|
Вологі нашарування на предметах-носіях, зразки грунту в най-коротші строки (1—3 доби) мають надійти до експертної установи, за інших обставин — повинні бути висушені на повітрі із запобіганням дії сонячного проміння; умови зберігання і транспортування мають забезпечувати їх збереження.
Не рекомендується самостійно знімати грунтові нашарування (особливо на дактилоплівку чи липку стрічку); в разі крайньої необхідності слід забезпечити збереження їх шаруватої будови (особливо нашарувань на транспортних засобах, взутті).
Порівняльні зразки грунту відбирають, орієнтуючись на глибину (1—5 см) можливого контакту предмета-носія з грунтом під час події (переміщення по твердому чи сипучому, вологому чи сухому грунту), безпосередньо з місця події та по радіусу 1—5—10 м з з—4 точок (не змішуючи їх, по 50—200 г з кожної точки відбору), враховуючи, що грунт за зовнішніми ознаками (кольором, механічним складом) повинен бути подібним до ґрунтових нашарувань; також по радіусу відбирають контрольні зразки за межами ділянки, орієнтуючись при цьому на відмінність ознак грунту, рослинності чи використання території.
При можливих контактах з глибшими шарами грунту (захоронения) у котлованах, ямах чи на схилах порівняльні зразки відбирають через кожні 10—20 см, з дна та з прилеглих оточуючих поверхонь.
За наявності слідів, забруднених кров'ю, нафтопродуктами, зразки відбирають з чистих ділянок у безпосередній близькості до них. При виявленні відшарувань чи відбитків на поверхні грунту, придатних для трасологічних досліджень, вони вилучаються і транспортуються із запобіганням їх руйнуванню.
У випадках наявності відбитків, вмісту нафтопродуктів чи інших однакових домішок у достатніх кількостях (рослинних часток, домішок фарби, вугілля) їх дослідження проводяться у рамках комплексної експертизи.
Можливості судово-експертних досліджень ґрунтових об'єктів та отримання в результаті їх проведення повноцінної і макси-
Розділ 2
ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ
мально достовірної інформації, порівнянної з іншими матеріалами справи, перебувають у прямій залежності від якості підготовки матеріалів, які надаються на експертизу.
Передбачити результати таких досліджень важко, оскільки грунт є відкритою динамічною системою, пов'язаною з оточуючим середовищем постійним обміном речовин і енергії (винос елементів з урожаєм, вітрова, водна ерозія тощо; надходження речовин у вигляді рослинного опаду, органічних і мінеральних добрив, промислових стоків, кислотних дощів, вітру тощо) та здатною в певних межах протистояти змінам і зберігати свої основні властивості (буферність грунтів). Деякі характеристики грунтів {колір, механічний і мінералогічний склад) мало змінюються під дією природних факторів (погодні, сезонні впливи, зміни рослинності), але більшість з них залежить від впливу просторового і часового характеру; антропогенні фактори (проведення робіт, що змінюють характеристики грунтів, — обробка речовинами, перекопування, внесення добрив, забруднення частками будівельних матеріалів, сміття тощо) можуть призводити до значних змін і більш стабільних ознак. Враховуючи погодні умови, що мали місце при відборі зразків і в час події, характер використання чи зберігання об'єктів-носіїв ґрунтових нашарувань, експерт має змогу оцінити отримані показники і зробити правильні висновки.
Як і всі докази, висновки судово-грунтознавчої експертизи можуть бути вірно оцінені тільки при їх розгляді у сукупності з іншими доказами у справі.
Відповіді на питання про наявність і локалізацію нашарувань, їх природу чи наявність певних сторонніх домішок в об'єктах досліджень, встановлення механізму утворення нашарувань, як правило, не викликає значних труднощів. Це стосується питання про походження ґрунтових нашарувань від конкретної ділянки місцевості за умови, що сукупності виявлених ознак ґрунтових забруднень та зразків з місця події аналогічні між собою, відрізняються від ознак контрольних зразків і можуть бути визнані практично неповторними. У практиці судово-грунтознавчих досліджень об'єкти з такими наборами ознак трапляються відносно рідко. Частіше ідентифікація утруднена через зміну або неповноту відображення всіх властивостей (ознак) грунтів у нашаруваннях чи в порівняльних зразках, замаскованість ознак ототожнюваного об'єкта, відображених в ідентифікуючому об'єкті, чи неможливість виявити достатню кількість ознак (наприклад, мала кількість речовини, забрудненість кров'ю, нафтопродуктами), або через наявність у ототожнюваного і ідентифікуючого об'єктів ли-
ше родових (групових) ознак. У таких випадках експерт може зробити висновки тільки про наявність у порівнюваних об'єктів спільної (різної) родової чи групової (або ж вузької групової) належності.
Однакова (різна) родова (групова) належність — це належність об'єктів до одного (чи до різних) роду (групи), що встановлюється порівнянням, оцінкою ознак і визначається однаковими (різними) сукупностями відповідних родових (групових) ознак.
За наявності подібного, але недостатнього для остаточної ідентифікації комплексу ознак чи наявність нетипових ознак, що рідко зустрічаються і мають високу значимість, можна виділити більш вузьку конкретну групу і зробити висновок про спільну вузьку групову належність об'єктів. Отже, деякі ознаки залежно від ситуації можуть виступати в ролі групових чи вузьких групових ознак; в окремих випадках певні ознаки можуть переводитись із розряду родових до групових ознак чи навпаки — вмотивоване обгрунтування подібної оцінки ознак дається експертом у синтезуючій частині висновку.
Висновок, що базується на збігу невеликої кількості загальних, широко розповсюджених ознак, визначає настільки велику множину, що його доказове значення досить невелике. Чим менше обсяг встановлюваної групи і більша кількість своєрідних ознак "й формує, тим більше доказове значення мають віднесені до неї об'єкти, оскільки при цьому існує більш висока ймовірність наявності зв'язку між цим об'єктами і подією злочину.
При встановленні доказового значення висновків судово-грунтознавчої експертизи висновки про спільну родову чи групову належність порівнюваних об'єктів ніякою мірою безпосередньо не свідчать про наявність зв'язку між елементом матеріальної обстановки злочину та досліджуваним об'єктом і не можуть трактуватись як висновки про тотожність. Доказове значення таких висновків залежить від конкретних обставин справи і при відсутності протиріч з іншими матеріалами справи може виступати як необхідна ланка у ланцюгу фактів, за допомогою яких визначається можливість чи вірогідність зв'язку між об'єктами і подією.
У деяких випадках велике доказове значення має негативний висновок відносно родової і групової належності тих чи інших об'єктів. Але констатація факту нетотожності порівнюваних об'єктів за ознаками (родовими чи груповими) ще не свідчить про відсутність зв'язку між; речовим доказом і подією злочину. Ця нетотожність може бути зумовлена змінами слідів-нашарувань чи самого об'єкта на місці події в минулий ідентифікаційний період
і
Розділ 2
ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ
(наприклад, з'ясуються факти повторного падіння підозрюваного після події злочину, чищення одягу, проведення робіт на місці події чи наступного використання робочого інструменту, які не були встановлені раніше та не надані у розпорядження експерта).
Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 113 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Ґрунтознавча експертиза | | | Судово-гемологічна експертиза |