Мікроекономічний аналіз податків. Вплив непрямих податків на пропозицію. Розподіл податку між виробниками і споживачами.

Податки – це обов’язкові платежі фізичних і юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів.

У порядку, визначеному законодавчими актами найповнішу сутність податків характеризують їх функції:

1) фіскальна – забезпечення централізації певної частини ВВП в державному бюджеті з метою фінансування державних видатків;

2) регулююча – податки впливають на різні аспекти діяльності їх платників, можна стимулювати або стримувати їх діяльність.

Податки за формою оподаткування поділяють на прямі і непрямі.

Прямі податки призначаються безпосередньо на дохід і майно:

ü особистий прибутковий податок;

ü податок на прибуток корпорацій;

ü соціальні податки;

ü майнові податки;

Непрямі податки – податки на товари і послуги, що входять до ціни товару або включаються в тариф на послуги. Платниками непрямого податку є покупці і продавці.

Ставки непрямих податків бувають: тверді та у відсотках (адвалорні).

Основні види непрямих податків:

ü акцизи;

ü мито;

ü фіскальні монопольні податки;

Переваги непрямих податків пов’язані з тим, що вони є надійним засобом мобілізації коштів, тоді як прямі податки надходять не в повному обсязі внаслідок приховування доходів. А недоліком непрямих податків є те, що вони підвищують ціни товарів і перекладаються на плечі малозабезпечених верств населення.

Припустимо, що на ринку встановлено рівноважну ціну і обсяг . Уряд призначив акцизний податок за твердою ставкою Т. В результаті пропозиція зменшиться.

Наслідки призначення непрямого податку за твердою ставкою Т:

Ø нова рівноважна ціна є вищою за стару рівноважну;

Ø нова рівноважна кількість є меншою за стару рівноважну;

Ø нова рівноважна ціна збігається з ціною споживачів, як це було до запровадження податку;

Ø до запровадження податку ціна виробника співпадала з рівноважною, після запровадження податку ціна виробника відрізняється від ціни споживача (нової рівноважної ціни) на величину Т.

Податковий товар розподіляється між виробником і споживачем. До запровадження акцизного податку споживачі купували товар за ціною, після запровадження податку споживачі купують товар за ціною.

Більша частина податкового тягаря припадає на менш еластичну сторону ринку.

Якщо попит нееластичний, то весь податковий тягар припадає на споживача. Висновки:

1. Кількість реалізованого товару зменшується на меншу величину (а отже доходи держави зростуть на більшу величину) коли попит і пропозиція підакцизного товару є менш еластичні.

2. Ціна зросте на більшу величину, а отже частка покупців у податковому тягарі буде більшою у випадку, коли попит є менш еластичний, а пропозиція є більш еластичною.

3. Ціна зросте на меншу величину, а отже частка виробника у податковому тягарі буде більшою у випадку коли попит є більш еластичний а пропозиція є менш еластична.

Для розроблення оптимальної системи оподаткування уряд повинен врахувати втрату ефективності для оподаткування.

Співвідношення коефіцієнтів цінової еластичності попиту і пропозиції визначає розподіл податкового тягаря між споживачами і виробниками.

Якщо попит є більш еластичним ніж пропозиція, то за інших однакових умов більшу частину податкового тягаря сплачуватимуть виробники даного товару.

Якщо попит на даний товар є менш еластичним ніж пропозиція, то більшу частину податкового тягаря будуть сплачувати споживачі.

Якщо еластичність попиту на даний товар дорівнює еластичності пропозиції на цей товар, то податковий тягар поділиться порівну між покупцями і продавцями.

Дата добавления: 2015-07-17