Припинення трудового договору у зв’язку з порушенням правил прийняття на роботу

У вітчизняній системі законодавства склався великий масив право­вих норм, покликаних відобразити особливості правового регулюван­ня трудових відносин окремих категорій працівників. Одні з них міс­тяться в КЗпП України, другі встановлено спеціальними законами відповідно до вказівок, що містяться в КЗпП України, треті передба­чені законами (хоча і без зазначення на це в КЗпП України, але не в суперечність з ним), четверті включені до підзаконних актів відпо­відно до доручень, що давалися відповідним державним органам у КЗпП України чи інших законах. Є й такі підзаконні акти, що вста­новлюють особливості правового регулювання праці, не передбачені законами, але через повноваження, надані нормативними актами, ви­значають компетенцію відповідного органу виконавчої влади. Усі пере­лічені групи правових норм і нормативних актів, у тому числі колиш­нього Союзу PCP, слід визнати чинними, якщо тільки немає конкретної правової підстави для визнання їх такими, що втратили чинність.

Стаття 7 КЗпП України допускає можливість встановлення законодавством додаткових підстав (крім передбачених КЗпП України) для припинення трудового договору окремих категорій працівників за певних умов. Звільнення на цій підставі може мати місце тоді, коли при укладенні трудового договору не було дотримано передбачених законодавством України обмежень щодо прийняття на роботу осіб, позбавлених вироком суду права займатися певною діяльністю або обіймати певну посаду протягом визначеного судом строку; у разі прийняття на роботу, пов’язану з матеріальною відповідальністю, осіб, раніше засуджених за розкрадання, хабарництво, інші корисливі зло­чини, коли судимість не знято і не погашено.

Законами і підзаконними нормативно-правовими актами встанов­лено певні обмеження для сумісництва окремих категорій працівників. Гак, народний депутат України здійснює свої повноваження на по­стійній основі. Закон України «Про статус народного депутата України» (у редакції Закону від 1 жовтня 2011 р.) у ст. З «Несумісність депутат­ського мандата з іншими видами діяльності» встановлює такі вимоги несумісності: народний депутат не має права:

1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади;

2) мати інший представницький мандат чи одночасно перебувати на державній службі;

3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;

4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною ро­ботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а та­кож медичної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час;

5) залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю;

6) вхо­дити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, устано­ви, організації, що має на меті одержання прибутку.

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» (у редакції За­кону від 31 липня 2007 р.) встановлює, що депутат місцевої ради не може бути суддею, арбітром. Конституційний Суд України визнав, що депутат ради не може бути головою місцевої державної адміністрації, його за­ступником, керівником її структурного підрозділу, прокурором; депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюється дія Конституції та законів Укра­їни щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голо­ви, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою робо­тою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті (згід­но з Рішенням Конституційного Суду від 13 травня 1998 р. № 6-рп/98). Одна й та сама особа може бути депутатом лише однієї ради.

Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядуван­ня та з представницьким мандатом. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержан­ня прибутку (ст. 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України»). Аналогічні обмеження встановлено для прокурорських працівників (ч. 5 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру»).

Не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, за винятком наукової, педагогічної, медичної та творчої ді­яльності (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за су­місництвом працівників державних підприємств, установ, організацій»).

Звільнення у зв’язку з порушенням правил прийняття не належить до категорії звільнень з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а тому не вимагає згоди профспілкового комітету.

У наказі про звільнення у зв’язку з порушенням правил прийняття на роботу потрібно послатися на ст. 7 КЗпП України, а також на відпо­відний нормативний акт, вимоги якого відносно прийняття на роботу було порушено (наприклад, «Звільнений у зв’язку з порушенням пра­вил прийняття, ст. 7 КЗпП України, ст. 23 Закону України “Про дер­жавну службу”»).

Дата добавления: 2015-07-14