Вплив державних структур на умови діяльності банку

Інструмент впливу	Характеристика
Податкова політика	Ставки податків, податкові пільги, кількість податків, податки на продукти-субститути та ін.
Кредитно-грошова політика	Облікова ставка та вимоги НБУ, валютна політика, бюджетні асигнування та ін.
Митна політика	Експортне та імпортне мито, індикативні ціни, обмеження на перевіз валюти та цінностей і т.д.
Правове середовище	Цивільне та комерційне законодавство, процедура реєстрації та ліцензування тощо
Політика цін і доходів	Умови коливання цін, субсидії та дотації тощо

Важливою особливістю цих операцій є той факт, що банки не можуть перешкоджати придбанню або продажу урядових цінних паперів на відкритому ринку унаслідок того, що НБУ просто знижує або підвищує їх ціну доти, поки не буде здійснено запланований обсяг відповідних операцій.

Існує ряд наслідків використання даного інструменту. Курс цінних паперів уряду, за умови їх придбання НБУ, зростає з одночасним знижен­ням відсоткової ставки доходу за ними. Крім того, збільшення резервів банку в НБУ без відповідного зростання депозитів призводить до знижен­ня ефективності використання банком фінансових ресурсів.

Важливим інструментом державного впливу на діяльність банку є регулювання Національним банком рівня банківської дисконтної став­ки, тобто норми відсотка, що стягується НБУ при наданні позичок банкам. При цьому її зниження створює можливості для збільшення кредитуван­ня банківської сфери, формує передумови для розширення можливостей фінансового забезпечення діяльності банків. Таким чином, обсяг позичок, які надаються банками, зростає, що обумовлює відповідне збільшення ко­штів банків, які можуть бути спрямовані в економіку у вигляді кредитів, а це у свою чергу розширює клієнтську базу банку.

Одним з найбільш впливових інструментів державного контролю та регулювання діяльності банків є встановлення вимог до рівня обов'язко­вих резервів. На відміну від наведених методів за допомогою цих заходів можна безпосередньо впливати на всю банківську сферу. Унаслідок такої масштабності та сили впливу зазначений метод застосовується рідше, ніж операції на відкритому ринку цінних паперів і зміна дисконтних ставок. У результаті варіювання нормою обов'язкових резервів держава впливає на можливості банку використовувати отримані в результаті надання депозитних послуг фінансові ресурси за призначенням - тобто надавати їх клієнтам-позичальникам у вигляді кредитів.

Серед інших методів державного грошово-кредитного регулювання діяльності банку виділяють такі:

• регулювання відсоткових ставок за депозитами, яке полягає у встановленні їх верхньої межі за ощадними та строковими внесками в бан­ках. Таке обмеження призводить до того, що банки стають певною мірою обмеженими в залученні депозитів в умовах конкуренції та змушені використовувати інші способи (не шляхом підвищення нор­ми відсотку за внесками) зацікавлення клієнтів у вкладенні грошей до своєї організації. Таке регулювання відсоткових ставок за депози­тами має і зворотний бік - підвищення відсотків за банківськими позиками;

• встановлення більш жорстких вимог щодо ліцензування банківської ді­яльності та окремих її видів;

• формування вимог, що стосуються умов надання та погашення, термінів і інших аспектів різних видів кредитування.

Діяльність банків регулюється за допомогою встановлення Національним банком ряду економічних нормативів, основними серед яких є такі:

• мінімальний розмір статутного капіталу;

• граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів;

• показники ліквідності балансу банку;

• норма обов'язкового резервування;

• максимальний розмір ризику на одного позичальника;

• максимальні розміри валютного, кредитного та курсового ризику.

Вплив державних органів на діяльність банку має визначальний характер, що пояснюється надзвичайним значенням банківської галузі для еко­номіки та соціального добробуту країни. Це зумовлює особливий статус держави як фактору зовнішнього середовища банку та потребує значної уваги до його аналізу та прогнозування.

Посередники. З усіх видів посередників у банківській галузі переваж­но задіяні фінансово-кредитні організації та організації, які надають пев­ні маркетингові та консультаційні послуги.

Значна кількість вітчизняних банків у своїй діяльності використовує концепцію маркетингу, не маючи при цьому достатнього досвіду для проведення необхідних маркетингових досліджень і повноцінного застосування їх результатів на практиці. Для успішної діяльності банку в ринко­вих умовах необхідне залучення відповідних фахівців ззовні. При цьому банку зовсім не обов'язково запрошувати фахівців для проведення всього комплексу маркетингових досліджень. Це може бути завдання на дослі­дження окремої проблеми (пошук ринку, на якому послуги банку користуватимуться найбільшим попитом; вивчення потреб окремого сегменту ринку з метою створення нових банківських продуктів та ін.). Крім того, це може бути надання необхідних поточних та стратегічних консультацій працівникам маркетингових відділів банків.

Відносини банку з фінансово-кредитними посередниками формуються за такими напрямками:

• страхування фінансово-кредитних операцій;

• надання кредитних ресурсів;

• проведення операцій з цінними паперами.

Страхування банківських операцій насамперед пов'язане зі страхуванням кредитів. Серед таких посередників основну роль відіграють держав­ні страхові установи, хоча в деяких країнах приватні компанії мають пе­вний статус і складають гідну конкуренцію державним установам.

Досить поширеною є практика надання фінансово-кредитними організаціями кредитних ресурсів одна одній, що в умовах обмеженості фінансового ринку є досить ефективним оперативним інструментом формування капіталу.

Банки активно працюють на первинному та вторинному ринках цін­них паперів. Надійним вкладенням коштів для банку є придбання дер­жавних зобов'язань, тому що це дозволяє не тільки зменшити на рівень придбаних банком облігацій державних позик розрахункову суму коштів, що підлягає депонуванню у фонді регулювання кредитних ресурсів, але й підтримувати значний рівень ліквідності активів. У випадку несподівано­го вилучення коштів із внесків банк має змогу обернути ці зобов'язання на готівку та задовольнити таким чином вимоги вкладників.

Залежно від обраної стратегії розвитку банк може мати потребу в при­дбанні цінних паперів з різним рівнем прибутковості, а отже, і ліквіднос­ті. Більш доходні цінні папери звичайно є менш ліквідними. Операції з цінними паперами вимагають значного рівня професіоналізму персоналу, достатньої поінформованості та наявності вільних фінансових коштів, що інколи обмежує можливості безпосередньої участі банку в операціях на фондовому ринку та змушує звертатись до послуг посередників (брокери, дилери, консультанти та ін.).

Вплив кожного з факторів мікросередовища банку, що здійснюють безпосередній вплив на його діяльність, досить важко передбачити через існування середовища непрямої дії (макросередовища), фактори якого впливають на середовище прямого впливу та на банк безпосередньо (рис. 3.15).

Макросередовище банку є набагато більш складним, ніж середовище прямого впливу, що зумовлюється невизначеністю інформації про харак­тер впливу та тривалість дії будь-якого фактора, неможливістю спрогнозувати абсолютно всі наслідки такого впливу та ін. Вони мають, як прави­ло, стратегічний характер і вимагають від керівництва банку розробки адекватної стратегії поведінки.

Рис. 3.15. Макросередовище банку

Керівництво банку досить часто змушене спиратися лише на припущення щодо свого оточення, ґрунтуючись на неповній інформації. У той же час керівництво повинно вміти оцінювати, як відіб'ються на його операціях загальні зміни в політиці та стані економіки. Стан світової еконо­міки впливає на вартість всіх ресурсів і спроможність споживачів купува­ти певні товари та послуги. Якщо, наприклад, прогнозується інфляція, ке­рівництво банку може визнати бажаним збільшення запасів фінансових ресурсів і резервів, провести з робітниками переговори про фіксацію тем­пів зростання оплати праці з тим, щоб стримати зростання витрат у близь­кому майбутньому. Керівництво може також здійснити позику, оскільки при цьому кошти будуть дешевшими та завдяки цьому будуть частково компенсовані втрати від виплати відсотків.

Отже, економічна ситуація обумовлює необхідність урахування банком таких факторів:

• рівень платоспроможного попиту на послуги банку;

• обсяг грошових коштів, що можуть бути надані банку у вигляді депозитів;

• кон'юнктура ринку необхідних ресурсів і т.д.

Економічні фактори не можна розглядати окремо від політичного середовища.

Банки працюють в певному соціально-культурному середовищі, де переважають ті чи інші стереотипи, життєві цінності та традиції. Соціокультурні фактори можуть впливати на визначення конкурентоспромож­ності послуг, що надаються банком, на організацію діяльності колективу банку. Відстеження тенденцій розвитку науки і техніки з метою вчасного визначення їх можливого впливу на конкурентоспроможність послуг по задоволенню потреб споживачів є надзвичайно важливим стратегічним завданням керівництва банку.

Прискорення процесів інтернаціоналізації та глобалізації формує передумови для поступового входження різних країн до світового співтовариства. Надзвичайно активно зазначені тенденції проявляються на фі­нансових ринках, де практично кожне зрушення в одному зі світових сегментів спричиняє відповідну реакцію в інших країнах. Ситуація ускладнюється активізацією глобальної конкуренції на ринку банківських послуг.

Погляд фахівців

Згідно з результатами експертних оцінок, до основних факторів зовнішнього середовища вітчизняних банків належать такі (фактори наведено за рівнем впливу, починаючи з найвищого):

¨ економічні умови діяльності клієнтів - юридичних осіб;

¨ податковий тиск на банківську діяльність;

¨ недосконалість державного регулювання банківської діяльності;

¨ погіршення економічного становища клієнтів - фізичних осіб;

¨ вплив конкурентів на ринку банківських послуг;

¨ впровадження нових досягнень науково-технічного прогресу в галузі банківської діяльності;

¨ демографічна ситуація;

¨ зміна балансу влади в державі;

¨ політична нестабільність у регіонах;

¨ безробіття в регіонах;

¨ виникнення нових політичних партій.

Аналіз та прогнозування впливу зовнішнього середовища значно усклад­нюється через наявність певних загальних характеристик, що стосуються оточення будь-якої організації, а саме їх взаємозв'язок, складність, рухли­вість, невизначеність.

Взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища банку - це рівень взаємозв'язку (кореляції), за якого зміна одного фактора впливає на стан інших факторів.

Факт взаємозв'язку має особливе значення для світового фінансового ринку. Вихід банку на зовнішній ринок є досить ризикованим кроком, а успішна діяльність в його умовах свідчить про досить ефективне поєднан­ня різних аспектів внутрішнього середовища банку з гнучким урахуван­ням дії зовнішніх факторів.

Складність зовнішнього середовища - кількість факторів, на які керівництво банку зобов'язане реагувати, а також рівень варіативності (діапазону змінності) кожного фактора.

За показниками різноманітності факторів у більш складних умовах знаходитиметься банк, який активно впроваджує нові технології, швидко розвивається, працює на більш розвинутих ринках.

Рухливість середовища - це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні банку. Оточення фінансово-кредитних організацій змінюється зі швидкістю, яка постійно зростає з розвитком тенденцій глобалізації. Рухливість зовнішнього середовища може бути вищою для одних підрозділів банку та нижчою для інших.

Вона створює деяку нестабільність умов діяльності банку, яку характеризують рівень звичності, темпи (швидкість) змін, передбачуваність (рі­вень прогнозованості) майбутнього.

Звичність подій характеризує умови рухливості факторів зовнішнього середовища банку. Вони можуть бути такими: звичними; змінними в межах накопиченого банком досвіду; несподіваними, але такими, що мають ана­логи в попередній діяльності банку; цілком новими.

Темпи змін обумовлюють можливості банку реагувати на вплив факторів зовнішнього середовища шляхом розробки та реалізації певних стра­тегічних, тактичних та оперативних заходів. Ці темпи можуть:

• бути повільнішими за реакцію банку;

• відповідати реакції банку;

• бути швидшими за реакцію банку.

Найбільшу увагу керівництву слід приділяти факторам, що належать до третьої категорії даної класифікації.

Передбачуваність залежить від обсягу та якості інформації про відповідний фактор, якою володіє менеджер-аналітик, а також ймовірності, з якою цей фактор в майбутньому змінюватиметься за тими ж законами, що й у минулому.

Невизначеність зовнішнього середовища - функція відносної кількос­ті інформації про оточення та впевненості в її точності та об'єктивності (рис. 3.16). Якщо інформації недостатньо або є сумніви в її точності, ото­чення банку стає більш невизначеним, ніж у ситуації, коли інформація є адекватною проблемі та існують підстави вважати цю інформацію надій­ною. Оскільки банківський бізнес стає все більш глобальною справою, він потребує все більших обсягів інформації, але в той же час упевненість в її точності постійно знижується. Чим більш невизначеним є зовнішнє ото­чення, тим складніше приймати ефективні стратегічні рішення і тим менш передбачуваними будуть їх результати.

Рис. 3.16. Матриця оцінки рівня невизначеності зовнішнього середовища банку

У стані «просте - стабільне» невизначеність середовища банку знаходиться на низькому рівні. Банк має справу з оточенням, яке досить легко піддається аналізу через незначну кількість важливих для стратегічного роз­витку факторів та відносну стабільність їхньої динаміки. При цьому банк, як правило, використовує відносно прості технологічні процеси обслуговування та дотримується консервативного підходу до стратегічного розвитку, що по­в'язано зі стабільністю стратегічних проблем конкуренції та ринку, коло яких до того ж має обмежений характер. В цих умовах досить ефективною є розробка та реалізація стратегії банку на основі екстраполятивного аналізу впливу зовнішнього середовища в минулому, оскільки ймовірність збережен­ня тенденцій у майбутньому є досить високою.

«Складне - стабільне» зовнішнє середовище характеризується віднос­но високим рівнем невизначеності, що пов'язано з необхідністю оцінки та прогнозування впливу на ефективність розвитку банку більшої кількості факторів оточення, динаміка яких, однак, залишається поступовою, стабільною та передбачуваною.

У «простому - нестабільному» оточенні банку відбувається подальше зростання рівня невизначеності. Незважаючи на той факт, що коло стратегічно важливих факторів може бути обмежене декількома елементами зовнішнього середовища, їх динаміка є настільки швидкою та непередбачуваною, що банки, які діють у таких умовах, змушені постійно вживати адаптивних заходів стосовно змін попиту, умов конкурентної боротьби, державного регулювання та ін.

Найбільш високий рівень невизначеності характеризує «складне - нестабільне» зовнішнє середовище, в умовах якого на стратегічний розвиток банку впливає значна кількість зовнішніх факторів, динаміка яких є неста­більною та непередбачуваною, що створює так званий ефект «турбулентнос­ті» оточення та висуває надзвичайно високі вимоги до ефективності страте­гічного управління в банку. Оскільки в середовищі саме такого типу діє більшість фінансово-кредитних організацій світу, можна зробити висновок про підвищену складність стратегічного аналізу зокрема та стратегічного управління взагалі в умовах глобальної фінансово-кредитної галузі.

Цифри і факти

Відповідно до опитувань журналу «Global Investor» (травень 1998 p.), з 17 найбільших глобальних фінансових інститутів, які в 1991 р. Були комерційними банками, 8 є інвестиційними банками, інші - або універсальними, або комерційними.

Лідируючі позиції в нинішньому списку глобальних фінансових інститутів посідають американські інвестиційні банки Merrill Lynch, Morgan Stanley, Dean Witter, Goldman Sachs, що завоювали авторитет і дося-гли успіху в консультуванні та проведенні приватизації, зпиттів і погли­нань, реструктуризації компаній. Стратегія цих банків полягає у вве­денні напрацьованих стандартів і прийомів інвестиційної діяльності

в практику відносин з конкретними клієнтами, а також прагнення про­никнути якнайглибше в структуру фінансових ринків інших країн і інтегрувати проведені там операції у свою глобальну діяльність. Американський інвестиційний банк «J.P. Morgan» є прикладом успішної трансформації комерційного банку в універсальний, що поєднує тради­ційну банківську діяльність з наданням послуг на фінансовому інвести­ційному ринку. У структурі фінансових активів цього банку вже тільки 15% належать до кредитів (у 1985 р. їх частка дорівнювала 53%).

У цілому невизначеність зовнішнього середовища характеризується пев­ними сигналами.

До сильних сигналів належать очевидна та конкретна інформація, виявлена в ході спостереження за факторами зовнішнього оточення, на підставі якої банк може дати оцінку вагомості цих факторів і прийняти відповідні попереджувальні заходи щодо адаптації до нових умов оточення.

Слабкі сигнали - це ранні та неточні ознаки зміни певних факторів зовнішнього середовища банку.

З інформації про фактори зовнішнього середовища слід виокремлюва­ти найбільш значущу (сильні сигнали) та зосереджувати першочергової увагу на її аналізі. Не слід забувати про фактори, що характеризуються незначним обсягом інформації через можливе майбутнє підвищення зна­чення цієї інформації для банку.

Дата добавления: 2015-07-15