I. Контрольна робота. II. Теоретичні питання теми:

II. Теоретичні питання теми:

1.Характеристика спиртів. Гомологічний ряд.

2.Класифікація спиртів.

3.Основні представники класу спиртів.

4.Хімічні властивості одноатомних спиртів на прикладі етилового спирт (утворення алкоголятів, простих ефірів, складних ефірів, окиснення).

5.Хімічні властивості багатоатомних спиртів на прикладі гліцерину (реакція з Сu(ОН)₂).

III. Методика виконання лабораторних дослідів

1) Розчинність і нейтральність спиртів / 4 / № 26 (А,Б), с. 42.

Реактиви: спирти (метиловий, етиловий, пропіловий,бутиловий, аміловий або ізоаміловий), фенолфталеїн (1%-ний спиртовий розчин).

Обладнання: пробірки, лакмусові папірці синій і червоний.

Хід роботи

Дослід проводять у п’яти пробірках.

У першу з них наливають 0,5мл метилового спирту,

у другу – 0,5мл етилового спирту,

у третю – 0,5мл пропілового спирту,

у четверту – 0,5мл бутилового спирту,

у п’яту – 0,5мл амілового або ізоамілового спирту.

Звертають увагу на запах цих спиртів. Потім у кожну пробірку добавляють по 1мл води і суміш спирту з водою добре перемішують струшуванням.

Спостерігають, що нижчі спирти (метиловий, етиловий, пропіловий) добре розчиняються у воді, утворюючи з нею гомогенні розчини, а бутиловий і аміловий – погано, утворюючи з водою емульсії.

Відношення водних розчинів спиртів до індикаторів

Для дослідження використовують водні розчини спиртів, одержані в попередньому досліді.

Із кожної пробірки беруть по одній краплі розчину і наносять його на синій і червоний лакмусовий папір. Після цього в кожну пробірку добавляють по одній краплі 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну. Водні розчини спиртів не змінюють забарвлення індикаторів. Вони нейтральні.

2) Одержання і властивості етилату натрію / 4 / № 29, с. 44.

Реактиви: етиловий спирт (абсолютний), натрій (металічний), фенолфталеїн(1%-ний спиртовий розчин).

Обладнання: прилад для проведення досліду.

Перед початком досліду необхідно ознайомитися з технікою безпеки під час роботи з металічним натрієм.

Хід роботи

У суху пробірку приладу для проведення досліду вносять 1мл абсолютного етилового спирту. Пробірку закріплюють у штативі, а потім до спирту добавляють невеликий кусочок металічного натрію (розміром як четверта частина горошини), очищеного від оксидного шару і висушеного фільтрувальним папером від гасу. Пробірку закривають прямою газовідвідною трубкою з витягнутим кінцем.

Спостерігають за активною взаємодією натрію із спиртом і виділенням газоподібного продукту (водню). Через хвилину від початку реакції пробірку, не знімаючи зі штативу, обгортають куском тканини і газ, який виділяється з реакційної суміші, підпалюють. Газ загорається (іноді із звуком, характерним для загоряння суміші водню з повітрям – гримучий газ!) і горить злегка голубуватим полум’ям, характерним для горіння водню.

У процесі реакції утворюється також етилат натрію, який осідає на дно пробірки у вигляді осаду білого кольору. Після того як весь натрій увійде в реакцію (Будьте уважні! У пробірці не повинно бути кусочків металічного натрію!), до реакційної суміші добавляють 1мл води. Етилат натрію розчиняється, потім у реакційну суміш вносять кілька крапель 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну. Реакційна суміш забарвлюється в малиновий колір, що свідчить про утворення лужного середовища. Етилат натрію гідролізується (розкладається) водою, яка має сильніші кислотні властивості, ніж етиловий спирт. У цьому разі утворюються етиловий спирт і гідроксид натрію.

2Н₃С–СН₂–ОН + 2Nа 2СН₃–СН₂–О– Nа + Н₂

Етилат натрію

Н₃С–СН₂–О–Nа + НОН Н₃С–СН₂–ОН + NаОН

Поясніть, чому натрій замінюється на водень, який міститься біля атома Оксигену, а не біля атома Карбону.

3) Добування диетилового ефіру / 4 / № 34 (А), с. 50.

Реактиви: етиловий спирт (96%); кислота (концентрована); бромна вода (насичений розчин); перманганат калію (1%-й розчин); натрій (металічний).

Обладнання: прилад для добування діетилового ефіру.

У суху пробірку вносять 1мл етилового спирту і краплями, постійно перемішуючи, добавляють 1мл концентрованої сульфатної кислоти. В одержану суміш вкидають кип’ятильні камінці і обережно нагрівають її до початку кипіння. Після цього в гарячу суміш по стінці пробірки добавляють 10 крапель етилового спирту.

Діетиловий ефір, який утворюється при цьому, виявляють за запахом.

Підпалюють діетиловий ефір поблизу отвору газовідвідної трубки і спостерігають, пари ефіру горять світлим полум’ям.

Н₃С–СН₂–ОН + НОSО₃Н Н₃С–СН₂–О–SО₃Н + Н₂О

Етилсульфатна кислота

Н₃С–СН₂–О–SО₃Н + Н₃С–СН₂–ОН Н₃С–СН₂–О–СН₂–СН₃ + Н₂SО₄

Диетиловий ефір

4) Окиснення етилового спирту / 4 / № 45 (Б), с. 63

Реактиви: етиловий спирт (96%); фуксинсірчиста кислота (розчин); біхромат калію; сірчана кислота (10%-ний розчин).

Обладнання: прилад для добування оцтового альдегіду(мідна спіраль).

Окиснення етилового спирту біхроматом калію.

У пробірку вносять 0,5г біхромату калію і 2мл 10%-ного розчину сульфатної кислоти. Постійно перемішуючи реакційну суміш, поступово краплями добавляють у неї 2мл етилового спирту. Спостерігають, як розігрівається суміш і змінюється її забарвлення.

Одержаний водний розчин оцтового альдегіду досліджують на наявність альдегіду. Для цього до 1мл фуксинсірчистої кислоти добавляють 1мл одержаного водного розчину оцтового альдегіду. Спостерігають, як розчин фуксинсірчистої кислоти забарвлюється у рожево-фіолетовий колір. Отже, у пробірці-приймачі у водному розчині міститься оцтовий альдегід. Одержаний водний розчин оцтового альдегіду залишають для проведення реакції срібного дзеркала і реакції з купрум (ІІ) гідроксидом.

O

3Н₃С–СН₂–ОН+ К₂Сr₂O₇+ 4 H₂SO₄ 3H₃C–C + K₂SO₄ + Cr₂(SO₄)₃ +

H + 7H₂O

5) Взаємодія спиртів різної атомності з купрум (ІІ) гідроксидом / 4 / № 30, с. 45

Реактиви: етиловий спирт (96%); етиленгліколь; гліцерин; (5%-й розчин); гідроксид натрію (5%-й розчин).

Дослід проводять одночасно в трьох пробірках, у кожну з яких вносять по 1мл 5%-ного розчину купрум (ІІ) сульфат і 1мл 5%-ного розчину натрію гідроксиду. У пробірках утворюється осад купрум (ІІ) гідроксиду. Після цього в першу пробірку добавляють 1мл 96%-ного етилового спирту, у другу – 1мл етиленгліколю, у третю – 1мл гліцерину. Реакційні суміші в пробірках перемішують. Спостерігають, як етиленгліколь і гліцерин розчиняють купрум (ІІ) гідроксид і розчини в другій і третій пробірках забарвлюються в темно-синій колір за рахунок утворення розчинних у воді комплексних сполук гліколяту і гліцерату купруму (ІІ). Етиловий спирт не розчиняє купру му (ІІ) гідроксид. Отже, кислотні властивості дво- і триатомних спиртів виражені значно сильніше, ніж одноатомних.

Н

СН₂–ОН СН₂–О: О–СН₂

2 + Сu(ОН)₂ Сu + 2Н₂О

СН₂–ОН СН₂–О: О–СН₂

Н

Гліколят купруму (ІІ)

Н

│

СН₂–ОН СН₂–О: О–СН₂

│ │ │

СН–ОН + Сu(ОН)₂ СН–ОН Сu НО–СН + 2Н₂О

│ │ │

СН₂–ОН СН₂–О: О–СН₂

│

Н

Гліцерат купруму (ІІ)

Реакція з купрум (ІІ) гідроксидом є якісною на багатоатомні спирти. Поясніть, чому кислотні властивості дво- і триатомних спиртів сильніші, ніж одноатомних

6) Одержання етилового ефіру борної кислоти / 4 / № 33 (Б), с. 49

У суху пробірку вносять 1г борної кислоти. Пробірку нагрівають у полум’ї пальника або спиртівки, тримаючи в горизонтальному положенні так, щоб вода, яка при цьому утворюється, конденсуючись у краплі, не потрапляла на розжарені стінки пробірки (що може призвести до їх розтріскування). Борна кислота поступово плавиться. Коли кристали зникнуть, пробірку охолоджують. До прозорого твердого плаву (ангідриду борної кислоти) добавляють 2мл етилового спирту і 1мл концентрованої сульфатної кислоти. У пробірку вносять кип’ятильні камінці і закривають її прямою газовідвідною трубкою з витягнутим кінцем. Пробірку з реакційною сумішшю закріплюють в штативі і нагрівають у полум’ї. Пари етилового ефіру борної кислоти, які при цьому утворюється, підпалюють поблизу отвору газовідвідної трубки. Спостерігають горіння етилборату полум’ям з характерною смугою зеленого кольору.

t˚С

2Н₃ВО₃ В₂О₃ + 3Н₂О

t˚С

В₂О₃ + 6C₂Н₅ОН 2(С₂Н₅О)₃В + 3Н₂О

Дата добавления: 2015-10-23