Впровадження в Україні міжнародних стандартів. 2 страница

3) створення систем стандартів з документації, єдиної державної системи документації (ЄДСД), загальносоюзних класифікаторів, уніфікованих систем документації, спеціальних систем документації;

4) створення Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР, що контролювало документаційну частину діловодства установ;

5) розроблення Державної системи документаційного забезпечення управління.

Незважаючи на певні негативні тенденції наприкінці 1980-х років в організації діловодства в СРСР (відсутність наукових центрів з дослідження проблем діловодства в республіках, проблеми щодо підготовки кадрів, відставання радянської системи діловодства порівняно із західною у застосуванні нових інформаційних технологій, відсутність умов впровадження Державної системи документаційного забезпечення управління в республіках тощо), здобутки у сфері діловодства стали важливою основою для формування вітчизняного діловодства.

Вирішення проблем управління документацією у сучасний період розвитку діловодства в розвинутих країнах характеризується поступовим переходом до закріплення інформації на електронних носіях інформації, що пов’язано з автоматизацією діловодства, яке розвивалося протягом 1960–1980-х років разом з еволюцією електронно-обчислювальної техніки. Унаслідок цього виникли інтегровані діалогові автоматизовані системи документаційного забезпечення управління, які постійно вдосконалюються. Але це не означає, що паперові документи зникнуть у майбутньому. Наприклад, у США рекомендується зберігати на невизначений строк паперовий документ нарівні з машинним носієм. На сучасному ринку систем автоматизації діловодства й електронного документообігу з’явилися комплексні рішення, які повністю враховують специфіку ведення вітчизняного діловодства: мову, традиції побудови й організації, нормативні вимоги, можливість адаптації й технологію автоматизації, серед яких є такі: «ДокПроф», «InterDoc», «eDocLib 2.0», «Діло», «Атлас ДОК», «ЄВФРАТ-Документообіг» та ін.

Розвиток діловодства на території України в ХVIІ – XVIII ст.

Актоведіловодство.
Актові книги як особлива форма діловодства з'явилися в Чехії та в Польщі у XIII ст. На західноукраїнських землях актові книги з'явилися у другій половині XIVст. як результат діяльності судів.
Земський суд (адміністративний) розглядав цивільні справи шляхти з правом надання юридичної сили документам.
Гродський суд (місцевий) розглядав кримінальні справи. Підкоморський суд розглядав межові суперечки землевласників.
Залежно від характеру справ виникли різні актові книги.
В декретові книги під час судових сесій заносились судові протоколи кримінальних та цивільних справ. У записові книги заносились приватно – правові документи (дарчі, купчі, боргові, продажні, королівські жалувані грамоти, сеймові конституції, інвентарі, люстрації тощо). У поточні книги заносились скарги, свідчення, заяви, протести, реляції та інші інформаційні документи.
Спочатку акти заносились до чернетки (протокол), потім переписувались із вступом та закінченням у чистовик (індукта). Акти вписували в окремі зошити з кількох аркушів-секстерни, які зшивали в актову книгу за певний рік з кількох томів. Правильність записів перевірялась, слов'янська або арабська нумерація актів проводилась по місяцях. За Статутом 1566 року передбачалося ведення всіх документів “словы русскими”. Однак документи можна було заносити до актових книг тією мовою, якою вони були написані. Для збереження документів повітову шляхту зобов'язували збудувати приміщення, “где бы завжды книги земские беспечне от всякое пригоды были захованы” і зберігати їх “у скрынях моцных за тремя замками”.
Актове діловодство проіснувало на Правобережній Україні до 1840-х років. Сьогодні зберіглося 7,5 тис. томів, де є 5 млн. документів –записів.

3. Приказне діловодство.
У 1654 року при Посольському приказі Московського царства створено канцелярію з малоросійських справ. У 1663 році створено окремий Малоросійський приказ. На чолі приказу стояв суддя та дяки (начальники канцелярій). Дякам підкорялися піддячі, писарі, переписувачі, перекладачі, пристави.
Документи складалися та оформлювалися за загальними правилами. На кожному вхідному документі ставили дату оформлення. В разі необхідності готували та обговорювали доповідь з наведеного питання, виносили "присуд", готували лист – відповідь. Старші піддячі складали проект документа, який редагував дяк. Виправлений документ "білив" (переписував заново) і візував (ставив свій підпис на звороті для підтвердження правильності написаного) молодший піддячий, потім підписував по всій ширині документа дяк.
У XV-XVI ст. виробився сталий процес приказного діловодства, затвердились формуляри складових частин документів, порядок їх оформлення, просування в межах приказів та за межами приказів. Документи поділяли на законодавчі (укази царів, рішення Боярської думи) та розпорядчі (грамоти та листи). До приказів надходили також чолобитні від простих людей.

4. Колезьке діловодство.
Систему приказів в Російській імперії у 1717–1718 рр. заступили 12 колегій, кожна з яких наглядала за певною сферою управління і підпорядковувалась Сенату. Остаточно структуру колегій визначив “Генеральний регламент” (1720 рік). За цим документом встановлювалась ієрархія центральних та місцевих установ і відповідних документів, було докладно розкрито функції кожного підрозділу, окреслені права, обов'язки, межі компетенції і навіть режим роботи різних категорій державних службовців (реєстратори, архіваріуси, копіювальники, писці).
Весь процес проходження вхідних та вихідних документів реєструвався у журналах, книгах, реєстрах. На вхідних документах у верхньому правому кутку позначали дату надходження та номер за реєстром. Зареєстровані документи розглядались відповідальними виконавцями і заносились до настільного реєстру. Для полегшення знаходження документів складали алфавітні списки установ або осіб, з якими мали справу. Законодавчі та розпорядчі акти державної влади оформляли указами, регламентами, інструкціями, протоколами. Виникли різні форми листування (реляції, доноси, повідомлення). Для дипломів та патентів були створені генеральні формуляри – зразки.

Розвиток діловодства в Російській імперії ХІХ ст.

Історія діловодства в Російській імперії XIX ст. - тема популярна і достатньо розроблена. Більшість дослідників, звертаючись до висвітлення різних її аспектів, переймаються, передусім, історією модернізації практики роботи з документами в установі сфери управління. Проте прикладні розробки значно "скоротили" шлях формування теорії діловодства, що окреслимо перспективи науки XX ст. - документознавства. Головною ідеєю дослідження є вивчення історичних передумов народження науки про документ, що склались у площині практичної сфери роботи з документами.

Вивчення історичних передумов поява документознавства передбачає ретельно обміркований аналіз розвитку діловодства в XIX ст. В осерді історичних студій маємо його загальну характеристику як сфери суспільної діяльності, нормативно-правового забезпечення діловодних процесів, творення традиційної форми документів, уніфікацію різних рівнів зовнішньої організації, внутрішнього змісту документа, формування і розвитку систем документації. Діловодство переживає суттєві трансформації, значною мірою пов'язані з реформами центрального державного апарату, основу яких склали укази про заснування Комітету міністрів (1802 р.), Державної ради (1810 р.), міністерств (1802, 1811 рр.) і указ про права і обов'язки Сенату(1802 р.) [19-23].

Ця послідовність розкриває розуміння владою необхідності системного удосконалення всіх рівнів управління, а заодно й ведення діловодства в горизонтальному і вертикальному напрямах управлінської ієрархії.

Термін "міністерський період діловодства" застосовують, коли йдеться про цілеспрямоване зміцнення центрального апарату влади шляхом упровадження міністерств та викликані цим трансформації у веденні діловодства. Для останнього властиві вища (порівняно з колезьким) правова регламентація, остаточне окреслення функцій канцелярії і встановлення її одноманітного устрою, чітке визначення обов'язків службовців структурної частини установи. Проте, як відзначає Б. Литвак, "у цей період "канцелярські функції" виконує усе міністерство, усі підлеглі йому установи, весь державний апарат зверху донизу, а власне "канцелярія" реалізує вузькі функції самообслуговування", зміст яких полягав у реєстрації та "диспетчерському" регулюванні руху "паперів" [17, c. 50].

Канцелярія представляла складне утворення, що об'єднувало відділення, столи, очолювані директором, начальників "відділень, секретарів і потрібну кількість писарів" [14, c. 75]. Чітка державна регламентація оформлювання документів, зокрема їх структури і змісту, пояснює наявність у законодавчому акті спеціальної частини, присвяченої письмоводству. Студіювання "Загальної настанови міністерств" демонструє ставлення до діловодства як технології розроблення та прийняття рішень. Канцелярії належало вагоме місце в структурі міністерств, а її очільник мав не менший ранг, аніж директор будь-якого функційного департамента. Стосовно статусу секретарів (статс-секретар, оберсекретар, державний секретар), то варто погодитись із Г. Коньковою, котра зауважує на високому рівні їх авторитету, що відповідав 1-5 класам "Табеля о рангах" ("Табелі про ранги", 1722) [12,c. 128]. Ця обставина дозволила міністру внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєву в щоденнику мемуарів записати: "... державний секретар - все"[5, c. 356-357].

Із часом аналітичне розв'язання питань технологічного змісту, пов'язаних із документуванням і функціонуванням документів, сприяло появі "Руководства к наглядному изучению административного порядка течения бумаг в России" ("Керування до наочного вивчення адміністративного порядку проходження паперів у Росії", 1858 - переклад автора) [11]. Наслідком ухвали цього й інших нормативних актів, деталізуючих окремі моменти діловодства, став вищий рівень підготовки управлінських документів й організація роботи з ними. Як відмічає В. Янкова, відбувається спеціалізація канцелярій центральних органів влади (передусім міністерств), а такожустанов розгалуженої системи місцевого управління, виокремлюються функціїтак званого "загального діловодства" й остаточно формуються різні види спеціального діловодства, удосконалюється порядок оформлюваннядокументів, що втілюється в їх уніфікації [32, c. 34].

Уніфікація стала магістральним напрямом розвитку документування. її розвиток прийшовся на час реорганізації державного апарату. Один із найретельніших дослідників теми - А. Сокова, зазначала, що для тих, хто займався уніфікацією, властиве сприйняття документа як цілісного, органічного симбіозу соціальної (змістової) і матеріальної (формальної) частин [25, c. 228]. Причому змістова частина виявилась більш відкритою до змін, аніж формальна, що, зрештою, й довів час і досвід. Поява детальних описів і суворих приписів щодо необхідної для кожного виду документа інформації (тобто реквізитів), встановлення єдиного розміру і виду (простий, гербовий) аркуша паперу (1833 р.) та інші заходи удосконалення внутрішньої і зовнішньої форми документа прискорили перегляд мовного аспекту документування з метою усунути штучне протистояння між сучасною мовою і "канцелярськими" словесними архаїзмами [25, c. 228].

Надвимогливо звучить питання оформлення документів згідно з установленими зразками, котрі в разі порушення вимог не набували юридичної сили [23]. Нагальність проблеми знайшла віддзеркалення у підтримці традиції укладання своєрідних "письмовників", "азбук", "письмоводителів", "секретарів-письмоводителів", "кабінетних секретарів" попередніх століть модернізованого кшталту. Додаткова прискіплива увага практиків до композиції текстової частини документа виявилась продуктивною. Поступове закріплення кутового розташування реквізитів і, як наслідок, зміна внутрішньої структури документа, спричинили появу бланків спочатку в рукописному виконанні, а згодом - поліграфічному. "Досягненням дев'ятнадцятого століття" називає А. Сокова виготовлення бланків друкувальним способом [25, c. 228]. Уже в 1830-і рр. у нормативно-правових актах з'явилась вимога обов'язкового застосування бланків для "пришвидшення протікання і зменшення занять канцелярських службовців" [25, c. 221].

Витворення нової уніфікованої форми документа - фіксованої побудови його структури (розташування реквізитів) й організації тексту, як головного реквізиту, миттєво не витіснило попереднього досвіду, наприклад, колезького діловодства. Проте їх співіснування увиразнило переваги одного й недоліки іншого, сприяючи поширенню різного обсягу збірок бланків документів, побудованих згідно з загальними вимогами законодавства і трансформованими під впливом "побажань" конкретних відомчих норм.

Зовнішні характеристики видів документів зі зразками їх оформлення на бланковій основі знаходимо в "Формах донесений и представлений департаменту внешней торговли" ("Форми донесення і подання департаменту зовнішньої торгівлі", 1834 р. - переклад автора), "Формах канцелярского делопроизводства" ("Форми канцелярського діловодства", 1841 р. - переклад автора) Міністерства державного майна, "Инструкции о порядке делопроизводства по Департаменту уделов" ("Інструкції про порядок діловодства в Департаменті уділів", 1883 р. - переклад автора) і т.д., що ілюструють адаптацію загальних правил документування до специфіки діяльності установи. Розвиток техніки фіксації інформації (машинопис, множильні пристрої), а з ним і форм документів сприяли їх уніфікації, що так само детермінувало становлення теорії діловодства.

Отже, стихійна уніфікація документів змінюється усвідомленим упорядкуванням документованої управлінської інформації, а обов'язкове дотримання встановленої форми документа набуває законодавчої сили. До XIX століття складанню формулярів-зразків документів передувала практика, а з реформами В. Кочубея - М. Сперанського пов'язано завчасне визначення клаузул, обов'язкових для того чи іншого типу документа. Клаузули не тільки формалізували документ, але й полегшували роботу канцелярій, економили витрати часу для виконання тих чи інших операцій, пришвидшували "виробництво" документів, стандартизували їх. Розробленню обов'язкових формулярів різних видів документації, до якого вдався В. Кочубей, повинна була сприяти ще й ідентифікація документа, тобто перелік реквізитів для кожного виду документа мав визначати "належності... не тільки до свого відділення, але й до свого столу і до самої справи", підставою для підтвердження їх оригінальності.

Розвиток радянського діловодства.

Радянський період розвитку діловодства. Характерні ознаки діловодства:

1. Удосконалення систем діловодства, обліку, сформовані ЦСУ.

2. Впровадження принципів наукової організації праці, у систему діловодства,

3. Утворені системи стандартів з документації, єдина державна система документації (ЄДСД), загальносоюзні класифікатори, уніфіковані системи документації, спеціальні системи документації.

4. Утворено Головне архівне управління при Раді Міністрів СРСР, що контролювало документаційну частину діловодства установ.

5. Розроблена Державна система документаційного забезпечення управління.

Рішення проблем управління документацією у сучасний період пройшло у розвинутих країнах два основних етапи.

1-й - 1970-80 рр. Більшість вважали, що традиційні методи роботи з документами застаріли, що паперові документи будуть усунені документами на електронних носіях.

2-й - з середини 80-х рр. Це етап співіснування традиційного діловиробництва з обробкою інформації на ЕОМ буде тривалим.

В США рекомендується зберігати на невизначений строк паперовий документ поряд з машинним носієм.

Термінологія діловодства.

Автобіографія - життєпис особи, складений нею власноруч, фор-мою викладу тексту. Це - документ з незначним рівнем стандарти-зації, тому основні вимоги до його написання полягають, насампе-ред, у невичерпності потрібних відомостей і в лаконізмі викладу.

Лкт - документ. складений однією або кількома особами, що підтвер-джує якісь установлені факти, події. Нормативні або законодавчі ак-ти містять рішення щодо законів, указів, постанов. Вони мають форму законів, указів, постанов, рішень, статутів, інструкцій, типового дого-вору. Адміністративні акти складаються на підтвердження фактів, подій, вчинків, пов'язаних з діяльністю установ (організацій) та окре-мих осіб. Акти громадянського стану - підтверджують факти, пов'язані з укладанням шлюбу, народженням, смертю людини. Го-сподарські акти - відображають явища, факти події, пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Акти експертизи - це до-кументи постійно діючих експертних комісій, спеціально уповно-важених осіб або представників сторонніх організацій.

Бланк документа - стандартний аркуш паперу з відтвореним на ньому постійним текстом документа й місцем, залишеним для змінної інформації.

Віза - підпис на документі посадової особи, яким засвідчується її згода зі змістом документа чи ознайомлення з ним.

Витяг з офіційного документа - копія офіційного документа, що відтворює його частину, завірена в установленому порядку.

Вихідний документ - документ, створений в організації для вико-ристання його іншою (ими) організацією (ями).

Вказівка - розпорядчий документ, який готують міністри, керівни-ки об'єднань, організацій, установ. Це - правовий акт керівників єдиноначальних органів державного управління, переважно інфор-маційно-методичного характеру, пов'язаний із виконанням нака-зів, інструкцій та інших актів вищих органів управління.

Внутрішній документ - документ, який використовується для ор-ганізації роботи підприємства.

Вхідний документ - документ, який надійшов на підприємство від зовнішніх партнерів. Більшість вхідних документів, як правило, по-роджують відповідні вихідні документи, причому виконані у чітко визначені терміни.

Довідка - документ, що містить опис та підтвердження тих чи ін-ших фактів і подій. Може бути службового і особистого характеру

Документ -основний вид ділової мови, засіб фіксації певним чи-ном на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людини. Державний стандарт визначає його як "матеріальний об'єкт з інформацією, за-кріпленою створеним людьми способом для її передачі у часі і про-сторі" [5].

Документ особистий - офіційний документ, що засвідчує особу та ії права, обов'язки, службове або громадське становище. У ньому можуть бути також інші відомості біографічного характеру.

Документ особистого походження - документ, який створює осо-ба поза сферою її службової діяльності або виконання громадських обов'язків.

Документообіг - рух документів в організації з моменту їх ство-рення або отримання і до завершення виконання або відправлення. Документування управлінської діяльності - сукупність дій, здій-снюваних органами управління по створенню і використанню до-кументів.

Доповідь - документ, в якому викладаються певні питання, наво-дяться висновки, вносяться пропозиції. Призначена для усного (пу-блічного) виголошення та обговорення.

Доповідні, пояснювальні і службові записки - види документів, що інформують керівника установи чи структурного підрозділу про явища і факти, що сталися, про виконану роботу, про ситуацію, що склалася.

Доручення - письмове повноваження, що видається установою або окремою особою іншій для подання третій особі (фізичній чи юри-дичній) при здійсненні якихось юридичних дій, одержанні певних грошових коштів або матеріальних цінностей. Іншими словами, до-ручення - це документ, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати якісь дії.

Заява - публічне офіційне повідомлення в усній або письмовій фо-рмі, в якому викладається певне прохання.

Індексація документа - присвоєння документу умовного позна-чення, яке надається йому під час реєстрації і вказує на місце його складання, виконання та зберігання.

Інструкція - нормативно-правовий акт, створений органом управ-ління з метою встановлення загальних правил, які регулюють орга-нізаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціа-льні сторони діяльності підприємств, установ, організацій, окремих їх підрозділів та служб, а також посадових осіб або громадян.

Класифікація документів - поділ документів на класи за найбільш загальними ознаками подібності або відмінності та формування на цій основі справ.

Машинний документ - документ, створений засобами обчислюва-льної техніки.

Машиноорієнтований документ - документ, пристосований для обробки даних засобами обчислювальної техніки.

Машиночитаємий документ - це документ, пристосований для автоматичного читання вміщеної в ньому інформації. Інформація в ньому відображена кодом, а її пошук та видача здійснюється тільки машиною.

Наказ - нормативно-правовий акт, розпорядчий документ, що ви-дається керівником органу управління підприємства, організації, установи на правах єдиноначальності і в межах своєї компетенції.

Номенклатура справ - список конкретних назв справ, що ство-рюються в структурних підрозділах. Є обов'язковим документом управлінь (відділів) апарату управління, за яким здійснюється облік і формування справ у діловодстві

Обсяг документообігу - сума вхідних, вихідних і внутрішніх до-кументів за певний період часу (місяць, квартал, рік).

Обхідний лист - документ, що посвідчує відсутність будь-якої за-боргованості працівника перед організацією у разі його звільнення з роботи.

Організаційні документи - група різних за назвою документів, які регламентують діяльність організації, її структурних підрозділів та посадових осіб, закріплюють за ними функції, обов'язки та права на тривалий час.

Оригінал офіційного документа - перший або єдиний примірник офіційного документа.

Особова картка - затверджена форма облікового документа, яку заповнює спеціаліст кадрової служби на основі опитування особи, що приймається на роботу (постійну, тимчасову або сезонну).

Особовий листок з обліку кадрів - документ, в якому містяться основні відомості про працівника. Він заповнюється працівником і має типову форму.

Офіційний документ - документ, створений організацією або по-садовою особою і оформлений у встановленому порядку. Під поса-довою особою розуміють особу, яка здійснює функції представника влади або займає посаду, що вимагає виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків.

Перепустка - посвідчення особи, що дає право на вхід до організа-ції. Має типову форму, виготовлену друкарським способом, або форму картки з відповідним рівнем захисту від підробки.

Печатка гербова - спеціальний предмет та відтиск круглої форми із текстом, що містить повну назву та інші реквізити підприємства, установи, організації з відображенням державного герба. Ставиться на документах, перелік яких передбачено нормативними актами.

Печатки прості - круглі, прямокутні, квадратні, трикутні. їх став-лять на копіях, розмножених примірниках розпорядчих актів, дові-дках про трудову діяльність громадян, перепустках, при відправ-ленні бандеролей, пакетів тощо.

Погодження - спосіб попереднього розгляду та оцінки проекту до-кумента.

Положення - нормативно-правовий акт, що встановлює основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органів, а також установ, організацій і підприємств (фі-лій), що їм підпорядковані.

Постанова - а) нормативно-правовий акт, що приймається вищим та деякими центральними органами управління з метою розв'язання найбільш важливих і принципових завдань та встанов-лення стабільних норм і правил поведінки; б) заключна частина протоколу засідання колегіального органу.

Пояснювальна записка - документ, який складається на вимогу керівника, а в деяких випадках - з ініціативи підлеглого, для пояс-нення ситуації, що виникла, фактів, дій або вчинків працівника.

Правила - службові документи організаційного характеру, в яких викладаються настанови або вимоги, що регламентують певний по-рядок будь-яких дій, поведінки.

Протокол - один з найпоширеніших видів документів колегіаль-них органів. У протоколі фіксуються місце, час і мета проведення

зборів, конференції, засідання, наради, склад присутніх, зміст допо-відей, що заслухані, виступів і ухвал з обговорених питань.

Реєстраційний індекс - позначення документа, що складається з порядкового номера в межах групи вхідних чи віхідних документів, що реєструються, доповненого індексом кореспондента для вихід-них документів - індексом управління (самостійного відділу).

Реєстрація документа - фіксування факту створення або надхо-дження документа шляхом поставлення на ньому умовного позна-чення - реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстрацій-них формах необхідних відомостей про документ.

Резолюція - розпорядження керівника стосовно виконання доку-мента та призначення конкретного виконавця.

Резюме - документ, в якому подаються відомості про громадянина, що шукає роботу. Окрім загальних відомостей про себе, переліку посад, які особа займала, та видів робіт, які вона виконувала, особ-ливо в останні роки, вказуються захоплення людини, професійні навички, знання іноземних мов тощо.

Реквізити - елементи, з яких складається документ, без яких він не може бути підставою для обліку та не має юридичної сили.

Розписка - письмовий документ, складений на підтвердження яко-їсь дії, що відбулась, найчастіше - одержання грошей або матеріа-льних цінностей від установи, організації або приватної особи. Складається у довільній формі.

Розпорядження - нормативно-правовий акт управління держав-ного органу, що видається у рамках наданої посадовій особі, державному органу компетенції і є обов'язковим для громадян та організацій, котрим воно адресовано. Цей документ має обмеже-ний cnhjr дії і стосується вузького кола організацій, посадових осіб та громадян.

Розпорядчі документи - документи, за допомогою яких здійсню-ється розпорядча діяльність, оперативне керівництво у певній уста-нові, організації, фірмі, на підприємстві.

Система документації - сукупність документів, взаємопов'язаних між собою, що взаємодіють та створюють цілісні утворення з пев-ними формами.

Службова заява - письмове підтвердження громадян чи організа-цій з приводу здійснення ними своїх прав або захисту інтересів.

Службові листи - узагальнена назва різних за змістом документів, що виділяються за єдиним способом передачі текстів (поштою). Складаються довільно.

Службова телеграма - документ, що надсилається у найтерміно-віших випадках, коли інші види зв'язку не можуть забезпечити сво-єчасного доставляння інформації адресатові.

Справжній документ - документ, відомості про час і місце ство-рення якого і про автора якого є в самому документі або виявлені будь-яким способом і відповідають дійсності.

Справочинство (діловодство) - це діяльність, що охоплює питан-ня документування і організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських дій.

Стандартизація - встановлення єдиних норм та вимог, які пред'являються до документів.

Статут - юридичний (нормативно-правовий акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність підприємства, установи, організа-ції, товариства громадян, їх стосунки з іншими організаціями та громадянами, визначають їх структуру, функції, правовий статус та обов'язки в певній сфері державного управління або господарської діяльності.

Телефонограма - термінове повідомлення, передане адресатові по телефону. Використовується для документального оформлення ус-них переговорів і є одним з видів ділової кореспонденції.

Трафаретизація - засіб уніфікації текстів документів, який полягає в тому, щоб уся інформація, характерна для групи документів, умо-вно поділялась на трафаретну, або постійну, та індивідуальну, або змінну.

Трудовий договір - угода працівника з установою, підприємством, організацією, що містить взаємні зобов'язання сторін. Він є фор-мою здійснення права на працю, забезпечує право громадянина на вільний вибір роботи з урахуванням його устремлінь та інтересів.

Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність пра-цівника. Заводиться на кожного працівника підприємств, установ і організацій усіх форм власності, який пропрацював на них понад п'ять днів, у тому числі на осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умо-ви, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудова угода - документ, яким оформляються взаємовідносини між установою і працівником, що не належить до її штату.

Уніфікація документів - встановлення єдиного комплексу видів і різновидів документів для аналогічних управлінських ситуацій, ро-зробка єдиних форм і правил складання, оформлення і створення трафаретних текстів.

Управлінська документація - система документів, що забезпечу-ють управлінські процеси в суспільстві, в установі, на підприємстві, в організації.

Дата добавления: 2015-07-14