Тема: Україна в 1943 – 1945рр. Джерела та ціна перемоги.

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:
- характеризувати течії руху Опору в Україні (1941 – 1944рр.);
- визначати етапи визволення України;
- розповідати про героїзм радянських воїнів;
- аналізувати, робити висновки.

План.

1. Розгортання руху Опору та його течій в Україні. Колабораціонізм.

2. Визволення Донбасу, Лівобережної України. Битва за Дніпро.

3. Визволення Правобережної України, західноукраїнських земель.

4. Втрати України. Джерела та ціна перемоги.

Із перших днів окупації на території України розгорнулася антифашистська боротьба. Існували дві основні течії руху Опору.

Течії Руху Опору в Україні (1941 – 1944рр.)

Характеристика	Течія
	Радянська	Націоналістична
Мета	Визволення від загарбників
	Відновлення радянської влади	Відновлення української держави
Організаційне офо­рмлення	1941—1942 pp. Партизанські загони, з'єднан­ня; радянське підпілля (3500 підпільних ор­ганізацій і груп)	Похідні групи (1941 p.), Поліська Січ (1941 p.), Українська повстанська армія (УПА) (листопад 1942 р.) та інші загони, під­пілля ОУН
Кількість, тис. осіб	200—600	50—200 (похідні групи— 5)
Командири	С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров, М. Наумов. Український штаб партизанського руху очо­лював Т. Строкач	Командир Поліської Січі — Тарас Бульба (Боровець). Командуючі УПА: Д. Клячківський (К. Савур), Р. Шухевич (Т. Чупринка)
Основні райони дій	Українське Полісся, Чернігівщина, Сумщина	Волинь, Галичина, українське Полісся
Специфіка бойових дій	Діяльність партизанів як правило підпоряд­ковувалася та узгоджувалася з потребами фронту: диверсії на залізницях, удари по во­єнних об'єктах, розвідка, допомога в перепра­ві через річки тощо. Найбільші координовані операції партизанів: «Рейкова війна» і «Кон­церт» по зриву перевезень воєнних вантажів на залізницях, а також рейди великих парти­занських з'єднань по тилах ворога	Переважно діяла як самооборона населен­ня— витіснення окупаційної адміністрації, створення української, захист населення від сваволі влади, зрив спроби вивозу до Німеччини продовольства, робочої сили, проведення оборонних боїв з карателями по периметру і в середині контрольованої тери­торії. Напади на воєнні об'єкти здійснювали­ся в основному з метою оволодіння зброєю

Військова доктрина Радянського Союзу при­пускала ведення війни малою кров'ю на чужій території. Тому партизанська війна вважалася не­доцільною, і в 1930-ті pp. було ліквідовано парти­занські бази в прикордонних районах.

Фашисти дуже швидко просувалися Україною, тому в їхньому тилу залишилися цілі підрозділи радянських військ. Саме ці підрозділи стали ба­зою радянського партизанського руху. Значну роль в організації руху Опору відіграли радянські вій­ськово-організаційні центри: Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР) і Український штаб партизанського руху (УШПР), створений у червні 1942 р.

У перший рік війни дії партизан і підпільників мали неорганізований характер, бракувало підготовлених командних кадрів і фахівців. У 1941 р. партизани мали на озброєнні тільки гвинтівки, карабіни, револьвери, пляшки із запалювальною сумішшю. Вибухівки й мін було обмаль. Біль­шість партизанів захоплювали зброю у ворога. У з'єднанні С Ковпака трофейна зброя складала 80 % усього озброєння.

Партизани діяли активно, самовіддано, органі­зовували диверсії, знищували окупантів, вели агі­тацію серед населення. Однак ефективності їхніх дій заважала позиція Й. Сталіна. Він не довіряв активним діям народних мас. ЦШПР кілька разів розформовували, а в січні 1944 р. його було пов­ністю ліквідовано.

Найбільше піднесення партизанського руху припадає на початок 1944 р. у Вінницькій, Жи­томирській, Кам'янець-Подільській, Кіровоград­ській, Тернопільській і Чернівецькій областях. У містах і селах України діяло комуністичне й комсомольське підпілля («Молода гвардія» - місто Краснодон; «Партизанська іскра» - село Кримки Миколаївської області).

Представники націоналістичного руху у ро­ки війни намагалися відновити незалежність Ук­раїни. Вони воювали і проти фашистів, і проти радянських військ. Політичним центром націо­налістичного руху була ОУН.

До початку війни ОУН співробітничала з нім­цями. У німецькій армії був утворений Легіон українських націоналістів. Керівництво ОУН розраховувало на сприяння Німеччини у відновленні української державності. Проте, спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. само­стійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало всіх членів новоствореного уряду на чолі з Я. Стецьком, а та­кож керівника радикального крила ОУН С. Бандеру. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь керівники ОУН почала створювати партизанські загони, які в жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія.

УПА розраховувала лише на власні сили і під­тримку місцевого населення. Мережа оунівського підпілля охопила не тільки західні, а і центральні, східні, південні райони України.Партизанські дії УПА були спрямовані проти німців та їхніх союзників, польських військових формувань і населення, радянських партизансь­ких загонів, а згодом і підрозділів Червоної армії. Лише у жовтні—листопаді 1943 р. УПА провела, 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизанів. Кількість членів УПА за різними да­ними становила від 30 тис. до 100 тис. бійців.

Із приходом Червоної армії в Західну Украї­ну радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 1950-х pp. і мала над­звичайно жорстокий характер.

І радянські партизани, і ОУН—УПА намагалися зібрати і сконцентрувати українські сили в бороть­бі проти завойовників. Рух Опору став справжнім Другим фронтом Великої Вітчизняної війни.

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 p.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в схід­ному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточ­не ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 p.). 23 серп­ня війська Степового фронту звільнили Харків. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволен­ня від окупантів Києва. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав за будь-яку ціну звіль­нити Київ до річниці Жовтневої революції 1917 р. Ціною величезних людських втрат радянські війська 6 листопада 1943 р. звільнили місто. За визволення столиці України понад 1000 солдатів і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

1944 р. радянське командування силами чо­тирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, здійснило серію блискучих наступаль­них операцій, остаточно визволивши територію Ук­раїни.

Радянським військам протистояла гітлерівська група армій «Південь» (командувач — генерал-фельдмаршал Е. Манштейн, із березня — генерал В. Модель), яка налічувала 1,8 млн. осіб.

Отже, битва за. визволення України тривала 22 місяці.

Етапи визволення України в 1944 р.

Назви військових операцій	Хід і результати
Січень – лютий 1944р.
Житомирсько-Бердичівська операція	Війська 1-го Українського фронту завдали поразки групі армій „Південь” і створили можливість оточення ворожих військ на Корсунь-Шевченківському виступі.
Корсунь-Шевченківська операція	Війська 1-го і 2-го Українських фронтів перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі й 28 січня з’єдналися в районі м. Звенигородки; 8 лютого німецькому командуванню було пред’явлено ультиматум, але ворог продовжував чинити опір; 10 лютого розпочалась операція з ліквідації Корсунь-Шевченківського угрупування фашистів; 17 – 18 лютого 1944р. фашистські війська здійснили останню спробу вирватися з оточення, однак це вдалося лише їх невеликій частині; було створено умови для подальшого визволення Правобережжя, ворог утратив убитими 55 тис. солдатів і офіцерів, понад 18 тис. Потрапили в полон, радянські війська захопили велику кількість бойової техніки і озброєння.
Наступ на рівненсько-луцькому напрямку	Одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією війська 1-го Українського фронту (за підтримки партизанських загонів Сабурова, Федорова, та ін.) у складних умовах заболоченої місцевості та бездоріжжя розгорнули наступальні дії на рівненсько-луцькому напрямку; було звільнено Луцьк, Рівне, Проскурів, Тернопіль, Вінницю.
Нікопольсько-Криворізька операція	30 – 31 січня 1944р. війська 3-го та 4-го Українських фронтів розгорнули наступ на Нікопольсько-Криворізькому напрямку; війська раптовими ударами прорвали оборону німців і, переслідуючи відступаючі частини вермахту, визволили Нікополь (8 лютого) та Кривий Ріг (22 лютого).
Березень – травень 1944р.
Проскурівсько-Чернівецька операція	У результаті наступу військ 1-го Українського фронту (4 березня – 17 квітня) вороже угрупування було розколоте на дві частини; радянські війська вийшли з предгір’я Карпат.
Умансько-Ботошанська операція	5 березня – 17 квітня війська 2-го Українського фронту розгромили 8-му німецьку армію; 26 березня вийшли до державного кордону СРСР і перенесли бойові дії на територію Румунії – країни-союзниці фашистської Німеччини.
Одеська операція	Війська 3-го Українського фронту за підтримки сил Чорноморського флоту 28 березня визволили Миколаїв, 10 квітня – Одесу.
Визволення Криму	Війська 4-го Українського фронту, Приморська армія та моряки Чорноморського флоту розбили Кримське військове угрупування фашистів, визволили Кримський півострів (8 квітня – 12 травня); 17-та німецька армія втратила понад 100 тис. осіб убитими та полоненими, майже всю бойову техніку; Чорноморський флот повернув свою основну базу в Севастополі й одержав можливість активізувати бойові дії проти Румунії.
Липень – жовтень 1944р.
Бої на львівському напрямку	У результаті потужного наступу були оточені значні сили ворога під Бродами (Львівська обл.) – вісім дивізій кількістю до 60 тис. осіб; у боях було знищено понад 38 тис. гітлерівців, понад 17 тис. взято в полон; серед розбитих сил вермахту була дивізія СС „Галичина”, яка втратила більше половини свого складу, з оточення вирвалося лише 3 тис. осіб.
Львівсько-Сандомирська операція	Під час успішного наступу (13 липня – 29 серпня) була знищена група гітлерівських армій „Північна Україна”.
Яссько-Кишинівська операція	Війська 2-го та 3-го Українських фронтів (20 – 29 серпня) розбили групу гітлерівських армій „Південна Україна”.
Карпатсько-Ужгородська операція	У жовтні 1944р. завершилося визволення всієї території України. 27 жовтня був звільнений від окупантів Ужгород, а 28 жовтня – решта населених пунктів Закарпатської України.

Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію Центральної та Південно-Східної Європи. Війська 1-го Українського фронту визволяли від гітлерівсь­ких загарбників польські землі, а у квітні-травні 1945 р. разом з Білоруськими фронтами провели Празьку операцію, у ході якої був завершений роз­гром нацистської Німеччини, штурмували Берлін. 2,3, 4-й Українські фронти взяли участь у звільнен­ні від нацистської окупації Румунії, Угорщини, Бол­гарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини. Війська 2-го Українського фронту брали участь і в розгромі Квантунської армії Японії на Далекому Сході.

Воїни-українці зробили вагомий внесок у пе­ремогу над нацистською Німеччиною та її союз­никами. Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн. осіб.

Українцями були маршали С. Тимошенко, P. Малиновський, А. Єрьоменко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, П. Жмаченко, К. Москаленко, І. Кириченко та інші. Маршали й генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів, які діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбника­ми. На відзнаку мужності й героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолюва­чів, почесне звання «Місто-герой» було присвоєно містам Київ, Одеса, Керч і Севастополь.

Поміркуємо разом: **Що спільного і що відмінного у процесах розгортання антинацистського опру в Україні, СРСР та західних державах, окупованих фашистами?
*Яка роль Сталінградської битви у розвитку подій на радянсько-німецькому фронті? Як її результати позначилися на долі українських земель?
**Звільнити столицю України Сталін вимагав до річниці Жовтневого перевороту. Чим це було зумовлено і які мало наслідки?
***Чи можна готувати себе до подвигу? Чи можна планувати подвиг? Чи можна стверджувати, що у роки війни інколи негероїчні вчинки радянських воїнів штовхали помилки та прорахунки високо поставлених осіб, що створювали критичні ситуації?

До наступного заняття: - підготувати: повідомлення за темами: «Внесок воїнів – українців у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками», «Наш край в роки ВВв»; твір – роздум: «Чи була для українців війна 1941 -1945 рр. Великою Вітчизняною»; питання семінарського заняття.

Де про це читати:

Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав,2012. – с. 470 – 487.

Хронологічна таблиця

1928, травень-лилень -"Шахтинська справа"

1929, 3 лютого - Заснування Організації українських націоналістів (ОУН)

1930, березень-квітень - Судовий процес у справі "СВУ"

1931, березень - Судовий процес у справі "УНЦ"

1932-1933 - Масовий голод в Україні

1937, січень - Конституція УРСР

1939, 15 березня - Проголошення незалежності Карпатської України

1939,1 вересня - Напад Німеччини на Польщу. І Іочаток другої світової війни

1939, 17 вересня - Червона армія перейшла польський кордон

1940, 10 лютого - Розкол ОУН. Створення ОУН-Б та ОУН-М

1940, 28 червня - Червона армія окупувала Північну Буковину і Бесарабію

1941, 22 червня - Напад Німеччини на Радянський Союз

1941, 30 червня - Проголошення ОУН-Б відновлення Української держави

1941, червень - Початок окупації України німецькими загарбниками

17 липня 1942 р. — початок Сталінградської битви.

Вересень 1942 р. —у м. Сарни було створено військове формування ОУН С. Бандери, яке об’єдналося з іншими аналогічними структурами в Українську повстанську армію (УПА).

18 грудня 1942 р. — почалося визволення України від нацистів.

Грудень 1942 р. — початок конфлікту на Волині між військами УПА й Армії Крайової.

2 лютого 1943 р. — завершення Сталінградської битви.

2 лютого — 3 березня 1943 р. — наступальна операція військ Воронезького фронту.

11 лютого 1943 р. — перше визволення Харкова.

19 лютого — контрнаступ німецьких військ, у ході якого радянські

25 березня 1943 р. війська залишили Харків та північно-східні райони Донбасу.

28 квітня 1943 р. — у Львові розпочалося формування дивізії «Галичина».

12 червня 1943 p. — початок Карпатського рейду партизанських загонів під командуванням С. Ковпака.

Червень 1943 р. - у Східній Галичині почала формуватись Українська народна самооборона, в основному з місцевих загонів У ПА.

5 липня — 23 серпня 1943 р. — Курська битва, яка завершилася остаточним визволенням Харкова.

17 липня — 22 вересня 1943 р. наступальні операції військ Червоної армії на Лівобережній Україні, радянські війська вийшли до Дніпра.

Вересень-листопад 1943 р. — битва за Дніпро.

6 листопада 1943 р.—визволено Київ.

4 березня — 8 квітня 1944 р. — Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція.

8 квітня 12 травня 1944 р. — Кримська наступальна операція.- Березень квітень 1944 р. — наступальні операції на півдні України (13 березня визволено Херсон, 28 березня — Миколаїв, 10 квітня — Одесу).

13 липня - 29 серпня 1944 р. — Львівсько-Сандомирська операція.

27 липня 1944 р. — визволено Львів.

8 вересня — 28 жовтня 1944 p.— Східнокарнатська наступальна операція.

8 жовтня 1944 р. — визволено с. Лавочне Львівської обл. — останній населений пункт УРСР у межах кордонів 1941 р.

28 жовтня 1944 р. — визволено Закарпатську Україну.

26 листопада 1944 р. —рішення І з’їзду народних комітетів Закарпатської України про возз’єднання з УРСР.

1945, 26 квітня -На конференції в Сан-Франциско УРСР увійшла до ООН як член-засновник

1945, 8 травня - Капітуляція Німеччини

Терміни

Агресія - будь-яке незаконне застосування сили однією державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави або народу.

Берлінська (Потсдамська) конференція 1945 р. - зустріч глав держав - переможниць у Другій світовій війні - Й. Сталіна, Г. Трумена й У. Черчилля, що відбулася 17 липня - 2 серпня 1945 р. Прийняла рішення про демілітаризацію і денацифікацію Німеччини, знищення німецьких монополій, репарації, про західний кордон Польщі.

Геноцид - дії, спрямовані на часткове чи цілковите знищення якої-небудь національної, етнічної чи релігійної групи населення. Політика геноциду широко застосовувалася в роки Другої світової війни на окупованій території України проти євреїв і циган.

Голодомор - соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення регіонів, а іноді і країн.

Голокост - загибель значної частини єврейського населення Європи в ході систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми пособниками в Німеччині й на захоплених територіях у 1933-1945 рр.

Губернаторство «Трансністрія» - частина розчленованої фашистською Німеччиною території України. Склад губернаторства: Одеська область, південні райони Вінницької, західні- Миколаївської областей.

Депортація - примусове виселення населення з місця постійного проживання. Мала місце в Україні, починаючи з XVII ст., коли депортації піддавалися, наприклад, небажані гетьмани, кошові отамани, непокірні селяни та козаки, політичні діячі. Серед депортованих з України варто назвати представників Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ряд діячів культури та мистецтва; 800 тис. «розкуркулених» у роки колективізації; майже 400 тис. галичан, вивезених з України після приєднання її до СРСР у 1939 р. З України примусово були виселені також 400 тис. німців, яких у 1,941 р. було вивезено до Середньої Азії, у 1944 р. така ж доля спіткала 180 тис. кримських татар.

Дистрикт (округ) «Галичина» - адміністративна одиниця з центром у Львові в складі генерал-губернаторства. У дистрикт увійшли Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області.

Ідеологізація - система політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних і філософських поглядів та ідей, у яких усвідомлюється й оцінюється ставлення людей до дійсності.

Індустріалізація - система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки й зміцнення оборони країни.

Інтегральний націоналізм - ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й проповідувала рішучі дії заради національних інтересів. Один з головних ідеологів –

Д. Донцов.

«Карпатська Січ» - збройні сили Карпатської України, сформовані в листопаді 1938 р. із загонів Української національної оборони.

Карпатська Україна - держава, проголошена в березні 1939 р. після роздроблення ЧехоСловаччини, президентом якої був А. Волошин, Карпатська Україна була окупована Венгрією за підтримки фашистської Німеччини.

Карпатський рейд 1943 р. - рейд радянських партизанських з'єднань під командуванням С. Ковпака по західних областях України. У ході рейду німецько-фашистські війська зазнали великих втрат.

Коаліція - політичний або військовий союз двох чи більш держав, що за домовленістю вирішують певні міжнародні питання.

Колабораціонізм - явище, що належить до періоду Другої світової війни. Співробітництво урядів окремих держав з окупаційним режимом.

Колективізація - примусова система заходів, спрямована на перетворення одноособових селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).

Колективізація сільського господарства - об'єднання індивідуальних сільських господарств у спілки, що спираються на колективну власність на засоби виробництва. У СРСР суцільна примусова колективізація була проведена у 1924-1939 рр. В УРСР вже до 1932 р. колективізовано близько 70 % господарств. Супроводжувалася політикою ліквідації куркульства як класу.

Комуністична партія Західної України (КПЗУ) - партія, заснована в 1919 р. Виступала за соціальне й національне звільнення трудящих шляхом соціалістичної революції та приєднання Західної України до радянської України.

Коренізація - політика ВКП(б), спрямована на залучення на бік радянської влади української інтелігенції, селянства. Сприяла створенню видимості гармонійного та вільного розвитку республік у складі СРСР.

Кримська (Ялтинская) конференція 1945 р. - зустріч керівників країн антигітлерівської коаліції - И. Сталіна, Т. Рузвельта й У. Черчилля, що відбулася в Ялті 4-11 лютого 1945 р. Конференція визначила плани країн-союзниць щодо остаточного розгрому блоку фашистських держав, виробила політику післявоєнного устрою світу. Було прийняте рішення про створення міжнародної структури з метою збереження світу - Організації Об'єднаних Націй (ООН) і її постійно діючого органу - Ради Безпеки. Україна вступила в ООН як рівноправний член.

«Новий порядок» - і жорстокий режим, установлений німецько-фашистськими загарбниками на окупованій території України, інших частинах,СРСР, що супроводжувався масовими розстрілами і депортацією місцевого населення.

Організація українських націоналістів (ОУН) - організація, створена в 1929 р. у Відні на з'їзді офіцерських об'єднань. Пізніше переросла в український політичний рух. Виступала за створення самостійної України, вважала головним методом у боротьбі акти терору, експропріації і саботажу.

Партизанський рух у Великій Вітчизняній війні - розвивався на окупованій німецько- фашистськими загарбниками території СРСР (у тому числі й в Україні).

«Пацифікація» - офіційна назва масових репресій стосовно українського населення Галичини, проведених польською владою.

План «Барбаросса» - кодова назва плану воєнної операції фашистської Німеччини проти СРСР. За ним передбачалося знищити СРСР, частину населення перетворити на рабів, а частину - виселити й знищити.

План «Ост» - план війни фашистської Німеччини стосовно України. За ним передбачалося її перетворення на колоніальну країну, аграрно-сировинний додаток до рейху, «життєвий простір» для колонізації представниками «вищої раси».

Політика індустріалізації - політика, спрямована на створення важкої промисловості. Уперше була проголошена більшовиками в 1925 р. на XIV партійній конференції.

Процес над «Союзом звільнення України» 1930 р. - процес над «шкідницькою підривною націоналістичною організацією», що готувала антирадянський переворот. Цим процесом було завдано удару по опозиційно настроєній національній інтелігенції, відкрито новий етап у боротьбі з «націоналізмом» в Україні.

Радянізація - установлення радянської влади й проведення відповідних соціально- економічних перетворень у західноукраїнських землях. Проводилася двічі - у 1939-1941 рр. і в післявоєнний період.

Рейхскомісаріат «Україна» - окупована фашистською Німеччиною територія України. До рейхскомісаріату увійшли Дніпропетровська, Житомирська, Рівненська, Миколаївська і Київська області.

Розкуркулювання - примусове позбавлення власності селянських господарств у 30-ті рр. XX ст., складова частина примусової політики колективізації.

«Розстріляне відродження» - поняття, що відбиває трагічну долю багатьох представників національно-культурного відродження 20-30-х рр. XX ст., що стали жертвами репресій і переслідувань у роки сталінського режиму.

Рух Опору - антифашистський, національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти німецьких, італійських і японських окупантів та їхніх союзників.

Соціалізм - ідеологія і практика, що базуються на проголошенні необхідності знищення експлуатації людини людиною й утвердження соціальної справедливості.

«Східний вал» - система оборонних укріплень, створена німецько-фашистським командуванням по річках Дніпро й Молочна з метою стримування наступу Радянської армії. Був прорваний радянськими військами у вересні 1943 р.

Терор - політика придушення, залякування політичних противників жорстокими насильницьким методами.

Тоталітарний режим - політичний режим, при якому державна влада зосереджена в руках визначеної групи (найчастіше політичної партії), що знищує демократичні свободи й встановлює контроль над усіма сферами життя суспільства за допомогою терору.

Українська автокефальна православна церква ( УАПЦ) - церква, утворена в 1921 р. як поступка радянської влади в процесі українізації. Ліквідована в 1930 р.

Українська повстанська армія (УПА) - військово-політичне формування, що діяло в Україні в 1942-1950-х рр. Перші формування були засновані з початком німецької агресії. У,ході війни вела боротьбу як проти фашистської Німеччини, так і проти радянських військ.

Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) - блок партій і груп центристської спрямованості, що виник у 1925 р. у Східній Галичині. Лідери УНДО виступали за самостійність України без застосування терористичних методів, демократичний розвиток і соціальну справедливість.

«Шахтинська справа» 1928 р. - перший судовий процес над групою фахівців вугільної промисловості Донбасу, що обвинувачувалися в створенні «антирадянської шкідницької підпільної організації».

«Шахтинська справа» поклала початок подібним процесам у 30-50-ті рр. XX ст.

Модуль № 4

Тема: Післявоєнна відбудова і розвиток.

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:
- розкривати тенденції історичного розвитку України з 1945 по 1953р.;
- встановлювати логічний зв’язок між політичними, економічними і культурними процесами цього періоду.

План.

1. Україна – співзасновник ООН. Діяльність України на міжнародній арені.
2. Адміністративно-територіальні зміни.
3. Перехід до мирного життя. Суспільно-політичне життя у повоєнні роки.
4. Відбудова та її особливості в Україні. Голод 1946 – 1947рр.

Немає нічого, чого б не можна було перемогти працею.

Д. Бруно.

Праця пом’якшує горе.

Цицерон.

Міжнародний авторитет України після війни значно виріс. У числі 51 держави світу Україна стала співзасновником і членом Організації Об’єднаних Націй. Представники України були обрані до складу дев’яти комітетів і комісій ООН. У повоєнний період наша республіка активно співробітничала в багатьох міжнародних організаціях (Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв’язку, Всесвітня організація охорони здоров’я, Всесвітня метеорологічна організація та ін.). І все ж таки, за тих історичних умов міжнародна діяльність України мала суттєві обмеження.

Важливою подією міжнародного життя України стало завершення об’єднання українських земель. За радянсько-польським договором (серпень 1945р.), Польща визнала входження до складу СРСР областей, що відійшли від Польщі в 1939 – 1940рр. Чехословаччина визнала факт входження Закарпатської України до складу УРСР. Румунія на підставі радянсько-румунського договору (лютий 1947р.) відмовилася від своїх претензій на Буковину.

Для внутрішнього становища України характерним було зміцнення тоталітарного режиму, продовжувалася практика репресій, політичного та ідеологічного контролю:

- звинувачення військовополонених у співробітництві з окупантами, засудження;

- організація політичних процесів над „ворогами народу”;

- репресивна політика, що проводилася в ході радянізація західноукраїнських земель.

Поняття	Ознаки	Факти
„Жданівщина”	Реакція, насадження імперської ідеології, ідеологічне пророблення художньої інтелігенції, утиск письменників, звинувачення в ідеологічних помилках	1948р. – початок боротьби з генетиками; звільнення з роботи завкафедрою генетики і дарвінізму Харківського університету професора І.Полякова; переслідування і жорстокі розправи над вченими України, відставання генетичної науки в наступні десятиліття
Космополітизм	Репресії проти вчених, звільнення з роботи, засилля авантюристів, розгром генетичної науки	1946р. – постанова ЦК ВКП(б) про журнали „Зірка” і „Ленінград”. Звинувачення О.Вишні в „ідеологічних помилках”, перейменування роману Ю.Яновського „Жива вода”, безпосередній контроль Л.Кагановича за випуском „Короткого курсу історії України”
„Лисенківщина”	Реакційна ідеологія, байдуже ставлення до батьківщини; відмова від боротьби за національний суверенітет, національну культуру свого народу	1949р. – пленум правління Спілки письменників, де було вирішено „остаточно розгромити космополітів, антипатріотів”; критика вірша В.Сосюри „Любіть Україну”, нищівна критика опери К.Данькевича „Богдан Хмельницький”

Однак поряд з об’єктивними труднощами, викликаними відсутністю необхідного, тоталітарна система, що утримувала під контролем усі сфери державного життя країни, надзвичайно ускладнювала розвиток наукової теоретичної та художньої думки. Так, в освіті посилився процес русифікації, в науці з’явилося таке шкідливе явище, як „лисенківщина”, в галузі культури – „жданівщина”. Результатами таких явищ стали масові репресії проти діячів науки і культури, необґрунтовані звинувачення у відступі від радянської ідеології, націоналізмі та ворожості.

Перемога нашого народу у Великій Вітчизняній війні була здобута дорогою ціною. Економіка України постраждала значно більше, ніж в інших регіонах СРСР. З 679 млрд. руб., матеріальних збитків, яких зазнав Радянський Союз від фашистських агресорів, 285 млрд. (42%) припадало на Україну. Із країни було вивезено 16150 промислових підприємств; з 20 000 км залізниці діяло 1 500 км.

Перші кроки із відбудови економіки були зроблені вже в 1944р. До 1945р. Україна видобувала 36% вугілля, виплавляла 17% чавуну, виробляла 20% електроенергії довоєнного рівня. Але цього катастрофічно не вистачало для подальшого розвитку республіки. Відчутним був брак людських ресурсів. Населення України за роки війни скоротилося з 41,3 млн. чол. У 1940р. до 27,4 млн. у 1945р.

Великі труднощі виникали внаслідок того, що відбудова економіки здійснювалася в основному за рахунок внутрішніх ресурсів СРСР. У серпні 1946р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946 – 1950рр.Закон передбачав відбудову виробничих потужностей України, в першу чергу – важкої промисловості, транспорту, енергетики, будівництво нових заводів, легкої промисловості, культурно-освітньої сфери. Процес відбудови ускладнювався голодом 1946 -1947рр.

Відмовившись від допомоги США за „планом Маршалла”, Україна отримала підтримку від міжнародної організації Адміністрації допомоги і відбудови при ООН у сумі 250 млн. доларів. Свій внесок у справу відродження України зробила також діаспора Канади і США.

З 1948р., у зв’язку з початком „холодної війни”, припинилося надання допомоги Україні. Подальша відбудова економіки здійснювалася лише завдяки героїчній і самовідданій праці мільйонів радянських громадян, як жителів України, так і інших радянських республік.

Поміркуємо разом: **Які адміністративно-територіальні зміни відбулися в Україні в повоєнний період? Як ці зміни вплинули на подальший історичний розвиток республіки?
*Чому Україна стала членом ООН?
*Чим різняться поняття „голод” і „голодомор”? Чи можна голод 1946 – 1947рр. назвати голодомором? Чому?
*** Під час відбудови України повністю відтворювалася довоєнна модель господарства республіки чи вносилися в неї певні корективи? Чим були зумовлені ці корективи? Які вони мали наслідки?

До наступного заняття: - підготуватися до семінарського заняття за темою: «Радянізація західноукраїнських земель»

Де про це читати:

Бойко О.Д. Історія України. – К., Академія, 2012. –с. 487 – 498.

Дата добавления: 2015-10-23