ББК Т3(2)2/4я7 1 страница

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет

Імені Івана Франка

ПРАКТИКУМ

З історії Росії від найдавніших часів

До кінця XVIII століття

Львів

ББК Т3(2)2/4я7

УДК 94(470+571)(076)

П 691

Рекомендовано до друку
Вченою радою історичного факультету
Львівського національного університету імені Івана Франка
(Протокол № 4 від 27 листопада 2013 р.)

Рецензенти: Войтович Леонтій Вікторович,

доктор історичних наук,

професор кафедри історії середніх віків

та візантиністики

Полещук Тамара Сергіївна,

кандидат історичних наук,

доцент кафедри історії

Центральної та Східної Європи

П 691 Практикум з курсу "Історія Росії від найдавніших часів до кінця XVIII століття" / укладач доц. Лешкович Н. О. – Львів: ПАІС, 2014. – 300 с.

ISBN 978-617-7065-15-8

Запропоноване видання містить плани семінарських занять з методичними вказівками, рекомендованою літературою до кож­ної теми, індивідуальні завдання, тексти історичних джерел, іс­то­ріографічний матеріал.

Практикум призначений для студентів-істориків усіх форм на­вчання, може бути корисним теоретичним та практичним мате­ріалом для написання усіх видів наукових робіт з історії Росії.

ББК Т3(2)2/4я7

УДК 94(470+571)(076)

ISBN 978-617-7065-15-8 © Лешкович Н. О., 2014

© ПАІС, 2014

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................... 4

ТЕМА 1
Великий Новгород як державне утворення XII−XV ст............. 5

ТЕМА 2
Північно-Східна Русь та Золота Орда..................................... 38

ТЕМА 3
Судебник Івана ІІІ 1497 р......................................................... 80

ТЕМА 4
Політика опричнини Івана ІV Грозного (XVI ст.)................ 103

ТЕМА 5
Громадянська війна (Смута)
в Московській державі (кінець ХVІ − початок ХVІІ ст.)...... 149

ТЕМА 6
Соборне Уложення 1649 року............................................... 193

ТЕМА 7
Реформи Петра І (перша чверть XVIII ст.)........................... 225

ТЕМА 8
Соціальна політика Катерини ІІ (друга половина XVIII ст.) 270

ВСТУП

Семінарські заняття з нормативного курсу "Історія Росії з най­давніших часів до XVIII ст." охоплюють теми, які доповнюють та по­глиблюють вивчення і засвоєння лекційного матеріалу, а саме:

− російська державність: етапи розвитку;

− зміни державного устрою;

− співвідношення "царства" і "священства";

− центральна влада та суспільство;

− реформаторська діяльність російських монархів;

− цивілізаційні впливи на розвиток російського суспільства.

Мета навчального посібника − допомогти студентам в орга­ні­за­ції самостійної роботи з джерелами, науковою літературою, виро­бити у них вміння критично аналізувати історичну інформацію (про істо­рич­ні постаті, факти, події, процеси) та узагальнювати запропонований ма­теріал.

До кожної теми семінарських занять додається список джерел і наукових праць, до якого входять найновіші наукові дослідження.

Кожна з запропонованих тем доповнюється методичними ре­комендаціями, мета яких − допомогти студенту визначити головні проблеми, проаналізувати історичні факти, події, процеси, осмис­ли­ти вказані джерела та зробити узагальнюючі висновки.

Важливу роль у підготовці до семінарських занять виконує до­кументальний та історіографічний матеріал, який супроводжує кож­ну тему. Його завдання − посилити зацікавленість студентів темати­кою семінару, ознайомити їх з різними історіографічними оцінками та інтерпретаціями тих чи інших історичних осіб, подій, фактів, до­по­мог­ти співставити джерельний матеріал з наявними історичними роз­від­ками. Уперше всі вони представлені в перекладі українською мовою.

Кожна тема семінарського заняття містить теми індивіду­аль­них завдань, які значно поглиблюють зміст проблеми, активізують науково-пошукову роботу студента.

ТЕМА 1
ВЕЛИКИЙ НОВГОРОД
ЯК ДЕРЖАВНЕ УТВОРЕННЯ XII−XV ст.

(2 години)

1. Новгород у складі Київської держави.

2. Утворення Новгородської республіки.

3. Соціально-політичний розвиток.

4. Міжнародні зв’язки Великого Новгорода.

Теми індивідуальних завдань

v Великий Новгород та вільні європейські міста: порів­няль­на характеристика.

v Сучасні археологічні дослідження про нові факти з іс­торії середньовічного Новгорода.

v Новгородська республіка в працях сучасних україн­сь­ких істориків.

v Суспільні відносини в Новгороді за Новгородською суд­ною грамотою.

Джерела

1. Андреев В. Новгородский частный акт ХII−XV вв. / Отв. ред. В. Янин. – Л., 1986.

2. Грамоты Великого Новгорода и Пскова / Под ред. С. Валка. – М.−Л., 1949.

3. Зализняк А. Новгородские грамоты на бересте. – М., 1988.

4. Новгородская Первая летопись старшего и младшего изво­дов / Под ред. А. Насонова. – М.−Л., 1950.

5. Повість минулих літ // Літопис руський. За Іпатським спис­ком. – К., 1989.

6. Российское законодательство Х−ХХ вв. Т. 1. Законодатель­ство Древней Руси / Отв. ред. В. Янин. – М., 1984.

7. Собрание документов по истории СССР / Под ред. А. Саха­рова. Ч.1. ІХ−ХІІІ вв. – М., 1970; Ч. 2. XIV−XV вв. – М., 1971.

8. Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до 1861 г. / Сост. П. Епифанов, О. Епифанова. – М., 1987.

9. Черепнин Л. Новгородские берестяные грамоты как истори­ческий источник. – М., 1969.

10. Янин В. Новгородские акты ХII−XV вв. – М., 1991.

Література

1. Андреев В. Северный страж Руси: Очерки истории средне­ве­ко­вого Новгорода. – Л., 1983.

2. Алексеев Ю. "К Москве хотим". Закат боярской республики в Новгороде. – Л., 1991.

3. Бернадский В. Новгород и Новгородская земля в XV в. – М.−Л., 1962.

4. Войтович Л. Рюрик: легенды и действительность // Иссле­дования по русской истории и культуре. Сборник статей к 70-летию профессора И. Я. Фроянова. – М., 2005.

5. Горский А. Древнерусская дружина. – М., 1989.

6. Грушевський М. Історія УкраїниـРуси. Т. 2. – Львів, 1905; Вид. 2-ге. – К., 1994.

7. Данилевский И.Древняя Русь глазами современников и по­томков (ІХ–ХІІ вв.). – М., 2001.

8. Дворниченко А. О восточнославянском политогенезе в VI–X вв. // Rossica Antiqua 2006. Исследования и материалы. – СПб, 2006.

9. Крадин Н. Политическая антропология. – М., 2001.

10. Куза В. Києвоـновгородські взаємовідносини кінця ХІ − по­чатку ХІІ ст. // Український історичний журнал. – 1994. – № 5.

11. Мартышин О. Вольный Новгород. – М., 1992.

12. Мельникова Е. К типологии предгосударственных и ранне­го­сударственных образований в Северной и Северо-Восточной Ев­ропе (Постановка проблемы) // Древнейшие государства Восточной Европы. – М., 1995.

13. Подвигина Н. Очерки социальноـэкономической и полити­ческой истории Великого Новгорода в ХІІ−ХІІІ вв. – М., 1976.

14. Пузанов В. О спорных вопросах изучения генезиса восточ­нославянской государственности в новейшей отечественной исто­рио­графии // Средневековая и новая Россия. Сборник статей к 60-ле­тию И. Фроянова. – СПб., 1996.

15. Рыбаков Б. Киевская Русь и русские княжества ХІІ−ХІІІ вв. – М., 1982.

16. Рыбаков Б. Мир истории: Начальные века русской исто­рии. – М., 1987.

17. Свердлов М. Домонгольская Русь. Князь и княжеская власть на Руси VI – первой трети XIII вв. – СПб., 2003.

18. Седов В. У истоков восточнословянской государствен­нос­ти. – М., 1999.

19. Толочко П. Древняя Русь: очерки социально-политической истории. – К., 1987.

20. Фроянов И., Дворниченко А. Города-государства Древней Руси. – Л., 1988.

21. Фроянов И.Мятежный Новгород. Очерки истории госу­дарст­венности, социальной и политической борьбы конца IX – нача­ла XIII столетия. – СПб., 1992.

22. Фроянов И.Древняя Русь. Опыт исследования истории социальной и политической борьбы. – СПб., 1995.

23.Хорошкевич А. Торговля Великого Новгорода с Прибал­ти­кой и Западной Европой в XIV−XV вв. – М., 1963.

24. Хорошев А. Церковь в социально-политической системе Нов­городской феодальной республики. – М., 1980.

25. Янин В. Новгородские посадники. Москва, 1962.

26. Янин В. Я послал тебе бересту. – М., 1965.

27. Янин В. Новгородская феодальная вотчина. – М., 1981.

28. Янин В. Княжеский домен в феодальной земле. – М., 1987.

29. Янин В. Древнее славянство и археология Новгорода // Во­просы истории. – 1992. – № 10.

30. Янин В. Из истории новгородско-московских отношений // Отечественная история. – 1995. – № 3.

31. Янин В. У истоков новгородской государственности // Оте­чественная история. – 2000. – № 6.

32. Янин В. У истоков новгородской государственности. Вели­кий Новгород. – 2001.

33. Янин В. Очерки истории средневекового Новгорода. – М., 2008.

Методичні рекомендації

Мета теми − простежити шлях утвердження республі­кан­ських органів влади в Новгороді, визначити характерні риси та особ­ливості державно-політичного устрою, розглянути специфіку роз­витку новгородського суспільства.

При розгляді першого питання заняття простежте особли­вос­ті етнотворчого процесу в північно-західних областях Східноєвро­пей­ської рівнини у VIII−X ст., які були зумовлені участю в ньому як слов’янських, так і балтських та угро-фінських племен. Прокомен­туйте версію сучасних учених про формування на цій території окремого псковсько-новгородського етносу. Розкрийте важливі фак­то­ри економічного розвитку цього регіону у другій половині VIII−X ст., а саме: виникнення неаграрних укріплених центрів, розвиток внут­рішньої торгівлі і ремесла, приєднання цього регіону до міжна­родних контактів.

З’ясуйте, коли, де і чому з’явилися у цьому регіоні варяги (ві­кінги). Поясніть характер стосунків варягів з місцевими племенами (при цьому відзначте, що варягам, які з’являлися на цій території передовсім як купці і воїни-найманці, ще у VIII ст. вдалося утворити потужну факторію у Ладозі (Альдейг’юборг) та на деякий час вста­новити контроль над слов’янським і угро-фінським населенням При­ладожжя, а також земель поблизу фінської затоки). Прокомен­туйте події, які описуються в "Повісті минулих літ" (див. документ № 1): вони пов’язані з запрошенням місцевою племінною верхівкою ва­рязь­кого князя. З’ясуйте, внаслідок яких подій відбулося об’єднання східнослов’янських земель уздовж шляху "з варяг у греки" й утво­рення Київської держави. Охарактеризуйте відносини Новгорода з київськими князями і простежте їх зміни.

Друге питання розпочніть із з’ясування особливостей форму­вання в Новгороді республіканського устрою[1]. В сучасній російській історичній науці триває гостра дискусія щодо різних аспектів фор­мування ранньої державності: від простого, компаундного (зміша­но­го) і консолідованого "вождизму" (А. Дворніченко), "союзу союзів" племен (В. Пузанов), розвитку "дружинної" держави уже з ІХ ст. (О. Мельникова, почасти А. Горський, М. Крадін), ранньофеодальної держави (М. Свердлов) до сумнівів в існуванні держави навіть у київський період (І. Данилевський). Значна частина дослідників по­ді­ляє теорію І. Фроянова про полісну форму ранньої державності (місто-держава), оскільки процес утворення Новгородської респуб­лі­ки справді генетично випливав з часів раннього "дружинного" кня­зівства Славії, в якому утвердилася династія Рюриковичів (за старим визначенням − ранньої держави військової демократії). Силоміць приєднане до Київської Русі, це князівство постійно боролося за не­залежність від влади київських князів, його республіканські інститу­ції виникали в ході суспільних зіткнень (а не реформ) і набували конституційного характеру при стійкому співвідношенні сил боярсь­ко-бюргерської олігархії та центральної влади. Цьому сприяли про­це­си феодалізації, які у більшості земель Київської Русі залишилися на рівні бенефіцій (кормлінь), оскільки бояри та княжа дружина змушені були переміщатися за князем з престолу на престіл. У Нов­городській землі, де склалася система заміщення престолу молод­шими синами великих князів київських, бояри залишалися на місці, тому система бенефіцій відразу переросла у систему феодів (отчин), які стали основою могутності новгородського боярства. На ранньому етапі формування стійкими виявилися особливості політичного роз­витку новгородської общини (див. документи № 1, 2). Саме в нов­городській общині (можливо, через низьку ефективність землероб­ства на цих землях) відбулося злиття боярського та бюргерського капіталів та реалізувалась участь бояр у вигідних торговельних опе­раціях, що в інших землях становило прерогативу князівського скарбу. Простежте основні етапи становлення новгородського само­врядування, пов’язані з першими проявами непокори Новгорода київ­ським князям, з правлінням у Новгороді Ярослава Мудрого і вико­ристанням місцевою елітою на чолі з посадником Костянтином проблем князя в боротьбі за київський престол, з трансформацією князя як представника київської влади у посадову особу новго­род­ської влади, зі здобуттям новгородцями права "вольності в князях", з виникненням органів виборної республіканської адміністрації. З’я­суй­те причини боротьби Новгорода за незалежність від київських князів. Питання про причини і спосіб здобуття Новгородом незалеж­ності та формування ним республіканського устрою досі залиша­ють­ся дискусійними. Недостатність інформації в джерелах щодо цього періоду в історії Новгорода спричинила в історіографії різні версії: а) інститути республіканської влади були сформовані під час по­встан­ня 1136 р. (Б. Греков); б) перші успіхи новгородців у боротьбі за самовизначення датуються кінцем ХІ ст., повстання 1136 р. під­било її підсумки, а оформлення державності нового типу відбулося з часом (Б. Рибаков, В. Янін, М. Свердлов); в) наприкінці ХІ ст. Нов­город уже здобув незалежність у гострій боротьбі проти велико­кня­зівського автократизму, але через спроби київських князів зупинити сепаратистські тенденції Новгород тільки з середини ХІІ ст. став бо­ярською республікою (В. Куза); г) Новгород завжди залишався міс­том-державою, яким управляли віче й обрані ним громадські органи (І. Фроянов, А. Дворніченко). Аргументуйте, яка з наведених версій більш переконлива.

Поясніть чому, здобувши незалежність і ставши містом-дер­жа­вою з республіканськими інституціями влади, де не існувало прав­ля­чої династії князів, Новгород продовжував приймати молодших си­нів київських князів, щоправда, обмежуючи їхню владу через інсти­тути віча і посадника. На зламі ХІ−ХІІ ст. державний устрій у Нов­городі набув особливостей, безпосередньо пов’язаних з вічем (див. документ № 11)[2]. В Новгородській державі інститут віча став основ­ним органом республіки. Охарактеризуйте функції віча, вкажіть, яким було представництво на вічі, як відбувалося віче та визначте рівень його демократичності. Доведіть, що віче як інститут безпосередньої демократії за формою було специфічним інструментом проведення боярської політики. Вічевих засад державного устрою не підірвало навіть посилення соціальних конфліктів, оскільки, завдяки проду­ма­ній системі боярського контролю, віче виявилося гнучкою політич­ною формою, яка забезпечила верховенство новгородській еліті (див. документ № 9). З’ясуйте, чи відбулася зміна соціальних груп у влад­них структурах за весь період існування республіки. Визначте, які інституції в Новгороді утворювали виборчу республіканську адмі­ністрацію; виявіть спільні та відмінні функції цих органів, простежте етапи їх розвитку. Проаналізувавши документ № 4, з’ясуйте місце князівської влади в системі республіканських органів. Вкажіть, у чому полягав суворий контроль місцевих бояр за діяльністю за­про­шеного князя. Виясніть переваги республіканського устрою в Нов­городі над самовладдям князів в інших землях.

Визначення державно-політичного устрою Новгорода − не­легке питання, оскільки він становить вузол суперечливих скла­до­вих. Цим пояснюється наявність різних історіографічних версій. Для дорадянської історіографії XVIII−XIX ст. (М. Карамзін та М. Кос­то­маров) типовим був погляд на вічеву республіку як на одну з форм демократії. М. Покровський, на противагу одновимірній характе­рис­тиці політичного устрою Новгорода, визначив два етапи його розвитку: 1) ХІІ−ХІІІ ст. − період демократії; 2) XIV−XV ст. − "аристократія капіталу", завершальний етап республіки − утвердження олігар­хіч­но­го режиму[3]. На відміну від цих учених, радянські історики наго­ло­шували насамперед на експлуататорській, феодальній природі нов­го­род­ського устрою, плутаючи (слідом за В. Леніним) термін "фео­далізм" з терміном "кріпацтво". Б. Греков назвав Новгород респуб­лі­кою в лапках. Водночас у межах концепції феодального типу дер­жави серед радянських дослідників були прибічники (переважно щодо ХІ−ХІІ ст.) оцінки вічевої форми як демократичної. Органом "своє­рід­ної феодальної демократії" новгородське віче вважали В. Мав­ро­дін, В. Пашуто, П. Толочко. М. Тихоміров вбачав у новгородському устрої типові риси середньовічної аристократичної республіки з до­мінуючою владою бояр-землевласників і верхівки купецтва. На думку О. Арциховського, Новгород був аристократичною респуб­лі­кою, оскільки віче, незважаючи на свій демократичний склад, оби­ра­ло посадників і тисяцьких із представників нечисленних боярських родин. На думку деяких сучасних учених, у Новгороді утвердилася змішана форма правління, в якій представлені три елементи − де­мократичний, аристократичний і певною мірою − монархічний. У сучасній історіографії найбільше прихильників мають дві гіпотези стосовно державно-політичного устрою та інституту віча: віче як ор­ган міста-держави в процесі її розвитку, в якому представлені всі соціальні групи цієї держави при лідерстві боярства (І. Фроянов), та віче як орган правління на зразок "триста золотих поясів" євро­пей­ських вільних міст із боярсько-олігархічної верхівки (В. Янін). В. Янін стверджує, що новгородський вічевий устрій − зразок феодальної демократії в її російському боярському варіанті; що новгородська державність періоду республіки пережила закономірну еволюцію від показних форм феодальної демократії до відкритої олігархії. В ос­тан­ніх своїх публікаціях учений визначає Новгород як боярську рес­публіку. Ваша думка: чиї аргументи найбільш переконливі? Дайте відповідь на таке питання: чим можна пояснити життєздатність по­лі­тичних форм державного устрою Новгородської республіки? Про­ана­лізуйте документи № 8, 9, 10, 11, 12 та наведіть різні історіо­графічні підходи щодо причин та наслідків падіння Новгородської республіки.

При розгляді третього питання заняття зазначте, що в Нов­городі сформувалася чітко ієрархізована, соціально диференційована система основних верст новгородського суспільства − бояри, житьї люди і чорні люди. На думку дослідників, з другої половини XV ст. (дехто вважає, що значно раніше) як окрема верства сформувалося купецтво. Аристократичну верхівку новгородського суспільства ста­но­вило боярство. Простежте процес формування боярства та визнач­те його особливості. Дайте відповіді на питання: на якій етнічній основі і з яких соціальних елементів сформувалося боярство, на чо­му базувалась економічна могутність боярства на ранніх етапах його становлення та у пізніший час. Збірний іменник "боярство" вжива­ється в літописах з середини ХІІІ ст., хоча повної уніфікації боярства не відбулося (назвіть різні категорії бояр). Традиційний поділ бояр за посадами поступається поділу за економічним потенціалом, рол­лю в політичному житті республіки, а також знатністю походження. Будучи найбільшою економічною силою в новгородському суспіль­стві, боярство зробило своєю монополією найважливіші важелі дер­жавної влади. До кінця існування республіки жодна соціальна група не змогла "витіснити" бояр з владних посад. Дайте відповідь на пи­тан­ня: чим пояснюється міцність влади боярства; як боярству вда­лося монополізувати всі сторони економічного, соціального та полі­тичного життя Новгородської республіки. Визначте особливості міської організації боярства − "боярських гнізд". Зверніть увагу на участь новгородського боярства у міжнародних торговельних опера­ціях та експлуатації підлеглих угро-фінських територій, зокрема ле­ген­дарної Бярмії. Охарактеризуйте цю систему і поясніть, чому боярство проживало не в своїх вотчинах, а в Новгороді. Зауважте, що новгородські бояри користувалися всіма традиційними для се­редньовічного права привілеями панівної верстви (не сплачували по­датків, забезпечувались охороною життя, честі та майна). Бояр­ство мало замкнений характер. Соціальним новоутворенням періоду рес­пуб­ліки стали житьї люди. Термін "житьї люди" вперше зафік­сова­ний у новгородському літописанні у 1380 р. На думку більшості до­слідників, поява житьїх людей зумовлена розквітом торгівлі, можли­вістю вкладення капіталу в землю. Найімовірніше, це були пред­став­ники заможних торгово-ремісничих кіл, які зосереджували в своїх руках земельну власність (оскільки ж остання в Новгородській землі не приносила великих доходів, то, можливо, їм належала і частка у зборі данини з підвладних угро-фінських племен), які також відно­си­лися до привілейованих груп (неаристократичного походження), хоч і поступалися боярству почестями, політичною роллю в суспільстві. Визначте відмінність політичної ролі в житті республіки житьїх лю­дей та бояр.

До вищих кіл новгородського суспільства належало духо­вен­ство. Скориставшись церковним розколом під час боротьби за київ­ський престол у середині ХІІ ст., Новгород отримав статус архі­єпис­копії і домігся права обрання церковного ієрарха за жеребом з трьох кандидатів з подальшою хіротонією київським митрополитом. Нов­го­родська церква мала загальнонародний характер: духовенство зай­малося світськими справами (землеволодіннями, торгівлею, ремес­лами, юрисдикцією), а світське населення брало участь у церковних справах (страта на віче стригольників[4], скасування обрядів, спалю­вання відьом). Будучи великою економічною силою, новгородське духовенство відігравало значну роль у соціально-політичному житті республіки (прокоментуйте документи № 3, 6, 7). Архієпископ разом з князем та посадником утворювали своєрідний триумвірат влади рес­публіки.

Визначте особливості новгородського купецтва і його прошар­ки. Подібно до середньовічного купецтва європейських країн, це бу­ла не тільки соціальна група з особливими громадянськими правами, а й професійна корпорація, яка ділилася на своєрідні компанії, що об’єднували гуртовиків за різними напрямами (торгівля воском, медом, хутром та ін.). Окрему групу становили дрібні крамарі, пе­ре­купники та "коробейники", які розносили різноманітні товари по погостах та дрібних селах. Торгівлею займалося багато людей, пе­редовсім ремісники, які реалізували власні вироби. Все торгове населення сплачувало податки і виконувало інші повинності. Оха­рак­теризуйте різні категорії купців. Наголосіть на тому, що купці хоч і були повноправними громадянами, які мали певні привілеї в галузі судочинства і повинностей, а також право самостійного ви­рішення своїх внутрішніх справ (закріплене Уставною грамотою Всеволода Мстиславича корпорації торгівців воском при церкві св. Івана на Окопах), однак їхні общини в Новгороді справжніми ку­пець­кими гільдіями не стали (як у містах Ганзи[5] або в інших євро­пейських регіонах).

Серед населення Новгорода виділялася нижча верства − так звані чорні люди, "чадь", "чернь", які відносилися до простого на­роду (незаможні купці, некваліфіковані ремісники, міська біднота). Політична активність чорних людей обмежувалася присутністю на вічі, де вони могли підтримувати той чи інший боярсько-купецький клан. Значну частину населення становили ремісники, однак об’єд­нання ремісників за формою у цехову організацію не склалися, як це було в західноєвропейських містах. З’ясуйте, що гальмувало само­визначення ремісників у Новгороді?

За висновками сучасних учених, селяни приміських сіл сплачували податки і виконували різні повинності. Села мали різне правове становище, відповідно, ними управляли княжі чи боярські тіуни або ж виборні старости (слободи). Села були ринком збуту для виробів міських ремісників і постачальниками сировини (передовсім льону та лісоматеріалів). Деякі селянські общини мали право влас­ності на землю. Оскільки Новгородщина рідко забезпечувала себе продовольством, вона практично у всі періоди завозила продукти харчування, насамперед зерно.

У Новгороді, як і на всій Русі, існував інститут холопства. Правове становище холопів окреслене у Двінській Уставній грамоті. Поясніть причини тенденції до зменшення кількості холопів.

Для соціальної структури Новгорода, як і для всього серед­ньовічного суспільства, характерна складна соціальна класифікація та велика кількість категорій. Значна соціальна нерівність у суспіль­стві часто спричиняла гострі конфлікти інтересів простого люду і міської верхівки (див. документ № 2). Розкажіть, як проявлялися соціальні протиріччя в Новгороді, у чому їх особливості. Наголосіть на відсутності єдності в середовищі новгородської аристократії, що проявлялось у суперечках боярсько-купецьких кланів.

Розглядаючи четверте питання заняття, з’ясуйте, які фак­то­ри визначали Новгород як найкрупніший центр міжнародної торгівлі упродовж усього періоду середньовіччя. Наголосіть на тому, що Новгород, завдяки своєму розташуванню на перехресті торго­вель­них шляхів, став найважливішим транзитним пунктом, який здійс­нював зв’язки між Руссю, Західною Європою, Візантією і мусуль­манським Сходом. Охарактеризуйте найголовніші напрями міжна­род­них зв’язків Новгорода до монгольської навали. Особливу увагу зо­середьте на контактах Новгорода зі Швецією, Норвегією, Данією, Німеччиною, Англією, Готландом.

В цей період міжнародні зв’язки Новгорода здійснювалися передусім у південному, південно-східному та волзькому напрямках. Дніпровський шлях зв’язував із Києвом, Візантією, Кримом; Волзь­кий шлях − із м. Булгар, через який надходили товари з Поволжя, Кав­казу, Середньої Азії і країн Сходу. Для раннього періоду (ХІ−ХІІ ст.) характерними були також активні зв’язки Новгорода з Києвом, Пско­вом, Смоленськом, Суздалем, Полоцьком, Ростовом Великим, Моск­вою. Після монгольської навали ці напрямки торговельних зв’язків або припинилися, або завмерли.

З’ясуйте, чому в XIV−XV ст. основні зовнішньополітичні та торговельні інтереси Новгорода були спрямовані передусім на Захід. Проаналізуйте історію взаємовідносин Новгорода з західними сусі­дами. Відзначте, що контакти Новгорода з Північною і Західною Єв­ропою мали не тільки торговий, а й політичний характер. Зверніть увагу на тісні контакти Новгорода з країнами Північної Європи, а саме з Данією, Швецією й особливо з Готландом, який став центром балтійської торгівлі. Простежте зміни, що відбулися у західно­єв­ропейській торгівлі (союз німецьких міст − Ганза) та з’ясуйте роль у ній Новгорода. Відзначте, що упродовж століть Ганзейський союз залишався найкрупнішим торговельним центром. Входячи до цього союзу, Новгород відігравав у ньому ключову роль, оскільки на його долю приходилося до 60% всього торговельного обігу. Підкорення Новгорода Москвою мало для Ганзи негативні наслідки, що привело до розпаду союзу.

Наголосіть на тому, що Новгород упродовж кількох століть проводив самостійну зовнішню політику. У ІХ−ХІІ ст. її основною метою було розширення державної території. У ХІІІ−XV ст. голов­ним завданням став захист державної самостійності Новгородської республіки. Особливо складним було ХІІІ ст. Проаналізуйте події, пов’язані з боротьбою Новгорода проти шведських та німецьких те­ри­торіальних зазіхань. Розкрийте основні зовнішньополітичні орієн­тири Великого Новгорода у XIV−XV ст. Охарактеризуйте відносини Новгорода з Литвою, Тверським князівством, Московським князів­ством, Швецією.

Отже, внаслідок внутрішнього розвитку в умовах боротьби за зменшення залежності від Києва, яка обумовлювалась особли­вос­тями розвитку (політичного, економічного, культурного), Новгород перетворився у місто-державу з республіканським устроєм. Важли­вими ознаками державно-політичного устрою Великого Новгорода стали вічовий устрій, незалежна від князя виборна адміністрація, договірний характер відносин міста з князем. Посилення олігар­хічних тенденцій у державному устрої Новгорода обмежило прояви демократії. Новгород став аристократично-олігархічною респуб­лі­кою, де кілька великих боярських і купецьких родин, посадник та архієпископ визначали всю політику Новгородської землі.

Дата добавления: 2015-07-18