поводження з ними, у т. ч. й у контексті реалізації закарбовуючих і дослідницьких методів, мають викладатися у техніці в межах відповідної теми, у той час як методиці проведення сигналетичної (пізнавальної) фотокіновідеозйомки більш доречніше знаходитися в іншій темі техніки – «Основи антиделіктної інформатики» у контексті такого часткового питання, як реєстрація переслідуваних осіб.

Особливості ж фотокінозвуковідеодокументування процесу і результатів окремих, переважно де-факто, слідчих та судових дій більш правильно розглядати в межах відповідних тем розділу 2 «Тактика проведення окремих де-факто і де-юре процесуальних і парапроцесуальних дій чи їх комбінацій» тактики, коли зокрема, в межах тактики обстеження і, перш за все, обстеження місця діяння, має викладатися тактика фотокіновідеодокументування процесу обстеження місця діяння, а саме тактики орієнтовної фотовідеозйомки, тактики оглядової фотовідеозйомки, тактики вузлової фотовідеозйомки, тактики детальної фотовідеозйомки тощо.

Методичні аспекти положень часткового вчення про фотокінозйомку та звуковідеозапис мають знайти відображення у межах відповідних тем четвертої частини «Методика», як розділу 2 «Методики протидії окремим видам і групам макроправопорушень», так і розділу 3 «Методики протидії макроправопорушенням за особливих обставин», коли є потреба віддзеркалити особливості фотокінозйомки та звуковідеозапису ходу і результатів окремих де-факто слідчих чи судових дій у контексті протидії певній групі чи виду макроправопорушень, наприклад, у протидії вбивствам та заподіянню тілесних пошкоджень чи у протидії організованим макроправопорушенням тощо, де, до речі, можуть бути викладені й особливості документування процесу і результатів проведення певної тактичної комбінації де-факто процесуальних і парапроцесуальних дій та ордистичних заходів, зокрема, при взятті з поличним хабарника, чи при проведенні контрольованої поставки наркотиків тощо.

Питання 2. Стисла характеристика закарбовуючих методів фотокінозйомки і звуковідеозапису, їх значення

Методи криміналістичної фотокінозйомки і відеозапису поділяються на дві великі групи:

1. Закарбовуючі (рос. запечатлевающие) методи фотокінозйомки і звуковідеозапису мають на меті зафіксувати процес і результати проведення окремої де-факто чи де-юре процесуальної або парапроцесуальної дії чи їх комбінації, у т. ч. із ордистичними заходами, або зафіксувати ознаки зовнішності людини для її антикримінальної (антиделіктної – за другою концепцією поняття і системи криміналістики) реєстрації і наступного розшуку (див. лекція 14 з курсу криміналістики).

2 Дослідницькі методи фотозйомки переслідують завдання виявити та зафіксувати невидимі неозброєним оком людини ознаки чи властивості речового джерела антикримінальних відомостей.

Реалізація останнього з методів тільки тоді має сенс, даний метод виконує й закарбовуючу функцію у частині фіксації у візуально доступному вигляді раніше невидимих ознак чи властивостей речового джерела. Тому дослідницький метод по суті є комбінацією власне дослідницького і закарбовуючого методів фотозйомки.

У певному сенсі закарбовуючими є й методи звукозапису, які можуть бути й дослідницькими у контексті експертного дослідження голосу людини чи інших значимих для справи звуків.

Принципово дослідницькими можуть бути й методи кінозйомки та відеозапису, однак придатні для навчального процесу відповідні розробки поки-що відсутні.

Закарбовуючі методи фотокінозйомки і відеозапису, у свою чергу, поділяються на:

1. Вимірювальну фотокінозйомку і відеозапис.

2. Панорамну фотокінозйомку і відеозапис.

3. Репродукційну фотокінозйомку і відеозапис.

4. Сигналетичну (пізнавальну) фотокінозйомку і відеозапис.

5. Стереозйомку чи запис – тобто, у трьох вимірах, голографічна фотокінозйомка чи відеозапис.

6. Мікрозйомку чи запис – тобто, за допомогою збільшувальних кілець або через мікроскоп.

7. Макрозйомку (у звичайному фокусі).

Різновиди вимірювальної фотокінозйомки і відеозапису:

1. Масштабна (для можливості сприйняття об’єкта у дійсних розмірах).

2. Метрична (щоб можна було по фотознімку, проекції кінострічки чи по відеозапису зробити вимірювання відстані чи розміру об’єктів у трьох площинах).

Метрична фотокінозйомка і відеозапис здійснюється наступними методами:

1. Масштабної лінійки (масштабна лінійка кладеться паралельно об’єкту, що знімається).

2. Стрічкового (глибинного) масштабу (масштабна лінійка кладеться уздовж чи перпендикулярно об’єкту, що знімається).

3. Квадратичного масштабу (знімок чи відеозапис робиться через скляну насадку, на якій виконано квадратичний масштаб, що у наступному надає можливість зробити виміри об’єкті та відстані між ними у трьох площинах).

Різновиди панорамної фотокінозйомки і відеозапису за напрямком здійснення:

1. Горизонтальна (об’єктив фотоапарату, кінокамери чи відеокамери рухається паралельно довгого по ширині об’єкта – споруди, місцевості як місця діяння).

2, Вертикальна (об’єктив фотоапарату, кінокамери чи відеокамери знімає поетапно верхню високого об’єкту, рухаючись знизу до верху).

Різновиди панорамної зйомки за способами здійснення:

1. Кільцева (об’єктив фотоапарату, кінокамери чи відеокамери фіксується в одній точці і повертається навколо себе (рос. оси), роблячи поетапні знімки поверхні довгого кільцевого об'єкту, наприклад, всі стіни однієї кімнати, чи навколишня обстановка місцевості як місця події тощо.

2. Лінійна (знімки робляться поетапно поверхні довгого об’єкту, рухаючись паралельно довгому об’єкту).

Можливості репродукційної фотозйомки з появою ксероксу значно розширилися у напрямку більш сучасних методик ксерокопіювання.

Питання 3. Основні дослідницькі методи фотокінозйомки та відеозапису, їх загальний огляд і сучасні можливості

Дослідницькі методи фотокінозйомки та відеозапису поділяються на:

1. Мікрофотокінозйомку і відеозапис (на відміну від закарбовуючої мікрофотокінозйомки і відеозапису, які лише фіксують об’єкт у збільшувальному розмірі, дослідницька мікрозйомка має на меті виявити через збільшення фокусу зйомки чи запису виявити невидимі для неозброєного ока людини ознаки речового джерела).

2. Контрастну фотозйомку - тобто через зміну показників яскравості при зйомці чи запису можна побачити латентнооб’єкти – залитий фарбою чи кров’ю текст, розгледіти тест, зо вицвів на сонячних променях, побачити слабовидимий слід пальця руки тощо.

3. Кольоровоподільну фотозйомку - тобто поетапна зйомка через різні кольорові фільтри (кільця-насадки із кольоровим склом), застосування яких здійснюється по певній методиці в залежності від поставленого завдання, що саме треба побачити в результаті такої поетапної зйомки).

4. Фотокінозйомку і відеозапис у незримих променях – тобто, в інфрачервоних (ІЧ-промені), ультрафіолетових (УФ-промені) і рентгенівських променях, в гамма- і бета-променях.

ІЧ-промені (теплові промені) дозволяють побачити текст, залитий аніліновою фарбою, кров’ю, певними сортами чорнил та ін.

За допомогою УФ-променів можна прочитати витравлений, змитий або затертий текст, сліди сперми, замиті сліди крові та ін. по характерній люмінесценції цих речових, яка спостерігається у затемненому приміщенні і може бути сфотографована або знята кінокамерою чи відеокамерою. Для того. щоб зняти такого роду сліди люмінесценції фотоапаратом, використовують жовтий світлофільтра та чуттєві до люмінесценції фотоплівки або провести фотозйомку цифровим фотоапаратом через жовтий світлофільтр.

Фотозйомка у рентгенівських променях або у бета- чи гамма-променях дозволяє дослідити зброю, замки, пломби та інші непрозорі об’єкти, які мають у структурі значимі для справи траси (відбитки, відображення).

5. Швидкісну фотокінозйомку чи відеозапис, що дозволяє побачити значимі для справи прискорені чи загальмовані процеси слідоутворення та ін.

6. Голографічну фотокінозйомку чи відеозапис, що дозволяє розпізнати штрихи дописок чи виправлень, що зроблені графітними олівцями або через синю копірку чи синіми або чорними чорнилами у документах.

7. Застосування при фотокінозйомці та відеозапису різних видів освітлення:

а) вузьконаправленого (бокового, косопадаючого) освітлення, що дозволяє виявити і відзняти мікровідбитки тексту на аркуші, що знаходився під аркушем, на якому виконувався текст чи інше зображення, мікровідбитки підготовчих рухів при підробці підпису чи іншого фрагменту тексту, мікровідбитки патронного упору вогнепальної зброї на донці стріляної гільзи;

б) дифузного (розсіяного) освітлення, що дозволяє виявити і відзняти відображення підчистки та травлення письмодокументу, слабовидимі потожирові відбитки папілярних візерунків пальців рук на полірованих поверхнях;

в) крізного освітлення, що дозволяє побачити слабовидимі потожирові відбитки папілярного візерунку на склі, слабовидимі відображення травлення або підчистки на папері.

Раніше використовувалися й інші дослідницькі фотографічні методи: електрофотографування, дифузно-копіювальний та ін., значимість яких з урахуванням сучасних можливостей ксерокопіювання та інших сучасних методів значно згасла.

Література: 1. Бирюков В.В. Цифровая фотография: перспективы использования в криминалистике: Лекции. - Луганск: ЛИВД, 2000. - 138 с. 2. Дмитриев Е.Н. Проблемы применения шифровой фотографии при расследовании уголовных дел. - М,, 1998. - 112 с. 3. Корниенко Н.А. Судебная видеозапись: Учеб. пособие. - СПб.: Ин-т ПКПР. Ген. прокуратура РФ, 1995. - 122 с. 4. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. - К.: АТІКА, 2001. - С. 83-130. 5. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. И. Ф. Герасимова, Л. Я. Драпкина. - М.: Высш. шк., 2000. – С. 97-111. 6. Криминалистика: Учебник / Под ред. И. Ф. Крылова. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. - 590 с. 7. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. И.Ф. Крылова, А.И. Бастрыкина. - М.: Дело, 2001. - 800 с. 8. Криминалистика: Учебник / Под ред. И. Ф. Пантелеева, Н. А. Селиванова.- М.: Юрид. лит., 1984. - 544 с. 9. Криминалистика: Учебник / Под ред. И. Ф. Пантелеева, Н. А. Селиванова. - М.: Юрид. лит.,1993. - 592 с. 10. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.И. Порубова. - Мн.: Вишєйшая шк., 1997. - С. 34-39, 41-45. 11. Криминалистика: Учебник /Под ред. В. А. Образцова.- М.: Юрист, 1995. – С. 127-141. 12. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Г. Филиппова, А.Ф. Волынского. - М.: Спарк, 1998. - С. 56-61, 64-67, 69-83. 13. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. - М.: Юрист, 2002. - С. 183-192, 199-205. 14. Найдис И.Д. Судебная кинематография и видеозапись: Учеб. пособие. - Харьков: Вища шк., 1986. - 312 с. 15. Маркусь В. О. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2007. – С. 63-90. 16. Постика И.В. Судебная (криминалистическая) фотография: теория и практика: Монография. - Одесса: Юрид. лит., 2002. - 296 с. 17. Шепитько В. Ю. Криминалистика: Курс лекций. – К.: ООО «Одиссей», 2011. – С. 45-60. 18. Шеремет А. П. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Центр учб. літ., 2009. – С. 87-102.

Дата добавления: 2015-07-20