Причини і умови окремого злочину

Як зазначалося, з усіх різноманітних зв'язків, що існують між явищами, кримінологія найбільше уваги приділяє причин­ному зв'язку, сутність якого полягає в тому, що одне явище (подія) за певних умов породжує інше явище, яке є наслідком цієї причини. Важливим у цьому аспекті є розмежування по­нять "причина" і "умова". Умова супроводжує дію причини в часі та просторі й сприяє появі наслідку, але на відміну від причини не містить реальної можливості настання наслідку, яка реалізується у процесі розвитку причинного зв'язку.

Серед вчених-кримінологів не існує єдиної думки щодо од­нозначного визначення причин і умов конкретного злочину. Різні погляди науковців-кримінологів на питання про причини й умови конкретного злочину, як і на питання про причини й умови злочинності взагалі, зумовлюються приналежністю вче­них до напряму кримінології — соціологічного чи біологічного. Загальним для представників двох основних напрямів є ви­знання того, що індивідуальна злочинна поведінка детерміну­ється особливостями особи й конкретною (криміногенною) си­туацією.

Розглянемо позиції вчених-кримінологів НАВС України і Санкт-Петербурзької академії МВС Росії, які, як зазначалося, є представниками першого напряму. Оскільки злочин є результа­том взаємодії індивідуальних властивостей особи й об'єктивної

(зовнішньої для індивіда) ситуації, вчені визначають, що окре­мий злочин детермінується, з одного боку, особистісними влас­тивостями індивіда — його потребами, інтересами, мотивами, цілями, поглядами і ставленням до соціальних цінностей, які набирають форми негативної, суспільно небезпечної спрямова­ності особи, а з іншого — сукупністю зовнішніх об'єктивних обставин, пов'язаних з особистісними потребами. При цьому особливості особи становлять інтерес для кримінології не тіль­ки з позицій їх вивчення на статистичному рівні, а й у динамі­ці у зв'язку з умовами морального формування особи.

Отже, вчинення конкретного злочину є результатом взаємо­дії негативних морально-психологічних властивостей особи, що утворюються під впливом несприятливих умов морального формування індивіда, і зовнішніх об'єктивних обставин, що створюють ситуацію злочину (криміногенну ситуацію). Отже, існує два рівні взаємодії особи із соціальною дійсністю при вчи­ненні конкретного злочину: перший — умови морального фор­мування індивіда, другий — конкретна ситуація вчинення зло­чину. На рівні несприятливих умов морального формування особи утворюються психологічні передумови, можливості вчи­нення злочину конкретною особою. На рівні конкретної ситуа­ції ця можливість реалізується в дійсність. Причини й умови злочинності належать до індивідуальних умов морального фор­мування особи, виявляються в їх змісті і водночас визначають конкретні ситуації, в яких опиняється й діє індивід. У свою чергу, причини окремих злочинів відображують на індиві­дуальному рівні причини злочинності й конкретні ситуації, що виникають.

З урахуванням зазначених рівнів взаємодії особи із соціаль­ною дійсністю і потрібно аналізувати причини окремого зло­чину.

Отже, в індивідуальній злочинній поведінці причинно зна­чущо виявляються як ситуація, так і негативні психологічні деформації особи, що набирають форми суспільної небезпеч­ності особи, а визначальну роль у детермінації конкретного злочину відіграють соціальні фактори.

Іншої точки зору на розглядувану проблему дотримується А. Зелінський. Він не погоджується з тезою, що причина зло­чину криється у зовнішніх обставинах, а особа винної люди-

ни є тільки умовою розвитку причинного зв'язку, бо такий підхід, на його думку, необґрунтовано принижує роль особи і робить її іграшкою зовнішніх сил. Визначаючи, що для пізнан­ня процесу детермінації індивідуального злочину достатньо обмежитися двома ланками причинного зв'язку — формуван­ням особи людини, яка в подальшому порушує кримінальний закон, і вчиненням злочину в конкретній ситуації — А. Зелін-ський акцентує увагу на тому, що в першій ланці особа є нас­лідком, а у другій — причиною. Загальну схему розвитку при­чинного зв'язку він подає в такому вигляді. У першій ланці генетичні передумови формування особи, до яких належить, зокрема, спадковість, разом з факторами макро- та мікросере-довища впливають на формування особи і наслідком такого впливу є утворення особи, людини з її системою диспозицій й якостей. У другій ланці саме ця особа з її диспозиціями й яко­стями є причиною вчинення конкретного злочину за наявнос­ті об'єктивних та суб'єктивних умов, що сприяють або полег­шують вчинення злочину.

Дата добавления: 2015-07-18