Погляд фахівців. На думку Е.Дж. Долана і Д.Е

На думку Е.Дж. Долана і Д.Е. Ліндсея, головні труднощі під час аналізу олігополії складаються у визначенні того, з якими обмеженнями мають справу фірми на ринку, де існує кілька конкуруючих компаній. Фірми в умовах олігополії, так само як і за досконалої конкуренції та на монополізованих ринках, мають справу з обмеженнями витратної кривої й умов попиту. На ринку, крім того, є ще одне обмеження — дії конкуруючих фірм. Зміна прибутку, що фірма може одержати шля­хом зміни цін, обсягів випуску або якісних характеристик продукту, залежить не тільки від реакції споживачів (як при інших ринкових стру­ктурах), але також від того, як на це відреагують інші фірми — учасни­ки даного ринку. Залежність поведінки кожної фірми від реакції кон­курентів становить олігополістичний взаємозв'язок. Але цей взаємозв'язок може призвести не тільки до запеклого протиборства, але й до угоди. Остання має місце тоді, коли фірми-олігополісти відшуку­ють можливості спільного збільшення доходів шляхом підвищення цін і укладення угоди про розподіл ринку. Якщо угода є відкритою і оформ­леною та включає всіх або значну частину виробників на ринку, її ре­зультатом є утворення картелю.

В умовах чистої монополії на ринку працює один продавець. Це може бути державна організація, приватна регульована або нерегульована моно­полія. У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різ­ному. Державна монополія може за допомогою політики цін переслідува­ти досягнення різноманітних цілей. Вона може встановити ціну нижчу, ніж собівартість, якщо товар має важливе значення для покупців, що не можуть придбати його за повною вартістю. Ціна може бути визначена з розрахунку на покриття витрат або одержання значних доходів. А може бути й так, що ціна складається на дуже високому рівні для скорочення споживання. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати розцінки, які забезпечують «справедливу норму прибут­ку», що уможливлює підтримання виробництва, а за необхідності - розши­рення його. І, навпаки, у разі нерегульованої монополії фірма сама вільна визначати будь-як ціну, адекватну ринковим умовам (табл. 5.1).

Погляд фахівців

Э.Дж. Долан і Д.Е. Ліндсей вважають, що монополія - це ситуація, за якої на ринку є лише один продавець певного товару або послуги.

У сучасних умовах банківські ринки тяжіють до моделі олігополії. При цьому, на думку провідних спеціалістів, саме така ринкова структура є найбільш ефективною з погляду конкуренції.

Специфіка перехідної моделі української економіки полягає у прове­денні заходів щодо демонополізації економіки одночасно з приватизацією державних підприємств-монополістів.

Основна відмінність впровадження антитрестових законів в Україні полягає в особливостях об'єктів регулювання, а саме державному, а не при­ватному походженні монополій.

Таблиця 5.1.

Дата добавления: 2015-07-15