Читайте также: |
|
Оскільки злочинність є одним із центральних об'єктів дослідження науки кримінології, важливого й актуального значення набирає питання про визначення поняття "злочинність" у кримінології. Серед вчених-кримінологів як України, так і Росії не існує єдиної думки щодо визначення цього поняття. Розглянемо найпоширеніші з них і аргументи, які наводять для їх обґрунтування.
Якщо виключити ідеологічні елементи, то до 90-х років XX ст. за часів існування СРСР тривалий час у радянській кримінології панувало таке визначення поняття злочинності: це соціально-правове явище, яке змінюється й охоплює сукупність злочинів, що вчинені в суспільстві за певний період і характеризуються певними кількісними та якісними показниками.
Піддаючи критиці наведене визначення, А. Зелінський [8] обґрунтовує свою думку так:
1. У наведеному формулюванні визначення злочинності як соціально-правового явища є "логічним монстром", оскільки словосполучення "соціально-правове явище" позбавлене сенсу через те, що все правове, тобто те, що регулюється правом, є соціальним, бо як правова норма є різновидом соціальних норм. Водночас усі аномалії в житті суспільства (техногенні катастрофи і природні катаклізми) набувають соціального значення і можуть вважатися соціальними явищами.
2. Точнішим буде визначення злочинності не як "сукупності
злочинів", а як системи, що підпорядковується статистичним
закономірностям, тобто ймовірнісної системи.
3. Наведене формулювання не розкриває змісту поняття зло
чинності.
4. Кримінальну злочинність, що складається з діянь, які ка
ралися в усі часи і в усіх країнах, не можна не визнати найне-
безпечнішим проявом деструктивних сил людини.
5. Злочинність, що складається з великої кількості різних
злочинів, вчинених у суспільстві, є не механічною сумою анти-
суспільних вчинків, а множиною, якій притаманні ознаки ймо
вірнісної системи — певна цілісність, сталість параметрів, взає
модія підсистем, що є складовими цієї множини.
6. Як загальне поняття злочинність існує через окреме, тоб
то через конкретні вчинки винних осіб. У кожному конкретно
му випадку виявляються ознаки, що притаманні злочинності,
тобто загальному. До цих ознак належать злісність, проти-
правність, винність, караність. Водночас кожний окремий зло
чин за змістом має множину ознак, що перебувають за межею
загального поняття злочинності. Окремий злочин — подія зав
жди випадкова, а злочинність є закономірною й неминучою.
На підставі наведених аргументів А. Зелінський пропонує таке визначення злочинності [8]: це масовий прояв деструк-тивності в поведінці людей, що виявляється в системі передбачених кримінальним законом діянь, які вчинені на конкретній території або серед членів певних соціальних груп протягом одного року або певної його частини.
Відомий вчений-кримінолог Н. Кузнецова пропонує інше визначення злочинності: це соціальне і кримінально-правове явище, що змінюється історично й становить систему злочинів [19]. Це визначення ґрунтується на таких основних положеннях:
1. Історична змінюваність злочинності адекватно простежується у кримінальному законодавстві різних соціально-економічних формацій і режимів. Так, принаймні в Росії (і в Україні) протягом XX ст. кримінальне законодавство кардинально змінювалося відповідно до політичних та соціально-економічних революцій, а також режимів влади щонайменше п'ять разів: У період військового комунізму, нової економічної політики,
державно-партійного монополізму й тоталітаризму, початку демократизації суспільства у 50-х роках, коли було прийнято Основи законодавства Союзу РСР 1958 року і Кримінальні кодекси республік 1959-1961 pp., і в пострадянський період, коли набрав чинності Кримінальний кодекс Російської Федерації (проект Кримінального кодексу України).
2. Злочинність — це не механічна множина конкретних зло
чинів, які входять у неї, а соціальне явище, що як підсистема
входить у систему відповідного суспільства і світової спільноти
загалом. Злочинність є соціальною за походженням, суб'єкта
ми злочинів, потерпілими громадянами, суспільством і держа
вою, причинами й умовами.
3. Система злочинів як первинних елементів злочинності
зумовлює її кримінально-правовий характер і системну взаємо
дію всередині кримінальної системи між злочинами (наприклад,
між хуліганством і насильницькими діяннями, між криміналь
ним обігом зброї і насиллям).
4. Кримінально-правова властивість злочинності перешкод
жає заміні поняття і явища злочинності на поняття "відхилення
у поведінці", яке часто застосовують у зарубіжній криміноло
гії. Виключно кримінальний закон визначає, що є злочинним.
Не існує "власне кримінологічних" понять злочинів, і тому
спроби внести кримінологічні категорії у Кримінальний Кодекс
не мають перспективи.
Поширене серед кримінологів і таке визначення злочинності: це соціально-правове, відносно стійке антагоністичне явище, що самодетермінується й охоплює сукупність злочинів, вчинених у конкретному суспільстві в певний період, що характеризуються кількісними та якісними показниками.
Розкриємо детальніше зміст останнього пропонованого визначення поняття злочинності.
1. Згідно з першою соціологічною ознакою злочинність є соціальним явищем, наслідком причин і умов, що мають соціальний характер.
Позиція соціального детермінізму у кримінології зумовлює важливі висновки, основний з яких полягає в тому, що неможливо намагатися вплинути на злочинність, не змінивши соціальних умов, що породжують її. Якщо в основі злочинності лежать об'єктивні фактори, то ні жорстокі покарання, ні най-
досконаліше кримінальне законодавство самі по собі не зможуть радикально вплинути на стан злочинності.
Другою соціологічною ознакою є специфічний спосіб посягання на встановлений у суспільстві соціальний порядок. Він охоплює тільки ті дії, що об'єктивно порушують або можуть порушити домінуючі суспільні зв'язки.
Третя соціологічна ознака розкриває особливості суб'єкта суспільно небезпечного діяння.
Отже, злочинність є наслідком конфліктів у суспільстві, соціальних відносин, взаємовідносин людей.
2. Злочинність має також правову характеристику, оскільки
коло злочинів, з яких вона складається, визначається чинним
кримінальним законодавством. Тому криміналізація або декри-
міналізація тих чи інших діянь суттєво впливає на всі показ
ники злочинності.
3. Злочинність виявляється в сукупності злочинних діянь,
вчинених на конкретній території за певний період. Зміна хоча
б одного з аспектів злочинності неминуче спричиниться до змі
ни інших її аспектів і відповідно злочинності взагалі.
4. Злочинність як соціальне явище характеризується віднос
ною самостійністю, що виявляється насамперед в її поход
женні.
5. Стан злочинності залежить від загальних закономірно
стей розвитку суспільства. Але ця залежність не позбавляє зло
чинність елементів стихійності та сталості.
6. На відміну від окремого злочину злочинності притаманна
самодетермінація, тобто самовідтворення, що особливо харак
терно для злочинності з боку неповнолітніх і рецидивістів.
7. Відносна масовість злочинності означає, що вона вияв
ляється не в окремих ексцесах, а у множині діянь (сукупності),
кількість яких постійно змінюється. Тому одиничні ексцеси не
можна вважати злочинністю.
8. Сталість як ознака злочинності полягає в тому, що не мож
на очікувати різкої зміни структури і стану злочинності через
невеликі проміжки часу (місяць, квартал, рік). Такі відносні
явища не можуть змінюватися дуже швидко. Коливання деяких
показників злочинності з великою вірогідністю може свідчити
про недоліки в обліку злочинів, ніж про реальні зміни у зло
чинності.
З наведеного аналізу випливає, що пропоновані найпоширеніші визначення поняття злочинності і аргументи, що їх обґрунтовують, мають багато спільних рис і ознак, проте водночас і суттєві розбіжності.
Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 152 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Статистичне зведення і групування отриманих матеріалів. | | | Показники злочинності |