Злочин та покарання за Соборним Уложенням. Посилення інквізиційної форми процесу.

З прийняттям Соборне Уложення зміни відбулися в області судовогоправа. Було розроблено ряд норм, що стосуються організації та роботи суду.
Відбувається ще більше в порівнянні з Судебника поділ на дві форми:
"Суд" і "розшук".

Процедура суду описана в главі 10 Уложенія.Суд грунтувався на двохпроцесах - власне "суд" і "вершеніе", тобто винесення вироку,рішення. Суд починався з "вчінанія", подачі чолобитною скарги. Відповідачвикликався в суд приставом, він міг уявити поручителів, а також двічіне бути до суду, якщо на те були поважні причини. Судомприймалися і використовувалися різні докази: показання свідківпоказання (не менше десяти свідків), письмові докази (найбільшдовірчі з них - офіційно завірені документи), хресне цілування
(по спорах на суму, що не перевищує одного рубля), жереб. Для отриманнядоказів використовувалися обшук "загальний" - опитування населення з приводуфакту скоєного злочину, і обшук "повальний" - з приводуконкретної особи, підозрюваного у злочині. У практику суду вводивсятак званий "правеж", коли відповідач (найчастіше неплатоспроможнийборжник) регулярно піддавався судом процедурі тілесного покарання (биттярізками). Число таких процедур повинно було бути еквівалентним сумізаборгованості. Так, наприклад, за борг у сто рублів пороли протягоммісяці. Правеж був не просто покаранням - це була також міра, що спонукуєвідповідача виконати зобов'язання (самому або через поручителів).
Судоговорінні було усним, але протоколювати в "судовому списку" ікожна стадія оформлялося особливою грамотою.

Розшук або "розшук" застосовувався тільки по найбільш серйозним кримінальнимсправах, причому особливе місце і увагу в розшуку відводилися злочинів,в яких порушувалося державний інтерес ("слово і діло государеве").
Справа в пошуковому процесі могло початися з заяви потерпілого, звиявлення факту злочину або з звичайного наговору.

У главі 21 Соборне Уложення 1649 вперше встановлюється такапроцесуальна процедура, як катування. Підставою для її застосування моглислужити результати "обшуку", коли показання свідків поділялися:частина на користь підозрюваного, частина проти нього. Застосування тортуррегламентувалося: її можна було застосовувати не більше трьох разів, зпевним перервою; а свідчення, надані на тортурам ("обмови"), повиннібули бути перевірені ще раз за допомогою інших процесуальних заходів (допиту,присяги, обшуку).

Були здійснені наступні зміни і в галузі кримінального права --визначався коло суб'єктів злочину: ними могли бути як окреміособи, так і група осіб. Закон розділив суб'єктів злочину на головнихі другорядних, розуміючи під останніми співучасників. У свою чергуспівучасть могло бути фізичним (сприяння, практична допомога,вчинення тих самих дій, що і головний суб'єкт злочину) іінтелектуальним (наприклад, підбурювання до вбивства в гл.22). У зв'язкуз цим, суб'єктом злочину став визнаватися навіть раб, що зробивзлочин за вказівкою свого пана. Разом з цим, необхіднозазначити, що від другорядних суб'єктів злочину (співучасників) законвідрізняв осіб, тільки причетних до скоєння злочину: посібників (осіб,створювали умови для вчинення злочину), попустітелей (осіб,зобов'язаних запобігти злочину і не зробили цього), недоносітелей
(осіб, які не повідомили про підготовку та вчинення злочину), приховувачів
(осіб, що приховала злочинця і сліди злочину). Укладення також провелоподіл злочинів на навмисні, необережні і випадкові. Занеобережний злочин винний карався так само, як за умиснезлочинне діяння (покарання треба було не за мотив злочину, а зайого результат). Але закон виділив також пом'якшують і обтяжуютьобставини. До пом'якшувальною обставинами ставилися: стансп'яніння; неконтрольованість дій, викликана образою чи загрозою
(афект); а до обтяжуючих - повторність злочину, розмір шкоди, особливийстатус об'єкта і предмета злочину, сукупність декількохзлочинів.

Закон виділив три стадії злочинного діяння: намір (який сам по собіможе бути караним), замах на злочин і вчиненнязлочину, а також поняття рецидиву, яке в Соборному Укладеннізбігається з поняттям "лихий чоловік", і поняття крайньої необхідності,яка є непокараність тільки при дотриманні пропорційності їїреальної небезпеки з боку злочинця. Порушення пропорційності означалоперевищення меж необхідної оборони і каралося.

Об'єктами злочину за Соборне Укладення 1649 визначалися:церква, держава, сім'я, особистість, майно і моральність. Найбільшнебезпечними вважалися злочини проти церкви і вперше вони були поставленіна перше місце. Це пояснюється тим, що церква займала особливе місце всуспільного життя, але головне, що вона була взята під захистдержавних інститутів і законів.

Великі зміни Соборне Уложення 1649 стосувалися області речового,зобов'язального і спадкового права. Сфера цивільно-правовихвідносин була визначена досить чітко. До цього спонукали розвитоктоварно-грошових відносин, формування нових типів і форм власності,кількісне зростання цивільно-правових угод.

Дата добавления: 2015-10-30