Завдання освіти у формуванні здорового способу життя

Процес погіршення стану здоров'я населення України практично повторює загальносвітові тенденції. Проте стурбованість цим громад­ськості та урядів у розвинених країнах виявляється в запровадженні спрямованих на поліпшення здоров'я населення національних про­грам. Так, очевидним є успіх упровадження в побут і освіту деяких країн навчання здоровому способу життя (Ьеаїш ргоітюііоп апсі Ііеаїш есіисаііоп). У більшості країн така освіта набула практичної спрямова­ності на наукових засадах медицини та біології. Програми з навчання здоровому способу життя було підтримано іншими загальнонаціона­льними заходами. Здоровий спосіб життя демонстрував економічні і

моральні переваги, і це було покладено в основу гуманітарної держав­ної політики. Наприклад, значному зниженню тютюнопаління у СПІД сприяло уведення додаткових вимог до якості товару, підвищення ці­ни страхового полісу для тих, хто палить, навіть зниження заробітної плати за перекури тощо.

У Росії розвиток освіти й знань про здоровий спосіб життя отримав поштовх завдяки існуванню серйозної наукової школи з теоретичних основ медицини, філософії та методології медицини, екологічної фізі­ології тощо. Саме на цій науковій базі і виникла наука про здоров'я -валеологія (Брехман, 1987). У Санкт-Петербурзькому та Далекосхід­ному відділеннях РАМН було створено центри наукової валеології, які видають наукові праці та підручники, що розвивають наукові під­ходи до понять здоров'я, його формування та впровадження валеології як навчального предмета.

У системі освіти, охорони здоров'я, молодіжній політиці і в цілому в культурі України нове поняття "валеологія" з'явилося в 1994 р. з ініціати­ви групи медиків, які опікувалися проблемами стану здоров'я школярів. Міністерство освіти і науки України схвалило програму безперервної валеологічної освіти, за якою факультативно з 1995 р. пропонувалося введення уроків валеології як предмета про збереження здоров'я людини, завданням якого стало поширення засобами шкільної освіти здорового способу життя серед молоді. Причому здоров'я розглядалося в контексті визначення цього поняття Асамблеєю ВООЗ (1993 р.), що містило фізич­ну, соціально-психологічну і духовну складові.

Рішення виокремити навчальний предмет, який надав би можли­вість збагатити знання про закономірності збереження здоров'я кож­ного окремого громадянина, сформувати в нього психологію життя і здоров'я як пріоритетної цінності, було викликано катастрофічним погіршенням здоров'я населення України. Державний курс освітньої політики України було спрямовано на виховання нового покоління, якому жити в новій державі (програми "Діти України" (1999) та "Осві­та України. XXI століття").

На жаль, упроваджена в систему шкільної освіти в Україні валео­логія не спиралася на наукові, методичні та дидактичні розробки віт­чизняних вчених, які б надали її розвитку належного спрямування. Наукові розробки з питань здоров'я здорової людини (Войтенко, 1991; Апанасенко, 1998) не виходили за межі санологічних чи фізкультур­них уявлень. Вважалося, що кадрове забезпечення валеологічної осві­ти відбудеться за рахунок центрів здоров'я Міністерства охорони здо­ров'я України, а також спеціалізації вчителів суміжних за змістом професій - фізкультурників, біологів, а також вчителів початкової

пколи, що виявилося недостатнім. Разом з відсутністю або, принайм­ні недостатністю системних наукових розробок така практика при­звела до низького рівня підготовки освітніх кадрів з валеології та па­нування суто побутового світогляду, зокрема, й серед осіб, які визна­чали зміст валеологічної шкільної освіти.

Практично, новий підхід до виховання й освіти, запропонований ва-леологією та спрямований на збереження й зміцнення здоров'я населен­ня не одержав підтримки на загальнодержавному, регіональному або муніципальному рівнях з відомих економічних причин. Проте головними вадами уведення валеологічної освіти в шкільну програму було знижен­ня ролі офіційної медицини при навчанні школярів здоровому способу життя та відсутність органічного взаємозв'язку між галузями охорони здоров'я та освіти. Не існувало й організації, яка б могла об'єднати єди­ною метою - виховання і впровадження здорового способу життя - фахі­вців і керівні органи - Міністерство освіти, Міністерство охорони здоро­в'я, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму.

Об'єктивні й необ'єктивні причини труднощів становлення валеологі­чної освіти в Україні були як організаційними, так і інтелектуальними.

Дата добавления: 2015-07-14