Список рекомендованих джерел. 1. Банковское дело / Под ред

1. Банковское дело / Под ред. О. И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 576 с.

2. Ван Хорн Джеймс К., Вахович Джон М. (мл.). Основы финансового менеджмен­та: Пер. с англ. - 11-е изд.- М.: Издательский дом «Вильяме», 2001. - 992 с.

3. Дёринг Х.-У. Универсальный банк - банк будущего. Финансовая стратегия на рубеже века: Пер. с нем. - М.: Междунар. отношения, 1999. - 384 с.

4. Кныш М.И., Пучков В.В., Лютиков Ю.П. Стратегическое управление корпораци­ями. - 2-е изд. - СПб.: КультИнформПресс, 2002. - 240 с.

5. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 768 с.

6. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1990. - 704 с.

7. Лафта Дж. К. Эффективность менеджмента организации: Учеб. пособ. - М.: Русская Деловая Литература, 1999. - 319 с.

8. Синки Дж. (мл.). Управление финансами в коммерческих банках: Пер. с англ. 4-го перераб. изд. / Под ред. Р.Я. Левиты, Б.С. Пинскера. - М.: Catalaxy, 1994. - 820 с.

9. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент: концепции и си­туации: Пер. с 9-го англ. изд. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 412 с.

10. Усоскин В. М. Современный коммерческий банк: управление и операции. - М.: ИПЦ «Вазар - Ферро», 1994. - 320 с.

11. Фаэй Л., Рэнделл Р. Курс МВА по стратегическому менеджменту: Пер. с англ. -М.: Альпина Паблишер, 2002. - 608 с.

12. Ширинская Е.Б. Операции коммерческих банков: российский и зарубежный опыт. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 160 с.

РОЗДІЛ 4. МЕТОДИ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ В ДІЯЛЬ­НОСТІ БАНКУ

4.1. Основні підходи до стратегічного аналізу в діяльності банку

4.2. Можливості використання моделей BCG і McKinsey/GE в процесі стратегічного аналізу діяльності банку

4.3. Моделі Arthur D. Little та Shell/DPM у системі стратегічно­го управління банком

4.1. Основні підходи до стратегічного аналізу в діяльності банку

На діяльність банку впливає значна кількість факторів середовища. Для того щоб залишатися прибутковими, банки повинні вра­ховувати цей вплив та протидіяти негативному оточенню. При цьому слід мати на увазі, що вплив оточення є значною мірою невизначеним. Під невизначеністю розуміють відсутність достатньої інформації про фактори середовища під час прийняття більшості стратегічних рішень. Невизначе­ність оточення підвищує ймовірність ризиків при реалізації стратегії бан­ку та значно ускладнює процес вибору альтернативних стратегічних на­прямків діяльності.

Банки намагаються сформувати чітке уявлення про найважливіші умови подальшого розвитку шляхом розробки певної моделі з урахуван­ням величезної кількості факторів оточення, яка характеризувалася б достатнім рівнем актуальності для стратегічного управління.

Теорія та практика менеджменту розробила значну кількість моделей стратегічного управління, які певним чином деталізують послідовність етапів цього процесу та дозволяють дещо абстрагуватися від необхідності врахування факторів, що не мають практичного значення для цілей стра­тегічного аналізу. Незважаючи на певні відмінності, спільними для всіх концепцій стратегічного управління є наявність кількох послідовних ета­пів (рис. 4.1).

Детальному розгляду етапів вибору та реалізації стратегії присвячені окремі розділи підручника. У даному підрозділі увагу акцентовано саме на етапі стратегічного аналізу та його ролі в системі стратегічного управ­ління діяльністю банку.

Рис. 4.1. Система стратегічного управління

Стратегічний аналіз ґрунтується на оцінці стратегічного положення банку, що здійснюється шляхом:

• аналізу змін, що виникали в економічному оточенні, та виявлення рівня їхнього можливого та реального впливу на діяльність банку;

• визначення ринкових переваг, ресурсів і можливостей банку залежно від цих змін.

Основна мета стратегічного аналізу полягає в оцінці рівня поточного та майбутнього впливу основних факторів оточення на банк і визначенні їх специфічного впливу на стратегічний вибір.

Стратегічний аналіз - це процес комплексного аналізу внутрішніх ресурсів і можливостей, спрямований на оцінку поточного стану банку, його сильних і слабких сторін, виявлення стратегічних проблем. Кінцевою ме­тою стратегічного аналізу є надання менеджерам необхідної інформації для прийняття адекватних стратегічних рішень.

Стратегічний аналіз є елементом менеджменту, спрямованим на виявлення та детальний аналіз стратегічних аспектів і проблем у діяльності організації. У процесі стратегічного аналізу банку визначається рівень відповідності внутрішніх ресурсів і можливостей стратегічним завдан­ням забезпечення та підтримки конкурентних переваг.

Важливість і необхідність стратегічного аналізу визначається зміною парадигми управління в перехідній економіці, поступовим переходом від виробничої до маркетингової орієнтації управління в поєднанні зі змі­ною філософії планування. В умовах посилення тенденцій фінансової гло­балізації, коли можливості розширення ресурсного потенціалу банків зна­чно обмежуються, аналіз внутрішніх можливостей і ресурсів стає основою розробки стратегії банку та відповідного оперативного і тактичного пла­нування його діяльності. Планування, що здійснюється за принципом «від наявних ресурсів - до стратегії», є найбільш адекватним сучасним умо­вам діяльності вітчизняних банків.

Основу стратегічного аналізу діяльності банку складають такі принципи:

• системність (банк розглядається як складна система, що діє в середовищі відкритих систем і містить у свою чергу ряд підсистем);

• комплексність (аналіз усіх елементів банку);

• динамізм (динамічний аналіз розвитку);

• порівняння (порівняння аналогічних показників банків-конкурентів);

• урахування особливостей банку (галузевих, регіональних та ін.).

Стратегічний аналіз діяльності банку відрізняється за рівнями прий­няття управлінських рішень і розробки стратегії.

Визначення рівнів прийняття управлінських рішень є важливим методичним кроком, що дозволяє сформулювати цілі стратегічного аналізу та чітко окреслити коло завдань, які підлягають виконанню на кожному рівні управління.

Виділення окремих видів діяльності банку (бізнес-одиниць) також іс­тотно утруднює завдання стратегічного аналізу, тому що централізоване прийняття управлінських рішень є одним з найменш розвинутих і форма­лізованих елементів вітчизняної практики стратегічного управління. Од­нак при такому підході з'являється можливість делегування повноважень, визначення прав та відповідальності у сфері управління окремими бан­ківськими продуктами і послугами, що дозволяє значно підвищити загаль­ну ефективність банку.

Основними методами стратегічного аналізу в діяльності банку є:

• ситуаційний аналіз;

• портфельний аналіз;

• кабінетні дослідження (аналіз бухгалтерської звітності, статистич­ної звітності та ін.);

• спостереження й опитування робітників банку;

• «мозковий штурм», метод Делфі, конференції та інші методи колективної роботи;

• експертні оцінки;

• економіко-математичні методи (аналіз трендів, факторний аналіз, розрахунок середніх показників, розрахунок спеціальних коефіцієнтів і т.д.) та ін.

Методи аналізу кількісної інформації є більш очевидними і традицій­ними на відміну від методів збору та аналізу якісної інформації, основни­ми способами одержання якої є співбесіди з керівниками і фахівцями банку, співбесіди з експертами, анкетні опитування робітників банку, а також різні методи групової роботи, що дозволяють сформувати погодже­ні погляди та позиції з певного кола стратегічних проблем.

Основною передумовою успішного вирішення стратегічних завдань, спрямованих на реформування банку, і пошуку найбільш оптимальних шляхів його розвитку є урахування впливу зовнішнього середовища, харак­терними рисами якого є нестабільність і непередбачуваність. Головний критерій ефективності стратегічного управління банком - своєчасне ви­значення загроз і переваг для його діяльності, здатність протидіяти нестабільності зовнішнього середовища та раціонально використовувати наявні можливості.

Важливим елементом стратегічного аналізу є аналіз зовнішнього середовища, який містить аналіз макро- та мікросередовища (галузевий і конкурентний аналізи), кожний із яких поділяється, у свою чергу, на спе­цифічні види аналізу, що в підсумку формує систему логічно взаємопов'я­заних методів аналізу.

Як правило, процедура аналізу зовнішнього середовища банку склада­ється з двох рівнів.

На першому рівні використовуються класичні (базові, традиційні) ме­тоди стратегічного аналізу:

• PEST (Political, Economic, Social, Technological - аналіз політичної, еконо­мічної, соціальної і технологічної сфер);

• галузевий (аналіз життєвого циклу галузі, її рушійних сил, фактора успіхів у галузі тощо);

• конкурентний (оцінка типу конкуренції та рівня її інтенсивності, ана­ліз основних конкурентних Сил і стратегічних груп конкурентів і т.д.).

В результаті використання методів першого рівня визначається загаль­ний алгоритм стратегічного аналізу, його інформаційні джерела та ресур­си (фінансові, людські, програмні та ін.). Для реалізації базових методів використовуються допоміжні методи стратегічного аналізу (другий рівень), найбільш поширеними серед яких є такі:

• пошук нових факторів зовнішнього середовища на основі технології автоматичного аналізу текстів;

• аналіз і оцінка однорідних факторів зовнішнього середовища на основі карт ознак;

аналіз зовнішнього середовища в складних ситуаціях на основі когнітивних карт;

• розробка сценаріїв;

• експертне прогнозування;

• аналіз нестабільності зовнішнього середовища;

• виявлення стратегічних груп конкурентів;

• аналіз рівня інтенсивності ринкової конкуренції;

• моніторинг конкурентів;

• аналіз ієрархій і т.д.

У більшості банків процес стратегічного аналізу складається з послідовного виконання таких етапів:

1) аналіз макросередовища;

2) галузевий аналіз;

3) конкурентний аналіз.

Головними цілями зазначених етапів аналізу є:

• оцінка змін, що відбулися в певній сфері оточення;

• виявлення потенційних загроз для поточної та майбутньої діяльності банку;

• визначення потенційних можливостей для реалізації стратегічних цілей.

Досягнення цих цілей забезпечується послідовним вирішенням та­ких аналітичних завдань:

• розгляд максимальної кількості факторів, які е релевантними стосовно цілей, і відбір найбільш важливих з них з погляду рівня та характеру впливу на можливості досягнення цілей;

• оцінка поточного та майбутнього (прогнозного) стану обраних факторів;

• ідентифікація поточного та майбутнього стану факторів оточення як загроз або можливостей для банку.

Процес вибору релевантних факторів зовнішнього середовища здійснюється такими шляхами:

• використання еталонного (типового) переліку факторів, розробленого заздалегідь для вирішення даної проблеми;

• опитування досвідчених фахівців у даній предметній галузі (досить поширений метод, але супроводжується значним рівнем витрат);

• застосування технології напівавтоматичного пошуку релевантних факторів шляхом використання технології «text data mining» (добір кори­сних знань зі значних масивів текстової інформації, що стосується даної проблеми).

Метод «text data mining» останнім часом набув значного поширення. Це зумовлено простотою та зручністю його використання для аналізу, знач­ним рівнем швидкості обробки величезних масивів вихідної інформації та об'єктивністю результатів, набагато меншими витратами часу та мож­ливостями визначення нових факторів впливу.

Для ефективної реалізації системи стратегічного аналізу в банку існу­ють певні перешкоди, основними серед яких є:

• необхідність обробки значних масивів текстової та кількісної інформації;

• необхідність урахування значної кількості факторів зовнішнього та внутрішнього середовища;

• наявність складних причинно-наслідкових зв'язків між факторами оточення;

• комплексний характер найважливіших факторів зовнішнього середовища, що пов'язано з необхідністю аналізу агрегатів значної кількості економіч­них змінних різного ґатунку (симптоми, індикатори, показники та ін.);

• необхідність аналізу численних (від десятків до сотень тисяч) сукупностей однорідних об'єктів у межах суміжних якісних параметрів (наприклад, конкуренти або клієнти банку).

Наведені особливості стратегічного аналізу значно ускладнюють про­цес визначення внутрішніх зв'язків і закономірностей, важливих для про­цесу прийняття та реалізації стратегічних рішень. Для вирішення цієї проблеми розроблено інформаційну дисципліну «data mining» («добір знань з даних», «поглиблений аналіз даних»). На відміну від традиційних аналі­тичних підходів, спрямованих на підтвердження сформованих гіпотез, ви­користання технології «data mining» дозволяє виявляти нові, приховані, раніше невідомі зв'язки та закономірності в зовнішньому середовищі, що можуть бути корисними для бізнесу.

Залежно від типу вихідної інформації та методів формування на її основі корисних даних розрізняють такі види «data mining»:

• текстові — створення на основі значної сукупності текстів певного пред­метного напрямку моделі їхнього загального змісту, використання якої дозволяє автоматично встановлювати стійкі асоціативні зв'язки між клю­човими категоріями та формувати базу даних, за допомогою якої здійс­нюються пошукові запити, формуються реферати будь-якого рівня дета­лізації та ін.;

• аналітичні - дозволяють створювати на базі масивів вихідної інформа­ції методом адаптивного навчання моделі класифікації та кластеризації, призначені для аналізу та прогнозування зовнішнього середовища, зокрема, за такими проблемами:

- виявлення найбільш важливих факторів зовнішнього середовища та визначення їхнього поточного стану;

. - групування банків-конкурентів у стратегічні групи з метою оцінки інтенсивності конкуренції та потенціалу головних конкурентів;

- оцінка рівня прибутковості та лояльності клієнтів банку з метою утримання прибуткових і відмови від збиткових клієнтів;

- пошук нових перспективних для банку клієнтів, оптимізація витрат (рекламних і ін.) щодо їх залучення;

- виявлення стійких сукупностей наборів банківських продуктів і по­слуг з метою збільшення прибутку за рахунок організації крос- і суперпродаж і т.д.

• візуальні (не тільки автоматичне створення аналітичних моделей, але й використання можливостей багатовимірного подання значних масивів даних з використанням завдяки засобам візуалізації й анімації коду­вання кольором, формою та динамікою).

Одним із прикладів візуального виду «data mining» є карти ознак Кохонена, використання яких дозволяє трансформувати (за допомогою спеціаль­ного алгоритму кластеризації) стандартне табличне подання багатовимір­них об'єктів у наочну форму атласу двовимірних карт (карту кластерів і карту ознак). Зберігаючи на картах топологію та розподіл банків, що мають місце у вихідному багатовимірному просторі ознак, карти дозволяють ви­значити принципово нову інформацію, яка, зокрема, стосується:

• структури банківського середовища, кількості та розміру груп банків зі схожими характеристиками (груп конкуренції);

• принципово важливих локальних властивостей окремих груп банків або банків у межах групи;

• зміни стратегічних позицій банків за певний період часу;

• безпосередніх конкурентів і т.д.

Крім цього, карти ознак дозволяють здійснювати дослідження складо­вих макросередовища банку, зокрема:

• визначення та прогнозування стану макроекономічного розвитку кра­їни;

• визначення складних нелінійних залежностей між макроекономічними показниками;

• здійснення анімаційного моніторингу стану окремих аспектів зовнішнього середовища;

• прогнозування макроекономічних показників і т.д.

Процес стратегічного аналізу здійснюється у такій послідовності:

• урахування цілей і завдань банку, очікувань і повноважень його керівництва (склад банку з погляду культури та внутрішньої політики управління; цілі та неформальні інтереси різних груп, зацікавлених в стратегічному розвитку банку та ін.);

• аналіз внутрішнього середовища (обсяг і якість ресурсів, якими володіє банк відповідно до основних функціональних напрямків діяльності; пе­реваги та недоліки, можливості та обмеження в діяльності банку; стра­тегічні проблеми; основні напрямки розвитку та реалізації ринкового потенціалу тощо);

• огляд зовнішнього середовища та визначення факторів, вплив яких на стратегічний розвиток банку є найбільш визначальним або таким, що не піддається прогнозуванню);

• аналіз маркетингових можливостей та загроз (внутрішнє та зовнішнє середовище).

Стратегічний аналіз внутрішньої діяльності банку містить ряд типо­вих блоків, основними серед яких є:

• стратегічні проблеми;

• аналіз сильних та слабких сторін;

• ресурсний потенціал;

• стратегічний потенціал.

Під стратегічною проблемою розуміється невідповідність стану об'єк­та управління (банку або певних його складових) стратегічним цілям його розвитку. Згідно з іншим визначенням, зміст стратегічної проблеми полягає в наявності певної суперечності в діяльності банку, що вимагає його управлінського рішення.

Основними видами стратегічних проблем вітчизняних банків є:

• сутнісні - їх не можна вирішити, можна лише знизити рівень негативного впливу в конкретних ситуаціях і уникати їхнього загострення:

Таблиця 4.1.

Дата добавления: 2015-07-15