Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Правові причини і умови.

Читайте также:
  1. Безробіття його причини та види. Природна норма безробіття.
  2. БИТВИ ПІД БІЛОЮ ЦЕРКВОЮ 23-25 ВЕРЕСНЯ, ВІДНОВЛЕННЄ ПЕРЕГОВОРІВ, ПОРОЗУМІННЄ ОСЯГНЕНО, ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ У ПОТОЦКОГО, СВАРКА З РАДИВИЛОМ, ТЕКСТ БІЛОЦЕРКІВСЬКОЇ УМОВИ.
  3. Види і правові підстави звільнення від відбування покарання
  4. Внутрішні причини мовних змін
  5. Для роботодавців, які уклали цивільно-правові договори з працівниками, відсоток ЄСВ дорівнює 34,7%, для бюджетних організацій та установ 36,3%.
  6. Додаток 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ У СФЕРІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
  7. Знайдіть і викресліть слово, яке не повинно бути в логічній групі з тієї чи іншої причини.

Причини: психологія правового нігілізму, правової легко­
важності та правового безкультур'я.

Умови: недосконалість законодавства; прорахунки право-
застосовчої практики; неефективність правового вихован­
ня; неефективність громадської профілактики; неефек­
тивність ранньої профілактики на стадії правопорушень.

А. Зелінський є представником біопсихологічного напря­му в сучасній вітчизняній кримінології. Піддаючи критиці су­часні кримінологічні концепції причинності, вчений зазначає, що у філософський і кримінологічній літературі зберігається панування вульгарно-соціологічних тенденцій у поглядах на співвідношення об'єктивного (середовища існування) та суб'єктивного (людського, у тому числі й біологічно зу­мовленого) у детермінації злочинності [9]. Як рух вперед він оцінює погляди Н. Кузнєцової, яка на перший план кри­мінологічної детермінації висуває суб'єктивний фактор. А. Зелінський вважає, що людські вади завжди були й зали­шаються найближчою та визначальною причиною всіх видів антисоціальної поведінки, у тому числі й злочинної, не запе­речуючи при цьому впливу на поведінку людей обставин, що об'єктивно від них не залежать. Обґрунтовуючи свою думку, вчений зазначає, що методологічно обґрунтованішим був би пошук першопричини злочинності в суб'єктивному факто­рі — недосконалості людської природи, оскільки якщо ос­новну причину зростання злочинності пояснювати виключно об'єктивно існуючими економічними суперечностями, то поза увагою залишаються проблеми культури, моральності, психіч­ного здоров'я, тобто фактори, які безпосередньо породжують девіантну поведінку.

Отже, А. Зелінський основною причиною злочинності ви­знає суб'єктивні фактори: психічну неврівноваженість, негідні


пристрасті, прагнення до влади, агресивність, користолюбство, бездуховність, безкультур'я, шкідливі звички, конформізм.

Як зазначалося, людські вади притаманні власне природі людини, вони існували й існуватимуть завжди. Разом з тим за­уважимо, що на стан психічного і соматичного здоров'я насе­лення держави впливає стан генофонду нації. Найбільшої шко­ди генофонду українського народу було завдано в період перебування України у складі СРСР під час голодоморів, ко­лективізації і знищення куркулів як класу. Значних втрат за­знала Україна і під час Великою вітчизняної війни. Усе перелі­чене істотно позначилось на психічному і моральному здоров'ї населення України (біологічне спадкування).

Піддаючи критиці погляди представників соціальної пара­дигми, А. Зелінський наголошує, що їх звинувачення в бік прихильників біопсихологічної теорії стосовно того, що вони визнають уроджені злочинні схильності людей, є безпідставни­ми, оскільки жоден з них, за винятком Ч. Ломброзо, цього не стверджував. Успадковуються не злочинні нахили, а такі особ­ливості психіки та тілесної конституції людини, які за несприят­ливих умов середовища значно підвищують ризик формування особистості соціопатпа, який постійно конфліктує із суспільст­вом та іншими людьми. Суб'єктивно-особистісні фактори, які належать до безпосередніх причин злочинності (причин першо­го порядку), у свою чергу, є наслідками біологічного й соціаль­ного спадкування (причини другого порядку) і тісно взаємопо­в'язані.

Умови криміногенної детермінації А. Зелінський поділяє на суб'єктивні та об'єктивні.

Суб'єктивні умови злочинності, тобто ті, що залежать від волі людей, породжуються тими самими негативними мораль­ними та психологічними явищами і особистісними властивос­тями, що й причини злочинності. Таким чином, суб'єктивні причини злочинності об'єктивуються не тільки у злочинності, айв умовах, які їй сприяють. До таких умов належать пияцт­во і алкоголізм; наркоманія; криміногенність засобів масової інформації; пропаганда жорстокості, насилля, розпусти; втра­та освітою авторитету; корупція державних службовців і пра­воохоронних органів; низька ефективність діяльності органів здійснення кримінальних покарань; незаконна міграція; мілі-


таризація населення за рахунок поширення незаконного рігання зброї, що надходить з інших держав через "прозорі кордони", та ін.

Об'єктивними умовами є соціальні суперечності, які безпо­середньо не залежать від свідомості й волі населення, а успад­ковані з минулої доби, підтримують стан напруження в сус­пільстві та сприяють злочинності. До таких факторів належать негативні аспекти урбанізації та прогресу; економічні, еколо­гічні проблеми та інші об'єктивно зумовлені труднощі перехо­ду до ринкової економіки. Швидкий розвиток великих міст на загальному тлі руйнування сільського побуту призвів до демо­графічної диспропорції: з одного боку, перенаселення, дефіциту житла, транспортних та екологічних проблем у містах, з іншо­го — нестачі робочих рук, занепаду сільського господарства. До негативних наслідків урбанізації належать психологічні пере­вантаження, інформаційна перенасиченість, сурогати масової культури, які не сприяють моральному вдосконаленню люди­ни. Економічна криза в Україні призвела до безробіття й різко­го розшарування суспільства на багатих та бідних.

Розподіл кримінологічних факторів на суб'єктивні та об'єк­тивні А. Зелінський вважає умовним, оскільки суб'єктивні фактори детермінуються не тільки особою, а й умовами буття, що об'єктивно склалися, і навпаки. Разом з тим, на його дум­ку, пояснити причини і умови злочинності, а також її дина­міку в різні історичні періоди неможливо без відокремлення того, що здійснюється закономірно під впливом сил, які не залежать від людей, і того, що люди самі ускладнюють собі іс­нування.

Отже, розглянуті сучасні теорії вирішення проблеми детер­мінації злочинності мають як прихильників, так і супротивни­ків. Проте зазначимо, що вчені-кримінологи як України, так і Росії при вирішенні проблеми детермінації злочинності на­дають перевагу теоріям соціологічного напряму.

7 я


Контрольні питання <ч -,

1. Відмінність понять "причина" та "умова".

2. Сутність терміну "фактор".

3. На яких вихідних положеннях базуються соціологічні тео­
рії причин злочинності?

4. Які положення є основою біологічних концепцій причин
злочинності?

5. Сутність основних теорій соціологічного напряму.

6. У чому полягає особливість поглядів представників біопси-
хологічного напряму на причини й умови злочинності?


Тема


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 141 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Соціологічні методи кримінологічного дослідження | Кримінологічного дослідження | Поняття правової статистики | Етапи статистичного дослідження у кримінології | Статистичне зведення і групування отриманих ма­теріалів. | Поняття злочинності | Показники злочинності | Латентна злочинність | Детермінація і причинність злочинності | Концепції причин злочинності |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Основні сучасні теорії причин злочинності в Україні та Росії| Поняття особи злочинця

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.014 сек.)