Мамо, як я появилася на світ? . .

-Дивне запитання, Оксанко? Ти вже студентка п'ятого курсу університету і все розумієш. Чому ти мене запитуєш?

Усміхнені голубі очі Оксани допитливо дивились на здивоване обличчя матері.

- Ні, мамцю! - посміхаючись устами і цілим виразом обличчя, ніжно продовжувала Оксана, - я появилась на світ у незвичайний, у неприродний спосіб, а якось особливо.

- Хто тобі про це казав? - у мами аж затремтіло тіло, і так з відкритими устами стояла перед дочкою.

- Невже її моя сестра або священик розповіли, - майнула думка у голові. - Тільки вони знали тайну.

- Ісус Христос сказав мені у сні, після мого тяжкого гріха -все ще посміхаючись спокійно продовжувала Оксана.

- Якого гріха? - страшна думка пробігла через мозок, зачепила материнське серце і розпливлась по цілому тілі.

-Я зрадила Христа і тебе мамцю. -Як зрадила, коли, чим?...

І Оксана, яка не вміла брехати, ані кривити душею з дитинства, Богом даний її той дар, сівши напроти своєї мами, яку так любила, попорядку розповідала, як попала на квартиру до єговістів, як вони щиро і добре відносились до неї, навіть не хотіли брати грошей за квартиру і поступово своєю літературою, немов павук павутинням окутували її.

Підлесливі слова довели її до того, що вона згодилась піти у дім молитви. Пішла раз і вдруге. Замість Святої Літургії і молитов там співали різні пісні, замість священика науки одної неділі провадив один чоловік, другої інший і все твердили, що Пречиста Діва Марія є звичайна жінка, а Хрест-прокляте дерево. Це найбільше стривожило її, коли всі заставляли зняти з грудей хрестик і медальйончик Пречистої Діви Марії. До кінця не змогла всидіти, передчасно вийшла на вулицю, до самого вечора ходила по вулицях міста, зайшла у парк, посиділа над озером, над річкою і все благала Пречисту Діву Марію, Ісуса Христа, і Духа Святого, щоб хоч у сні підказав, чи не збилась вона з дороги правди. На квартиру повернулась пізно ввечері. Відчувала себе тяжко втомленою і фізично, і душевно. Хоча цілий день нічого не їла, їсти не хотілось. Глянула по всіх стінах, на столик і стало страшно, бо тільки тепер звернула увагу, що ні в її, ні в жодній кімнаті немає ні образів, ні Хреста з Розп'яттям. Згадала мамину науку, першу сповідь, причастя. Зняла з шиї хрестик, витягнула з обкладинки паспорта з образом Гошівської Матінки Божої, поставила перед собою на столику і розридалась, як мала дитина. Довго, довго молилася і плакала, перепрошуючи Ісуса і Марію за зневіру і зраду.

Не могла заснути. Старалася пригадати молитви на вервичці, адже вона колись маму вчила, а тепер по байдужості за п'ять років сама забула. І тільки заснула, як приснився сон. Ісус сходить з хрестика, який вона зняла і вмить в повний ріст стає перед нею з відкритими Ранами на тілі і ніжно-ніжно промовляє до неї: "Хочеш знати, дитино, чи ти не зійшла з дороги правди? Попроси свою маму, нехай тобі розкаже, хто поблагословив тебе на цей світ". До ранку заснути не могла.

- Так, Оксанко, тебе на світ поблагословив Ісус Христос і Матір Божа. Я у них вимолила і виблагала тебе.

Тільки ми побралися з твоїм татом, як відразу ж почали будувати хату, та ще й робота в колгоспі. З'їли, не з'їли, а робили день і ніч. Я, будучи вагітною подвигалась і на четвертому місяці плід зійшов з мене. Так упродовж п'яти років все повторювалося у різні місяці вагітності. Нам з татом неначе хтось зв'язав руки. Хоч хата була у стані закінчення, не хотілось нічого робити. Тато часто запитував, задля кого ми будуємо. Адже за гріх нас Господь не благословить діточками. Ми часто, немов маленькі діти, пригортались одне до одного і довго плакали або мовчали.

А я куди лише ходила, то молилася до Господа Бога, Ісуса Христа і Пречистої Діви Марії, щоб нас поблагословив діточками. Хоч Гошівськй монастир був закритий, сам храм був складом для міндобрив, а в монаших келіях панував гріх, бо спочатку поселили дітей з дитячого будинку, а пізніше зробили дім "відпочинку" Калушського калійного комбінату. Я з татом приїжджали, щоб поцілувати двері і стіни, благаючи чудотворну Матір Божу за здоров'я тіла і плід лона.

Коли ми повернулись з Гошева на Преображення Господнє, тобто Спаса, я тяжко втомлена лягла на диван відпочити, бо на півдорозі поламався автобус і більше п'ятнадцяти кілометрів прийшлось йти пішки.

Несподівано мені сниться сон, що я йду на Ясну Гору знайомою крутою стежиною. По обі сторони замість віковічних буків цвіте сад. В кінці стежини, на галявині, стоїть жінка вся в білому, підперезана голубим поясом, навпроти неї-чоловік, і дивляться в мою сторону. Вмить на стежині появляється двоє діточок-немовлят. Вони здіймаються в повітря і летять до мене. Метрів за п'ять опускаються на землю і в простягнутих рученятах несуть до мене книжку. Я читаю "Катехизм", а вище сяючими буквами: "Просіть і дасться Вам, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять Вам", а ще нижче "Віра твоя спасла тебе, хай тобі станеться по твоїй вірі".

Я впала на коліна, щоб поцілувати дітей і запитую: "Хто вам дав цю книжечку?"

Замість відповіді хлопчик каже: "Ще три місяці будеш очищуватись, будеш жінкою".

А дівчинка: "На четвертий зачнеш і станеш матір'ю". В сльозах радості я пробудилась і побігла до рідної сестри, щоб поділитись радістю, бо дуже повірила, що так станеться, а потім за порадою пішла до священика Йосифа, що робити?

- Молитись і вірити, - сказав о. Йосиф.

-І так, донечко, я тебе зачала. У Бога виблагала і Пречистої Діви Марії, а через три роки появилась на світ твоя сестричка.

Оксанка уважно слухала сповідь мами, а сльози радості і віри текли з її очей по рум'яних щічках, на мить зупинялися на підборіддю і спокійно падали на мамині руки.

-Дякую, мамусю. Тепер я переконалась, що єдино правдива дорога до Бога через Марію з Хрестом до Христа.

Дата добавления: 2015-10-30