Прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Прогул — це відсутність працівника на роботі як протягом робо­чого дня, так і більше трьох годин безперервно чи сумарно протягом дня без поважних причин. Якщо працівник знаходиться на території підприємства, але відсутній на робочому місці, то це не прогул, а по­рушення трудової дисципліни. Прогулом також визнаються:

а) від­сутність на роботі у зв’язку з поміщенням до медвитверезника;

б) за­лишення роботи без попередження роботодавця про розірвання трудо­вого договору за два тижні, якщо трудовий договір було укладено на невизначений строк;

в) залишення роботи до закінчення встановлено­го строку попередження без згоди роботодавця;

г) самовільне відбуття у щорічну відпустку;

ґ) самовільне використання днів відгулів;

д) за­лишення роботи до закінчення строкового трудового договору;

е) за­лишення роботи до закінчення строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середньо­го спеціального навчального закладу тощо.

Поважність причини відсутності працівника на роботі, як правило, повинна бути підтверджена документально (відповідними довідками) чи показаннями свідків. Однак наявність поважних причин може бути визнана й у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена лікарняним листком, відмови працівника від переміщення, якщо робота протипоказана йому за станом здоров’я. Поважними можуть бути визнані й причини сімейно-побутового ха­рактеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, яка заподіяна роботодавцеві невиходом на робо­ту. Визначення причин порушення трудової дисципліни (у тому числі вчинення прогулу) як поважних може здійснюватися як безпосередньо роботодавцем, так і органом, до якого оскаржується накладення дис­циплінарного стягнення (комісією по трудових спорах, судом) або органом, який розглядатиме спір про звільнення за прогул (судом). Питання про поважність причини відсутності на роботі вирішується в кожному окремому випадку, виходячи з конкретної ситуації. Не є про­гулом ухилення від діяльності, яка безпосередньо не пов’язана з тру­довими обов’язками працівника, наприклад, нез’явлення на громадські заходи: суботники, недільники, заходи громадських організацій. Не (підставою для звільнення за прогул невихід працівника на роботу у зв’язку з незаконним переведенням на цю роботу.

Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням. Через те, що прогул є грубим порушенням трудової дисципліни, роботодавець може звільнити працівника, який вчинив прогул, і за однократне порушення незалежно від того, що в нього не було до цього порушення дисциплі­нарних чи громадських стягнень.

Дата добавления: 2015-07-14