Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Класифікація потерпілих від злочинів

Читайте также:
  1. Аксіологічна функція філософії. Вартості та їх класифікація.
  2. Бюджетна класифікація: будова,роль і призначення видатків.
  3. Вибухові речовини і пристрої: поняття та класифікація вибухотехнічних засобів.
  4. Види складів злочинів
  5. Витрати виробництва та їх класифікація. Короткострокові витрати.
  6. Відомча класифікація видатків та кредитування державного бюджету
  7. Джерела небезпеки та їх класифікація.

Роль жертви у кримінологічному механізмі злочину може бути найрізноманітнішою — від нейтральної до максимально провокуючої злочинця на вчинення злочину. Особливе вікти-мологічне значення має провокуюча поведінка жертви внаслі­док її високого віктимного потенціалу. Дуже часто така пове­дінка є приводом і джерелом конфлікту.

Жертві може бути завдано шкоди і в результаті її необач­ливих дій, неправильної оцінки ситуації, а через це й непра­вильної поведінки. До ситуацій, коли в результаті поведінки жертви створюється об'єктивна можливість вчинення злочину, належать також відсутність необхідної реакції на злочинні чи інші негативні дії, невчинення опору діям злочинця.

Віктимологічно значущою може бути також позитивна пове­дінка жертви, якщо вона полягатиме у здійсненні захисту будь-якої особи від злочинних посягань, при виконанні служ­бових або громадських обов'язків. У таких випадках, якби жертва не діяла певним способом, вона б не викликала відпо­відної насильницької реакції з боку злочинця.

Українські вчені-кримінологи НАВС України розрізняють такі види поведінки жертви:

провокуюча — образа, приниження, напад, знущання
тощо;

позитивна (не провокуюча);

нейтральна щодо впливу на поведінку злочинця;

пасивна — найхарактерніша для взаємодії близьких ро­
дичів.


Схожу класифікацію видів поведінки жертви пропонують вчені-кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії:

негативна, тобто така, що провокує злочин або створює
для нього об'єктивно сприяючу ситуацію;

позитивна, що виражається у протидії злочинцю, вико­
нанні громадського обов'язку тощо;

нейтральна — така, що не сприяла вчиненню злочину.
А. Зелінський, класифікує віктимну поведінку за її харак­
тером:

конфліктна, коли потерпілий створює конфліктну си­
туацію або бере активну участь у конфлікті, що виник
(є ініціатором бійки або вступає в бійку на боці однієї зі
сторін). Особливими різновидами такої поведінки є необ­
хідна оборона, затримання злочинця, правозахисна актив­
ність;

провокуюча (демонстрування багатства, екстравагантна
зовнішність, неправильна поведінка жінки, що створює
уявлення про її доступність, тощо);

легковажна (довірливість і наївність неповнолітніх та ін­
ших осіб, що неспроможні опиратися нападаючому, ство­
рення аварійних ситуацій на шляхах пішоходами й водія­
ми тощо).

Кримінологічна значущість віктимної поведінки, що харак­терна для багатьох жертв злочинів, уможливлює певну їх кла­сифікацію. Класифікація потерпілих від злочинів має важливе значення для запобігання злочинам, оскільки мета її розробки полягає в підвищенні ефективності профілактики злочинів і забезпеченні охорони громадян як потенційних жертв.

Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії вва­жають, що до основних підстав для класифікації жертв злочи­нів належать стать, вік, професійна приналежність, мораль­но-психологічні особливості особи (що сприяє швидкому складанню особистісно-віктимологічної типології) та ін.

Класифікація жертв за статтю важлива не лише тому, що жертвами окремих деяких злочинів можуть бути тільки жін­ки, а з огляду на певні елементи, характер поведінки, що типо­ва для ситуації, у якій завдається шкода.

Класифікація жертв за віком необхідна вже тому, що підви­щена віктимність, наприклад, неповнолітніх і осіб похилого


віку зумовлює необхідність розробки спеціальних заходів вік-тимологічної профілактики.

Посадове становище і професійна діяльність також можуть зумовлювати підвищену віктимність, і останнім часом ця під­става стає дедалі актуальнішою. Як зазначалося, до такої ка­тегорії осіб належать працівники правоохоронних органів, ін­касатори, охоронці, касири, водії таксі, що працюють вночі. Останніми роками до професій, що мають підвищену віктим­ність, додалася й така, як зайняття бізнесом.

Важливе значення має також класифікація жертв за ознака­ми їх ставлення до особи, що завдає шкоду, і насамперед за мо­рально-психологічними особливостями. У механізмі злочину "працюють" статева розбещеність і схильність до вживання ал­коголю й наркотиків; жадібність і деспотизм; агресивність і жорстокість; брутальність і боягузливість; сміливість і доброта; фізична сила і слабкість тощо. Усі перелічені якості виявля­ються в поведінці і за певних обставин можуть сприяти або пе­решкоджати вчиненню злочинів. Класифікація жертв за мо­рально-психологічними ознаками необхідна насамперед для характеристики категорій злочинів, в яких зазначені риси осо­би жертви є основою способу й форми вчинення злочину або приводом злочину.

Особистісні якості жертв актуалізуються певними ситуа­тивними факторами, що дає підстави для такої їх класифі­кації:

агресивні жертви — особи, поведінка яких пов'язана з
нападом на особу, що в подальшому завдає шкоду, або ін­
ших осіб чи іншими подібними діями (образою, наклепом,
знущанням тощо). Для жертв цього типу характерно уми­
сне створення конфліктної ситуації;

активні жертви — особи, чия поведінка, хоча й не пов'я­
зана з нападом або створенням конфлікту, проте активно
сприяє завданню їм у кінцевому підсумку шкоди (зверта­
ються з проханням про завдання їм шкоди або вчинення
дій, що об'єктивно призводять до завдання шкоди чи в
інші способи викликають такі дії, а також завдають шко­
ди самі собі);

ініціативні жертви — особи, поведінка яких має пози­
тивний характер, але призводить до завдання їм шкоди;


пасивні жертви — особи, які не опираються злочинцю з
об'єктивних і суб'єктивних причин;

некритичні жертви — особи, для яких характерні необа­
чливість, невміння правильно оцінювати життєві ситуа­
ції;

нейтральні жертви — особи, що не сприяють вчиненню
проти них злочину.

Кримінологи України НАВС вважають, що основним крите­рієм, на підставі якого необхідно класифікувати потерпілих від злочинів, є ступінь віктимності, який відбиває в найза-гальнішому вигляді віктимогенну деформацію особи, професій­ну, вікову віктимність і віктимну патологію. На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:

випадкова жертва, тобто особа стає жертвою в результаті
збігу обставин. Взаємовідносини, що виникають, не зале­
жать ні від волі бажання жертви, ні від волі й бажання
злочинця;

жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій
притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризи­
ку й віктимність якої зненацька різко підвищується під
впливом конкретної несприятливої ситуації;

жертва з підвищеними якостями ризику, тобто особа, сто­
совно якої діє комплекс факторів ризику. До цієї групи
належать два основних типи жертв: жертви необережних
злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їх
поведінка у громадських місцях містить підвищену віктим­
ність; жертви умисних злочинів, соціальний статус яких
при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвище­
ний ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін.).
Віктимність цієї категорії може іноді виявлятись в особ­
ливих манерах поведінки жертви, в її зовнішньому вигля­
ді тощо;

жертва з високим рівнем ризику. Морально-соціальна де­
формація такої особи практично не відрізняється від пра­
вопорушників і характеризується стійкою її антисоціаль-
ністю (повії, наркомани, алкоголіки та ін.).

Як зазначалося, класифікація жертв необхідна не тільки для їх вивчення, а й більшою мірою для організації спеціально­го напрямку попереджувальної роботи — віктимологічної

R


профілактики. У віктимологічній профілактиці вирізняються два основні напрями попереджувальних заходів, об'єктами яких є віктимологічні ситуації; безпосередньо потенційні й ре­альні жертви на індивідуальному (індивідуальна віктимологіч-на профілактика) і груповому рівнях (загальна або індивідуаль­но-групова віктимологічна профілактика).

При реалізації першого напряму необхідну увагу приді­ляють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпеч­них ситуацій (патрулювання, обладнання технічними засобами охорони й безпеки, поліпшення організації дорожнього руху, залучення громадськості до вирішення завдань колективної й особистої безпеки та ін.).

При реалізації другого напряму необхідно здійснювати захо­ди виховного впливу, професійного навчання, правової пропа­ганди, медичного характеру, забезпечення населення спеці­альними засобами захисту тощо.

Отже, значення вивчення особи потерпілого полягає у та­кому:

• визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами
злочинів;

• вивченні зв'язку між поведінкою потерпілого і злочинця;

• вивченні формуючого впливу поведінки й особи потенці­
альної жертви на особу частини злочинців;

• розробці профілактичних заходів, спрямованих на усунен­
ня причин, внаслідок дії яких особа може опинитися в
ролі жертви;

• більш повному вивченні особи злочинця й індивідуаліза­
ції йому покарання за вчинений злочин.

Контрольні питання

1. Хто з вчених-кримінологів стояв у витоків розвитку вік­
тимології?

2. Що означає віктимологія як напрям кримінології?

3. Основні напрями підтримки і допомоги потерпілим, визна­
чені Генеральною Асамблеєю ООН.

4. У чому полягає відмінність понять "жертва" і "потерпі­
лий"?


5. Сутність поняття "віктимність особи".

6. Що означає поняття "віктимізація"?

7. Основні види віктимної поведінки жертви.

8. Класифікація жертв злочинів залежно від їх морально-пси­
хологічних особливостей (за Д. Рівманом).

9. На які групи поділяються потерпілі за ступенем віктим-
ності?

10. Значення вивчення особи потерпілого.



Тема


КРИМІНОЛОГІЧНЕ ПРОГИОЗУВАНИЯ І ПЛАНУВАННЯ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


1. Поняття і види кримінологічного прогнозування.

2. Методи кримінологічного прогнозування.

3. Значення кримінологічного прогнозування.

4. Поняття, завдання і види кримінологічного планування.


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 187 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Основні сучасні теорії причин злочинності в Україні та Росії | Правові причини і умови. | Поняття особи злочинця | Соціальне і біологічне в особі злочинця | Типологія особи злочинця | Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця | Причини і умови окремого злочину | Обставини формування особи | Мотивація злочину | Віктимологія: загальне поняття й історія розвитку |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Основні поняття віктимології| Поняття і види кримінологічного прогнозування

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.012 сек.)