Класифікація цін

У сучасній економіці застосовуються десятки мільйонів цін, які розрізняються між собою способом формування, сферою застосування, територією дії та ін.. Підприємство у своїй господарській діяльності застосовує цілу систему цін, яка включає різні їх види залежно від особливостей і цілей його діяльності.

За характером впливу держави на процес ціноутворення розрізняють ціни:

- вільні – складаються під впливом попиту і пропозиції без будь-якого втручання держави;

- регульовані – складаються під впливом попиту і пропозиції із врахуванням певних обмежень держави щодо цін та ціноутворення;

- фіксовані – встановлюються безпосередньо державою.

За ступенем урахування в цінах витрат і прибутку:

· Оптові ціни – ціни, за якими торгові підприємства здійснюють розрахунок з постачальниками товару. В свою чергу поділяються на:

- оптово-відпускні ціни – ціни підприємств-виробників, за якими вони реалізують виготовлену продукцію іншим підприємствам та організаціям;

- ціни оптового підприємства, за якими постачальники та оптові торгові організації реалізовують свою продукцію;

- трансфертні ціни – різновид оптових цін, за якими здійснюються комерційні операції між підрозділами однієї фірми;

- біржові ціни – різновид оптових відпускних цін, які формуються на базі біржового котирування, надбавок і знижок з ціни залежно від якості товару, відстані до місця поставки, передбачених біржовим контрактом;

- закупівельні ціни – ціни, за якими сільськогосподарські виробники продають свою продукцію державним, кооперативним та приватним заготівельним, переробним та торговельним підприємствам.

· Роздрібні ціни – ціни, за якими продукція реалізовується у роздрібній мережі населенню, підприємствам та організаціям. Варіантами роздрібних цін є:

- аукціонні ціни – ціни, що складаються під час реалізації товарів на аукціонах у процесі зміни початкової (відправної) ціни, оголошеної аукціоністом, у бік підвищення або зниження;

- ціни комісійної торгівлі – ціни, що застосовуються при продажу товарів і продуктів на комісійних засадах.

Залежно від галузі народного господарства, яку вони обслуговують можна виділити наступні види цін:

- оптово-відпускні ціни промисловості;

- роздрібні ціни торгівлі;

- закупівельні ціни, за якими скуповується продукція у сільськогосподарських підприємств;

- кошторисна вартість у будівництві – граничний розмір витрат, що розраховується при будівництві кожного окремого об’єкта;

- тарифи вантажного та пасажирського транспорту;

- тарифи на послуги зв’язку.

Залежно від характеру встановлення:

§ Прейскурантні ціни – мають довідковий характер і містяться в прейскурантах, які публікуються продавцем;

§ Ціни каталогу (проспекту) – офіційні ціни довідкового характеру, які публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Можуть бути:

- цінами покупця – ціни, які відображають інтереси покупців і за якими вони готові придбати товар;

- цінами продавця – ціни, що формуються в умовах переважання попиту над пропозицією і відображають економічні інтереси продавців;

- цінами нетто – чисті ціни товару на місці його купівлі-продажу, що не включають знижок і надбавок, пов’язаних з різними умовами постачання.

§ Договірні (ціни купівлі-продажу) – ціни, що встановлюються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін. У випадку, якщо договір укладається між суб’єктами різного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, такі ціни називаються контрактними.

Ціни, що вказуються у контрактах купівлі-продажу можуть бути наступних видів:

- тверді – не змінюються з моменту підписання контракту до моменту надходження товару до покупця;

- ціни з наступною фіксацією – встановлюються не під час підписання, а у процесі виконання контракту, в якому обумовлені правила фіксації цін;

- ковзаючі (рухомі) – змінюються впродовж дії контракту шляхом коригування вказаної в контракті базової ціни. При цьому може застосовуватись наступна формула “ковзання” ціни, яка враховує інфляційні процеси:

Ц₁ = Ц₀ * (А* М₁ / М₀ + В* Б₁ / Б₀ + С...),

де Ц₁– ціна одиниці продукції на момент поставки;

Ц₀ – ціна одиниці продукції на момент укладення угоди

А – питома вага в ціні продукції куплених матеріальних ресурсів;

В – питома вага зарплати в ціні продукції;

С – питома вага інших елементів ціни;

М₁ та М₀ – середня ціна одиниці матеріальних ресурсів на момент поставки продукції і на момент укладення угоди відповідно;

Б₁ та Б₀ - середня зарплата у постачальника на момент поставки продукції і на момент укладення угоди відповідно.

Ковзаючі ціни застосовуються у контрактах на продукцію, що потребують тривалого строку виконання і можуть уточнюватись сторонами безпосередньо перед поставкою кожної партії товару або щорічно перед початком нового господарського чи фінансового року.

Залежно від території дії ціни поділяються на:

- єдині – ціни, що встановлюються державними органами влади на окремі товари чи послуги на всій території держави;

- регіональні – встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи чи послуги;

- зональні – встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості із врахуванням рівня собівартості добування у певних природно-географічних умовах;

- поясні – встановлюються за поясами споживання продукції з урахуванням місця її виробництва і транспортних витрат на доставку.

Залежно від врахування в цінах транспортних витрат можна виділити наступні види цін:

· ціна в місці виробництва продукції. За цією ціною товар пе­редається покупцю в тому місці, де він був вироблений, з усіма правами на нього і відповідальністю. У цьому разі покупець сплачує понад ціну всі фактичні витрати на транспортування продукції до місця призначення;

· єдина ціна з включенням витрат на доставку. Цей метод уста­новлення ціни припускає формування фірмою єдиної ціни для всіх покупців, незалежно від місця їх розташування, із включенням у неї однакової суми транспортних витрат. Ця сума розраховується як се­редня вартість усіх перевезень. Єдина ціна особливо вигідна тим покупцям, що віддалені від місця виробництва товару і фактичні транспортні витрати яких значно перевищують середні;

· зональні ціни. Відповідно до цього методу визначення цін виділяється кілька географічних зон і встановлюється єдина ціна для клієнтів, розташованих у межах однієї зони. Для кожної із зон ці ціни є різними, тому що встановлюються вони залежно від величини транспортних витрат; у міру віддалення зони ціна зростає;

· ціни, визначені на основі базисного пункту. Відповідно до цього методу підприємство (фірма) встановлює в кількох геогра­фічних пунктах базисні ціни на продукцію. Фактичні ціни про­дажу розраховуються шляхом додавання до ціни, установленої для найближчого від замовника базисного пункту, транспортних витрат на доставку товару до місця призначення;

· франко-ціни. Термін “франко” означає, що визначена частина витрат із завантаження, розвантаження чи транспортування товару включається у ціну виробника. Кожен із шести видів франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від виробника до споживача додаткові витрати включаються у ціну за договором купівлі-продажу. Існують наступні види франко-цін:

- ціна франко-склад постачальника не включає жодних витрат із пересування товару від виробника до споживача. Це ціна, яка формується у місці виробництва товару;

- ціна франко-станція відправлення включає витрати продавця із переміщення товару від його складу до станції відправлення;

- ціна франко-вагон станції відправлення враховує витрати, які поніс продавець на перевезення товару до станції відправлення, подачу вагона на під’їзні колії і завантаження товару у вагон;

- ціна франко-вагон станції призначення включає витрати на перевезення товару із складу продавця до станції призначення без розвантаження товару з вагонів;

- ціна франко-станція призначення включає транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення із врахуванням витрат на розвантаження продукції з вагонів;

- ціна франко-склад покупця враховує всі витрати з пересування товару від складу продавця до складу покупця.

· ціни “Інкотермс” – ціни, що використовуються у міжнародній комерційній діяльності і означають, що транспортні витрати і ризики продавця при перевезенні товару до певного пункту включаються до ціни товару. На даний час всі ціни “Інкотермс” об’єднані у чотири групи, що дало змогу створити певну класифікацію цих цін (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Інвойсні ціни згідно з “Інкотермс”

Групи цін	Абревіатура ціни	Повна назва ціни
Англій­ська	Українська
Група Е Відправка	EXW	Ex Works	Франко-завод
Група F Перевізну плату не сплачено	FCA	Free Carrier	Франко-перевізник
FAS	Free Alongside Ship	Вільно вздовж бор­ту судна
FOB	Free on board	Франко-борт
Група С Перевізну плату сплачено	CFR	Cost and Freight	Вартість та фрахт
CIF	Cost, Insurance and Freight	Вартість, страху­вання, фрахт
CPT	Carriage Paid To	Перевізна плата сплачена до
CIP	Carriage and In­surance Paid To	Перевізна плата та страхування спла­чені до
Група D Прибуття	DAF	Delivered At Frontier	Поставка до границі
DES	Delivered Ex Ship	Поставка з судна
DEQ	Delivered Ex Quay	Поставка з причалу
DDU	Delivered Duty Unpaid	Поставка без спла­ти мита
DDP	Delivered Duty Paid	Поставка зі спла­тою мита

Перша група (Е) включає єдину ціну EXW – яка регулює передачу товару у розпорядження покупця безпосередньо у місці виготовлення товару і означає, що продавець виконав свої зобов’язання у момент, коли товар був переданий у розпорядження покупця на підприємстві продавця (заводі, фабриці, складі, тощо). Всі інші витрати і ризики, пов’язані з доставкою товару до місця призначення приймає на себе покупець.

Друга група (F) поєднує у собі терміни, які означають, що продавцеві необхідно доставити товари до певного перевізного засобу, але не сплачуючи при цьому перевізної плати.

Терміни третьої групи (С) означають, що продавець укладає договір і сплачує за перевезення товару, але не бере на себе відповідальність за втрату чи ушкодження товару або додаткові витрати, що виникають внаслідок неякісного навантаження і відправлення.

Четверта група (D) поєднує терміни, які означають, що продавець зобов’язаний нести всі витрати і відповідати за можливий ризик під час доставки товарів у країну призначення.

У статистиці використовують наступні види цін:

- діючі - ціни, що існували на ринку під час збору статистичної інформації;

- порівняльні - ціни, які є результатом певних матема­тичних перетворень з подальшим вико­ристанням їх для порівняльного аналізу;

- середні - ціни, що розраховуються за методами різних середніх (арифметич­ної, геометричної, хронологічної) і ха­рактеризують ситуацію на певно­му ринку у певний час;

- питомі – використовуються для оцінки руху цін у міжнародній торгівлі і визначаються на базі інформації про виробництво, плодах, експорт та імпорт товарів.

Серед цін, що використовуються в маркетингу, можна виділити наступні:

- єдині ціни - зафіксовані у прейскурантах ціни, що діють для певної території у певний час;

- гнучкі ціни - ціни, що швидко змінюються відповідно до зміни ринкової ситуації;

- спадаючі ціни - ціни, що встановлюються в прямій залежності від співвідношення попиту та пропозиції на ринку і поступово знижуються у міру насичення ринку товаром;

- престижні ціни - ціни на вироби дуже високої якості відомих фірм, що володіють унікальними властивостями;

- ціни “проникнення на ринок” - первісні ціни при входженні на ринок, які є нижчими за ціни конкурентів;

- ціни «зняття вершків» - первісні ціни під час входження на ри­нок, які є максимально можливими за даних ринкових умов при врахуванні конкурентних переваг;

- ціни «наслідування лідера» - ціни, що визначаються переважно на ос­нові максимального наближення до цін лідера на ринку;

- психологічні ціни - ціни, що визначаються відповідно до тео­рій поведінки покупців (у межах стратегії неокруглених цін або стратегії цінових лімітів).

Для правильного розуміння сутності ціни необхідно також чітко уявляти механізм формування ціни по етапах просування товару від виробника до споживача. Наприклад, склад роздрібної ціни включає в себе собівартість виробництва і реалізації та прибуток виробника, витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій, витрати і прибуток підприємств роздрібної торгівлі, непрямі податки (мито, ПДВ, акциз). Типовий склад роздрібної ціни наведено на рис. 5.2.

Склад ціни
Собівартість виробництва та реалізації продукції	Прибуток виробника	Непрямі податки	Посередницька надбавка	Торгівельна надбавка
ПДВ (мито, акциз)	Витрати посередника	Прибуток посередника	ПДВ посередника	Витрати торгівлі	Прибуток торгівлі	ПДВ торгівлі
Оптова ціна виробника (без податків)
Оптово-відпускна ціна виробника
Оптово-закупівельна ціна
Роздрібна ціна

Рис. 5.2. Склад роздрібної ціни товару

Отже, як видно з наведеного рисунка, кожен наступний вид ціни включає в себе попередній. При цьому у кожній з ланок товароруху в ціні акумулюється ПДВ, який у кінцевому підсумку оплачується споживачем.

Дата добавления: 2015-07-18