Примітки. 1. Наприклад, див.: Піч Р

1. Наприклад, див.: Піч Р. Національна ідея з погляду науки//Український світ.- 1995, 1-3 (рік 4, ч. 9).

2. Див.: Гейзенберг В. Физика и философия. – Москва, 1989. – С. 322.

3. Слово «гуманістика» я застосовую у значенні, що відповідає англійському «humanities», визнаючи таким чином потребу розрізняти «суспільні науки» (історію, соціологію, економіку, правознавство, мовознавство і т. п.) і гуманістику (літературознавство і літературну критику, мистецтвознавство тощо).

4. Прикладами у філософії можуть бути «міф Декарта» у тлумаченні Джілберта Райла (маю на увазі його книгу «Concept of Mind») чи «міф концептуального каркасу» у тлумаченні Карла Поппера (див. його «The Myth of the Framework»).

5. Щодо застосування сучасними західними авторами вислову «національна ідея» як синоніму до вислову «ідея нації» – тобто, як деякого допоміжного стилістичного засобу-див., наприклад: GreenfeldL. Nationalism. – London, 1992. — CIO.

6.3 останніх таких газетних публікацій ілюстрацією може бути стаття в газеті «День» «З нелюбові не буде нічого», підписана «Надія Глоба, журналіст» (День. – 1999. – 12 листоп.). Авторка дає нам просту і очевидну формулу національної ідеї: «Дай – воздається тобі. Оце, по суті, й уся національна ідея». Підтекст такої любові відомий: «...Дайте свої сині гори...» – сказане поетом якраз у контексті певним чином витлумаченої християнської «любові».

7. Багато термінів філософії і суспільних наук (наприклад, знак, релігія,

Василь Лісовий

ідеологія, нація тощо) науковці сьогодні визначають, користуючись поняттям сімейної схожості: коли певний набір ознак по-різному розподіляється серед тих явищ, які ми мислимо з допомогою певного поняття. Так, з набору тих чинників, які об’єднують людей в нації (релігія, спільна історія, мова, права людини тощо), в одних випадках провідну роль відіграють одні чинники, в інших – інші. Сімейне визначення понять ґрунтується на ідеях Людвіґа Вітґенштайна.

8. Тут немає змоги докладніше входити в розгляд проблеми співвідношення між культурною самобутністю (унікальністю) та універсальністю в понятті нації (див.: GreenfeldL. Op. cit.-С. 6-13).

9. Для докладнішого ознайомлення з цією суперечкою див.: Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – Київ: Либідь, 1999.

10. Тут недоречно було б входити в обговорення проблеми «історичної
закономірності» та в розмежування понять історичних тенденцій та «історичних
закономірностей» (див., зокрема, Поппер К. Злиденність історицизму. – Київ:
Абрис, 1994).

11. Див.: Hцsle V. Philosophiegeschichte und objectiver Idealismus. – Mьnchen, 1996.
Щодо проблеми співвідношення суб’єктивності та інтерсуб’єктивності див. також:
Хёсле В. Гении философии Нового времени. – Москва: Наука, 1992 – лекції про
Канта, Фіхте і Геґеля.

12. Тимошенко О. Національна ідея як філософсько-культурна парадигма духовного відродження України//Філософська думка. – 1999. – №1-2.

13. Пустотін В. Самосвідомість націїУ/Розбудова держави. – 1993. -№ 3.

14. Сосновський М. Дмитро Донцов: політичний портрет. (З історії розвитку ідеології українського націоналізму). – Нью-Йорк-Торонто: Trident Internatio­nal, Inc.,1974. Також див.: Motyl A. J. The Turn to the Right: The Ideological Ori-gings and the Development of Ukrainian Nationalism, 1919-1929. – New York, 1980. – Розд. 6.

15. Див., зокрема, мою статтю під назвою «Драгоманов і Донцов» у книзі: Лісовий В. Культура – ідеологія – політика. – Київ, 1997.

16. Відповідною ілюстрацією може бути стаття Олександра Шморгуна «Основний зміст поняття «українська національна ідея»».

17. Сосновський М. Вказ. пр. -С. 104-105.

18. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. – Київ, 1993.

19. Там само. – С. 32, 34 та ін.

20. Там само. – С. 32.

21. Вовканич С. Інформаційна мобільність нації як українська ідея/ЛІо-літологічні читання. -1994. – № 4.

22. Канак Ф. Національна ідея у її втіленнях//Розбудова держави. – 1998. -№7-8.

23. Там само. -С. 41.

24. Там само.

Дата добавления: 2015-07-17