Робота з аналогами

Перед тим, як обрати загальну форму мого виробу, визначитися з декором та колоритом я працювала з аналогами. З додатків А, мені сподобалась форма виробів, я прагнула досягти простої, округлої форми. І саме в цих аналогах, мені здається, найбільш вдало підібрана форма.

А з додатку Б мені сподобався колорит виробів, мені хотілось не перевантажувати виріб насиченими кольорами та декором, хотілось чогось стриманого, але в той же час щоб малюнок був в українському стилі, і тому мені здається, що додатки Б найбільш вдалі.

1.2Теоретичне обґрунтування обраної форми

Оскільки, я вирішила проектувати козака,то моїм завданням було показати його велич,силу і стійкість.Тому я вибрала статичну фігуру,що на мою думку,найбільш вдала.(Рис 1.1)

Рис.1.1 Обраний варіант форми

1.3 Теоретичне обґрунтування обраного виду декоруванн

Художній сенс декору заключається у доповненні форми і створенні цілковитої гармонії у виробі. На мою думку обраний варіант найбільш вдало підібраний до форми мого виробу. Він приємно виглядає,в українському стилі.(Рис.1.2)

Рис.1.2 Обраний варіант
1.4 Теоретичне обгрунтування обраного кольорового вирішення

Все життя нас супроводжує колір. Ще в утробі матері ми сприймаємо червоно-рожеве свічення, в якому знаходимося. Колір значно впливає на нас: притягує до певних речей, змушує робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює раптові почуття і навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до почуття холоду.Отже і колорит свого майбутнього виробу я хочу підібрати приємний для споглядання. На мою думку,вибраний варіант найбільш вдалий. Домінують теплі кольори,присутній акцент.Завдяки такому кольору виріб буде досить матеріальним та технологічним.(Рис.1.3), (Рис.1.4)

Рис.1.3 Обраний варіант

Рис.1.4 Вигляд на планшеті
2 ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1 Загальні положення

Тема моєї курсової роботи скульптура малої форми-козак. Сформований за допомогою гіпсової форми з червоної глини .

Кераміка – це всі неорганічні, неметалічні вироби, отримані із порошкоподібних матеріалів (глин, каолінів, кварцового піску, польових шпатів) і зміцнені в процесі випалу.

Приймаючи за основу ретельність та тонкість обробітку керамічних матеріалів, їх класифікації по ступеню зернистості та однорідності. Згідно такої класифікації всі керамічні матеріали поділяють на 2 групи:

Тонко керамічні, які відрізняються щільним спеченим черепком або дрібнозернистим матеріалом однорідної структури;

Грубокерамічні, які відрізняються крупнозернистим матеріалом неоднорідної структури. До тонкої кераміки відносяться фарфорові, фаянсові, майолікові та кам'яні вироби. До грубої – шамотні, гончарні, архітектурно-будівельні.

Майоліка – пористий матеріал з гладкою або рельєфною поверхнею. Для отримання майоліки використовується зафарбована глина. Фарбуючою речовиною служить оксид заліза.

Майоліка — різновид кераміки, виготовляється з випаленої глини з використанням розписної глазурі.

Майоліковими називають вироби з пористим, звичайно розфарбованим черепком. Для її виготовлення використовують легкоплавкі глини. Найчастіше у склад майоліки вводиться кварцовий пісок, крейда та SIO2 і СаО сприяють створенню міцного зв’язку з поливами, окрім цього зменшується усадка виробів.

До гончарних відносяться керамічні вироби, які володіють в неглазурованому вигляді пористістю та порівняльною м'якістю. Мають природний колір окрасу з різними відтінками від жовтого до блідо-червоного, яскраво та темно-червоного та темно-сірого.

Кераміка – вироби і мінерали, що отримуються внаслідок спікання глин і їхніх сумішей з мінеральними добавками, а також оксидів і їхніх сполук. Кераміка з'явилася в епоху неоліту.

Керамічні вироби, що виготовляються в наш час, різняться між собою не стільки ступенем обробки, скільки, насамперед, складом маси, з якої виробляються, і складом глазурі, якою поливаються. Всі вироби кераміки в цьому відношенні поділяються на 2 групи: щільні й пористі.

Поливою називають тонку (0.1-0.3 мм) скловидну плівку, яка покриває поверхню виробу. Правильно підібрана полива підвищує механічну міцність керамічного матеріалу, захищає від забруднення, дій кислот і лугів, і робить його непроникненим для рідин та газів.

2.2 Виготовлення моделі

Спочатку я виготовила модель свого виробу з пластиліну (рис.2.2).

При цьому я використовувала такі інструменти (рис. 2.1), як стеки, ножі, різаки. При виготовленні моделі я враховувала усушку, усадку при випалі, тому робила її більшою ніж на ескізі. Під час висихання глини видаляється механічно зв’язана вода. В міру видалення води, часточки глинистої речовини зближуються між собою, а розміри та вага при цьому зменшуються. Це зменшення в розмірах при висиханні й називається повітряною усадкою глини.

Під час випалювання також видаляється хімічно зв’язана вода, і виріб ще більше зменшується в розмірах. Зменшення лінійних розмірів виробу при випалюванні називають вогневою усадкою.

Тому, приблизно знаючи відсоток усадки майбутнього виробу, я робіла пластилінову модель більшу ніж на ескізі.

Рис.2.1

Рис.2.2 Модель виробу
2.3 Виготовлення гіпсової форми

Гіпс – водний сульфат кальцію. Формувальний гіпс з якого виготовляють моделі та форми, є напівводяним гіпсом. При змішуванні з водою порошку напівводяного гіпсу останній швидко загустіває з послідуючим затвердінні на повітрі.

СаSO₄. ½ H₂O+1 ½ H₂O= CaSO₄. 2H₂O

Основне завдання формувально-ливарного відділу це виготовлення гіпсових моделей в натуральну величину за кресленнями або моделі, виліпленої художником у м’якому матеріалі.

В керамічному виробництві для формування виробів ливарним способом застосовують велику кількість гіпсових форм. Кількість робочих форм визначається за кількістю виробленої продукції. Отримання гіпсових форм для лиття виробів шляхом зняття їх з первинної гіпсової моделі, яку отримують в єдиному екземплярі, значно ускладнює лиття. Крім того, при постійному знятті форм з первинної гіпсової моделі порушує її цілісність. Для цього з останньої знімають гіпсову форму так названу материнську форму, за допомогою якої отримують вторинні моделі. Після цього первинна модель у виробництві участі не приймає. Вторинні моделі так названі капи, в свою чергу слугують для отримання робочих форм. Лиття з капів значно простіше ніж з первинної моделі і тому є більш продуктивна. Лиття капів ведеться за допомогою материної форми. Лиття робочих форм, здійснюється за допомогою капів; одного для лівого зображення, другого для правого. Кап заливають гіпсовим розчином. Отримані дві половинки форми направляють на сушку після попереднього їх складання разом та подальшого зв’язування їх мотузкою.

Також для виготовлення моїх виробів мені знадобились гіпсові форми. Процес виготовлення гіпсових форм включає в себе операції виготовлення моделей, маточних форм, капів та робочих форм.

Моделі, капи та робочі форми керамічних виробів, маючих поверхню тіл обертання, виготовляють на гіпсомодельних станках. Розміри моделей приймають з урахуванням загальної усадки керамічної маси при сушці та випалу. Готова модель знімається зі станка та просушується протягом декількох днів. Потім модель шліфують та покривають декількома шарами лаку. Після висихання лаку модель змащується тонким шаром мильномасляної емульсії: мило-24%, мінеральне масло-16%, вода-60%. Тепер, якщо видалити маточну форму та в цей отвір залити гіпсовий розчин, то вийде така сама копія маточної форми або робоча форма. Гіпсові форми дуже нестійкі, після виготовлення 50-70 шт. виробів вони вже неприродні для подальшої роботи. Лиття гіпсових форм виробляють у робочих капах, моделлю для виготовлення яких слугує перший маточний кап. Моделі приставних деталей до виробів роблять з пластиліну, а потім переводять у гіпс. Відлиті форми висушуються до остаточної вологості 4-6% в камерних сушарках при температурі не вище 70⁰ С, прибільш високій температурі форми руйнуються.

Рис.2.3 Занурення моделі в гіпс

Рис.2.4 Виготовлення гіпсової маси

Рис. 2.5 Виготовлення гіпсової форми

Дата добавления: 2015-07-11