Соціально-педагогічна компетентність соціального педагога.компетентність – це один із структурних компонентів професійної готовності до конкретного виду діяльності

Професійну компетентність соціального педагога можна визначити як сукупність взаємопов’язаних якостей особистості, що передбачає досконале володіння теоретичними і практичними навичками, вміння застосовувати їх у процесі професійної діяльності, здатність творчо і нестандартно вирішувати проблеми, нести відповідальність за наслідки своєї роботи

Соціальна педагогіка спрямовується на перетворення соціального середовища, запобігання конфліктів, оптимізацію відносин особистості й соціуму.

Поява в Україні спеціалістів для соціально-педагогічної роботи припадає на 60-ті роки XX століття. Перший етап став періодом початкового накопичення досвіду, пошуків таких фахівців, які мали орієнтацію на організацію соціально-педагогічної роботи в соціумі. Перші спеціалісти з'явилися в галузі соціального виховання. Незважаючи на різні назви їх посад - педагог-організатор комунальної служби, вихователь кімнати школяра в житловому будинку, керівник підліткового клубу за місцем проживання - всі вони були прототипами соціального педагога, оскільки здійснювали соціально-педагогічні функції.

Формування професійної компетентності соціального педагога – це складний процес «проектування» особистості. Створення певних педагогічних умов в процесі навчання надасть змогу кожному студентові сформувати свою особистісну модель на шляху до удосконалення професійної майстерності. До таких умов можна віднести: збільшення кількості годин на дисципліни професійного спрямування; проходження практики студентами протягом усього періоду навчання; забезпечення професійної спрямованості дисциплін, які не входять до циклу професійно орієнтованих; наявність висококваліфікованих кадрів

У процесі формування професійної компетентності майбутнього соціального педагога важливими є такі дисципліни як психологія, педагогіка, соціальна педагогіка. Знання основ медицини будуть корисними для роботи майбутнього соціального педагога в медико-соціальних закладах. Здійснення соціальної допомоги передбачає попередній збір інформації, її системний аналіз, висування гіпотез, побудову моделей розвитку. Завдяки цьому відбувається якісне визначення проблеми в усій її повноті, планування фахівцем подальших дій, які мають зумовити зміни існуючого становища. При цьому соціальний педагог не зосереджується лише на індивіді, він вивчає соціальні аспекти проблеми, сприяє виробленню конструктивного її розв’язання

Важливою умовою формування професійної компетентності майбутнього соціального педагога є наявність висококваліфікованих кадрів професорсько-викладацького складу. У досягненні позитивного результату під час навчально-виховного процесу ВНЗ провідне місце, безумовно, належить викладачеві. Від його уміння організувати цей процес залежить успіх у подальшій діяльності студентів. Викладач вищої школи вирішує різноманітні педагогічні завдання: навчально-методичну, науково-дослідну, виховну, педагогічну роботу, і разом з тим повинен бути готовим до виконання ролі порадника, помічника, консультанта, партнера.

Професійна компетентність соціального педагога вимагає органічного єднання особистісних та професійних якостей, широкої освіченості в різноманітних сферах життєдіяльності, а тому підготовка такого фахівця залежить від створення певних педагогічних умов у ВНЗ: збільшення кількості годин на дисципліни професійного спрямування, проходження практики студентами протягом усього періоду навчання.

Дата добавления: 2015-07-15