Витрати виробництва та їх класифікація. Короткострокові витрати.

Під фірмою розуміємо економічний суб’єкт, який займається виробничою діяльністю і володіє господарською самостійністю у прийнятті рішень про те, що і в яких розмірах виробляти, де і кому і по якій ціні продавати свою продукцію. Фірма є ринковою виробничою системою, яка водночас виступає в ролі споживача факторів виробництва, виробника продукції і продавця ринкових послуг. Розуміння того, як змінюються витрати виробництва залежно від обсягу випуску дає ключ до пояснення і розв’язання проблеми max прибутку. Витрати виробництва – це вартість факторів виробництва, залучених для виготовлення кінцевої продукції фірми. Економічні витрати – це витрати, що виникають як результат втрачених можливостей через альтернативне використання ресурсів. Екон витрати складаються з двох частин: явні(бухгалтерські) і неявні. Явні- це платежі за ресурси куплені фірмою на ресурсних ринках, бо сам виробник ними не володіє. Відповідно до екон змісту бухгалтерські витрати класифікують: матеріальні, витрати на оплату праці, амортизація відрахування на соц забезпечення, інші витрати.

Неявні витрати-це витрати пов’язані з використанням у виробництві тих ресурсів, які є у власності виробника.

Економічні витрати розглядаються у короткостроковому та довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді розрізняють наступні види витрат виробництва:

-загальні витрати(SRTC) – це сума витрат всіх ресурсів, які викор, при виробництві. У короткостроковому періоді вони поділ на постійні і змінні витрати. SRTC=TFC+TVC

TFC- це та частина витрат, яка не змінюється із зміною обсягу виробницта(рента, плата постійному персоналу)

TVC – загальні змінні витрати- змінюються разом з обсягом виробництва продукції.Чим більшим є Q, тим більше одиниць змінних витрат(плата праці робітників, вартість сировини, палива, енергії)

Динаміку TVC можна пояснити на основі дії закону граничної продуктивності. Збільшення Q впливає на збільшення TVC однак між цими величинами немає прямо пропорційної залежності. TVC має дві гілки зростання. На ранніх етапах TVC зростає у спадному темпі в результаті зростання продуктивності змінного фактору виробництва, поки не буде досягнуто певного рівня Q. Перетинання цього рівня Q спричиняє зростання TVC у зростаючому темпі в рез зменшення продуктивності змінного фактору виробництва. А- точка перегину TVC. Причиною непропорційного зростання TVC є непропорційна зміна продуктивності додаткових одиниць змінного фактору виробництва на різних стадіях виробництва

Відстань між кривими TC і TVC при будь-якому Q дорівнює TFC.

Короткострокові середні витрати(SRAC) – це витрати виробництва на одиницю випуску продукції. Розрізняють 3 види сер витрат у короткостроковому періоді

Середні витрати при будь-якому обсягу виробництва дор сумі сер постійних і середніх змінних витрат виробництва.

tgA=AFC

Нахил променя, що виходить з поч. координат через деяку точку на TFC визначає AFC за даного Q

Крива AVC є дугоподібною від’ємний нахил на ранніх етапах виробництва пояснюється тим, що продуктивність змінних факторів виробництва зростає, коли зростає випуск продукції до певного рівня Q*, після чого AVC починає зростати. Коли АVC має додатній нахил, продуктивність змінного фактору спадає при зростанні обсягу виробництва.

Граничні витрати короткострокового періоду(SRMC) – це витрати, зумовлені виробництвом додаткової одиниці готової продукції.

Непропорційна зміна граничної продуктивності змінних факторів дає дугоподібну криву MC

67.Ізокоста.Довгострокові витрати.Крива…

виробництво пов’язане з певними витратами. Зміни обсягів виробництва обумовлллють коливання величини цих витрат. Функція витрат виражає зв’язок між випуском продукції і мінімально-можливими витратами на виробництво продукції. Для ілюстрації функції витрат на виробництво використовується ізокоста. Ізокоста- це лінія, як авідображає поєднання факторів виробництва:праці і капіталу, що мають одну і туж саму загальну вартість. Це лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних варіантів поєднання двох ресурсів

TC- заг сума грошей, яку виробник може витратити на придбання необхідних факторів за фіксованими цінами Pk і PL

Рівняння із окости

кут нахилу визначає ринкову норму заміщення капіталу працею. Кут нахилу ізокванти визначає технол норму заміщення капіталу працею.

Точка А буде точкою рівноваги виробника

Виробник намагається досягнути стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів, для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде min. Графічно точку рівноваги можна визначити як точку дотику ізокости до ізокванти найвищого порядку, оскільки дозволяє досягнути max обсягу виробництва за наявного обмеженого бюджету.

В точці дотику справджується рівність

Для мінімізації витрат виробництва підприємству треба використати таку комбінацію ресурсів за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та цін є рівні між собою. Min рівень витрат забезпечується за умови, що гранична продуктивність у розрахунку на одну грошову одиницю буде однаковою для всіх ресурсів, які викор у виробництві. Аналіз випуску за доп ізоквант та із окости дозволяє визначити технологічну ефективність виробництва.

У довгостроковому періоді виробник спроможний залучати у виробництво різні кількості будь-якого ресурсу. У цьому випадку витрати виробництва фірми характеризують три показники – довгострокові загальні витрати(LSTC), довгострокові середні витрати(LSAC) та граничні витрати(LSMC). Для побудови кривої LSTC можемо використати карту ізоквант та модель оптимального розвитку фірми

Довгострокові середні витрати виробництва – це витрати виробництва, що припадають на одиницю випущеної продукції, за умови, що обсяги використання всіх ресурсів є змінними.

LSAC=LSTC\Q

Значення LSAC для будь-якого Q можна визначити як нахил променя, що виходить з початку координат і проходить через відповідну точку на кривій LSTC.

Довгострокові граничні витрати – це зміна довгострокових загальних затрат унаслідок зміни обсягу випуску продукції на одну одиницю

Точка перегину на кривій LRTC відповідає точці LRMCmin на кривій LRMC.

Крива довгострокових середніх витрат виробництва є сукупністю кривих короткостокових

68.Ефект масштабу та причини його виникнення.Закон…

Важливим чинником, що визначає обриси кривих LRTC, LRAC, LRMCє характер віддачі від масштабу виробництва фірми. Математична властивість виробничої функції, що дозволяє описати взаємозв’язок між обсягом та ефективністю ресурсів називається ефектом масштабу виробництва. Це поняття визначає, що відбувається з випуском продукції, коли всі ресурси збільшуються в одній і тій же пропорції. Оскільки ефект масштабу виробництва передбачає, що всі фактори є змінними, то концепція ефекту масштабу є довгостроковою. Зростаючий ефект – це властивість виробничого процесу, що виражається в тому, що пропорційне збільшення кожного фактору виробництва дає більш ніж пропорційне збільшення обсягу випуску продукції. Графічно

Причини зростаючого ефекту:

1. підвищення продуктивності фактору внаслідок спеціалізації і поділу праці

2. малі фірми нерідко є неспроможними ефективно використовувати виробниче обладнання. Великі фірми володіють більшими можливостями для виробництва побічної продукції і ефективної утилізації відходів.

Постійний ефект зміни масштабу виробництва – це властивість виробничого процесу, що виражається в пропорційному збільшенні обсягу виробництва при пропорційному збільшенні кожного фактору виробництва.

Спадний ефект від зміни масштабу виробництва – це властивість виробничої функції, що виражається в тому, що при пропорційному збільшенні кожного фактора виробництва спостерігається менш ніж пропорційна збільшення функції.

Причиною є додаткові витрати на управління в умовах зростання розмірів виробництва, це призводить до зменшення ефективності.

Як правило, виробнича функція не демонструє один і той же ефект масштабу у довгостроковому періоді. Загальноприйнятою є ситуація, коли за малих обсягів виробництва діє зростаючий ефект, при посередніх – постійний, а потім – спадний.

Для оцінки ефекту від зміни масштабу виробництва викор поняття однорідності виробничої функції. Виробнича функція наз однорідною, якщо при збіл всіх факторів виробництва в k разів, обсяг виробництва збіл у разів, t-показник однорідності. Таким чином Q=f(K,L) є однорідною в степені k, якщо справджується рівність *Q=f(K*k,L*k)

Якщо t=1, то кажуть, що вир функція є однорідною в першому степені. Якщо t>1, то спостерігається зростаючий ефект зміни, якщо t<1то спадний ефект від зміни масштабу виробництва.

69.Виторг фірми та його види. Залежність між…

Виторг фірми- це надходження, які вона отримує від продажу виробленої продукції. В мікроекономічному аналізі використовують три основні показники виторгу: загальний (TR), середній(AR), граничний(MR).

Загальний виторг – це сума гошей, яку отримує фірма від продажу деякої кількості виготовленої продукції. Загальний виторг визначають:

TR=P*Q деP- ціна одиниці продукції; Q- кількість виготовленого продукту

Середній виторг- це виторг від продажу фірмою одиниці продукції

AR=TR/Q

Згідно з законом попиту, кількість продукції, яку планують придбати споживачі на ринку, є функцією її ціни. Іншими словами, крива попиту демонструє можливі ціни, які планують платити споживачі за одиницю за визначеної його кількості. Крива попиту на продукт фірми є водночас кривою її середнього виторгу, бо саме вона показує, який саме виторг отримуватиме продавець від продажу кожної одиниці зі загального обсягу продукції.

Граничний виторг – це зміна загального виторгу фірми, пов’язана зі зміною кількості проданої продукції. Це приріст загального виторгу, отриманий продавцем у результаті зниження ціни та збільшення кількості продажу цієї продукції на одну одиницю.

MR(Q)= TR(Q)/ Q

Динаміка загального виторгу продавця залежить від цінової еластичності попиту

Взаємозв’язок між функціями граничного та середнього виторгу

Дата добавления: 2015-07-17