Поняття соціальної установки та її структура

Соціальна установка - одна з основних категорій соціальної психології. Соціальні установки впливають не лише на наше мислення, але й на поведінку.

Засновником вітчизняної теорії установки є Д.М.Узнадзе. Згідно Узнадзе, установка - це цілісно-особистісний стан готовності до певної поведінкової реакції в даній ситуації й для задоволення певної потреби. У результаті повторення ситуації, установка особистості закріплюється, фіксується. Саме зафіксована (вторинна) установка являє собою соціальну. В англійській мові соціальній установці відповідає поняття «атитюд», який запропонували у 1918-1920 рр. У.Томас та Ф.Знанецький. Саме вони дали перше визначення атитюду, який розумівся ними як „... стан свідомості, що регулює відношення й поведінку людини у зв'язку з певним об'єктом у певних умовах, і психологічне переживання ним соціальної цінності, змісту об'єкта”. Згідно, Д.Крему, Р.С.Крачфільду і Е.Балачі: „Атитюди– це довгострокові стійкі системи позитивних і негативних оцінок, емоційних переживань і тенденцій діяти „ за ” або „п роти ” стосовно соціальних об'єктів ”.

Атитюди у вітчизняній соціальній психології позначаються терміном "фіксована соціальна установка".

На відміну від первинної, соціальна установка має:

- соціальний характер об'єктів, з якими пов'язане відношення й поведінка людини;

- усвідомленість цих відносин і поведінки;

- регулятивну роль.

Соціальні об'єкти розуміються в цьому випадку в самому широкому змісті: ними можуть бути інститути суспільства й держави, явища, події, норми, групи, особистості тощо [25].

Звичайна (первинна) установка, позбавлена соціальності, усвідомленості й відображує насамперед психофізіологічну готовність індивіда до певних дій.

Однак, установка й соціальна установка дуже часто тісно пов’язані компонентами однієї ситуації й однієї дії. Найпростіший випадок: спортсмен на старті забігу в змаганнях. Його соціальна установка – домогтися якогось результату, його звичайна установка – психофізіологічна готовність організму до зусиль. Неважко побачити, наскільки тісно взаємозалежні тут соціальна установка й проста установка

У літературі існує величезна кількість визначень соціальної установки, а також інших понять, які близькі до неї за своїм психологічним змістом.

До них можна віднести:

- категорію відносин у концепції В.Мясищева, яка розумілася ним як система зв'язків особистості з дійсністю;

- поняття особистісного смислу О.М.Леонтьєва, який виділяв насамперед особистісний характер сприйняття людиною об'єктів реального світу і його відношення до них;

- спрямованість особистості в роботах Л. І.Божович.

Всі ці поняття відбивають у тій або іншій мірі окремі властивості соціальної установки [4].

Як досить складне утворення, соціальна установка має свою структуру. В 1942 р. М.Сміт виокремив три компоненти структури соціальної установки: когнітивний, афективний (емоційний)та конативний (поведінковий),.

Когнітивний компонент містить у собі судження оцінного характеру, думки про об'єкти. На основі цих думок об'єктам приписуються якості корисності-шкідливості, бажаності-небажаності, прийнятності-неприйнятності.

Афективний компонент містить у собі почуття щодо соціального об'єкта: задоволення – невдоволення; симпатія – антипатія; любов – ненависть тощо. Деякі автори вважають емоційний компонент серцевиною атитюду й зв'язують із ним мотивуючу функцію соціальної установки.

Конативний компонент містить у собі тенденції готовності до поведінки щодо соціальних об'єктів й означає готовність до дії, яка не обов’язково співпадає з реальною поведінкою[22].

Цьому може бути декілька пояснень.

По-перше, існує ціла система соціальних установок, які взаємопов’язані, взаємозалежні й нерідко суперечливі. Суперечливість соціальної дійсності неминуче породжує протиріччя в системі соціальних установок і навіть боротьбу між ними.

Приклад: В 1934р. Річард Ла П'єр звернувся з письмовим запитом до 251 ресторану і готелів: „чи не погодитеся ви прийняти як гостей китайців?”. Відповіло 128 закладів. 92% з них відкинули пропозицію й тільки одна відповідь була позитивним. Але на той час Ла П'єр і „чарівна” пара китайських молодят уже протягом шести місяців мандрувала по всій країні, де всюди одержували привітний прийом, за винятком одного-єдиного випадку.

„ Парадокс Лап'єра ” породив тривалу дискусію й навіть поставив під сумнів взагалі корисність теорії соціальної установки. Насправді протиріччя мало місце не між атитюдами й поведінкою, а між самими соціальними установками менеджерів, що знайшло відбиття в їхніх діях. З одного боку, вони мали забобони стосовно китайців і не хотіли б їх приймати, а з іншого, у дію вступили їхні соціальні установки стосовно суспільної думки й власної репутації. Якби вони відмовили китайцям, що вже з'явилися в готелі, це могло мати якісь негативні для їхньої репутації наслідки, а відмова під яким-небудь приводом у письмовій формі ні до чого не зобов'язувала.

По-друге, існують фактори, що ускладнюють зв'язок установки й поведінки. Один соціальний психолог нарахував 40 різних факторів, які ускладнюють взаємозв'язок „установка – поведінка”. Підвищити можливість дії відповідно до установок можна, якщо усвідомити їх, проговорити. Для того щоб підсилити зв'язок між об'єктом і його оцінкою, необхідно нагадувати установки (наприклад, постійно говорити їм про їхню любов або ненависть до кого-небудь). Чим частіше повторюють про установку, тим більше міцною стає ланка між об'єктом і оцінкою. Також вірогідність відповідності поведінки установкам збільшується, якщо установки є результатом досвіду. За таких умов, вони, швидше за все, будуть закріплені й почнуть визначати вчинки [30].

1.2. Поняття «професійної установки»

Установка являє собою первинне стосовно діяльності явище, але системо-діяльнісний підхід відіграє важливу роль у визначення поняття «професійної установки». Термін «професійна установка» вперше вводиться біхевиористами, що досліджували різну моторну активність при здійсненні тих чи інших трудових операцій. У сучасній літературі поняття соціально-психологічних установок використовується в соціальній психології праці, інженерної психології. Соціальні установки маю такі характерні ознаки:

- Представляють позицію оціночної природи;

- Спрямовані на особистісно-значущі об'єкти і цінності;

- Сформовані в процесі соціалізації.

Опис соціальних установок можливе на основі даного суб'єктом у вербальних судженнях відносини прийняття-неприйняття, яке визначається як усвідомлене установче відношення або як глобальне відображення активації фіксованої установки в напрямку до об'єкта [27].

«Установки - це ефективний спосіб дати навколишнього світу оцінку». З точки зору Майерса при описі установок необхідно використовувати 3 наступних характеристики:

- Афект (почуття);

- Поведінка (намір);

- Пізнання (думки).

Установка - це зв'язок, створювана нами між об'єктом його оцінкою. Зв'язок установки з оцінкою відображає певну - ціннісно-орієнтаційну - наукову парадигму в дослідженні установок [2]. У даному контексті установки виступають насамперед як явища, представлені у свідомості суб'єкта, але необов'язково усвідомлювані в момент дослідження. Відповідно до проведених досліджень В.А. Ядова ціннісні орієнтації та соціальні установки є складовими диспозиційної структури особистості. Ввівши поняття «актуальної соціальної диспозиції особистості», В.А. Ядов заклав основи динамічного підходу до вивчення особистості, поставив питання про необхідність досліджувати особистість не відокремлено, а в умовах здійснення конкретної діяльності [10].

Саме дослідження соціально - психологічних установок в рамках конкретної професійної діяльності присвячені роботи Е.С. Чугуновой і її учнів. Досліджуючи особливості функціонування соціально - психологічних установок у професійній діяльності, вона доходить висновку про складні складових, компонентах соціально - психологічних установок [35]. У структурній діяльності стосовно до професійної діяльності Е.С. Чугунова виділяє 6 компонентів, що формують професійні установки:

1. Емоційний (сенсетивний) компонент, пов'язаний з відношенням особистості до професії, який виявляє ступінь задоволеності спеціальністю, що включає різноманітну гаму почуттів;

2. Комунікативний компонент, який полегшує або ускладнює розвиток системи ділових і міжособистісних зв'язків у процесі професійної взаємодії;

3. Когнітивний компонент, що являє відносно стійкі індивідуальні відмінності в особливостях пізнавальних процесів, що виявляється в індивідуально пізнавальних процесах в оціночних судженнях про раціональні типах роботи тощо;

4. Мотиваційний компонент, пов'язаний з усвідомленням стимулів трудової діяльності, співвідношенням зовнішніх і внутрішніх факторів регуляції поведінки в умовах професійної діяльності;

5. Поведінковий компонент демонструє ступінь пасивно - активного ставлення фахівця до професійних обов'язків, схильність особистості до реальних позитивних (або негативним) діям у своєму мікросоціумі;

6. Рефлексивний компонент виступає як перекладу одного виду активності в іншій, стимулює саморегуляцію особистості і означає прагнення до самопізнання, до осмислення й оцінки власних дій, вчинків. Крім того, в процесі функціонування соціально - психологічних установок рефлексивний компонент відображає як реальну ситуацію, так і уявлення про неї (наприклад, еталонні), а також прогнозує власну поведінку і поведінку інших людей.

Розроблені 6 компонентів соціально-психологічних установок мають методичне значення при розробці анкет і тестів для дослідження професійних установок [19].

Під соціально-психологічною установкою розуміється схильність, готовність до певного соціального реагування. Соціальні установки не тільки формуються в діяльності, але і впливають на характер її протікання.

Існують різні соціальні типи, групи людей, що володіють тими чи іншими соціально-психологічними установками, сприяють професійній успішності [17].

Термін «професійні установки» став останнім часом досить стійким в психологічній літературі (А.К. Маркова, І.А. Зимова, Е.А. Климов та ін.) Проте різні дослідники вкладають в його розуміння різний зміст: «прагнення оволодіти професією, отримати спеціальну підготовку і добитися в ній успіху, певного соціального статусу» (А.К. Марков); готовність суб'єкта до виконання обов'язків, норм, приписів до даної професійної ролі, що включає в себе як психологічну схильність (позитивне ставлення) до певної професійної діяльності, так і професійну умілість для виконання цієї діяльності (К.М. Левітан); «активний вибір завдань і моделювання відповідно до них власної поведінки» (К.М. Кондаков) [2].

На думку Є.В. Джавахішвілі професійна установка являє собою цілістну освіту, яка регулює і направляє психофізичні сили особистості для здійснення своєї професійної діяльності.

Професійна установка тісно пов'язана з «образом світу» професіонала. Встановлення не існують ізольовано і значить їх зміну зумовить виникнення інших психологічних проявів. Наприклад, не можна змінити установку таким чином, щоб це не призвело до емоційним змін, Що виражаються в переживаннях і які мають найчастіше негативну модальність.

Установки не можуть бути змінені, якщо не буде при цьому змінюватися весь професійний образ світу, система смислів, що лежать в його основі. Зміна образу світу є одночасно і зміна способу життя, особистісного способу буття людини в світі, який задає професія.

Професійні установки можна представити, як інтегральні психологічні утворення різного ступеня усвідомленості, що виконують системоутворюючу функцію, яка виявляється в утриманні цілісності психологічної системи, що включає в себе професійну діяльність, діючу «тут і зараз» особистість професіонала «у його продовженні в об'єктивну реальність, в єдності з тією частиною об'єктивного світу, яка має для нього значення, сенс, цінність» (В.Є. Клочко). Професійні установки проявляються в умовах реальної життєдіяльності, як психологічні новоутворення професійної діяльності [1].

Таким чином, професійна установка - елемент мотиваційної підсистеми особистості. Виділення специфічних професійних установок, що формуються в процесі здійснення професійної діяльності і закріплених у професійній свідомості, або виникають у суто професійних ситуаціях є важливою частиною роботи з особистістю. Під професійними установками розуміється соціально - психологічна схильність до сприйняття, оцінки та дії, яка визначає характер протікання професійної діяльності.

Дата добавления: 2015-07-15