ЛЕКЦІЇ № 25-26

Загальні положення МЕТОДИКИ

Лекція висвітлюють такі питання:

1. Поняття, система, структура та елементи методики протидії злочинам та іншим макроправопорушенням як четвертої частини криміналістики.

2. Сутність та елементи криміналістичної характеристики злочинів та інших макроправопорушень, її співвідношення з іншими антиделіктними характеристиками.

3. Поняття і різновиди приховування діяння злочину та інших макроправопорушень, ознаки і класифікація інсценування, способи його подолання.

4. Сутність, причини і різновиди дезінформації, способи її представлення і подолання.

Питання 1. Поняття, система, структура та елементи методики протидії злочинам та іншим макроправопорушенням як четвертої частини криміналістики

Методика протидії злочинам та іншим макроправопорушенням як четверта частина криміналістики є сукупність інтегрованих знань про гласні технічні засоби і загальні правила поводження з ними, тактичні прийоми проведення окремих де-факто і де-юре процесуальних і парапроцесуальних дій чи їх комбінацій, у т. ч. у поєднанні із де-факто і де-юре негласними заходами, а також про гласні методичні рекомендації із проведення кожної із стадій протидії окремим видам і групам макроправопорушень чи протидії такого роду діянням при особливих обставинах у вигляді загального чи часткового алгоритму дій антиделіктолога з ведення даної протидії.

Звідси, структуру методики протидії макроправопорушенням фактично складають:

1. Загальна методика протидії макроправопорушенням.

2. Базисна методика протидії окремим видам чи групам макроправопорушень.

3. Часткова методика протидії (алгоритм практичних дій антиделіктолога) певному макроправопорушенню.

4. Базисна методика протидії макроправопорушенням при особливих обставинах.

5. Часткова методика протидії (алгоритм практичних дій антиделіктолога) з певним макроправопорушенням за особливих обставин.

6. Часткова методика проведення певної стадії протидії (алгоритм практичних дій антиделіктолога) окремим видам чи групам макроправопорушень або протидії такого роду діянням за особливих обставин.

Елементи загальної методики протидії макроправопорушенням:

1. Криміналістична характеристика.

2. Типові ситуації і версії.

3. Обставин, що підлягають доказуванню по даній категорії антикримінальних справ за базисним, спеціальним та частковим предметом доказування.

4. Загальні положення взаємодії антиделіктологів та інших суб’єктів процесу протидії макроправопорушенню даного виду чи групи, між собою, з населенням та з різними громадськими установами.

5. Особливостей використання спеціальних знань; версіювання, організації і планування, а також методичних рекомендацій зі здійснення кожної із стадій процесу протидії макроправопорушенням даного виду чи групи, у т. ч. й особливостей подолання протидії цьому процесу.

Системно-структурна будова та змістовно-тематичне наповнення четвертої частини «Методика » базового навчального курсу криміналістики за першою концепцією викладена окремо (див. лекція 1 з курсу криміналістики, питання 3), що дає можливість зараз не повторюватися і перейти до розгляду інших положень методики.

Сутність загальної методики протидії макроправопорушенням полягає у тому, що вони стосуються кожної з часткових методик протидії окремим видам і групам макроправопорушень, коли останні деталізують положення перших вже у контексті алгоритму практичних дій антиделіктолога у протидії певній групі чи виду макроправопорушень або у протидії такого роду діянням за певних особливостях – із організованими макроправопорушеннями, замовними макроправопорушеннями, з макроправопорушеннями неповнолітніх, з макроправопорушеннями психічно хворих осіб та ін.

Кожна базисна методика протидії окремим видам чи групам макроправопорушень або протидії такого роду діянням за особливих обставин має складатися із часткових методик проведення кожної із стадій протидії макроправопорушенням, а власне у контексті протидії вбивству чи заподіянню тілесних пошкоджень:

1. Методики виявлення латентних вбивств чи заподіяння тілесних пошкоджень.

2. Методики припинення триваючого вбивства чи заподіяння тілесних пошкоджень, що буває дуже рідко, але й не виключається й така ситуація. Тоді буде замах на вчинення даного макроправопорушенням, якщо вдасться завадити настанню смерті чи заподіянню тілесних пошкоджень.

3. Методики розкриття вбивства чи заподіяння тілесних пошкоджень.

4. Методики досудового розслідування вбивства чи заподіяння тілесних пошкоджень.

5. Методики судового розгляду чи перегляду або слідчого вирішення антикримінальної справи про вбивство чи заподіяння тілесних пошкоджень.

6. Методики виконання судового чи слідчого рішення по антикримінальній справі про вбивство чи заподіяння тілесних пошкоджень.

7. Методики проведення роботи до зняття чи погашення судимості із звільненим після відбуття покарання за вбивство чи заподіяння тілесних пошкоджень.

8. Методика проведення інших заходів із попередження вбивства чи заподіяння тілесних пошкоджень.

Кожна з названих методик має вбирати в себе відповідні теорологічні, технічні та тактичні положення курсу криміналістики, а також відповідні процедурні положення та положення інших суміжних із криміналістикою юридичних наук (див. лекція 1 з курсу криміналістики, питання 5), які більш за все мають претендувати на складання відповідної часткової методики протидії окремим видам чи групам макроправопорушень, а точніше - алгоритму практичних дій антиделіктолога з протидії певній групі чи виду макроправопорушень або з протидії такого роду правопорушенням за певних особливих обставин.

Вказані часткові методики (алгоритми практичних дій) мають лише теоретичне значення. Практично значущими є лише аналогічні алгоритми практичних дій антиделіктолога що певної категорії вбивств чи заподіяння тілесних пошкоджень та в залежності від конкретної антиделіктної ситуації на момент отримання повідомлення про готування або вчинення вбивства або заподіяння тілесного пошкодження чи про приховування слідів або параслідів такого роду діянь, зокрема:

1. Методика виявлення латентного неочевидного навмисного вбивства без обтяжуючих обставин.

2. Методика припинення триваючого неочевидного навмисного вбивства без обтяжуючих обставин та ін.

Науковці мають на основі використання наявних теоретичних положень базисної методики і, головне, якнайширшого узагальнення практики здійснення методики протидії певній групі чи виду макроправопорушень розробити комп’ютерні часткові методики - алгоритми постадійних практичних дій антиделіктолога по кожній реально можливій антиделіктній ситуації по кожному із різновидів чи групі макроправопорушень, коли введення основних показників антиделіктної ситуації надавало повну характеристику зі сутності, послідовності та інших закономірностей роботи з особистісними чи речовими джерелами антикримінальних відомостей (по суті алгоритму практичних дій антиделіктолога) по певному макроправопорушенню. У міру зміни антиделіктної ситуації і відповідної зміни вихідних відомостей про це з макроправопорушення та введення такого роду відомостей у таку комп’ютерну програму мав би видаватися скерований алгоритм практичних дій антиделіктолога. Поки-що такого стану справ протидії макроправопорушенням немає і антиделіктологи вимушені керуватися лише загальними методиками протидії окремим видам та групам макроправопорушень (якість яких у переважній більшості випадків достатньо сумнівна) та покладатися на власний практичний досвід.

Питання 2. Сутність та елементи криміналістичної характеристики злочинів та інших макроправопорушень, її співвідношення із іншими антиделіктними характеристиками

Криміналістична характеристика злочинів та інших макроправопорушень – це певна сукупність ознак суспільне небезпечного діяння у цілому чи певного виду або групи макроправопорушень, які допомагають представити дане діяння як криміналістичну категорію і скласти основу алгоритму практичних дій антиделіктолога у протидії макроправопорушенням взагалі або певній групі чи виду макроправопорушень, протидії такого роду діянням за особливих обставин.

Злочини та інші макроправопорушення як певні категорії антиделіктології можна охарактеризувати і з антикримінально-правової точки зору, що зокрема, зроблено у класифікації власне злочинів на основі родового і видового об’єкту злочинів.

Дана класифікація покладена в основу структуризації Особливої частини КК України, а криміналісти її обрали для відповідної класифікації часткових методик протидії окремим видам і групам такого роду діянь.

Макроправопорушення як суспільне явище вивчається й іншими юридичними науками, які намагаються надати йому свою характеристику, наприклад. кримінологічна характеристика макроправопорушень побудована на виділенні особливостей причинно-наслідкових ознак (див. лекція 1 з курсу криміналістики, питання 5).

Аналогічно криміналістичній характеристики будується й ордистична характеристика злочинів, куди, окрім елементів власне криміналістичної характеристики, додаються й певні особливості здійснення протидії макроправопорушень за допомогою складових частин негласної методики здійснення такої протидії.

Елементами криміналістичної характеристики окремих видів і груп макроправопорушень є:

1. Поширеність макроправопорушення.

2. Типові слідчі ситуації і способи готування чи вчинення макроправопорушення або приховування слідів і пара слідів даного діяння.

3. Характеристика об’єкту суспільне небезпечного посягання.

4. Узагальнена характеристика:

4.1. Переслідуваного.

4.2. Потерпілого.

4.3. Типові години вчинення такого роду діянь (доби, року).

4.4. Типових місць їх скоєння.

4.5. Обстановки та інших об’єктивних ознак злочину у контексті підготовки до даного діяння, вчинення суспільне небезпечних дій та приховування їх слідів і параслідів.

5.5. Типовий механізм слідоутворення.

Питання 3. Поняття і різновиди приховування злочинів та інших макроправопорушень, ознаки і класифікація інсценування, способи його подолання

Поняття протидії процесу протидії макроправопорушень розкривається через цілеспрямовані чи випадкові дії або бездіяльність зацікавлених та інших непричетних до даного діяння осіб на те, щоб:

1. Не були встановлені взагалі.

2. Чи були встановлені через деякий час.

3. Або були встановлені неправдиві відомості про факти чи обставини: 3.1. Діяння макроправопорушення у цілому. 3.2. Або окремі сторони даного суспільне небезпечного діяння. 3.3. Відомості про будь-які інші факти та обставини, які можуть сприяти правильному вирішенню антикримінальної справи.

Різновиди протидії процесу протидії макроправопорушенням за проявом:

1. Внутрішня протидія процесу протидії макроправопорушенням.

2. Зовнішня протидія процесу протидії макроправопорушенням.

Різновиди протидії процесу протидії макроправопорушенням за характером зацікавленості дій чи бездіяльності:

1. Зацікавлена протидія процесу протидії макроправопорушенням.

2. Випадкова протидія процесу протидії макроправопорушенням.

Протидія процесу протидії макроправопорушенням може проявлятися у:

1. Приховування діяння макроправопорушення у цілому.

2. Приховуванні окремих обставин чи елементів діяння макроправопорушення.

3. Неправдиві відомості про будь-які значимі для антикримінальної справи факти та обставини.

4. Інші різновиди протидії процесу протидії макроправопорушенням.

Класифікація способів приховування макроправопорушен за характером діяння:

1. Приховування у формі дії.

2. Приховування у формі бездіяльності.

Класифікація приховування за стадією діяння макроправопорушення:

1. Приховування обставин готування до макроправопорушення.

2. Приховування обставин безпосереднього здійснення макроправопорушення.

3. Приховування обставин приховування слідів, параслідів та інших обставин діяння макроправопорушення.

4. Приховування інших значущих для антикримінальної справи фактів та обставин.

Класифікація способів приховування макроправопорушення за змістовною стороною:

1. Утаювання від антиделіктологів матеріальних чи ідеальних слідів або пара слідів діяння макроправопорушення та інших речових джерел (трасосубстанцій, документів).

2. Знищення матеріальних чи ідеальних слідів або параслідів діяння макроправопорушення та інших речових джерел (трасосубстанцій, документів).

3. Маскування матеріальних чи ідеальних слідів або параслідів діяння макроправопорушення та інших речових джерел (трасосубстанцій, документів), тобто їх приховування іншими матеріальними чи ідеальними змінами.

4. Фальсифікація, тобто, створення матеріальних чи ідеальних змін (слідів, параслідів) іншого, ніж того, що було реально, діяння, у т. ч. замість суспільне небезпечного діяння іншого макроправопорушення або, навіть, мініправопорушення.

5. Інсценування (змішаний спосіб).

Класифікація інсценування за:

1. Метою створення:

1.1. Видимості скоєння іншого макроправопорушення чи приховування окремих обставин (елементів) дійсних суспільне небезпечних дій.

1.2. Створення видимості скоєння мініправопорушення або, й взагалі, правомірного діяння.

1.3. Створення неправдивого уявлення про окремі обставини чи елементи дійсно скоєного макроправопорушення.

1.4. Створення видимості скоєння макроправопорушення для приховування дійсного мініправопорушення або його окремих обставин (елементів).

1.5. Створення видимості скоєння макроправопорушення для приховування дійсної правомірної дії або її окремих обставин (елементів) чи без мети приховування будь-яких діянь (юридичних фактів).

1.6. Створення видимості скоєння макроправопорушення без мети приховування будь-яких діянь (юридичних фактів).

2. Суб’єктом, що його здійснив:

2.1. Здійснення інсценування одним чи групою переслідуваних або співучасників.

2.2. Здійснення інсценування сторонньою особою за власною ініціативою.

2.3. Здійснення інсценування сторонньою особою на прохання переслідуваного.

2.4. Здійснення інсценування сторонньою особою на інших зацікавлених осіб.

2.5. Здійснення інсценування спільно переслідуваним і сторонньою особою.

3. Місцем скоєння:

3.1. На місці скоєння макроправопорушення чи його окремих обставин.

3.2. В іншому місці.

4. Часом скоєння:

4.1. До скоєння макроправопорушення чи мініправопорушення або правомірного діяння.

4.2. У процесі скоєння макроправопорушення чи мініправопорушення або правомірного діяння.

4.3. Після скоєння макроправопорушення чи мініправопорушення або правомірного діяння.

5 . Об’єктом приховування:

5.1. Макроправопорушення.

5.2. Мініправопорушення.

5.3. Правомірного діяння.

5.4. Окремих обставин: 5.4.1. Мапроправопорушення. 5.4.2. Мініправопорушення. 5.4.3. Правомірного діяння.

5.5. Інше інсценування: 5.5.1. Паранещасного випадку. 5.5.2. Нещасного випадку. 5.5.3. Параказусу. 5.5.4. Казусу.

6. Змістом:

6.1. Тільки матеріальних слідів.

6.2. Разом із дезінформаційною поведінкою осіб.

6.3. Разом із неправдивими відомостями (дезінформацією - негативними ідеальними антиделіктними слідами).

7. Способом легалізації, яка розрахована на виявлення внаслідок певного діяння:

7.1. Переслідуваного.

7.2. Співучасників.

7.3. Сторонньої (непричетної до макроправопорушення) особи.

8. Терміном дії приховування, який розрахований на те, що діяння макроправопорушення буде: 8.1. Зовсім приховано. 8.2. Виявлено тільки через певний проміжок часу.

Ознаки інсценування:

1. Виявлення присутності матеріальних чи ідеальних слідів або параслідів іншого діяння.

2. Відсутність слідів дійсного діяння.

3. Присутність слідів дійсного діяння, але які не відповідають умовам дійсної ситуації своїм зовнішнім виглядом, кількістю, якістю, тощо.

Питання 4. Сутність, причини і різновиди дезінформації, способи її представлення і подолання

Неправдиві відомості (дезінформація) як спосіб протидії подоланню злочинів та інших макроправопорушень проявляється у цілеспрямованому чи випадковому даванні особистісними джерелами антиделіктологам відомостей про факти та обставини діяння макроправопорушення чи про інші значущі для антикримінальної справи факти та обставини у цілому або про його окремі сторони чи елементи, які не відповідають дійсності, або утаювання правдивих відомостей про такого роду факти чи обставини, їх окремі сторони чи елементи.

Способи представлення дезінформації:

1. Неправдиві показання та інші діяння, що ведуть до отримання дезінформації.

2. Активна форма дезінформації.

3. Пасивна форма дезінформації.

4. Обвинувальна форма дезінформації.

5. Виправдувальна форма дезінформації.

6. Нейтральна форма дезінформації.

7. Змішана форма дезінформації.

Можливі причини дезінформації:

1. Вплив певних осіб.

2. Бажання уникнути участі у процесі протидії макроправопорушенню.

3. Особиста зацікавленість.

4. Наявність психічних і фізичних вад або певних особливостей сприйняття і передачі відомостей.

5. Негативне ставлення до антиделіктологів, потерпілого, переслідуваного або інших суб’єктів процесу протидії макроправопорушенню.

6, Самообмова.

Основні способи подолання протидії процесу подолання макроправопорушень:

1. Тактика слідчого огляду, допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, перевірки показань на місці та інших де-факто процесуальних дій.

2. Пред’явлення викриваючих доказів.

3. Демонстрація можливостей судових експертиз та інших де-факто процесуальних дій.

4. Переконання.

5. Раптовість.

6. Обмовлення.

7. Вичікування.

8. Припинення брехні.

9. Відволікання уваги.

10. Форсування чи інерція темпу проведення допиту або іншої де-факто процесуальної дії.

11. Застосування допустимих легенд («психологічних пасток») та інших тактичних прийомів подолання протидії процесу подолання макроправопорушень.

12. Активне застосування при проведенні певних де-факто процесуальних дій контррозвідувальних прийомів.

13. Ордистичне супроводження процесу подолання макроправопорушень.

14. Активна ордистична розвідувальна чи контррозвідувальна діяльність.

Можливості використання мікрооб’єктологічних та одорологічних відомостей для викриття фактів інсценування та інших способів приховування діяння макроправопорушення у цілому чи його окремих обставин, а також дезінформації полягає у тому, щоб виявити негативні сліди (парасліди) діяння макроправопорушення, тобто такі матеріальні чи, не виключно, ідеальні зміни (трас, субстанцій), які не відповідають робочій версії, тобто таких:

1. Яких не повинно було бути, якщо діяння розвивалося за робочою версією.

Наприклад. в одному з випадків наявність мікрочасток скла в структурі одягу потерпілого, свідчило про те, що потерпілий спочатку був вбитий, а потім переслідуваний розбив скло, прибрав видимі частинки скла і не помітив та і не міг помітити наявність на одязі мікрочасток скла в структурі одягу потерпілого.

2. Які повинні були б бути за робочою версією.

Наприклад. в одному випадку, відсутність мікрочасток розпилу дужки замка свідчило про те, що замок був розпилений в іншому місці і принесений у такому ж стані вже на місця діяння – інсценування крадіжки як способу приховання дійсного триваючого розкрадання матеріальних цінностей зі складу.

Дата добавления: 2015-07-20