Взаємозв'язок професійного самовизначення та фахової установки студентів

Професійне самовизначення - це визначення людиною себе відносно вироблених у суспільстві (і прийнятих даною людиною) критеріїв професіоналізму. Вибір професії, або професійне самовизначення основа самоствердження людини в суспільстві, одне з головних рішень у житті.

Існують різні варіанти визначення поняття "вибору професії", однак всі вони містять думка, що професійне самовизначення являє собою вибір, здійснюваний в результаті аналізу внутрішніх ресурсів суб'єкта і співвіднесення їх з вимогами професії. Зміст ухвали висвічує двобічність явищ вибору професії: з одного боку, той, хто вибирає (суб'єкт вибору), з іншого боку - те, що вибирають (об'єкт вибору). І суб'єкт, і об'єкт володіють величезним вибором характеристик, чим пояснюється неоднозначність явища вибору професії [23].

Вибір професії - це не одномоментний акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.

У психологічній літературі немає єдиного погляду на те, як здійснюється вибір професії, і які чинники впливають на цей процес. З цього питання існує ряд точок зору, на захист кожної з яких наводяться переконливі аргументи. Безсумнівно, це пояснюється складністю процесу професійного самовизначення і двосторонніх самої ситуації вибору професії [13].

Ряд дослідників [17] дотримується розповсюдженої точки зору на вибір професії як на вибір діяльності. У цьому випадку предметами дослідження виступають, з одного боку, характеристики людини як суб'єкта діяльності, а з іншого - характер, зміст, види діяльності та її об'єкт. Професійне самовизначення розуміється тут як процес розвитку суб'єкта праці. Отже, вибір професії зроблений правильно, якщо психофізіологічні дані особистості будуть відповідати вимогам професії, трудової діяльності [1]. Однак цей погляд недооцінює активного початку особистості що вибирає.

У контексті розуміння вибору професії як вибору діяльності поширена також точка зору, що основною детермінант правильного вибору є професійний інтерес, професійна спрямованість або професійна установка [17]. Безсумнівно, цей підхід більш продуктивний, так як стверджує активність самого суб'єкта вибору професії.

Існує ще один погляд на підхід до вибору професії як до одного з найважливіших подій у цілісному життєвому виборі людини. Вибір професії пов'язаний з минулим досвідом особистості, і процес професійного самовизначення простирається далеко в майбутнє, беручи участь у формуванні загального образа "Я ", визначаючи, в кінцевому рахунку, протягом життя. Такий підхід вимагає врахування широкого спектру факторів, що впливають на вибір професії. Крім того, він дозволяє зробити акцент на тимчасовому аспекті - на минулому досвіді особистості і на її уявленнях про майбутнє. Як чинників вибору професії повинні бути враховані життєві плани особистості в інших областях, наприклад в особистому житті [19].

Якщо процес самовизначення становить основний зміст розвитку особистості в роки ранньої юності, то формування професійної установки утворює основний зміст самовизначення. Відповідно очевидно, що перша необхідна умова формування професійної установки полягає у виникненні вибірково - позитивного ставлення людини до професії або до окремої її боці. Йдеться про виникнення суб'єктивного ставлення, а не про ті об'єктивні зв'язках, які можуть мати місце між людиною і професією (у тому числі її відображення в мистецтві, літературі, змісті навчального програмного матеріалу і т.п.). Зародження суб'єктивного ставлення, зрозуміло, визначається сформованими об'єктивними відносинами. Однак останні можуть не придбати особистісної значимості або викликати вибірково - негативне ставлення до окремих сторін діяльності.Передісторія виникнення професійної установки, в найзагальнішому вигляді, як показано у Л.І. Божович, обумовлена ​​вже сформованими до даного часу якостями особистості, її поглядами, прагненнями, переживаннями і т.п [17].

Вказівка ​​на вибірково - позитивне ставлення людини до професії не розкриває, однак, психологічного змісту його професійної установки. Поняття "відношення до професії" саме по собі психологічно беззмістовно, оскільки відображає лише напрямок нашої активності і вказує на її об'єкт. В основі позитивного ставлення кількох людей до однієї і тієї ж професії можуть лежати різні потреби і прагнення. Тільки шляхом аналізу системи мотивів, що лежать в основі суб'єктивного ставлення, можна судити про його реальний психологічний зміст.

Високий рівень професійної направленості - це та якісна особливість структури мотивів особистості, яка виражає єдність інтересів і особистості в системі професійного самовизначення. Підвищення рівня професійної спрямованості утворює основний зміст її розвитку.

П.А. Шавир підкреслює, що "вибір професії можна вважати виправданим лише в тому випадку, якщо є надія, що активність особистості призведе до такого взаємовідношенню між особистістю і працею, при якому буде успішно відбуватися подальший розвиток творчих і моральних сил людини. Одним з основних умов прогнозування такого розвитку особистості є високий рівень професійної спрямованості" [31].

Відповідність провідного мотиву основного змісту обирається професії не єдина передумова можливості знайти в цій діяльності своє покликання. Багато чого буде залежати і від характерологічних особливостей особистості, і від якісної своєрідності і рівня розвитку її здібностей. Однак у цьому взаємозв'язку професійної спрямованості, рис характеру і здібностей провідна роль належить переважному мотиву. Відсутність достатньо глибокої професійної спрямованості у студентів не виключає можливості її формування в період навчання у вузі [22].

Однак завдання полягає в тому, щоб вибір професії виявлявся логічним наслідком поступового підвищення рівня професійної спрямованості, тобто формування в процесі навчання діяльнісно-смислової єдності - збігу ціннісно-смислового (формування життєвих сенсів) і предметно-дієвого (вибір адекватної змістом діяльності) аспектів діяльності [21].

Потреби, захоплення та інтереси студента виникають на основі усвідомлення перспектив і адекватної оцінки ступеня неузгодженості вимог перспектив з готівкою схильностями, знаннями й уміннями. На основі загальнозначущих перспектив формуються світогляду, погляди, переконання та ідеали, система цілей і установок, наміри. Перспективи виступають в даному випадку в якості окремої мети студента [19].

Таким чином, формування та підтримку стійкої спрямованості особистості студента шляхом підкріплення професійної установки являє собою безперервний процес узгодження вимог перспективи за допомогою діяльності, за допомогою зворотного зв'язку. Формування мотивів, рівно, як і системи цілей і намірів, йде разом з формуванням потреб. Потреба та інші компоненти (інтереси, потяги, цілі, наміри) стають стійкіше, за рахунок більш глибокого пізнання перспективи і трансформації існуючої потреби людини в конкретні мотиви [9].

Дата добавления: 2015-07-15