Сумський державний університет
Машинобудівний коледж
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
З дисципліни
“Історія України”
Для студентів ІІ курсу
Усіх спеціальностей та форм навчання
2014 р.
Опорні конспекти розроблені викладачем соціальних дисциплін
Якущенко О.А.
Розглянуто і затверджено цикловою комісією соціально – гуманітарних дисциплін
Протокол № 01 від “29” серпня 2013 р.
При оцінюванні навчальних досягнень з історії враховується:
Свої історичні знання ви зможете оцінити, виконавши завдання і відповівши на запитання:
* низького та середнього рівня;
** достатнього рівня;
*** високого рівня.
Критерії навчальних досягнень учнів
І. Початковий
1 - Студент (студентка) називає одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об'єкти
2 - Студент (студентка) називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об'єктів; вибирає правильний варіант відповіді на рівні «так-ні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії
3 - Студент (студентка) двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; упізнати її за описом; співвіднести рік зі століттям, століття - з тисячоліттям; має загальне уявлення про історичну карту
ІІ. Середній
4 - Студент (студентка) репродуктивно відтворює невелику частину навчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані в тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати; показуючи на карті історико-географічний об'єкт
5 - Студент (студентка) з допомогою викладача відтворює основний зміст навчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять, називати основні дати; показувати на історичній карті основні місця подій
6 - Студент (студентка) самостійно відтворює фактичний матеріал теми, давати стислу характеристику історичній постаті, установлювати послідовність подій; користуватись за допомогою викладача наочними та текстовими джерелами історичної інформації
ІІІ. Достатній
7 - Студент (студентка) послідовно й логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ і процесів; «читає» історичні карти з допомогою їх легенди; використовує історичні документи як джерело знань
8 - Студент (студентка) володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв'язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об'єктів, використовуючи легенду карти
9 - Студент (студентка) оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти та формулює нескладні висновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв'язки; синхронізує події в межах курсу, аналізує зміст історичної карти
ІV. Високий
10 - Студент (студентка) використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; рецензує відповіді учнів; співставляє й систематизує дані історичних карт; синхронізує події вітчизняної та всесвітньої історії
11 - Студент (студентка) володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії
12 - Студент (студентка) системно володіє навчальним матеріалом; самостійно характеризує історичні явища, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему й визначити шляхи її розв'язання; користується джерелами інформації, аналізує та узагальнює її.
ЗМІСТ
Модуль 1
Тема № 1: Вступ. 6
Тема № 2: Найдавніша історія України. 8
Тема № 3: Східні слов'яни в давнину. 10
Тема № 4: Утворення і розвиток ранньофеодальної держави – Київська Русь. 13
Тема № 5: Галицько-Волинська держава. 15
Тема № 6: Українські землі під владою Литви та Польщі. 17
Тема № 7: Виникнення козацтва та Запорозької Січі. 20
Тема № 8: Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. 23
Тема № 9: Соціально-економічний та політичний розвиток України в ІІ пол. ХVІІ – на початку ХVІІІст. 26
Тема № 10: Обмеження та ліквідація української автономії 28
Тема № 11: Україна в Іпол. ХІХ ст.. Процеси національного відродження. 30
Тема № 12: Україна в ІІ пол.. ХІХ ст.. Піднесення національного руху. 34
Хронологічна таблиця. 38
Терміни.. 41
Модуль 2
Тема № 1: Україна на початку ХХ ст. (1900 – 1914рр.). 44
Тема № 2: Україна в І світовій війні. 46
Тема № 3: Українська революція. 49
Тема № 4: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918 – 1920рр.). 51
Тема № 5: Культурне і духовне життя України 1917 – 1920рр. 54
Тема № 6: Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921 – 1928рр.). 57
Тема № 7: Утворення СРСР і Україна. 59
Тема № 8: Культурне і духовне життя України 1921 – 1928рр. 62
Хронологічна таблиця. 65
Терміни.. 65
Модуль 3
Тема № 1: Радянська модернізація України (1929 – 1939рр.). 68
Тема № 2: Суспільно-політичне життя у 30-ті роки ХХ ст. 70
Тема № 3: Західноукраїнські землі в 1921 – 1939рр. 72
Тема № 4: Радянсько-німецькі договори і західноукраїнські землі. 75
Тема № 5: Окупація України військами Німеччини та її союзниками. Окупаційний режим в Україні. 77
Тема № 6: Україна в 1943 – 1945рр. Джерела та ціна перемоги. 79
Хронологічна таблиця. 84
Терміни.. 85
Модуль 4
Тема № 1: Післявоєнна відбудова і розвиток. 88
Тема № 2: Радянізація західноукраїнських земель. 90
Тема № 3: Культурне життя в Україні другої пол. 1940-х -поч.1950-х років. 94
Тема № 4: Суспільно-політичне життя й політична боротьба в Україні (1953 – 1964рр.). 97
Тема № 5: Стан економіки України наприкінці 1950-х – у І пол. 1960-х рр. 99
Тема № 6: Політика-ідеологічна криза радянського ладу в Україні. 100
Тема № 7: Опозиційний рух. 103
Тема № 8: Перебудова в Радянському союзі й Україні. Погіршення економічної ситуації в Україні в ІІ пол. 1980-х років. 105
Тема № 9: Спроби політичних реформ і зростання активності суспільства. Розгортання національно – визвольного руху в Україні. 107
Тема №10: Формування передумов незалежності України. Здобуття Україною незалежності. 109
Тема №11: Початок державотворчих процесів. Державотворчі процеси в Україні в 1991 – 2013 рр. 111
Тема №12: Україна в умовах розбудови незалежності. 114
Хронологічна таблиця. 119
Терміни.. 120
Література
Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав,2012.
Грушевський М. Історія України-Русі. т. 1-2. – К., 1991.
Давня історія України. – К., 1994.
Довідник з історії України (А - Я). – К., 2001.
Дорошенко Д. Нарис історії України: у 2-х т. – К., 1991.
Історія України (кер. авт. кол. Ю. Зайцев). – Львів, 1998.
Полонська-Василенко Н. Історія України. т. 1. – К., 1992.
Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992.
Модуль 1
Тема: Вступ.
Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:
- розповідати, що вивчає курс «Історія України», пояснювати
завдання та значення вивчення цього курсу;
- коротко аналізувати джерела та історіографію предмета;
- визначати основні етапи праісторії українських земель.
План.
1. Предмет, завдання і значення курсу історії України.
2. Методи вивчення історії України.
3. Джерела вивчення української історії.
Історія України – це наука, яка вивчає виникнення і розвиток людського суспільства на всіх
українських землях, вона ґрунтується на законах розуміння історії.
Історія України вивчає передусім розвиток продуктивних сил, способи виробництва, виробничі відносини,
які склалися між людьми в процесі виробництва в кожний конкретний період.
Історія України висвітлює визвольні рухи, одвічне прагнення українського народу до незалежності, його боротьба проти польських, литовських, австро-угорських, російських, монголо-турецько-татарських завойовників.
Історія – це наука про те, чого вже нема і не буде. Поль Валері.
Історія – це союз між померлими, живими й ще не народженими. Едмунд Берк.
Історія змушена повторюватися, тому що її ніхто не слухає. Лоренс Пітер.
Історія вчить лише тому, що вона ніколи нічому не навчила народи. Фрідріх Гегель.
Вивчення історії України ґрунтується на документальній базі, яка забезпечує об’єктивність та науковість.
Типи історичних джерел:
1. Речові – археологічні знахідки.
2 .Етнографічні – пам’ятки, в яких знаходимо дані про характер і особливості побуту, культури, звичаїв того чи іншого народу.
3. Лінгвістичні джерела – дані з історії розвитку мови.
4. Усні джерела.
5. Писемні джерела: а) актові матеріали; б) оповідні пам’ятки.
Провідними науковцями найважливіших досліджень з історії України є: М. Грушевський, І. Крип'якевич, М. Аркас, Д. Дорошенко, Д. Яворницький, О. Субтильний, Н. Полонська-Василенко та інші.
На основі вчення Михайла Грушевського можна виділити такі головні етапи нашого державотворення:
ü Княжа доба русько-української історії (ІІ пол. І тис. – кінець XVст.)
ü Козацько-гетьманська держава і боротьба за її утвердження і збереження (кін. XVст. – кін.XVIIIст.)
ü Боротьба проти імперії, творення новітньої Української держави (ХІХ ст. – поч.. ХХ ст.)
ü УРСР в складі радянської тоталітарної системи та відродження України (1921р. - сьогодення).
Вивчаючи історію України, бажано враховувати геополітичні фактори, її життєвий простір.
Геополітика – політична концепція, яка вивчає у політиці держави засадничу роль географічних факторів: 1) просторове розташування країни; 2) розмір території; 3) наявність чи відсутність природних ресурсів; 4) клімат; 5) кількість населення; тощо.
Поміркуємо разом: *Наведіть приклади матеріальних,письменних історичних джерел.
**Які на вашу думку,історичні джерела є найбільш достовірними?
***У середньовіччі вважали, що історію творить Бог. Так, монах Августин Блаженний (Vст. н.е.) вважав, що люди лише актори драми, а драматургом, що її творить, є Бог. У ХІХ ст. німецький філософ Гегель заявив, що історія – це єдиний закономірний процес, в якому кожна епоха – сходинка у загальному розвитку людства. Процес розвитку є нескінченним саморозвитком Вищого розуму, Абсолютного духу. Вчені ХХ ст. вважають, що люди водночас виступають і акторами історичної драми, і її авторами. Так хто ж є творцем історії?
До наступного заняття: Підготувати повідомлення: «Населення України І тис. до н.е.: історія,господарство, побут та духовне життя».
Тема: Найдавніша історія України.
Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:
- визначати основні етапи праісторії українських земель,
- називати характерні риси в соціально – економічному розвитку людства в найдавніші часи;
- характеризувати зміни та особливості історичного процесу.
План.
1. Первісні люди та спосіб їх життя. Трипільська культура - одна з найдавніших землеробських культур.
2. Народи Північного Причорномор’я.
3. Антична цивілізація Північного Причорномор’я.
1. Періоди давньої історії України.
| Назва періоду | Періодизація | Найважливіші зміни у житті людини | Зміни сусп-ної організації |
| І. Кам’яний вік: Палеоліт - ранній палеоліт - середній палеоліт - пізній палеоліт | 1,5млн.-150 тис.р. 150тис.- 40 тис. р. 40тис.-11тис.до н.е | Давні люди розселилися на територіях України, навчилися виробляти знаряддя праці (камені, кістки тварин), видобувати вогонь; будувати житло. Основне заняття – збиральництво, полювання. Існували елементи абстрактного мислення, подоба рахунку,перші ознаки мистецтва, вірування у відродження померлих. Освоювали малювання,музику. Первісні форми релігійної свідомості: анімізм,тотемізм, фетишизм,магія. Найдавніші стоянки: с.Королеве,с.Лука- Врубелецька, п.Кіїк-Коба, с.Молодове. | Людський гурт Рід (спільнота родичів) Матріархат Плем’я родова община |
| Мезоліт | Х – VІІ тис. до н.е. | Зміни природних умов привели до змін флори та фауни,ландшафту. Винайшли лук,стріли. Змінився вид знаряддя - мікроліти (більш функціональні)Основні заняття:річне та рослинне збиральництво, полювання, рибальство. Приручення перших тварин. Поселення на всій тер.України. | |
| Неоліт | VI – IVтис. до н.е. | Виробнича революція – перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого. Поява нових способів обробки матеріалів, штучних матеріалів,нові заняття: тваринництво, землеробство, ремесло(гончарство,ткацтво). Поява соціальної структури суспільства,різьке збільшення населення;поділ України на 2 зони:хліборобську-скотарську (південний захід) і рибальсько-мисливську (північний схід) | |
| ІІ. Мідно-кам'яний вік:енеоліт | IV – ІІІ тис. до н. е. | Давні люди починають виробляти знаряддя праці з міді (виняток – з олова), перехід від мотичного до ранніх форм орного землеробства. Розвиток трипільської культури | |
| ІІІ. Бронзовий вік | ІІ – І тис. до н. е. | Давні люди навчилися виробляти знаряддя праці,зброї,прикрас з бронзи (сплав міді з оловом,свинцем або миш’яком).Але цілком витиснути мідні ї кам’яні вироби так і не змогли. Донецький басейн – центр металургії, а Карпатсько-Дунайський регіон – центр металообробки. Перший великий поділ праці.. Винайдено ткацький верстат. З'являються патріархальне рабство, майнова нерівність. Зароджуються класи. | Родова община Патріархальні відносини |
| Залізний вік | І тис. до н. е. – І ст. н.е. | Давні люди навчилися виробляти знаряддя праці і зброю з заліза. Період кочових народів, античних міст на півдні України Початок етногенезу слов'ян. Праслов'янські археологічні культури - чорноліська, висоцька їхні залишки виявлені в басейнах Дніпра, Дністра, Західного Бугу | Сусідська община Плем’я |
Найяскравіша культура давньоєвропейської історії – трипільська.
Трипільська культура – одна з найдавніших землеробських культур. Протягом IV – II тис. до н. е. трипільці розселилися на великій території: в басейнах р. Пруту, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, а також на території Волині, Поділля, Північного Причорномор’я та інших місцевостях.
Основні досягнення трипільців:
ü розвинуті землеробство і скотарство;
ü знаряддя праці, виготовлені з каменю з використанням шліфування і свердління;
ü знаряддя праці з міді, створені з використання молота і кувалди;
ü різноманітність форм знаряддя праці;
ü глиняний посуд, що обпалювався в гончарній печі і розписувався орнаментом;
ü ювелірні вироби, що вражають смаком та красою.
2. Наприкінці епохи міді-бронзи райони Північного Причорномор'я від Карпат до гирла Дунаю та Кубані населяли кіммерійці. Кіммерійці — це перший народ Східної Європи, власна назва якого збереглася в писемних історичних джерелах. Вони займалися скотарством і землеробством, підтримували торговельні зв'язки з Кавказом і Середземномор'ям, виготовляли і широко застосовували металеві знаряддя і зброю, зводили городища. Але з VII ст. до н.е., очевидно під натиском кочових скіфів, ці городища повсюдно зникали.
Прихід скіфів в Південну Україну відбувся вже в епоху раннього заліза. Застосування залізних знарядь значно підвищило продуктивність праці в усіх галузях господарства, прискорило процеси еволюції людського суспільства від родоплемінного ладу до класових суспільств.
На початку VII ст. до н.е. кочові скіфи іраномовного походження з'явилися в українському степу. У V ст. до н.е. грецький історик Геродот відвідав Скіфію та описав її населення. На правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі — землеробські племена, що швидко змішалися з місцевим населенням. Політична влада зосереджувалася в руках «царських» скіфів-кочівників, що вважали себе найчисленнішими і найкращими й змушували інших скіфів та не-скіфські племена України сплачувати їм данину. Войовничі скіфи мали велике, добре озброєне і дисципліноване кінне військо. Вони вели успішну війну з перським царем Дарієм, який в 514—513 pp. до н.е. намагався їх завоювати. У IV ст. до н.е. скіфські племена об'єдналися і створили під проводом царя Атея державну формацію Скіфію. Спочатку центр Скіфії був на лівому березі Дніпра, а з кінця III ст. столицю скіфської держави перенесено до Неаполя-Скіфського в Криму, недалеко від сучасного Сімферополя.
Родовід у скіфів ішов по батьківській лінії, майно розподілялося між синами, а полігамія була нормальним явищем. Разом із померлим чоловіком часто вбивали й ховали його молодих жінок. Поховальні кургани скіфських царів з численними високомистецькими золотими виробами і водночас убогі могили простих людей свідчать про суспільно-економічне розшарування серед «царських» скіфів. В Україні до найбагатших скіфських курганів належать Чортомлик і Солоха на нижньому Дніпрі, Куль-Оба в Криму, Гайманова могила, Товста могила та інші.
У III ст. до н.е. в Південну Україну приходять з Волги й Уралу іранські племена сарматів, які підкорили і поглинули скіфів. Тільки залишкам скіфів удалося сховатися в Криму, де їх нащадки прожили до III ст. н.е. Сармати, що на історичній арені змінили скіфів, понад 600 років займали широкі простори.Сформувавшись у заволзьких степах на рубежі III — II ст. до н.е., сарматські племена язиків, роксоланів, хорсів, а трохи пізніше й аланів хвилями просувались на захід у пошуках нових територій, нових пасовищ. Античні автори, згадуючи про них, підкреслювали їх агресивність і войовничість. Масове переселення сарматських племен на територію Північного Причорномор'я почалося наприкінці II ст. до н.е. На рубежі нашої ери вони повністю освоюють степи між Доном і Дніпром, іноді проникаючи аж до Південного Бугу та Дунаю. Найбільшого розвитку сарматське суспільство досягло в І ст. н.е.
3. Античні міста-держави Північного Причорномор'я, починаючи з VII ст. до н.е., на північному узбережжі Чорного моря селяться греки, які походили переважно з Мілета. Вони заснували міста Тіру на Дністрі, Ольвію на Бузі, Херсонес біля Севастополя, Пантікапей на місці сучасної Керчі, перетворивши їх на центри торгівлі та ремесел. Це були типові рабовласницькі міста-держави, подібні до своєї метрополії, які збагачувались завдяки торгівлі рабами, хлібом, рибою. Ці товари греки часто одержували від скіфів в обмін на золоті вироби, предмети розкоші, вино тощо. V ст. до н.е. з об'єднаних грецьких міст на Таманському і Керченському півостровах утворилося Боспорське царство з центром у Пантікапеї. Зв'язки грецьких міст з населенням Півдня України мали великий вплив на культурний, мистецький і релігійний розвиток автохтонів.
ІІ ст. до н.е. грецькі міста підпадають під владу Римської імперії й перебувають під цією владою аж до навали кочівників, насамперед готів, які зруйнували їх і завоювали Боспорське царство. Згодом було відбудовано тільки Херсонес, який за часів існування княжої держави відігравав роль посередника між Візантією і Києвом.
Таким чином, дослідження українських археологів та істориків, а також науковців з інших країн дають нам уявлення про неперервність етнокультурних процесів на землях України, починаючи з IV тис. до н.е. і закінчуючи останніми століттями до н.е.
Поміркуємо разом: *Поясни,як ти розумієш поняття «археологічна культура».
* Що покладено в основу періодизації давньої історії України?
*** Чому землеробство і скотарство були головними досягненнями людини доби неоліту?
**Що таке трипільська культура? Де і коли вона існувала? Чому трипільців називають найдавнішими хліборобами на українських землях? Що на твою думку, було особливо досконалим у трипільців? Назви причини занепаду трипільської культури.
** Які народи населяли Північне Причорномор’я в давні часи? Назвіть форми суспільної організації цих народів та їхні основні заняття.
**Які стосунки склалися у греків з кочовиками – скіфами та землеробським населенням лісостепової смуги?
До наступного заняття: Підготувати повідомлення: «Культура скіфів», «Культура грецьких міст Північного Причорномор’я»
Де про це читати:
Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав,2012, - с.9-31
Тема: Східні слов'яни в давнину.
Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:
- з'ясувати етногенез українського народу і перші державні утворення;
- пояснювати походження, розселення та устрій східних слов'ян;
- розповідати про їх господарську діяльність, вірування, побут та звичаї.
План.
1. Походження слов'ян. Розселення слов'янських племен.
2. Поняття про антів – як про давніх слов'ян.
3. Соціально-економічні чинники життя давніх слов'ян.
4. Політичний лад антів.
5. Перші державні утворення давніх слов'ян.
Після падіння Скіфії виникають суто слов'янські культури, насамперед зарубинецька (II ст. до н.е.-II ст. н.е.), яка охоплювала терен від Прип'яті до Дністра, та пшеворська (II ст. до н.е.- Vст. н.е.), яка займала територію сучасної Польщі і частково Словаччини, Закарпаття. Розвиток зарубинецької культури тривав на тлі зростаючих контактів із сарматами, а пшеворської — з германськими племенами, що посилило поділ слов'янського світу на західну і східну частини.Спадкоємницею зарубинецької культури, принаймні у лісостеповій зоні Правобережної України та Подніпров'я, була черняхівська культура (II—VCT. н.е.), яка поширювалася як на старій скіфській території, так і південніше, сягаючи північно-західного узбережжя Чорного моря. Черняхівська культура була значно вищою від зарубинецької і пов'язується з антами — попередниками давніх русів-українців.
В історичній науці є чимало дослідницьких тверджень і теорій з питання походження слов'ян.
Теорії походження давніх слов'ян:
1. Дунайська теорія (літопис «Повість минулих літ», домінуюча ХІІІ – ХVст.).
2. Скіфо-сарматська теорія (ІХ ст. Баварська хроніка).
3. Вісло-дніпровська теорія (ХІХ – початок ХХ ст.; Л. Нідерм, М. Фасмер, Н. Шахматов, В. Петров та
інші польські вчені).
4. Вісло-одерська теорія (30 - 40-х роках ХХ ст.; Ю. Косташевський, М. Рудницький, Т. Лер-
Сплавинський).
5. Дніпро-одерська теорія (50 – 60-ті роки ХХ ст.; Л. Третяков, Б. Рибаков та інші).
6. Дніпро-одеська теорія (сучасні українські археологи).
Походження давніх слов'ян ще й досі викликає суперечки серед вчених.
Щодо перших письменних згадок про слов'ян, то вони належать до І ст. н.е.
Назви племен в працях античних авторів.
| Автор | Назва племені | Дата |
| - Пліній Старший - Тацит - Птоломей | венеди венеди венеди | І – ІІ ст. н.е. |
| - Прокопій Кесарійський | склавіни, анти | VІ ст. н.е. |
| - Іордан | анти | VI – VII ст. н.е. |
Розселення слов'янських племен.
кінець І тис. до н.е.ІІ – IV ст. н.е.V ст. н.е.VI – VII ст. н.е.
Верхня розселенню слов'ян Балканський Наддніпрянщина,
Наддніпрянщина, -> заважають племена + півострів, береги + береги Дністра,
південно-західне готів, які відтісняють Дунаю, Побужжя,
узбережжя Балтійського їх на північ до Дніпра Візантійської Центральна і
моря, нижня течія і Десни. імперії. Південно-Східна
Ельби. Європа.
В ході розселення слов'яни розділилися на три угрупування (IV – VI ст. н.е.):
південні;
західні;
східні.
Східні слов'яни – безпосередні предки руського, українського і білоруського народів. Серед східних слов'ян головне місце належало племенам, або союзу племен – анти. Анти становили частину слов'ян - венедів, що проживали між Дніпром і Дністром і далі на схід від Дніпра. Перша згадка про них у письменних джерелах датовано 375р., остання – 602р. н.е. Слов’янські землі потерпали від нападів різних племен: готів, гунів, аварів та інших.
Мовою документа: «Розселення українських племен на їх нинішній території співпадає з початком їх історичного життя. Століття, що наступають після розселення, підготовляють державну організацію, історія якої складає головний зміст першого періоду життя українського народу».
М. Грушевський «Нарис історії українського народу».
«Держава антів протривала три століття, від кінця ІV і до початку VІІ ст. … В історії України вона має важливе значення: український народ уперше знайшов вислів для своєї державної творчості, зорганізував державу на великій частині своєї території і опер її об море».
І. П. Крип’якевич. Історія України.
Основні заняття слов'ян в IV – VII ст.:
ü Рільниче землеробство
ü Осіле скотарство
ü Видобуток і обробка заліза
ü Гончарство
ü Ткацтво
ü Ювелірне виробництво
ü Торгівля
Політичний устрій антів стародавні історики називають народовладдям, на чолі племені стояв князь та старійшини, а основні питання життя племені вирішували народні збори – віче.
Духовний світ праукраїнців Антської держави був досить складним. Кожне плем’я планувало своїх богів. Із процесом творення держави відбувалося виділення загальноплеменних богів. Головними у них були: Дажбог – бог сонця; Велес – бог худоби; Сварог – бог неба; Ярило – бог весни; Лада – богиня весни, краси, кохання; Марена – богиня води і весни; Перун – бог війни і блискавки. Для своїх богів анти споруджували спеціальні культові споруди – камениці. Дещо пізніше зявилися служителі культу – волхви.
Починаючи з 602 p., анти в історичних джерелах не згадуються. Разом з тим склавіни фігурують у творах більшості європейських та східних авторів, що ведуть мову про етнічні угруповання, які проживали на території України у VI—IX ст. Тому цілком закономірно, що етнонім «склавіни» трансформувався у «слов'яни». Невдовзі на зміну антам прийшов полянсько-руський політичний союз з центром у Середньому Подніпров'ї, якому судилося стати колискою нового етапу розвитку населення України.
У східних слов'ян VІІІ ст. виникає цілий ряд союзів племен: поляни (жили на правому березі Дніпра), східні їх сусіди – сіверяни (р. Десна), далі радимичі, в’ятичі; древляни, дреговичі (над Прип’яттю); волиняни, дуліби (над Західним Бугом); тиверці (над Дністром); уличі (між Південним Бугом і Дніпром); білі хорвати (на Прикарпатті).Північну групу слов'янських племен становили кривичі, половчани, словени.
Основною формою суспільного устрою у слов'ян були союзи племен або племені княжіння.
Отже, перебіг подій свідчить про автохтонність і споконвічність українського народу на його історичній землі. На всіх етапах формування протоукраїнців колискою цього складного неоднозначного процесу було Подніпров'я, пов'язане невидимими нитками з цивілізацією Середземномор'я. Саме на цих землях в середині І тис. н.е, почалося формування державності Київської Русі
Поміркуємо разом: - *Де ми знаходимо відомості про східних слов'ян?
- *Чому анти вели постійні війни? Як війни впливали на політичний устрій антів?
- ** Які факти можуть свідчити про те, що анти є праукраїнцями?
До наступного заняття: - знайти інформацію про розселення східнослов’янських союзів – предків українців; виникнення м. Києва; походження назви Русь;
- підготувати повідомлення до семінарського заняття за темою: «Утворення і розвиток ранньофеодальної держави – Київська Русь». Де про це читати:
Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав,2012. – с. 31-40
Дата добавления: 2015-10-23; просмотров: 123 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Багатотомний документ | | | Тема: Галицько-Волинська держава. |