Освічений абсолютизм в Росії. Зміцнення державного ладу.

Катерина II проводила політику, яка дістала назву «освічений абсолютизм». У другій половині XVIII століття в багатьох державах Європи стає популярною ідея французьких просвітителів про «союз государів і філософів». У цей період абстрактні категорії переносяться в сферу конкретної політики, яка передбачала правління «мудреця на троні», покровителя мистецтв, благодійника всієї нації. Це був цілий етап в історії суспільства, причому не тільки російського, а й усього європейського. У ролі освічених монархів виступали шведський король Густав III, прусський - Фрідріх II, австрійський імператор Йосиф II, російська імператрицяКатерина II. Політика освіченого абсолютизму полягала у проведенні реформ у дусі ідей Просвітництва, очолюваних освіченим монархом, здатним перетворити громадське життя на нових, розумних засадах. Це був час боязких реформ, які не зачіпають основ феодально-абсолютистського ладу, час ліберального загравання урядів з філософами і літераторами. Але ось грянула французька буржуазна революція, і європейські монархи відразу ж відмовилися від ідей освіченого абсолютизму.
У розумінні суті і цілей політики освіченого абсолютизму існує відома невизначеність. Можна сперечатися про точному значенні терміна «освічений абсолютизм», але загальний характер тієї епохи легко впізнати. Саме століття Просвітництва (XVIII століття в історії європейської культури) властиво особливе бачення світу, яке справило сильний вплив на весь наступний суспільний розвиток. Росія спільно з Європою пережила Просвітництво: на зміну середньовічному свідомості прийшло свідомість Нового часу. Світосприйняття російського дворянина (а саме утворене дворянство стало головним носієм ідей європейського Просвітництва) типологічно було схоже з свідомістю його сучасника - європейця. Можна говорити про загальну захопленості ідеями Просвітництва: їх поділяли представники майже всіх верств російського суспільства. Найбільшою популярністю користувалися Вольтер, Дідро, Гольбах, Гельвецій. Так, майже всі твори Вольтера були переведені на російську мову; ті твори, які не могли пройти цензуру, поширювалися в рукописах.
Епосі «освіченого абсолютизму» була притаманна певна ідеологія. Виділимо її характерні риси:
ідея рівності всіх людей,
держава створюється в результаті суспільного договору, наслідком якого є взаємні зобов'язання монарха і підданих;
саме держава є головний засіб створення суспільства загального благоденства;
всі реформи, що грунтуються на справедливих законах, повинні йти зверху, від держави, в основі діяльності якого лежить принцип: «Все для народу, і нічого - за допомогою народу»;
освіта - одна з найважливіших функцій держави і одночасно спосіб виховання з підданих свідомих громадян;
визнання свободи слова, думки, самовираження.
Приклад захопленості європейським Просвітництвом подавала сама Катерина. Вона не тільки читала твори французьких просвітителів, але і складалася з ними, особливо з Вольтером і Дідро, в жвавій листуванні. Вольтер називав її не інакше як «велика Семіраміда Півночі», а в листі до одного російській адресату писав: «Я обожнюю тільки три предмети: свободу, терпимість і вашу імператрицю». У листах до Вольтеру Катерина II не скупилася на ліберальну фразеологію і навіть вдавалася до прямої брехні в зображенні російської дійсності.
Освічений абсолютизм - політика, породжена часом розкладу феодальної системи і визріванням в її надрах капіталістичних відносин, націлена на усунення мирними засобами застарілих феодальних порядків. Освічений абсолютизм відрізнявся від звичайного деспотизму декларуванням дотримання законів, однакових для всіх підданих. Теоретичні основи освіченого абсолютизму були розроблені видатними діячами французької освіти Монтеск'є, Вольтером, Д'Аламбера, Дідро та ін Ці просвітителі помірного крила закликали до еволюційної, без потрясінь, зміні суспільно-економічних відносин, що влаштовувало монархів Європи і сприяло виникненню союзу королів і філософів, здатного, як вважали королі, запобігти загрозі їх тронам.
Настала пора реалізації широкомасштабних реформ у дусі ідей Просвітництва. Тому сприяли два сприятливих умови: Катерина після загибелі Івана Антоновича відчула себе на троні впевненіше, ніж раніше; впевненості, що впорається з грандіозної за задумом витівкою, додала і достатня обізнаність про працях просвітителів. В кінці 1766 р вона приступила до здійснення найважливішої акції свого царювання - скликанню комісії для

складання нового Уложення.

Дата добавления: 2015-10-30