Отче, що відчуваєте ви, як головна дійова особа під час цієї неординарної процедури ?

- Відповім так: якщо боїшся чи не впевнений у своїх силах -не берися, бо нечистий дух може вселитися в тебе. Мусиш сміло, як Божий воїн, боротися з дияволом. Опісля відчуваєш неймовірне фізичне виснаження, наче увесь день тяжко працював у полі або на будові.

Розповім такий випадок. Прийшла до мене жіночка з Долини. Вразив уже її дивний зовнішній вигляд: кожний локон волосся був зв'язаний клаптиком різнокольорової тканини-червоної, синьої, зеленої... Просила чимось зарадити, бо не мала спокою ні вдень, ні вночі. Снилися всілякі жахіття, у грудях ніби камінь тиснув (цей симптом відчувають майже всі "мічені дияволом"). Прочитав над нею молитву "Для несплячих і недужих" і відпустив з Богом.

Другого дня вона - знову на порозі. Сказала, що їй стало ще гірше. Тоді я зрозумів, що це за біда, і взявся за справу з усією серйозністю. Коли читав спеціальну молитву проти опанування людини нечистим духом, жіночка так кричала, що моя дружина, котра працювала на городі, почула і прибігла, бо подумала, що зі мною сталося щось зле. Люди, які були в церкві й побачили диявольський спротив, упали навхрест і почали молитися. Я поклав ту жінку на хреста, з боків поставив ще два хрести, роззувся, так учили мене "старі священики". Коли почав водити хрестами по тілу, вона зайшлася нестямним криком, аж посиніла. Як дійшов до горла-звідтіля вирвалося звіряче гарчання. Жінка знепритомніла. Покропив її свяченою водичкою, і вона здивовано розплющила очі. "Що це, - каже, - зі мною було? Нічого не пам'ятаю". Відтоді подібне ніколи з нею не траплялося.

У все це важко повірити. Здається, таємничі історії з матеріалізацією злих духів, контакти з чортами і тому подібна бісівщина вигадані людською уявою у відповідь на незрозумілі, непояснимі явища і події. Вони ніби існують в інших вимірах, десь між реальністю і небуттям.

- Чому ж, є конкретні докази існування і появи диявола в людській подобі. Ось один з них. У селі Рахиня Долинського району про нього добре пам'ятають. За рішенням тодішньої компартійної влади тут вирішили зруйнувати старовинну церковцю. Зрозуміло, що знайти охочих це робити - добровільно чи з примусу - було складним завданням. Побожні селяни нізащо не хотіли брати гріх на душу. Зрештою, виконавців знайшли. 3-поміж них - Михайло (прізвище з етичних міркувань не називатиму). Йому загрожувало три роки ув'язнення за крадіжку заводських деталей. Слідчий пообіцяв зам'яти справу в обмін на згоду попрацювати на ліквідації Рахинської церкви. Молодому чоловікові, котрий недавно одружився і мав маленького сина, запропонований компроміс видався прийнятним.

Перед виконанням "історичної місії" його та ще кількох завербованих чоловіків добре почастували горілкою, а пива давали, хто скільки хотів. Оковита взяла гору над страхом і совістю. Почали розбирати храм. На прохання і навіть прокльони рахинців увагу не звертали. До тями Михайла привели благальні слова старенької бабусі, яка просила хоч дзвіничку залишити: "Сину, спам'ятайся, ти ж хрещений; від мене можеш відвернутися, але від Бога не сховаєшся. Він усе видить. І тебе ж мама в якійсь церкві хрестила..."

Від почутого в нього наче просвітління настало і роздратування водночас - на слідчого, на себе і на весь світ. Вкрай знервований, Михайло кинув роботу, сів у власне авто і поїхав додому.

Що було далі, процитую за його записаними словами: "Тільки виїхав із села, як на схилі між Рахинею і залізничною колією, перед селом Новичка, невідомо звідки на дорозі з'явився кривоногий молодик у червоних штанях, червоній шапці з великим довгим кутасом і почав танцювати. Мені захотілося зігнати на ньому злість. Додавши газу, обігнав зухвальця і хотів швиденько вийти з машини, щоб його провчити. Та чомусь уперше заїло у дверцятах замок, і я ніяк не міг їх відкрити. А коли нарешті відкрив, то зловмисник зник безслідно - не було ніде: ні в льону, ні в рові, ні в кукурудзі. Спересердя я грубо вилаявся і сів у машину. Тільки вона набрала швидкість, як той кривоногий, у червоному одязі, знову вискочив на дорогу і почав танцювати. Я ще раз обігнав його і різко повернув, щоб перегородити дорогу. Від швидкості й різкого руху вбік машина перекинулася. Обірвався двигун, вирвалися дверцята, а я залишився живий і майже неушкоджений.

У розпачі вирішив, що порішу цього негідника і ніхто знати не буде. Однак він удруге наче крізь землю провалився. Але раптом хтось засміявся так голосно і різко, що я увесь здригнувся. Коли повернувся в той бік, звідки чувся сміх, то побачив, як, кружляючи по полю, нісся вихор, збираючи сміття на своєму шляху.

Мене огорнув страх: ось так диявол віддячив за службу. До мене дійшло, яким тяжким є гріх воювати з Богом. З того часу я кожного дня чекав Божої кари".

Дата добавления: 2015-10-30