Укладіть правила етикетного користування мобільним телефоном і службовим стаціонарним телефоном.

Запишіть відповідь у формі тексту (150–200 слів).

Завдання 2.

Розгляньте таблицю. Чим заздалегідь підготовлена промова відрізняється від імпровізованої? Запишіть відповідь у формі тексту (50 – 100 слів) Спрогнозуйте ситуації, за яких можна виголосити підготовлену й імпровізовану промови. Запишіть відповідь у формі тексту (10 – 50 слів)

Заздалегідь підготовлена промова	Імпровізована промова
1. Почати готувати за кілька днів, це дозволить запам’ятати промову	1. Чітко сформулювати тему й основну думку промови
2. Два-три рази прочитати промову перед дзеркалом	2. Визначити тезу й аргументи (їх не повинно бути багато – 2 –3)
3. Під час репетиції не „рвати” текст на шматки, а читати його повністю. Така тактика дозволяє відтворити ситуацію реального виступу	3. Сформулювати кілька вступних і заключних зауважень
4. На невеличких аркушиках (які буде зручно тримати в руках) можна записати необхідні дані (цифри, цитати, аргументи тощо) або ключові слова	4. Якщо ще є час, треба подумати про факти, приклади, цитати, афоризми, приклади з історії або літератури, які можна використати
5. Тренуючись, спробуйте „змалювати” портрет майбутньої аудиторії	5. Продумати переходи від однієї композиційної частини до іншої
6. Запам’ятайте: під час кожної репетиції ваша промова буде звучати по-різному. Це добре, бо, можливо, один із варіантів стане вашою реальною промовою	6. Пам’ятайте: імпровізована промова повинна бути короткою (не більше 5–7 хвилин), мати чітку структуру, бути зрозумілою для слухачів, а також яскравою й виразною

Завдання 3.

Зробіть макет своєї візитної картки: а) з даними про вас сьогодні; б) з даними про Вам у планованому майбутньому.

Практичне заняття № 4 „ Удосконалення навичок слухання ”

Завдання 1.

Перевірте свою слухову пам’ять. Нехай для Вас прочитають 10 різних слів під порядковими номерами зі швидкістю 1 слово за 2 секунди. Потім запишіть слова, що запам’яталися, з їхніми номерами. Якщо порядковий номер і слово збігаються, оцініть таку відповідь у 10 балів. Якщо слово згадалося, а порядковий номер переплутаний – 5 балів. Підсумуйте набрані бали. Ви отримаєте зразковий відсоток ефективності вашої слухової пам'яті відповідно до таблиці:

Кількість балів	Ефективність слухової пам’яті
90–100	відмінно
70–90	дуже добре
50–70	добре
30–50	задовільно
10–30	погано
0–10	дуже погано

Запишіть кількість набраних балів.

Завдання 2.

Ознайомтеся з матеріалом розділу 2.2. Сформулюйте правила ефективного слухання. Запишіть відповідь у формі тексту (150 – 200 слів).

Завдання 3.

Нижче у випадковому порядку подані характеристики уважного й неуважного слухача. Проаналізуйте їх і запишіть спочатку ті, що характеризують уважного слухача, а потім ті, що стосуються неуважного.

1. Заощаджує час, слухаючи раціонально.

2. Отримує вербальну й невербальну інформацію.

3. Уважає саму тему нецікавою й нудною.

4. Уважає, що зберігає композицію виступу в голові.

5. Працює над тим, щоб поліпшити власні комунікативні навички.

6. Витрачає час на обмірковування сторонніх тем.

7. Не хоче концентруватися на складних моментах.

8. Допомагає оратору.

9. Реагує на будь-яке емоційне вираження.

10. Зосереджений і терплячий, не перериває оратора.

11. Уникає непотрібного неузгодження, непорозуміння й повторів.

12. Розслаблюється, дозволяючи собі відволікатися.

13. Бачить, відчуває й чує.

14. Чує лише голі факти й не розуміє головної ідеї.

15. Терплячий до ідей, що не співпадають з його власними.

16. Уважає нудним уважно слухати.

17. Реагує на критику оратора.

18. Намагається усвідомити те, що не зрозумів.

19. Здатний абстрагуватися від візуальних та емоційних факторів.

20. Занадто збуджений і часто відволікається.

Глосарій (термінологічний словник)

Адресант – мовець, відправник повідомлення, той, хто творить висловлювання, партнер спілкування. В акті комунікації з адресатом пов’язані явні й приховані цілі висловлювання, орієнтація на співрозмовника, зміст, структура, модальність висловлювання.

Адресат – 1. Слухач або читач, співрозмовник. 2. Одержувач листа, телеграми, посилки. Особа адресата має важливе значення для змісту й форми мовленнєвого акту. Існують різні види адресатів: особовий, безособовий, одиничний, колективний, масовий та ін..

Аргумент – довід, доказ на захист факту, явища, положення.

Аргументація – сукупність аргументів, які наводяться з метою доказу.

Артикуляція – сукупність рухів і положень вимовних органів, необхідних для утворення звуків мови. Дотримання правильного положення артикуляційних органів під час вимовляння окремих звуків і складів визначає чіткість артикуляції, що є необхідною умовою адекватного сприйняття змісту мовлення.

Багатство мовлення – ознака високої мовної компетенції людини. Багатство мовлення передбачає змістовність, послідовність, точність, виразність, доречність, правильність інформації (усної чи писемної), які формуються на основі літературної мови як акумулятора людських знань.

Вербальне (лат. verbum – „слово”) спілкування – спілкування засобами мовного коду, тобто за допомогою слів, словосполучень, речень, текстів, якими передається інформація.

Виразність мовлення – комунікативна якість писемного або усного мовлення, яка здатна завдяки своїй словесній формі привертати увагу читачів або слухачів, впливати на їх емоції та почуття. В основі виразності мовлення лежить деяка незвичність, новизна, своєрідність. До мовних засобів виразності належать насамперед образотворчі.

Відбір інформації – читач, відкидаючи зайву інформацію, продовжує аудіювання або читання до того часу, поки не одержить інформацію, потрібну для фіксації.

Вітальний адрес (листівка, лист) – це письмове привітання, поздоровлення на відзначення ювілею колеги, бізнес-партнера, ювілею творчої або професійної діяльності, до знаменної дати від дня заснування організації тощо.

Дебати – суперечка, яка виникає при обговоренні доповідей, виступів на зборах.

Дикція – чітка, виразна вимова звуків, складів і слів у повільному й швидкому темпі мовлення. Дикція виробляється за допомогою артикуляційних вправ, скоромовок, співу.

Дискусія – публічна суперечка, метою якої є з’ясування та зіставлення різних поглядів, пошук істинної думки.

Диспут – публічна суперечка на наукову або суспільно важливу тему.

Ділове спілкування – це специфічна форма контактів та взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Ділове спілкування включає обмін пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем, підписання угод чи встановлення інших відносин між підприємствами.

Діловий лист – це службове послання у формі офіційного документа, підтверджень, пропозицій, прохань, запитів, люб’язних нагадувань, доручень, претензій, поздоровлень, співчуттів і відповідей на них, які зумовлюють ділові контакти й відносини.

Екстралінгвістика – наука, що вивчає елементи позамовної дійсності, у межах якої розгортається комунікація.

Жести – невербальний засіб спілкування, рухи тіла чи рук, що супроводжують або замінюють мовлення. Жести використовують як допоміжний засіб спілкування людей.

Компліментом називається невелике перебільшення достоїнства, що співрозмовник хоче бачити в собі. Комплімент відрізняється від лестощів саме тим, що дається невелике перебільшення.

Комунікативна компетенція – це система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування.

Культура мови – наука, що вивчає функціонування мови в суспільстві з погляду її нормативності й передбачає правила користування літературною мовою: правила вимови, наголошення, слововживання, формотворення, побудови словосполучень і речень.

Культура мовлення – це володіння нормами усної й писемної літературної мови, а також уміння використовувати виразні засоби мови в різних умовах спілкування згідно з метою і ситуацією комунікації

Лист (грец. „лист”, звідси „епістолярний”) – писаний текст, призначений для спілкування на відстані, а також відповідна поштова кореспонденція.

Міжкультурна інтеракція – взаємодія носіїв різних культур, і, як правило, різних мов у процесі міжкультурної комунікації з використанням вербальних і невербальних засобів мовного коду.

Мовленнєвий етикет – це мовний етикет у реалізації, тоб­то застосовуваний у конкретних актах спілкування.

Мовленнєвий етикет ділового спілкування – це сукупність найдоцільніших правил мовленнєвої поведінки людей у трудових колективах, зумовлених найважливішими принципами загальнолюдської моралі й моральності.

Мовний етикет – це система словесних форм ввічливості, узвичаєних у певному суспільстві, певній спільноті (етнічній, територіальній, соціальній). Це сфера мови, точніше, її функціональна підсистема зі своїм набором знаків (слів, стереотипних фраз) та граматикою (правилами поєднання знаків).

Мовний суржик – одна із форм українського просторіччя, породжена практикою тривалої двомовності (білінгвізму).

Невербальна комунікація – процес взаємообміну інформацією шляхом використання для передавання повідомлень немовних (несловесних) засобів комунікації.

Переформулювання – обробка інформації („нової” і добре відомої мовцеві), отриманої в результаті відбору з метою підготовки її до наступної фіксації. Результатом переробки інформації стає зменшення її обсягу за рахунок виключення в першоджерелі повторів, подробиць тощо або шляхом узагальнення цілого ряду однорідних актів.

Полеміка – суперечка в процесі обговорення будь-якої проблеми або питання, боротьба принципово протилежних думок, публічна суперечка з метою захисту своєї точки зору.

Прийом інформації – це сприйняття тексту, що здійснюється зоровим або слуховим аналізатором, який дає змогу розпізнати текст на рівні смислових відрізків. На рівень прийому інформації впливають рівень загальної культури того, хто конспектує, рівень його професійних (спеціальних) знань, рівень мовної культури.

Просодика – сукупність фонетичних суперсегментних (надзвукових) характеристик мовлення, те, що характеризує технічний бік мовлення.

Слухання – це рецептивний вид мовленнєвої діяльності, пов’язаний зі слуховим сприйняттям звукової мови.

Стиль (лат. stilus – „паличка для письма”, переносно – „манера письма; спосіб викладу”) – це функціональна підсистема мови, закріплена за певною сферою спілкування.

Суперечка – характеристика процесу обговорення проблеми, засіб її колективного дослідження, при якому кожна зі сторін, аргументуючи думку співбесідника, претендує на монопольне встановлення істини.

Телефонна розмова – один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами.

Фіксація – один з етапів конспектування. Фіксація інформації, незалежно від способу її подачі, залежить від швидкості написання.

Дата добавления: 2015-07-20