ЛЕКЦІЇ № 27-28

МетодикИ ПРОТИДІЇ

вбивствам і статевим ЗЛОЧИНАМ

Лекція висвітлюють такі питання:

1. Криміналістична характеристика, основні способи та особливості скоєння вбивств.

2. Тактика проведення окремих де-факто слідчих дій в залежності від антиделіктної ситуації, способу та інших особливостей скоєння вбивства.

3. Можливості використання мікрооб’єктологічних відомостей у протидії різним видам вбивств.

4. Сутність криміналістичної характеристики різних видів статевих злочинів.

5. Особливості методики протидії окремим видам статевих злочинів, можливості мікрооб’єктологічних відомостей.

Питання 1.Криміналістична характеристика, основні способи та особливості скоєння вбивств

Вбивство є макроправопорушенням проти життя особи і являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 КК України). Складність розслідування вбивств зумовлена, як правило, відсутністю свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках інсценуванням обставин діяння.

Раціональному, ефективному та якісному розкриттю вбивства та іншому досудовому розслідуванню діяння сприяє з’ясування сукупності криміналістичне значущих елементів, до яких відносяться:

1. Спосіб вчинення (з’ясовується чи було вбивство вчинене в умовах очевидності або неочевидності, і в першому випадку завданням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення речових доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів убивства, а у другому випадку – це встановлення особи переслідуваного, обставин вчинення макроправопорушення та особи потерпілого);

До способів вчинення вбивства навмисне чи з необережності можна віднести наступні:

1. Вбивство, скоєне за допомогою механічної зброї, у т. ч. рук і ніг переслідуваного.

2. Вбивство, скоєне за допомогою вогнепальної зброї.

3. Вбивство, скоєне за допомогою отруйних речовин.

4. Вбивство, скоєне за допомогою вибухової зброї.

5. Вбивство, скоєне за допомогою різних видів транспорту.

6. Вбивство, скоєне роздиранням тіла людини на частини.

7. Вбивство, що сполучено із розчленуванням трупу людини.

8. Вбивство, скоєне за допомогою високої температури: 8.1. Відкритих джерел вогню. 8.2. В приміщеннях чи місцевостях з підвищеним температурним статусом: в сауні, біля доменної печі тощо.

9. Вбивство, скоєне за допомогою електроструму.

10. Вбивство, скоєне утопленням у: 10.1. Зовнішніх водоймищах. 10.2. Власних виділеннях (крові, їжі - блювотні маси тощо). 10.3. Чужими виділеннями.

11. Вбивство, скоєне задушенням: 11.1. Пальцями і долонями рук. 11.2. Подушками, ганчірками та іншими м’якими предметами. 11.3. М’якою петлею. 11.4. Ланцюжком та іншою жорсткою петлею. 11.5. Перекриття дихальних шляхів твердими предметами (іграшками та іншими дрібними предметами у дітей тощо).

12. Вбивство, скоєне шляхом скиданням потерпілого з гори.

13. Вбивство, скоєне засипанням людини ґрунтом чи іншими сипкими матеріалами.

14. Вбивство, скоєне скиданням потерпілого з транспорту, що рухається.

15. Вбивство, що сполучено із статевими макроправопорушеннями.

16. Вбивство, що сполучено із порушенням перешкод.

17. Вбивство, скоєне за допомогою тварин: 17.1. Риб та інших водних тварин. 17.2. Ссавців. 17.3. Птиць. 17.4. Гадюк та інших отруйних плазунів. 17.5. Комах та інших тварин. 17.6. вбивство через зараження вірусами.

18. Вбивство, скоєне шляхом застосування тортур (тривалого заподіяння болю).

19. Вбивство, скоєне позбавленням потерпілого їжі чи води.

20. Вбивство, скоєне переляком або іншим непомірним психічним навантаженням.

21. Вбивство, скоєне дією на тіло кислоти, луги та інших їдких речовин.

22. Вбивство, скоєне залишенням людини у безпечному для життя становищі.

23. Вбивство, скоєне доведенням людини до самогубства.

24. Самогубство.

25, Вбивство ненаданням чи неправильним наданням медичної допомоги.

26. Вбивство падінням предметів з висоти.

27. Смерть в наслідок дії сил природи: 27.1. Землетрус. 27.2. Блискавка. 27.3. Торнадо. 27.4. Сонячне випромінювання. 27.5. Магнітні хвилі. 27.6. Лавина. 27.7. Зсув ґрунту. 27.8. Виверження вулкану тощо.

28. Вбивство в наслідок надмірних фізичних навантажень.

29. Вбивство через надання алергійних чинників.

30. Вбивство через неправильне харчування (діабетиків, зголоднілих та ін.).

31. Вбивство через дію різного роду механізмів.

32. Вбивство через неправильне приготування їжі.

33. Вбивство через дію штучного випромінювання.

34. Вбивство через дію низької температури.

35.Вбивство немовляти під час пологів або в невдовзі після них тощо.

2. Спосіб приховування – знищення слідів чи параслідів злочину та інших видів макроправопорушень, приховання чи знищення знарядь і засобів, інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство, знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування), спотворення трупа з метою приховання особи потерпілого.

3. Місце, час та обстановка – час переслідуваний обирає, коли немає свідків, місце, за звичай, це безлюдна місцевість або приміщення, в якому потерпілий знаходиться один та ін.

4. «Слідова картина» діяння злочину чи іншого макроправопорушення - стан і взаємне розташування матеріальних змін, що виникли у процесі приготування чи скоєння макроправопорушення або приховування такого роду змін, на момент проведення обстеження, не виключно іншої де-факто процесуальної дії, наприклад, уточнення та/чи перевірки показань на місці з метою розшуку місця діяння.

5, Особа переслідуваного – має як соціальний, так і психологічний портрет, риси якого залежать від того, чи є діяння умисним, який здебільшого вчиняють наркомани, сексуальні психопати, особи з психічними відхиленнями та ін. або з необережності.

6. Портрет особи потерпілого, яка часто вказує на особу переслідуваного.

Дослідження закономірностей між переліченими та деякими іншими елементами криміналістичної характеристики вбивств дозволило слідчому прокуратури Відонову скласти відповідні типові таблиці, які отримали назву «Таблиці Відонова», і на практиці довели свою практичну значущість у розкритті такого роду злочинів.

За вказані досягнення автору таблиць було присвоєно звання кандидата юридичних наук без захисту відповідної дисертації.

Питання 2. Тактика проведення окремих де-факто слідчих дій в залежності від антиделіктної ситуації, способу та інших особливостей скоєння вбивства

Тактика проведення окремих де-факто слідчих дій в залежності від антиделіктної ситуації, способу та інших особливостей скоєння вбивства:

1. Огляду місця діяння чи окремо трупа, (особливості огляду місця діяння при скоєнні вбивства випливають із специфіки характеру вбивства (застосування вогнепальної зброї, удавлення зашморгом, отруєння тощо).

Важливим є також пошук та огляд слідів та параслідів даного діяння чи інших речових джерел доказів (трасосубстанцій, документів). Характер вбивства орієнтує слідчого на пошук слідів, характерних для застосування тих чи інших знарядь і засобів вчинення злочину (наприклад, у випадках отруєння необхідно вилучити посуд із залишками їжі).

Огляд місця діяння і трупа необхідно проводити з участю судово-медичного експерта, який виконує у цьому випадку функції фахівця. Якщо немає можливості залучити судово-медичного експерта, запрошується найближчий лікар, з яких краще за все підходять патологи-анатоми, менше хірурги, терапевти, ще менше лікарі іншої вузької спеціалізації.

2. Розшуку, затримання та допиту підозрюваного, слідчого освідування підозрюваного, виїмки у нього одягу та інших речових джерел.

3. Призначення і проведення: 3.1. Судово-медичної експертизи трупа. 3.2. Судово-медичної експертизи підозрюваного. 3.3. Судово-психіатричної чи судово-психологічної експертизи підозрюваного. 3.4. Фотопортретної експертизи. 3.5. Дактилоскопічної експертизи та інших видів трасологічних експертиз. 3.6. Ґрунтознавчої експертизи, експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них та інших видів експертизи матеріалів, речовин і виробів з них. 3.7. Почеркознавчої експертизи. 3.8. Криміналістичної експертизи механічної, вогнепальної чи вибухової зброї, пристроїв та речовин, боєприпасів (балістичної експертизи, вибухово-технічної експертизи). 3.9. Комісійної одорологічної експертизи. 3.10. Інших видів експертиз (товарознавчої тощо).

4. Пред’явлення трупа для впізнання (виникає тоді, коли іншим шляхом особу постраждалого встановити неможливо).

5. Допиту свідків, (можуть мати значення для розшуку злочинця – опис прикмет зовнішності – та наступного пред’явлення для впізнання).

6. Признання особи потерпілим та цивільним позивачем та допит даного особистого джерела.

7. Обшуку, виїмки та інших де-факто процесуальних дій для виявлення, розкриття і досудового розслідування вбивства.

Питання 3. Можливості використання мікрооб’єктологічних відомостей у протидії різним видам вбивств

У монографії О. А. Кириченка «Основы криминалистической микрообъектологии» вказано понад 300 фактів та обставини, що можуть бути встановлені за допомогою мікрооб’єктів, у т. ч. й слідів запаху людини, та інших речових джерел при досудовому розслідуванні вбивств, скоєних різними способами, поміж яких можна виділити:

1. Знаряддя злочину і спосіб скоєння злочину:

- механічної зброї за мікросубстанціями одягу і тканин тіла з ранєвого каналу на клинку зброї. В одному з випадків на клинку ножа було знайдено 172 мікрочастки текстильних волокон, які походили від 4 різних шарів тканини одягу потерпілого (тканини піджака, підкладки піджака, тканини сорочки, тканини майки, тканини трусів), які були розташовані у тій же послідовності, що й одяг на потерпілому. Окрім цього, не лезі були мікросубстанції крові, жирової тканини та печінки, групової належності виділень потерпілого, та які співпадали із тканинами тіла ранового каналу;

- вогнепальної зброї, коли продукти пострілу можуть знаходитися у носових проходах, великому і вказівному пальцях та перепинках між ними, лацканах сорочки, піджаку чи на іншому одязі особи, яка стріляла, а також у носових проходах особи, яка знаходилася поруч із стріляючим;

- м’якої петлі, коли мікросубстанції останньої можуть бути у піднігтьовому змісті вбивці, а на шиї трупу у такому разі залишається «странгуляційна борозна», тобто об’ємне поглиблення, яке іноді може відображати мікрорельєф поверхні петлі тощо;

- у купферовських клітинах печінки та у стравоході, у шлунку та у легенях при утопленні можуть знаходитися діатомеї (мікрочастинки рослин) та інші мікроорганізми з водоймища;

- аналогічно у купферовських клітинах особи, яка попала живою під ґрунт знаходяться мікросубстанції цього ґрунту; особи. яка живою попала у вогнище – мікросубстанцій кіптяви та інших продуктів пожежі, у народженої живою дитини – у легенях мікроорганізми та інші мікросубстанції з повітря;

- мікровідбитки переплетіння тканин одягу на лакофарбовому покритті транспортного засобу, а мікросубстанції останнього, лобового скла чи скла з фари – у волоссі, одязі та в ранах потерпілого;

- мікровідображення котіння колеса на шкірі тіла та шкіряних і інших подібних деталях одягу потерпілого у вигляді трикутників, гострий кінець якого направлений у протилежну направленню транспорту сторону тощо.

2. Місце скоєння злочину і факт перебування на ньому підозрюваного:

- за мікросубстанціями на взутті та одязі з місця скоєння злочину та зі шляху на це місце та у зворотному шляху, а на місці – сліди запаху людини, мікросубстанції з його взуття чи одягу;

- на свіжо фарбованому підвіконні чи на іншому пластичному матеріалі (мокра глина тощо) - мікровідбитки переплетіння тканин з колін, ліктів та інших контактних частин одягу особи, яка з ними контактувала;

- мікросубстанції продуктів пострілу можуть знаходитися по траєкторії польоту кулі чи іншого снаряду (робляться змиви з об’єктів по колу від потерпілого, через кожний метр і за найбільшою концентрацією такого роду субстанцій визначають траєкторію);

- на кулі можуть бути мікросубстанції об’єктів, через які куля пройшла, чи з яким контактувала в польоті, та ін.

В одному з випадків, коли працівника міліції звинувачували у тому, що той стріляв не по ногах, а в голову злочинця, який втікав, наявність мікросубстанцій бітуму на кулі і в рановому каналі вбитого злочинця підтвердило версію, що куля в голову попала рикошетом від асфальтового покриття, по якому злочинець біг.

3. Факт контактної взаємодії тіла та одягу підозрюваного і потерпілого:

- частіше за все вирішується на підставі взаємного обміну мікрочасток текстильної тканини одягу злочинця і потерпілого, але треба виключати такий контакт поза межами злочину, наприклад, у громадському транспорті, коли потерпілий і злочинець навіть один одного не бачили чи не запам’ятали. Можливий перенос і опосередкований через третій об’єкт, як яки контактували потерпілий та злочинець;

- за мікрочастками тканин тіла та одягу потерпілого і злочинця у піднігтьовому змісті один у одного;

- за слідами запаху на тілі та одязі контактуючих осіб, що в одному з випадків було позитивним й у випадку збирання слідів запаху з тіла трупа; тощо.

4. Механізм скоєння злочину:

- за характером і взаємного розташуванням мікросубстанцій і мікровідбитків чи мікровідображень на різних об’єктах оточуючої обстановки, наприклад, сліди змитої крові, мікросубстанції якої світяться при обробці поверхні люміналом і наступним освітленням ультрафіолетовим випромінюванням у темряві (приміщення для цього затемнюється, наприклад, ванна кімната, де був розчленований труп, стіни і стеля коридору, де потерпілий був вбитий нанесенням ударів в голову тупим предметом, тощо);

- верхній кінець знаку оклику, який утворився при падінні крові чи іншої рідини з об’єкту, що рухається, спрямований у сторону руху, а розмір і форма такого роду слідів може свідчити й про висоту, з якої падала рідина, та ін.

5. Професію чи рід занять особи:

- мікросубстанції у носових проходах, вушних раковинах, волоссі, у піднігтьовому змісті можуть свідчити про професію чи рід занять пов’язаний з паливно-мастильними матеріалами, кондитерськими виробами, медициною тощо;

- не виражені відбитки мікродеталей папілярного візерунку вказівного та інших пальців – про роботу із клавіатурою комп’ютера;

- наявність мікровідображень порізів - про заняття, у процесі якого руками рвуть рослини (жорстку траву тощо) та ін.

6. Кількість та черговість пострілів:

- за мікросубстанціями змазки стволу вогнепальної зброї з різних ранових каналів чи інших пошкоджень, оскільки з кожним пострілом, характер і склад цих мікросубстанцій змінюється;

- за радіальними тріщинами, коли такого роду тріщина на склі, черепі від наступного пострілу не пересікає тріщину, що утворилася від попереднього поcтрілу.

Питання 4.Сутність криміналістичної характеристики різних видів статевих злочинів

Розслідування зґвалтувань є достатньо складним зі всіх видів злочинів, передбачених КК України.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є статева свобода чи статева недоторканість особи.

Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.

Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у природні статеві контакти з особою всупереч її справжньому волевиявленню.

У даному випадку суттєве значення мають обставини: 1. Віктимної (провокуючої) поведінки потерпілої чи потерпілого. 2. Уявного (об'єктивно відсутнього) спротиву потерпілої чи потерпілого, коли це може пояснюватися: 2.1. Лише показового, не існуючого, бажання чинити спротив у силу фактичної наявності мети вступити у статеві стосунки. 2.2. Обстановкою, фізичним чи психологічним та віковим станом потерпілого чи потерпілого.

Особливості початку антикримінального судочинства по даній категорії антикримінальній справі полягають у тому, що при простому зґвалтуванні, тобто без кваліфікуючих ознак, обов’язкова наявність заяви потерпілої (потерпілого), коли наступні вже дії із примирення з переслідуваним не можуть обумовити закриття антикримінальної справи провадженням.

Антикримінальне судочинство розпочинається за: 1. Як правило, заявою потерпілого. 2. Фактом виявлення ознак злочину про порушення статевої свободи або статевої недоторканності особи, що перебуває у важкому стані з ознаками заподіяння шкоди здоров’ю людини.

Виділяють наступні види статевих злочинів: 1. Просте зґвалтування. 2. Зґвалтування неповнолітньої. 3. Групове зґвалтування. 4. Зґвалтування малолітньої. 5. Задоволення статевої пристрасті у неприродній формі. 6. Статеві відносини з особою, яка не досягла статевої зрілості. 7. Статеві злочини, скоєні із використанням безпорадного стану потерпілого (малолітній вік, несвідомий стан та ін.).

Криміналістична характеристика зґвалтувань складається з таких елементів:

1. Спосіб вчинення та приховування злочину.

Спосіб вчинення зґвалтування визначений у диспозиції ст. 152 КК України – з застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, а найбільш поширеним способом приховання цього злочину є маскування насильника, замовчування про себе чи повідомлення неправдивих відомостей, вбивство потерпілої особи, або прагнення надати потерпілій особі першу допомогу.

2. Типові сліди, пов’язані з насильством – це розірваний одяг, сліди боротьби на тілі як потерпілої, так і підозрюваного, залишення на одязі та тілі слідів людських виділень, а на місці вчинення злочину – окремих елементів одягу.

3. Особа злочинця – по цих антикримінальних справах різниться за віком, освітою, соціальним станом, його поведінка не є однозначною.

4. Особа потерпілої (потерпілого).

5. Місце і час вчинення злочину – місце частіше підбирається те, де немає сторонніх осіб.

6. Механізм та інші обставини вчинення чи приховування злочину.

Окрему увагу варто приділити серійним статевим злочинам, які частіше за все бувають злучені із вбивством потерпілої чи потерпілого як способу приховування статевого злочину (див. лекція 27-28 з курсу криміналістики, питання 1).

Питання 5. Особливості методики протидії окремим видам статевих злочинів, можливості мікрооб’єктологічних відомостей

Особливості тактики проведення окремих де-факто слідчих дій при розслідуванні різних видів статевих злочинів:

1. Огляду місця діяння.

2. Розшуку, затримання і допит підозрюваного.

3. Виїмки одягу підозрюваного і потерпілої (потерпілого).

4. Слідчого освідування потерпілої і підозрюваного - змив з статевих органів, вилучення піднігтьового і вагінального змісту, отримання зразків крові, при необхідності волосся).

5. Проведення впізнання підозрюваного потерпілою (потерпілим) і, навпаки, подвійне впізнання, тобто одночасно один одного.

6. Призначення і проведення судово-медичної експертизи потерпілої, підозрюваного, їх одягу та інших речових джерел доказів.

7. Призначення і проведення: 7.1. Судово-психіатричної чи судово-психологічної експертизи підозрюваного і потерпілої. 7.2. Дактилоскопічної експертизи та інших видів трасологічних експертиз. 7.3. Ґрунтознавчої експертизи, експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них та інших видів експертизи матеріалів, речовин і виробів з них. 7.4. Комісійної одорологічної експертизи. 7.5. Інших видів експертиз (товарознавчої тощо).

8. Допиту свідків.

9. Уточнення чи/та перевірки показань на місці.

10. Обшуку, виїмки і проведення інших процесуальних дій для виявлення, розкриття і досудового розслідування окремих видів статевих злочинів у залежності від типових слідчих ситуацій, способу та інших обставин їх скоєння.

У вказаній монографії О. А. Кириченка міститься й опис встановлення чисельних значущих для досудового розслідування статевих злочинів фактів та обставин, що можуть бути встановлені за допомогою мікрооб’єктів, у т. ч. й слідів запаху людини, та інших речових джерел, поміж яких найбільш цікавими є наступні:

1. Факт статевого акту та їх черговість при груповому статевому злочині:

- за мікросубстанціями вагінального змісту у змивах зі статевих органів різних підозрюваних у скоєнні групового статевого злочину;

- за мікросубстанціями вагінального змісту потерпілої чи потерпілого на статевих органах та одязі підозрюваного, що в одному з випадків, дало можливість довести зґвалтування, коли малолітня потерпіла знаходилася у безтямному стані і не могла пояснити, які саме дії з нею були вчинені, а будова непорушеної дівочої плівки допускала вчинення статевого акту й без її порушення; підозрюваний неодноразово змінював показання, пояснюючої, що у той день мав статеві стосунки, але не з потерпілою, а то з однією, то з іншою жінкою; його показання перевірялися і не підтверджувалися іншою будовою за менструальним циклом клітин вагінального змісту, ніж у названих ним жінок, але співпадали із показниками клітин потерпілої.

2. Місце скоєння злочину і факт перебування на ньому підозрюваного, визначається аналогічно встановленню такого роду фактів по вбивствам, коли особлива увага звертається лише на наявність мікровідбитків переплетіння текстильних волокон з ділянок ліктів і колін одягу підозрюваного на пластичному ґрунті чи іншій аналогічній поверхні; наявність мікросубстанцій сперматозоїдів на місці скоєння злочину тощо.

3. Факт контактної взаємодії тіла та одягу підозрюваного і потерпілого - аналогічно вбивствам, особливі випадки – наявність мікроорганізмів-збудників венеричних та інших статевих захворювань.

4. Механізм (послідовність дій) скоєння статевого злочину – аналогічно вбивствам, особливим є лише деталізація клітин статевого походження на різних частинах одягу та об’єктах оточуючої обстановки. В одному випадку, наявність мікрочасток волокон зі шкарпеток підозрюваного на внутрішній поверхні трусиків потерпілої свідчило не лише про механізм, а й насильницький характер роздягання потерпілої.

В іншому випадку, в об’ємному сліді на шкірі трупу відобразилися мікровідбитки рельєфу поверхні зубів підозрюваного.

Дата добавления: 2015-07-20