Експертиза скла та кераміки

Скло та кераміка, а найчастіше — осколки або окремі фраг­менти виробів з них, їх мікрочастки є об'єктами судової експер­тизи; їх дослідженню приділяють значну увагу при розслідуванні дорожньо-транспортних пригод, крадіжок, злочинів проти особи

тощо.

Постійне розширення асортименту виробів зі скла, їх стандар­тизація, розробка нових видів скла з незвичними властивостями, збільшення обсягів виробництва сприяє все більш широкому ви­користанню виробів зі скла в усіх галузях господарства, техніки, побуту і як наслідок — до збільшення кількості експертиз.

Вироби зі скла класифікуються за призначенням, способом ви­готовлення, характером поверхні, елементним складом.

Переважна більшість виробів зі скла, які повсякденно нас ото­чують, виготовлені з неорганічного силікатного скла. Проте із спе­ціальною метою може використовуватися скло на основі інших окислів (алюмінатних, боратних, германатних, халькогенідних).

За призначенням скло поділяється на тарне, віконне, криш­таль, світлотехнічне (розсіювачі фар, підфарників), транспортне захисне (сталініт, триплекс), оптичне.

При призначенні експертизи скла та кераміки необхідно: ви­лучити з місця події та надати на дослідження всі виявлені оскол­ки скла; речові докази надати на експертизу в тому вигляді, в якому вони були виявлені (на поверхні осколків можуть зберіга­тися забруднення, нашарування, сліди вмісту пляшки); вилучаю­чи віконне скло (з рами), необхідно позначити зовнішню та внут­рішню сторони осколків.

Загальна схема дослідження скла та кераміки включає:

— огляд речових доказів, у тому числі в ультрафіолетових проме­нях та під мікроскопом. При цьому проводиться диференціація за зовнішніми ознаками — кольором, прозорістю, морфологічни-

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

ми ознаками поверхні, наявністю нашарувань, внутрішніх напру­жень, свілей;

— дослідження родових ознак — хімічний та мікроелементний
склад речовини, аморфність, показник заломлення тощо;

— виявлення та вивчення ознак спільного джерела походжен­
ня (заводу-виробника, прес-форми, способу виготовлення), умов
експлуатації;

— виявлення та вивчення окремих ознак, які індивідуалізують
об'єкт (поверхні розділу, випадкові дефекти, кількісний склад
мікроелементів, які не передбачені ДСТУ та технологією виготов­
лення).

На вирішення експертизи скла та кераміки можуть бути по­ставлені такі питання:

1) Чи є даний об'єкт склом (керамікою)?

2) До якого виду виробів належать надані на дослідження
осколки?

3) Чи мають спільну родову (групову) належність осколки скла
(кераміки), вилучені... зі зразками...?

4) Чи мають осколки скла (кераміки) єдине джерело походження?

5) Чи є серед наданих на експертизу осколків частини виробів
зі скла, які встановлюються на автомобілях? До якого типу роз-
сіювачів належать осколки, вилучені на місці події? На автомо­
білях яких марок вони встановлюються?

6) Чи становили раніше єдине ціле осколки скла, вилучені на
місці події, з осколками фари автомобіля?

Дослідження морфологічних ознак осколків скла дозволяє вста­новлювати вид виробу — тарне (колір, форма), розсіювачі фар (на­явність оптичних елементів — призм, лінз), віконне (наявність жов­тої люмінесценції, яка свідчить про флоат-спосіб виготовлення), загартоване скло (форма, розміри та відсутність гострих країв).

Фізико-хімічні властивості скла (густина, показник заломлення, дисперсія, мікротвердість, спектральні характеристики) залежать від хімічного складу та умов виготовлення, практично не зміню­ються з часом, тобто є стійкими ознаками й слугують для дифе­ренціації та ідентифікації скла.

Скло різних типів відрізняється наявністю характерних еле­ментів, які спеціально вводяться в склад скла для надання йому відповідних властивостей, їх кількісним співвідношенням та на­явністю випадкових домішок (забруднень). Існує група методів якісного та кількісного визначення елементного складу скла.

До них належать спектральний атомний (емісійний і атомно-абсорбційний) та рентгснофлктрггцгнтпий анмліш

Дата добавления: 2015-07-15