Запровадження ідеології здоров'я -завдання державної політики

Напрямок на всебічне сприяння індивідуальному й громадському здо­ров'ю, взятий державними і громадськими організаціями розвинених країн, продиктовано вимогами, які постають перед суспільством. Інтен­сифікація всіх процесів життєдіяльності відбувається тільки завдяки ви­соким можливостям людей адекватно відповідати цим вимогам фізично, психічно і духовно. Визнаючи рівень здоров'я нації за показник спромо­жності країни конкурувати на міжнародному рівні, уряди, національні й регіональні парламенти, а також громадські організації розвинених країн брали на себе відповідальність за активне сприяння підвищенню рівня здоров'я населення, що знайшло відображення в таких міжнаціональних документах, як "Україна. Людський розвиток..." (1996; 1997) і Отгавська хартія (1993). Зокрема, в Оттаві було затверджено п'ять напрямків діяль­ності суспільств і урядів щодо зміцнення здоров'я населення:

• орієнтація державної політики на зміцнення здоров'я;

• створення сприятливого довкілля;

• посилення дій громадськості;

• розвиток особистих навичок;

• переорієнтація служб охорони здоров'я.

Провідною тезою політики ВООЗ у XXI ст. є впрівадження багато-аспектної відповідальності за здоров'я населення. Ашит національних і регіональних систем охорони здоров'я нині включжє оцінку соціаль­но-економічних стратегій і в інших сферах життєдіяльності суспільст­ва. Такий підхід до забезпечення високого рівня здоров'я населення можливий за умови проникнення поняття цінності Ідоров'я в усі сфе­ри життєдіяльності суспільства, тобто за пануванняіу країні ідеології здоров'я людини, при створенні міжгалузевих механізмів забезпечення здорової життєдіяльності.

Під ідеологією здоров'я можна розуміти, по-пеюше, те, яку вагу здоров'я як суспільна цінність має у свідомості людій, у політиці дер­жавного управління та різних галузях діяльності; пш-друге, наскільки важливістю індивідуального й громадського здорови просякнуті різні форми суспільної свідомості - політика, мораль, право, освіта, мисте­цтво, засоби масової інформації тощо.

В Україні як демократичній державі метою державотворення, всіх
економічних і соціальних реформ, що проводяться^'Ьстаннім часом, є
поліпшення умов і підвищення рівня життя населеіня, зокрема, в та­
кій його якісній інтегральній характеристиці, як можливість прожити
довге життя, зберігаючи добре здоров'я. Останній п|казник внесено до
переліку складових національної безпеки України! До національних
інтересів держави в Концепції національної безпеки|України, яку Вер­
ховна Рада схвалила 16 січня 1997 р., віднесено зм|цнення генофонду
українського народу, його фізичного й морального Здоров'я та інтеле­
ктуального потенціалу. А загрозою національній безпеці України в
соціальній сфері визнано "низький рівень здоров'я Заселення, незадо­
вільний стан системи його охорони". І

Проте визнання цінності й значущості здоров'я іще не означає існу­вання ідеології здоров'я, якщо відсутнє проникнення цієї ідеї в усі сфери життєдіяльності суспільства, а також попит ша здоров'я та інші важелі підтримки високого його рівня й тривалості життя населення.

В Україні перехідного періоду відбувається не лише значне погір­шення стану здоров'я населення, але й відсутнє ви|нання його як реа­льної життєвої цінності. Аналогічний процес в економіці, якому при­таманне підвищення цін і знецінення грошей, тоїто падіння плато­спроможності населення, називають інфляцією. Щроекція явища на сферу охорони здоров'я дозволяє констатувати, щода Україні спостері­гається практичне знецінення такої важливої категорії як здоров'я на­ції. Не існує галузі життєдіяльності суспільства, яш б серйозно вису­вала вимоги щодо стану здоров'я громадянина і, гоЛзвне, спонукала до його поліпшення. Не на нашу користь свідчить поЦївняння ставлення

по здоров'я державних службовців, і особливо вищого ешелону, із си­туацією в розвинених країнах. Так, профілактика серцево-судинних захворювань (основного ризику для здоров'я нації) у США поширю­валося на всі верстви населення і, в першу чергу, на державних служ­бовців. Показники вмісту холестерину у крові, який вважається показ­ником схильності до захворювання серцево-судинної системи, є об­меженням при вступі на державну службу.

Документ ВООЗ "Здоров'я-21" наводить рекомендації щодо основ міжсекторальної стратегії та сучасної політики досягнення здоров'я в головних секторах — енергетиці, промисловості, транспорті, сільсько­му господарстві, харчовій промисловості, правосудді, засобах масової інформації, службі соціального забезпечення і тільки на завершення -в системі охорони здоров'я.

Провідна думка цього розділу документу ВООЗ полягає в тому, що зміцнення та охорона здоров'я нації мають бути головними критеріями вибору політики й стратегії в економічних і соціальних секторах, а також ураховуватися в інших секторах з метою досягнення вищих результатів.

Для України з появою приватних підприємств охорона здоров'я їх­ніх робітників і контроль продукції на відповідність вимогам щодо безпеки для здоров'я стали значною проблемою, яку, разом з тим, мо­жна розв'язати за допомогою методів міжгалузевою підходу. Таким саме важливим є й вирішення питання безпеки у транспортній галузі. Для всіх європейських країн транспортні викиди діоксиду вуглецю є основним фактором забруднення повітря, а дорожньо-транспортні пригоди є головною причиною травматизму і загибелі людей праце­здатного віку. Зростання ж ризиків у транспортній галузі теж вимагає розв'язання цієї проблеми за допомогою міжгалузевих підходів.

Харчова промисловість та її база - сільське господарство - потер­пають від застосування нових, недостатньо досліджених контамінаи-тів, які сприяють збільшенню виходу продуктів харчування, але вод­ночас знижують їхню якість. При цьому начебто конкурують інтереси харчової промисловості і сільськогосподарського виробництва, а на­справді програє здоров'я населення. Для забезпечення населення якіс­ними продуктами харчування і в достатньому обсязі знову ж таки по­трібен міжгалузевий підхід в управлінні.

Важливою ланкою у впровадженні здорового способу життя є засоби масової інформації, які спроможні пропагувати ідеологію здоров'я, але ефективність їхньої діяльності є можливою знову ж таки з опорою на відповідні реальні потреби галузей життєдіяльності суспільства.

Попри всі труднощі перехідного періоду в Україні спостерігаються певні структурні зрушення як в економіці, так і в суспільному житті, зокрема, і в галузі підтримання та охорони здоров'я.

Загальний стан останньої визначають такі чинники:

• знецінення індивідуального і громадського здоров'я;

• підвищення очікувань населення щодо можливостей охорони здоров'я;

• некритичність оцінки ролі громадянина у збереженні власного здоров'я;

• некритичність оцінки стану й ролі громадського здоров'я полі­тичними силами;

• суперкритичність оцінки системи охорони здоров'я;

• структурна недовершеність систем, що забезпечують підтри­мання здоров'я;

• деформованість управління охороною здоров'я;

• розбалансованість системи управління по вертикалі;

• невизначеність ролі та функцій регіонального управління;

• відсутність нових технологій управління;

• дефіцит інформації;

• фінансово-економічна невизначеність;

• відсутність ідеології здоров'я й технології його охорони. Таким чином, невідповідність вибору суспільства потребам часу

вимагає нагального реформування галузі, яка традиційно має охоро­няти здоров'я громадян, створення умов для розвитку міжгалузевих механізмів забезпечення здоров'я населення, в яких управлінню охо­роною здоров'я належала б роль ідеолога і стратега здоров'я нації.

Високу ціннісну значущість категорії здоров'я можна пояснити тим змістом, який увесь розвинений світ вкладає в поняття здоров'я сього­дні. Воно включає не тільки поняття фізичного добробуту, але й пси­хічного, соціального і духовного, що ще раз підтверджує необхідність міжгалузевих механізмів його забезпечення і розширює коло суспіль­них галузей. Такий погляд на забезпечення здоров'я нації вимагає но­вих підходів до системи управління. У деяких країнах запроваджуєть­ся спеціальна система управління (корпус управлінців вищої кваліфі­кації) з відповідною підготовкою, які спроможні проводити необхідну міжгалузеву роботу.

Новий погляд на поняття здоров'я вимагає нової ідеології його за­безпечення та нових технологій. Таким чином, виклик часу - потреба у здоров'ї і право на нього. Вибором суспільства при цьому може бути ідеологія здоров'я й механізми її реалізації.

Дата добавления: 2015-07-14