Читайте также:
|
8.1. Реакції опор ведучого вала циліндрич-ного прямозубого і шевро-нного редукторів.
Ведучий вал прямозу-бого і шевронного редук-тора навантажений обер-товим моментом Т1 та силами, що виникають в зубчастому зачепленні Ft, і Fr.
З ескізної компоновки визначити відстані між центрами опор і точкою прикладання сил l1.
8.1.1. Накреслити роз-
Рис. 8.1. Розрахункова схема рахункову схему для веду-
ведучого вала прямозубого і чого вала.
шевронного редукторів 8.1.2. Визначити реак-
ції опор в горизонтальній
площині.
(Н)
8.1.3. Визначити реакції опор у вертикальній площині.
(Н)
8.1.4. Визначити сумарні реакції опор
8.1.5. Визначити згинальні моменти в горизонтальній
МАу = МВу = 0
МGу = RAy · l1
8.1.6. Визначити згинальні моменти у вертикальній площині
МАх = МВх = 0
МGх = RAx · l1
8.1.7. Вибрати масштаб і побудувати епюри згинальних та обертових моментів.
8.1. Реакції опор ведучого вала циліндричного косозубого і черв ’ ячного редукторів.
Ведучий вал косозу-бого і черв’ячного редук-торів навантажений обер-товим моментом Т1 та силами, що виникають в зубчастому зачепленні Ft, Fr i Fа (для черв’ячного редуктора відповідно Ft1, Fr1 i Fа1).
З ескізної компонов-ки визначити відстані між центрами опор і точ-кою прикладання сил l1.
8.1.1. Накреслити роз-рахункову схему для ведучого вала.
Рис. 8.2. Розрахункова схема ведучого 8.1.2. Визначити реак-
вала косозубого і черв ’ ячного ції опор в горизонтальній
редукторів площині.
(Н)
8.1.3. Визначити реакції опор у вертикальній площині.
Перевірка: 
8.1.4. Визначити сумарні реакції опор
8.1.5. Визначити зги-нальні моменти в гори-зонтальній площині
МАу = МВу = 0
МGу = RAy · l1
8.1.6. Визначити зги-нальні моменти у вер-тикальній площині
МАх = МВх = 0
8.1.7. Вибрати мас-штаб і побудувати епюри згинальних та
Рис. 8.3. Розрахункова схема ведучого обертових моментів.
вала конусного редуктора
8.1. Реакції опор ведучого вала конусного редуктора.
Ведучий вал конусного редуктора навантажений обертовим моментом Т1 та силами, що виникають в зубчастому зачепленні Ft, Fr1 i Fа1.
З ескізної компоновки визначити відстані між центрами опор і точкою прикладання сил l1 та l2.
8.1.1. Накреслити розрахункову схему для ведучого вала.
8.1.2. Визначити реакції опор в горизонтальній площині.
Перевірка: 
8.1.3. Визначити реакції опор у вертикальній площині.
Перевірка: 
8.1.4. Визначити сумарні реакції опор
8.1.5. Визначити згинальні моменти в горизонтальній площині
МАу = МGу = 0
МBу = – RAy · l1
8.1.6. Визначити згинальні моменти у вертикальній площині
МАх = 0
МBx = – RAx · l1
MGx = Fa1 · 0,5 · d1
8.1.7. Вибрати масштаб і побудувати епюри згинальних та обертових моментів.
8.2. Реакції опор веденого вала.
Ведений вал редуктора навантажений обертовим моментом Т2,та силами, що виникають в зубчастому зачепленні:
- в прямозубому і шевронному редукторах Ft, та Fr;
- в косозубому редукторі Ft, Fr i Fа;
- в конусному редукторі Ft, Fr2 i Fа2;
- в черв’ячному редукторі Ft2, Fr2 i Fа2.
Ведений вал також навантажений силою F, що діє зі сторони пасової чи ланцюгової передачі.
Силу F можна орієнтовно визначити за формулою
(Н)
Обертовий момент Т2 підставляти в Н · м
Для визначення реакцій опор силу F необхіднорозкласти на складові Fx та Fy.
γ – кут нахилу пасової чи ланцюгової передачі.
З ескізної компоновки визначити відстані між центрами опор і точками прикладання сил зубчастого зачепленняі сил дії передачі:
- для циліндричних і черв’ячних редукторів: l2 та l3;
- для конусного редуктора: l3, l4 та l5.
8.2.1. Накреслити розрахункову схему для веденого вала і визначити реакції опор а такій послідовності:
Для циліндричного прямозубого і шевронного редукторів
8.2.2. Визначити реакції опор в горизонтальній площині.
(Н)
(Н)
Перевірка: RCy – Ft + RDy – Fy = 0
Рис. 8.4. Розрахункова схема веденого вала прямозубого циліндричного і шевронного редукторів
8.2.3. Визначити реакції опор у вертикальній площині.
(Н)
Перевірка: 
8.2.4. Визначити сумарні реакції опор
8.2.5. Визначити згинальні моменти в горизонтальній площині
МСу = МЕу = 0
МНу = – RСy · l2
МDу = Fy · l3
8.2.6. Визначити згинальні моменти у вертикальній площині
МCх = МEx = 0
MDх = Fx · l3
МHх = RCx · l2
8.2.7. Вибрати масштаб і побудувати епюри згинальних та обертових моментів.
Для циліндричного косозубого і черв’ячного редукторів
8.2.2. Визначити реакції опор в горизонтальній площині.
(Н)
(Н)
Перевірка: RCy – Ft + RDy – Fy = 0
8.2.3. Визначити реакції опор у вертикальній площині.
(Н)
(Н)
Рис. 8.5. Розрахункова схема веденого вала косозубого циліндричного і черв ’ ячного редукторів
Перевірка:
8.2.4. Визначити сумарні реакції опор
8.2.5. Визначити згинальні моменти в горизонтальній площині
МСу = МЕу = 0
МНу = – RСy · l2
МDу = Fy · l3
8.2.6. Визначити згинальні моменти у вертикальній площині
МCх = МE = 0
MDх = Fx · l3
8.2.7. Вибрати масштаб і побудувати епюри згинальних та обертових моментів.
Для конусного редуктора
8.2.2. Визначити реакції опор в горизонтальній площині.
(Н)
(Н)
Перевірка: RCy – Ft2 + RDy – Fy = 0
Рис. 8.6. Розрахункова схема веденого вала конусного редуктора
8.2.3. Визначити реакції опор у вертикальній площині.
(Н)
(Н)
Перевірка:
8.2.4. Визначити сумарні реакції опор
8.2.5. Визначити згинальні моменти в горизонтальній площині
МСу = МЕу = 0
МНу = – RСy · l5
МDу = Fy · l3
8.2.6. Визначити згинальні моменти у вертикальній площині
МCх = МEx = 0
MDх = Fx · l3
8.2.7. Вибрати масштаб і побудувати епюри згинальних та обертових моментів.
8.3. Підбір підшипників для ведучого вала.
8.3.1. Для попередньо прийнятого підшипника (приймався при виконанні ескізної компоновки, п.7.3) з таблиць 19.18…19.26[2], П3…П6[3], 27…39[6] визначити динамічну вантажопідйомність С та статичну вантажопідйомність С0.
Для радіально-упорних підшипників визначається також кут контакту тіл кочення з внутрішньою поверхнею зовнішнього кільця α.
8.3.2. Визначити допоміжний коефіцієнт е та коефіцієнти радіального Y і осьового Х навантаження підшипників.
Для кулькових радіальних та радіально-упорних підшипників спочатку визначається співвідношення 
, де Fa – зовнішнє осьове навантаження на підшипники, Co – статична вантажопідйомність підшипника. За цим співвідношенням та кутом α з таблиць 6.1[2], 9.18[3], 25[6] приймається орієнтовне значення коефіцієнта е.
Для радіальних кулькових підшипників також необхідно розрахувати для більш навантаженого підшипника співвідно-шення 
. За цим співвідношенням визначається орієнтовне значення коефіцієнта осьового навантаження Y. Коефіцієнт Y визначається тільки при наявності осьової сили Fa (наприклад,коли радіальний підшипник прийнятий для косозубого циліндричного редуктора).
При цьому, якщо 
, то Y = 0. Якщо > е, то коефіцієнт Y можна вибрати з таблиць 6.1[2], 9.18[3], 25[6] за співвідношенням .
Для радіально-упорних кулькових підшипників орієнтовне значення коефіцієнтів радіального Y та осьового Х навантаження можна вибрати з таблиць 6.1[2] або 9.18[3] в залежності від кута α та співвідношення .
Для роликових радіально-упорних підшипників коефіцієнт е та коефіцієнт радіального навантаження Y вибираються з таблиць 19.24…19.26[2], П7[3] чи таблиць 35…39[6] залежно від номера підшипника.
Таблиця 8.1
Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 136 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Перша ескізна компоновка | | | Формули для визначення еквівалентного динамічного навантаження |