Соціологічні методи кримінологічного дослідження

До соціологічних методів, які застосовують у кримінологіч­них дослідженнях, належать опитування, спостереження, ме­тоди експертних оцінок, експеримент, методи контрольної гру­пи і документальний. Спільне для перелічених методів полягає в тому, що всі їх, як правило, застосовують при здійсненні ви­біркових кримінологічних досліджень. Розглянемо кожний з цих методів докладніше.

1. Опитування. Це один з найпоширеніших методів дослід­ження проблем суспільного життя. Мета цього методу полягає в отриманні інформації про об'єктивні й суб'єктивні факти з боку опитуваних (респондентів). У кримінологічних досліджен­нях за допомогою опитування вивчають, як правило, конкретні причини й умови злочинності, особу злочинця і потерпілого, ефективність застосовуваних правоохоронними органами захо­дів запобігання злочинності, рівень правосвідомості окремих соціальних груп населення, їх ставлення до проблем боротьби зі злочинністю.

Опитування можна здійснювати у двох основних формах — анкетування, тобто поширення анкет із запитаннями, і ін­терв'ювання — бесіди-інтерв'ю. Кожна із зазначених форм опитування має певні переваги й недоліки. Анкетування забез­печує анонімність відповідей, що дуже важливо для вивчення думки й оцінки. До переваг анкетування належить також його відносна економічність. За допомогою цього методу можна опи­тати велику кількість респондентів без значних матеріальних затрат. Разом з тим при застосуванні цього методу можна отри­мати спотворену інформацію, що зумовлюється недостатнім розумінням запитань анкети і відсутністю зацікавленості в ре­зультатах здійснюваного дослідження. Анкетування часто здійснюють разом з інтерв'юванням, що сприяє підвищенню інформативності обох форм опитування. Інтерв'ю — це спосіб отримання інформації безпосередньо від респондента під час бесіди. Цей вид опитування забезпечує прямий контакт з рес­пондентом і велику достовірність відповідей, але при цьому зникає анонімність, що необхідно враховувати при підготовці запитань. Інтерв'ювання трудомістке і тому, як правило, його ~>

~ 3.S QQ

застосовують разом з анкетуванням для уточнення проблеми й підготовки гіпотези.

Залежно від техніки проведення бесіди розрізняють інтерв'ю формалізовані, які здійснюють у суворій відповідності до підго­товленого наперед переліку запитань, і неформалізовані, які здійснюють у формі вільної бесіди. Неформалізовані інтерв'ю висувають дуже високі вимоги до об'єктивності й методичної майстерності особи, яка веде бесіду. За масштабами і обстави­нами розрізняють неформалізовані інтерв'ю клінічні, що три­вають до кількох годин, і фокусовані (експрес-інтерв'ю), що спрямовані на отримання однієї-двох відповідей.

Якість отриманої інформації при анкетуванні та інтерв'ю­ванні залежить від правильного формулювання запитань, орга­нізації й техніки опитування. Характер питань визначається метою і завданнями дослідження.

2. Спостереження. Це специфічний метод кримінологічних
досліджень, що полягає в безпосередньому сприйнятті інфор­
мації дослідником. Іншими словами, дослідник не отримує
інформацію від інших осіб, а безпосередньо сприймає й описує
факти, події, ситуації та процеси, які його цікавлять. Розрізня­
ють два види спостереження — просте, коли події та факти
фіксуються немов би поза середовищем, де відбуваються ці
факти, події і досліджувані процеси, і так зване включив, коли
дослідник пізнає певні явища, факти, події, перебуваючи серед
діючих осіб. Дослідник змішується з певною групою і немов би
стає одним з її членів. За допомогою простого спостереження
досліджують особу злочинця, потерпілого, криміногенні факто­
ри й іншу проблематику. Спостереження часто застосовують
разом з експериментом.

3. Експеримент. Як метод пізнання соціальної дійсності
експеримент полягає у штучному створенні певної ситуації з
метою перевірки наукової гіпотези. Іншими словами, експе­
римент — це моделювання умов з метою виявлення й вимі­
рювання певних зв'язків між явищами та процесами. Сфера
застосування експерименту у кримінології обмежується особ­
ливостями її предмета. Не можна моделювати криміногенну
ситуацію і провокувати вчинення злочину з науковою метою.
Кримінологічний експеримент слід застосовувати виключно
для розробки заходів запобігання злочинам. Застосування

експериментального методу можливе лише в разі виконання таких вимог: суворого дотримання законності; наявності нау­ково обґрунтованої гіпотези; вибору типового об'єкта експери­менту; наявності дозволу відповідних органів; наявності часу для забезпечення глибокої перевірки висунутих гіпотез і про­позицій.

4. Метод експертних оцінок. Цей метод полягає в отри­
манні висновків з певних досліджуваних питань, викладених
групою спеціально відібраних експертів з числа наукових і
практичних працівників, які добре обізнані з проблемами бо­
ротьби із злочинністю. Метод експертних оцінок широко вико­
ристовують для оцінювання рівня латентної злочинності, вив­
чення ефективності норм кримінального права, причин змін у
динаміці злочинності та ін.

Сутність методу експертних оцінок полягає в тому, що цент­ром кількісної та якісної оцінки об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають на злочинність або зумовлюють її, стає думка спеціалістів, що спирається на їх професійний науковий і практичний досвід. Основне завдання дослідження — сфор­мулювати запитання, правильно вибрати експертів і організу­вати роботу з ними. Кількість експертів залежить від завдань дослідження, складності проблеми, що вивчається, та інших факторів. Розрізняють дві основні форми опитування екс­пертів: індивідуальні та групові. Опитування можуть бути очни­ми (безпосередніми) і заочними, письмовими й усними, склада­тися із загальних і окремих питань.

5. Документальний метод. Без вивчення документів прак­
тично не відбувається жодної наукової роботи, пов'язаної з
кримінологічними питаннями. Документ — це предмет, ство­
рений людиною і призначений для зберігання й передавання ін­
формації. Документами є не тільки офіційна й неофіційна пись­
мова інформація, а й фотографії, аудіо-, відеозаписи, книжки,

РУКОПИСИ, ЛИСТИ.

Найчастіше у кримінологічних дослідженнях використовують інформацію, що міститься в архівних кримінальних справах, вивчення архівних кримінальних справ є одним з найпошире­ніших методів кримінологічного дослідження, що здійснюєть-^ся на підставі спеціально розробленої відповідно до мети, зав-Дань і предмети дослідження анкети. Як правило, така анкета

ЯК

складається з чотирьох розділів. У першому містяться питан­ня, що стосуються безпосередньо злочину, у другому — питан­ня, що стосуються особи злочинця, у третьому — питання про мету й мотиви злочинного діяння, у четвертому — питання, по­в'язані з виховним впливом судочинства, заходами покарання і профілактичної роботи за матеріалами справи.

Залежно від теми дослідження вивчають особові справи за­суджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, статис­тичні картки та інші облікові документи, що зберігаються в уп­равліннях внутрішніх справ та управліннях (відділах) юстиції.

Розрізняють два способи вивчення, аналізу й обробки доку­ментальної інформації: традиційний (класичний) і формалізо­ваний (контент-аналіз).

Традиційний аналіз полягає в огляді документа (зовнішнє дослідження) і вивченні його змісту (внутрішнє дослідження). Мета зовнішнього дослідження — встановити вид документа, час і місце створення, авторство й мету створення, досто­вірність документа та його контексту. Внутрішній аналіз скла­дається зі змістовного, юридичного та психологічного аналізів тексту (зображення).

Формальний аналіз здійснюють за наперед підготовленою програмою. Застосовують цей аналіз за наявності значного за обсягом документального матеріалу, коли потрібні висока точ­ність і об'єктивність аналізу.

Після отримання необхідної інформації її обробляють і уза­гальнюють за допомогою математичних методів, як правило, із застосуванням ПЕОМ.

6. Метод контрольної групи. Цей метод полягає в тому, що відбирають дві чи більше груп, одна з яких є основною (експериментальною), а інша — контрольною. Ці групи по­винні бути максимально схожими за всіма ознаками, крім тієї, що вивчається. Порівняння результатів дослідження ос­новної та контрольної груп свідчить про те, чи насправді є типовими закономірності, що встановлені для основної групи. Контрольна група є необхідним загалом, на якому виявляють кількісні та якісні ознаки досліджуваного явища і аналізують їх. Залежно від мети, завдань і предмету дослідження засто­совують різні принципи відбору контрольної групи. Важливу роль у методі контрольної групи відіграє дотримання вимоги

36..-.■■■'.■■ ■ ■ ' *'■-

суворості при порівнянні груп за певними ознаками. Недотри­мання цієї вимоги може призвести до отримання недостовір­них результатів.

---

Дата добавления: 2015-07-18