Основні принципи мікроетики

Традиційно етику бізнесу прийнято розділяти на макроетику й мікроетику.

Під макроетикою розуміється та частина етики бізнесу, що розглядає специфіку моральних відносин між як макросуб'єктами соціальної й економічної структури суспільства: корпораціями, державою й суспільством у цілому, так і його частинами;

під мікроетикою — дослідження специфіки моральних відносин усередині корпорації, між корпорацією як моральним суб'єктом й її працівниками, а також власниками акцій.

Етика бізнесу є невід'ємною складовою економічної діяльності на мікро-, макро- та міжнаціональному рівнях, запорукою подальшого розвитку співробітництва між країнами та подальшої глобалізації.
У системі моральних відносин між макросуб'єктами фахівці виділяють два рівні: горизонтальний і вертикальний.

На горизонтальному рівні розглядають моральні відносини між суб'єктами, що володіють однаковими характеристиками, між різними корпораціями; на вертикальному — моральні відносини між суб'єктами, що володіють різними характеристиками й властивостями. До цього рівня належать відносини між корпораціями й державою, між корпораціями й суспільством у цілому (або його частиною) і між корпораціями й навколишнім середовищем.

Більшість людей приймає етичні рішення на мікрорівні, тобто коли людина відповідає за своє поводження або приймає рішення, які стосуються інших людей, наприклад відносно добробуту своїх близьких, колег або навіть невеликого співтовариства. Але деякі люди рано або пізно починають приймати рішення на макрорівні, наприклад безпосередньо брати участь у формуванні державної національної політики.

На макрорівні іноді буває важко сказати, де кінчається етика бізнесу й починається економічна теорія. Зрештою, раз етика бізнесу на макрорівні пов'язана із застосуванням етичної теорії до економічних інститутів і їхньої політики, то не можна міркувати про етичні проблеми бізнесу, забуваючи про економіку. Економічні інститути суспільства неминуче вторгаються в область моралі і із цього погляду значення макрорівня етики бізнесу важко переоцінити. І зовсім очевидна неможливість обмеження мікрорівневим підходом (безглуздо переконувати члена Кабінету міністрів у необхідності бути чесним і відповідальним).

Тому, говорячи про мікроетику бізнесу, ми спробуємо зупинитися на ключових факторах, що визначають основні її особливості.

Головні етичні постулати, що визначають своєрідність і додають внутрішню стрункість і цілісність на перший погляд суперечливій етиці бізнесу, наступні:

- принцип економічної доцільності;

- принцип ситуативності;

- принцип індивідуальної відповідальності;

- принцип законності

1) Принцип економічної доцільності. Перше, що задає спрямованість дій усіх представників бізнесу, ріднить безліч (несхожих один на одного) людей, ситуацій і дій, - це їхнє слідування канону економічної доцільності. Цей канон випливає з природи самої діяльності, оскільки його серйозне порушення об'єктивно позбавляє людину можливості займатися цим видом діяльності (тобто одержувати прибуток).

Принцип економічної доцільності - це фактор "обмеження знизу". Адже бізнесмен може керуватися у своїй діяльності різними мотивами, орієнтуватися на різні цінності, але в результаті він не може собі дозволити, щоб прийняті ним (за тими чи іншими мотивами) рішення виявилися економічно недоцільними в такій мірі, щоб бути загрозою існуванню його справи.

Але саме цей принцип легко трактують також інакше, коли пишуть, що метою бізнесу є «жага наживи», «погоня за прибутком, вигодою» тощо. Це саме той випадок, коли (як стверджує Поль Маккел) «ідеологія бізнесу затемнена попередніми дослідженнями політичної ідеології і пропагандою. Проте, облудність ідеології властива набагато більше політиці, ніж бізнесу».

Розглянемо деякі типові ідеологічні обвинувачення. Бізнес часто звинувачують у тому, що в погоні за наживою він готовий переступити через людину і суспільство; що для нього немає нічого святого:

- у війну він наживається на війні, у період стихійних лих - на нещастях;

- при будь-якому зручному випадку він готовий робити недоброякісні товари, що ставлять під загрозу здоров'я чи добробут людей;

- він завищує ціни на продукцію;

- він використовує методи нав'язування товарів, практику штучного старіння товарів та ін.

Безумовно, можна знайти десятки прикладів, які підтверджують ці факти. Проте розглянемо ситуацію в більш широкій перспективі.

Почнемо з простого: з погоні «капіталіста» за наживою, готовності усучити недоброякісний товар. Навіть самий короткий погляд в історію підприємництва покаже, що такими ситуаціями була пересичена торгівля минулого. Однак кількість подібних історій неухильно скорочується в міру наближення до наших днів. Причина цьому - економічна недоцільність.

Можна було б посилатися на десятки висловлень вітчизняних і заморських купців, бізнесменів і підприємців, які стверджують, що чесне ведення справ вигідніше, ніж шахрайство та обман. Але замість цього звернемо увагу на те, що таким змінам сприяли і цілком об'єктивні економічні причини.

Відомо, що з вигодою для себе обдурити людину, як правило, удається тільки один раз. І тому, поки торгівля супроводжувалась (головним чином) переміщенням з місця на місцезаїжджих купців, було економічно доцільно займатися обманом покупця. Як тільки торгівля осідала на одному місці, обростала постійними покупцями - обманювати їх ставало невигідно. З інтенсивним зростанням щільності конкуренції в бізнесі та з розвитком інформаційного середовища (коли звістка про обман може бути моментально поширена по усьому світу), будувати бізнес на основі обману стало явно економічно недоцільно для переважної маси підприємців, бізнесменів.

Тобто в довгостроковому режимі етична поведінка вигідна компанії, і неетична – невигідна.

2) Принцип законності. Часто бізнес обвинувачують в наполегливому лобіюванні своїх інтересів, прагненні до монополізації, відхиленні від податків тощо. За всім цим також легко вбачається принцип економічної доцільності. Крім того, у відносинах бізнесу і політики важливо враховувати ще дві обставини, що серйозно впливають на оцінку етичності дій тих чи інших бізнесменів:

1) У бізнесі існує приказка: там, де мова заходить про суми понад 500 мільйонів доларів, кінчається бізнес і починається політика - тоді перестають діяти канони, етика і правила гри бізнесу і включаються канони, етика і правила гри політичної діяльності. Тобто людина, що пробиває через державу проект монополізації галузі, розміщення великих замовлень для своїх виробництв і т.п., діє вже не за законами бізнесу, а за законами політичних ігор. І прямий обов'язок держави - обмежити можливості такого впливу, встановлюючи чіткі діючі закони, що: а) регламентують лобістську діяльність, б) протидіють утворенню монополій, в) протидіють уникненню податків і т.п.

2) Теоретично в ідеальній схемі взаємодії бізнесу і держави: бізнес повинний активно виконувати функцію новатора та організатора виробництва, функцію розподілу благ і послуг, а держава - виконувати функцію спілки захисту прав споживача. Адже держава (за визначенням), і повинна діяти в першу чергу як представник, захисник і виразник інтересів своїх громадян. На практиці, однак, політики часто використовують бізнес в своїх інтересах, і в той же час готові обвинувачувати підприємців там, де власне починається сфера їхньої власної відповідальності.

В існуючій сьогодні українській дійсності та ж ситуація не менш яскраво виявляє себе і з податками. Бізнес одержує тисячі обвинувачень в тім, що він обкрадає свою державу і громадян, не платячи податки, проте часто діючі в країні податки перевершують усі припустимі для виживання бізнесу норми, до того ж сама податкова система - недосконала та неузгоджена.

Приклад: Власника мережі магазинів турбувала ситуація з необхідністю ховати податки і жити з відчуттям, що він постійно порушує закони. Він вирішив готуватися до нових часів (коли нарешті затвердять розумний Податковий кодекс), один зі своїх магазинів зробив зразковим і дав вказівку бухгалтеру усе робити максимально законно і виплачувати всі мислимі і немислимі податки, якими б величезними вони не виявилися. Кілька місяців власник терпів з цього магазину просто фантастичні збитки - реальні, не на папері. А потім прийшла податкова інспекція. І з усіх перевірених магазинів вони оштрафувавши саме цей, зразковий магазин (пославшись на якусь заднім числом підписану постанову), крім того, ще накрутивши на штраф пеню майже за рік. З іншими все нормально. Власник замислився, чи потрібно продовжувати такі експерименти?»

В наведеному випадку (поряд із принципом економічної доцільності) важливим внутрішнім ціннісним стрижнем у поведінці даного бізнесмена виступає і його прагнення до «законослухняності».

3. Принцип відповідальності. Дослідження довели, що соціально значимі цінності набагато більш поширені в середовищі бізнесу, ніж це традиційно описується в пресі. Причому це характерно для всіх країн. Так, Р. Баумгарт приводить дані опитування 1700 читачів журналу популярного видання для бізнесменів «Harvard Business Review», з якого випливає, що 94 % респондентів розглядають необмежену максимізацію прибутку в бізнесі як аморальну дію. І тільки 15 % опитаних погодилися з висловленням: «Усе, що дозволяє робити гарний бізнес, етично...» (тобто: «Ціль виправдує засоби»). З цих і ряду інших отриманих в опитуванні даних Р. Баумгарт робить висновок: «Керівники бізнесу (набагато більше, ніж це звичайно прийнято вважати) стурбовані соціальною відповідальністю бізнесу. Вони розглядають свої корпорації як мікрокосм суспільства, у якому вони функціонують».

Підтверджує цю тезу і В. Г. Рябков на прикладі Японії: «В Японії після Другої світової війни основними власниками приватизованого майна стали самураї і ремісники - перші є патріотами країни, людьми з високими моральними принципами, а другі - професіонали своєї справи і чесні працівники...».

Легко помітити, однак, що принцип економічної доцільності і соціальна відповідальність бізнесмена в багатьох ситуаціях (як і в розглянутому прикладі з власником магазинів) можуть виявитися протилежно спрямованими векторами поведінки і, отже, не завжди легко поєднуються. Це ставить бізнесмена в досить складну ситуацію вибору, яку кожний вирішує по-своєму. Хтось забороняє собі думати про соціальну відповідальність і легко знаходить аргументи в підтримку своєї егоїстичної позиції, хтось, навпаки, може надмірно захопитися соціальними проектами і забути про розвиток своєї справи.

Приклад. Так відбулося з керівником, колись процвітаючої торгової компанії, що у певний період свого життя захопився спонсорською діяльністю і почав фінансувати спортивну команду. Переживання за справи команди, поїздки з ними на змагання, вид торгової марки фірми, нанесеної на форму та устаткування спортсменів, настільки надихали його, що він практично перестав відвідувати свою фірму. Результат позначився через кілька місяців - фінансові потрясіння виявилися настільки згубними для його компанії, що вона так і не змогла від них оправитися.

Загалом існує три погляди на проблему етичності бізнесу, зокрема автори стверджують:

1) бізнесмени проводять активну і масштабну добродійну діяльність;

2) добродійна діяльність є для бізнесмена лише спробою замолити гріхи нечистої совісті;

3) основна форма соціальної «добродійності» бізнесмена - це не спонсорська допомога і не меценатство, а створення робочих місць, висока оплата праці (за результатом), впровадження інновацій і інша повсякденна робота бізнесу. Що ж до всього іншого, то це справа смаку кожного. Головне, щоб при цьому не порушувався баланс економічної доцільності.

4) Принцип ситуативності. Прийняті рішення в бізнесі багато в чому залежать не тільки від етики, а і від ситуації. В бізнесі спостерігаються різні 1) самі ситуації, 2) етичні норми для різних регіонів. У той же час, однакові ситуації різними спостерігачами можуть оцінюватися по-різному (це характерно не тільки для бізнесу, але ідля політики), коли практика «подвійних стандартів» використовується для оцінки ситуацій у різних регіонах світу.

Події і прийняті рішення в Україні, Росії, Білорусії, Грузії, Абхазії, Чечні, Прибалтиці, Японії, Сицилії, будуть виходити з етичних передумов не адекватних один одному (це саме той випадок, коли: істина одна, проте правда у кожного своя).

Етичні норми соціалізму і капіталізму багато в чому принципово не збігаються. Кардинальною відмінністю є визнання чи заперечення права необмеженої приватної власності. Звичайно, існує єдність принципів загальнолюдської культури, етики і моралі (інакше люди взагалі не могли б спілкуватися, домовлятися і розуміти один одного). Але національні і регіональні відмінності культур існують, і це ми розглянемо пізніше.

В наш час приділяється велика увагавивченню етики з метою підвищення етичного рівня в організаціях. На відміну від кодексів юридичних норм, етика базується на культурі, суспільній думці, традиціях та звичках. Норми етики виражаються в загальних фіксованих уявленнях (заповідях, принципах) про те, як повинні поводитися та вчиняти члени організації. Слід пам’ятати, що етика – це набір принципів, які відділяють правильну поведінку від неправильної.

Так, до заповідей ділової людини і принципів ведення справ, які були розроблені в 1912 році підприємцями Росії з часом додаються нові сучасні норми.

1. Поважай владу. Влада – необхідна умова для ефективного ведення справ. У всьому повинен бути порядок. У зв’язку з цим проявляй повагу до охоронців порядку в узаконених ешелонах влади.

2. Будь чесним та правдивим. Чесність та правдивість – фундамент підприємництва, передумова здорового прибутку та гармонійних стосунків у справах.

3. Поважай право приватної власності. Вільне підприємництво – основа добробуту держави. Підприємець повинен в поті свого лиця працювати на благо своєї Вітчизни. Таку завзятість можна проявляти тільки при опорі на приватну власність.

4. Люби та поважай людину. Любов та повага до людини праці з боку підприємця породжує любов та повагу у відповідь. В таких умовах виникає гармонія інтересів, що створює атмосферу для розвитку різноманітних здібностей, спонукає проявляти себе з кращого боку.

5. Будь вірним своєму слову. Ділова людина повинна бути вірною своєму слову. «Один раз збрехав, хто тобі повірить». Успіх в справі багато в чому залежить від того, в якій мірі оточуючі довірять тобі.

6. Живи відповідно достатку (коштам, засобам). «Не заривайся». Вибирай справу по плечу. Завжди враховуй свої можливості. Дій відповідно до своїх можливостей.

7. Будь цілеспрямованим. Завжди май перед собою ясну мету. Підприємцю така мета потрібна як повітря. Не відволікайся на інші цілі. Служіння «двом хазяям» неприродне. В прагненні досягти заповітної мети не переходь межі дозволеного. Ніяка мета не може затьмарити моральні цінності.

Мораль та етика бізнесу молодого вітчизняного бізнесу знаходила відображення в документах, які розроблялися деякими фірмами. Існують приклади розробки внутрішньої поведінки співробітників фірм. Із опублікованих матеріалів найбільш відомими є Кодекс Російської товарно-сировинної біржі «Моральні вимоги, які пред’являють до брокерів РТСБ». Ці вимоги обов’язкові для всіх службовців біржі та брокерських контор. Документ формулює вимоги, які пред’являють до бізнесменів не тільки в професійній діяльності, але і в особистому житті, в побуті.

В літературі наводяться заповіді ділової людини, при розробці яких був використаний Кодекс. Передусім слід відмітити, що слідуючи цим заповідям, ділова людина мусить керуватися правилом: оцінюючи методи та політику в області бізнесу, подумай, співвідноситься це з поняттями правди та справедливості.

Заповідь перша. Поважай владу, бо у всьому повинен бути порядок. В умовах успішного бізнесу одним з важливих елементів є належна повага до влади. Це означає – поважати закони країни, де ви маєте ділові контакти, і поважати своїх колег, своїх ділових партнерів на всіх рівнях спілкування.

Заповідь друга. Будь цілеспрямованим, адже для досягнення поставленої мети необхідно зосередити на цьому всі свої зусилля. Щоб бути цілеспрямованим, бізнесмен повинен уміти раціонально використовувати свій час, кошти, талант.

Заповідь третя. Будь вірний своєму слову. Не розділяй слова та діло. Бізнесмен повинен вміти виконувати свої обіцянки та поручительства, тримати слово. Крім того, відомо, що ефективність ділового спілкування визначається також тим, щоб вас правильно зрозуміли, вірно витлумачили ваші слова. Мова ділової людини не повинна бути незрозумілою і, тим більш, грубою.

Заповідь четверта. Приділяй час відпочинку та роздумам про своє життя, адже відпочинок – необхідна умова для творчої та ефективної роботи.

Заповідь п’ята. Поважай старших адже майбутнє та нинішнє базуються на минулому.

Заповідь шоста. Поважай людське життя, достоїнство та права людини.

Заповідь сьома. Будь постійним в сексуальних стосунках та в шлюбі, адже сім’я є фундаментом будь-якого суспільства та будь-якої культури.Хороша, міцна сім’я – це залог процвітання бізнесмена та його справи.

Заповідь восьма. Правильно розраховуй свої кошти, адже відмінними властивостями процвітаючого бізнесмена є:

- оптимальне використання коштів та ресурсів;

- мудре керівництво людьми.

Заповідь дев’ята. Будь чесним та правдивим, адже хороша репутація – це не тільки недопустимість нечесності та брехні, але і допомога іншим людям в тому, щоб уникнути обману.

Заповідь десята. Поважай право приватної власності.

Дата добавления: 2015-07-17