Сутність, етапи розвитку, основні риси та характеристики міжнародного бізнесу в епоху глобалізації.

Головним інструментом сучасної глобалізації є міжнародний бізнес. Під міжнародним бізнесом розуміють сферу практичної реалізації міжнародних економічних відносин, здійснення глобальних виробничих, торговельних, сервісних програм та іншої діяльності господарськими суб’єктами двох або більше країн з метою взаємовигідної співпраці для отримання економічного прибутку.

Періодізацію розвитку МБ розробив американський дослідник Робінсон, виділив таких 5 ер розвитку:

1) комерційна ера (1500-1850 рр) - починається з часів великих географічних відкриттів і закінчується серединою ХІХ ст. Пошук величезних особистих вигод, пов'язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був потужною рушійною силою, яка визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі.

Принципова відмінність міжнародного бізнесу від національного полягає в двох обставинах:

а) жорсткий вплив взаємовідносин країн на можливість і ефективність ведення бізнесу між фірмами;

б) підтримка, яку уряд країни надає власним підприємцям в їх зарубіжній діяльності.

2) ера експансії (1850-1914 рр) - здійснюється остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні бурхливого розвитку європейських країн, а пізніше США, викликаного промисловою революцією початку ХІХ ст. і наступними досягненнями технологічного розвитку. Це епоха безперервних торговельних війн. Наслідком цього став розвиток виробничих підприємств і філій за кордоном. Розвивався і міжнародний фінансовий сервіс, і міжнародний транспорт. У цей період досить точно визначилися головні мотиви міжнародного бізнесу, що збереглися до наших днів: використання більш ефективних ресурсів (сировинних, природних, енергетичних); розширення ринків збуту; нові сфери застосування (використання) вільних фінансових ресурсів; використання сприятливих умов місцевого законодавства (податкового, митного і т. д.).

3) ера концесій (1914-1945 рр) - якісно змінилася роль найбільших компаній, які оперували на колоніальних ринках. Відбувається формування на концесійних підприємствах значного прошарку туземних менеджерів середньої ланки, яких спеціально навчали, нерідко - на підприємствах і в навчальних закладах самої метрополії. Одночасно зростала і національна свідомість колоніальних народів. Концесійна ера підготувала ґрунт для самовизначення колоніальних і напівколоніальних країн в економічному аспекті, а Друга світова війна надала значний політичний імпульс цим процесам.

4) ера національних держав (1945-1970 рр) - два головних напрями розвитку міжнародного бізнесу. По-перше, становлення і бурхливий розвиток нових національних держав, які отримали внаслідок концесійної ери у певному розумінні розвинутий економічний базис і деяку кадрово-технологічну структуру, по друге, всі недоліки колоніального господарського розвитку - від моно-продуктових економік до важких фінансових проблем. Широта оперування бізнесу в усьому світі робить неадекватною вимогам глобальної ефективності фірмового бізнесу попередню формулу "управління зарубіжними операціями", або "управління ЗЕД", необхідна заміна формулою "міжнародний менеджмент".

5) ера глобалізації (1970 р і до тепер) - Глобалізація - це посилення взаємозалежності національних економік, переплетення соціально-економічних процесів, що відбуваються у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності. Цей період розвитку цивілізації взагалі і міжнародного бізнесу зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, за якими йдуть економічні, соціальні та політичні зміни. Комп'ютерна революція і значний розвиток телекомунікацій практично змінили обличчя всіх традиційних технологій шляхом виведення їх на якісно новий рівень.

Основні риси МБ:

- отримання прибутку за рахунок виходу операцій за межі країни

- МБ ґрунтується на взаємодії приватних фірм або їх підрозділів, що знаходяться у різних країнах

- Вимагає врахування культурного чинника

- МБ – система постійно зростаючих і взаємозалежних професійних знань вищого рівня ніж в межах однієї країни

- МБ має відчутну підтримку своєї держави у конкурентній боротьбі у багатьох прихованих формах

- Інформація є головним стратегічних ресурсом, а адаптивність – головною стратегічною зброєю

- МБ є дуже варіаційним оскільки залежить від глибини поширення, географічної сфери діяльності тощо

- Мб вбирає в себе все найкраще з кращих національних взірців

2. Середовище діяльності міжнародних корпорацій: загальні характеристики, структура та особливості аналізу.

Міжнародне середовище компаній активно почало ускладнюватися в 70 рр 20 ст., що призвело до вивчення його як окремого сектору зовнішнього середовища.

Середовище міжнародного менеджменту – це широкий спектр сил, що діють ззовні організації і впливають на її конкурентну результативність, тобто це об’єктивно сформовані умови діяльності міжнародних компаній.

Традиційно зовнішнє середовище поділяють на певні види (сектори). У практиці міжнародних корпорацій широко використовують систему категорій STEEP, яка передбачає такі сектори:

S – соціально-культурний сектор

T – технологічний сектор

E – економічний

E – екологічний

P – політико-правовий

Кожен з них охоплює певну географічну область (світ, регіон чи країну) і аналізується у тимчасовому періоді.

Георгафічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає в тому, що воно включає три елементи:

1) середовище материнської країни

2) середовище приймаючих країн

3) нейтральне середовище (нейтральні води, повітряний простір)

Аналіз зовнішнього міжнародного середовища передбачає три етапи:

1. діагностика

2. прогнозування

3. реагування

Фактори впливу зовнішнього міжнародного середовища поділяють на:

- прямого і непрямого впливу

- глобального і близького характеру

- керовані та некеровані

- економічного та неекономічного характеру

Основні сектори аналізу міжнародного середовища:

1. Економічний сектор: місце країни у міжнародній економіці, фінансах, рейтингах; демографія, оцінка ресурсного забезпечення країни; інфраструктура; валютне і митне регулювання; розвиток галузевих конкурентів; маркетингова складова

2. Політико-правовий сектор: узгодження системи права країни з вимогами міжнародного права, правове регулювання експорту і імпорту, регулювання виїзду вїзду приватних осіб, регулювання руху капіталів, відносини власності, податки, форма влади, режим правління, створення та регоганізація бізнесу, якість влади (судова система)

3. соціально-культурний сектор: культурні і релігійні особливості, соціальні цінності і переконання, рівень освіти, віковий і кваліфікаційний склад населення, соціальна відповідальність компаній і бізнесу

4. технологічнй сектор: засоби і способи виробництва, інформаційна підтримка бізнесу, інтелектуальна власність, технологічні зміни

5. екологічний сектор: стан навколишнього середовища, кліматичні особливості, ресурси, ймовірність аварійних ситуацій, катастроф, заходи безпеки.

особливості аналізу:

1) Контакти між різними країнами розширюються, чому сприяє розвиток засобів транспорту і зв'язку, зростання доходів населення. Одночасно зростає глобальна конкуренція: посилюється боротьба міжнародних та транснаціональних компаній в різних частинах світу. На темпи змін суттєво впливають духовні і матеріальні чинники культурного середовища ведення бізнесу.

2. Цілі діяльності компаній, форми їх організації і використовувані технології все більше стандартизуються. Проте люди в цих організаціях продовжують дотримуватися власних культурних традицій. Іншими словами, деякі матеріальні чинники бізнесу стають все універсальнішими, але способи, за допомогою яких підприємці співпрацюють, вирішують проблеми і винагороджують діяльність, ніколи не стануть абсолютно універсальними.

3. Для підвищення ефективності бізнесу в країні-партнері необхідно орієнтуватися на соціальні групи, інтереси яких найбільш близькі вашому бізнесу.

4. Соціальний статус і належність до соціальних груп індивіда може мати велике значення для його кваліфікаційних характеристик і можливості отримати певну роботу.

5. Безліч варіацій культурного середовища бізнесу породжує специфічне ставлення до роботи в державних установах або приватних фірмах.

6. Найбільший інтерес часто виявляється до вивчення методов ведення бізнесу в розвинутих країнах.

7. Культурні чинники багато в чому визначають успіх чи невдачу ведення бізнесу в інших країнах.

3. Крос-культурний менеджмент в управлінні міжнародним бізнесом.

Поняття культура у міжнародному бізнесі визначається як сукупність ціннісних орієнтирів і поведінських стереотипів, що є характерними і певній країні чи групі країн і усвідомлені людиною.

Виділяють 3 принципові позиції щодоо ролі культури у міжнародному менеджменті;

1. універсалістська – значення культурного чинника перебільшено, і оскільки всі люди більш-менш однакові, не варто робити суттєвих поправок на культуру

2. прихильники економіко-кластерного підходу стверджують, що країни і нації розрізняються не за культурною традицією, а головним чином – за рівнем економічного розвитку.

3. культурно-кластерний підхід – відстоює важливу роль саме культурного фону.

Предметом крос-культурного менеджменту є управління відносинами,які виникають на межі зіткнення національних культур, вивчення причин міжкультурних конфліктів і способів їх вирішення, використання в управлінні поведінкових закономірностей властивих національній діловій культурі.

Теоретичні і практичні аспекти крос-культурного менеджменту вивчали Гофтседе, Люіс, Тромпенаарс, Голл та інші.

Крос-культурний менеджмент використовує два основні методи досліджень:

1) збір даних шляхом спостереження за поведінкою співробітників багатонаціональних корпорацій з наступним їх узагальненням

2) анкетування співробітників і менеджерів багатонаціональних корпорацій, що здійснюється в іх національних філіалах з подальшим порівнянням результатів

Основні аспекти дослідження національного культурного середовища: мовні барєри, невербальне спілкування, сприйняття, стереотипи, обставини часу і місця, етика, інформація в системі управління, етноцентризм.

Класифікаційні параметри типів культур за Гофтседе, Голлом та Тромпенаарсом:

1) параметри культури, що впливають на управління організацією (корпоративна культура)

2) параметри, що впливають на поведінку людей (міжсособові відносини)

3) параметри культури, що характеризують ставлення до часу

4) параметри культури, що відображають ставлення до природи.

4. Поняття, основні характеристики та особливості діяльності ТНК. Наслідки господарської діяльності ТНК у сучасному світі.

ТНК можна визначити як організацію, що здійснює виробництво або надає послуги, не менше ніж у шести країнах, в яких не менше 25% закордонних зайнятих і не менше 25% вкладень за кордоном.

Найбільш характериними рисами ТНК є:

1. створення системи міжнародного виробництва, розподіленого між багатьма країнами, але контрольованого з одного центру

2. висока ефективність внутрішньокорпораційної торгівлі між розташованими у різних країнах підрозділами

3. відносна незалежність у прийнятті рішень від країн базування і країн що приймають

4. глобальна структура зайнятості і міждержавна мобільність менеджерів

5. розробка, передача і використання передової технології в рамках замкнутої корпораційної структури.

Особливості діяльності ТНК:

- швидке маневрування виробництвом у ті країни де дешевші ресурси та робоча сила

- надвисокі прибутки у країнах з низьким рівнем оподаткування

- оптимізація виробничих та програм у відповідності з умовами різних національних ринків

- маніпуляція балансами закордних філій з метою підпорядкуваня прибутків і витрат інтересам центральної штаб-квартри.

Позитивні наслідки діяльності ТНК:

1) зміцнення ресурсної та виробничої бази країн, що приймають

2) розширення експортних можливостей

3) сприяння реструктуризації економіки країн-реципієнтів

4) поширення передової технології

5) поглиблення міжнародного поділу праці

6) посилення процесів інтернаціоналізації та глобалізації

Негативні наслідки:

1) передають слаборозвинутим країнам не відповідні їхньому рівню технології з жорсткими обмеженнями продажів

2) централізація і контроль основних функцій ТНК в країні приналежності посилюють неоколоніальну залежність слаборозвинених країн

3) якщо країна намагається жорстко контролювати тнк то вони покидають її

4) важлива інформація (часто непублічна) про різні країни поширюється чере розвідувальні мережі ТНК

5) тнк зневажають інтересами місцевих робітників

6) уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу

7) встановлюючи штучні ціни, підривають спроби країни регулювати власну економіку.

5. Загальна характеристика процесу міжнародного менеджменту на основі функційного підходу до управління

Сутність міжнародного менеджменту виявляється в його функціях. Управлінська діяльність - це поєднання різних функцій (видів діяльності), кожна з яких спрямована на вирішення специфічних, різноманітних і складних проблем взаємодії між окремими підрозділами компанії. В умовах міжнародної компанії функції управління розширюються, ускладнюються і диференціюються у зв'язку зі зростанням масштабів господарської діяльності, диверсифікацією та інтернаціоналізацією виробництва.

Функції міжнародного менеджменту:

1. Головною функцією міжнародного менеджменту є стратегічне планування, потреба в якому визначається масштабами усуспільнення виробництва. Мета стратегічного планування - забезпечити нововведення і зміни в корпорації, використовуючи чотири основні види управлінської діяльності: розподіл ресурсів, адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію та організаційне стратегічне передбачення.

2. Реалізація і контроль стратегічного плану здійснюється за допомогою функції організації. Успішна реалізація плану потребує довгострокових і короткострокових програм, політики, процедур і правил. Вона також передбачає інтеграцію стратегічного плану до структури корпорації через бюджет і управління за цілями

3. Функція мотивації - це процес стимулювання кого-небудь до діяльності, спрямованої на досягнення мети організації. Продуктивне виконання ухвалених рішень і отриманих робіт безпосередньо пов'язане з реалізацією потенційних можливостей працівників, діяльність яких має бути мотивована. відносна значущість різних потреб людей при роботі компанії на міжнародному рівні може змінюватися в різних країнах, особливо якщо вони знаходяться на різних рівнях розвитку.

4. Функція контролю - це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей. Він необхідний для виявлення і вирішення виникаючих проблем раніше, ніж вони стануть дуже серйозними. В умовах функціонування міжнародної компанії налагодження дієвої системи контролю є особливо складним через велику кількість різних сфер діяльності і комунікаційних бар'єрів. Результативність контролю можна поліпшити, якщо періодично проводити консультації провідних менеджерів в штаб-квартирі організації та за кордоном. Особливо важливо не покладати на іноземних керівників відповідальність за вирішення тих проблем, які від них не залежать.

Складові міжнародного менеджменту з позицій функційного підходу:

1. Організаційне управління, об'єктом якого є процеси створення міжнародної компанії, формування структури і системи управління нею, механізм реалізації управлінських функцій і т.ін.

2. Управління виробництвом, яке спрямоване на вибір основних параметрів технологічного процесу. У міжнародній практиці використовується системний підхід до управління виробництвом, який припускає всебічний облік специфічних характеристик відповідного об'єкта, що визначають його структуру, а отже, і організацію.

3. Управління науково-технічною діяльністю та формування технологічної політики, яка відображає особливості процесу інтеграції науки і виробництва, орієнтацію досліджень і розробок на ринкові потреби, посилення впливу ринкових чинників на визначення стратегічних позицій корпорації.

4. Управління маркетингом, який містить альтернативні підходи до оцінки потенціалу ринку в різних країнах, а також до відбору товарної маси, ціноутворення і сприяння продажам, встановлення торгової марки і стратегій збуту, характерних для міжнародного маркетингу.

5. Управління вартістю, яке означає, що всі методи і прийоми міжнародного менеджменту спрямовані на досягнення мети: допомогти міжнародним компаніям максимізувати свою вартість, будуючи процес прийняття управлінських рішень на ключових чинниках вартості.

6. Управління інформацією, яка переважно використовується для контролю і не призначена для вільного розповсюдження всередині компанії та серед інших зацікавлених організацій. Метою збору інформації є підготовка стратегічних рішень топ-менеджментом корпорації.

7. Управління змінами, яке передбачає використання міжнародною компанією двох основних типів безперервних змін:

o по-перше, безупинного процесу поліпшення, або, як говорять японці, "кайзен" (kaizen);

o по-друге, спонтанної управлінської ініціативи, або "ін-трапренерства" (Entrepreneur (англ.) - підприємець. "Entrepreneurship" - штучно визначений термін, показує, що це "підприємництво навпаки", підприємництво, що здійснюється нетрадиційними методами).

8. Управління персоналом (соціальне управління) - в сучасних умовах є визначальним фактором успіху і основною конкурентною перевагою ефективних фірм на світовому ринку.

Дата добавления: 2015-07-17