РОЗДІЛ VIII 7 страница

Фактор замовк, затхнув і роввїв руками, водночас хитро
позираючи на господиню.

— Почекай мене тут! — сказала генеральша й подалась
у кабінет чоловіка з таким стрімом, наче хотіла попередити
його про пожежу.

Вона повернулася через декілька хвилин, велична і стро-
га, на обличчі в неї горіли ті ж таки рум'янці, що робили ъъ
майже молодою й привабливою, очі її світилися вмиротво-
рено, і вона махнула, як повелителька, факторові рукою.

— Можеш їхати додому,—сказала вона, чітко вимовля-
ючи кожне слово.—Той Іщинський лишається на місці...

Я раював тоді, сидячи в м'якому фотелі корпусної гене-
ральші, бо все, що відбувалося, не могло не тішити мене.
В цей-таки час видима моя половина незвідь-чому страж-
дала. Можливо, причиною того стала погода: сумирна,

похмура, напівосіння й напівзимова, сніг падав, але розта-
вав, дерева вже не були глянсувато-чорні, а висохли й посі-
ріли; в один із таких днів я пішов на прогулянку аж до Голо-
ви Чацького — місце, де традиційно влаштовувались у Жи-
томирі дуелі. Можливо, потягла туди мене описана вище
розмова з Міхневичем — добре було б озирнути те місце пе-
ред двобоєм, коли той шаленець від свого не відступить.
З іншого боку, я знав, що Міхневич одкинувся від цієї дум-
ки, ходив він, і досі не помічаючи мене й грізно насуплю-
ючись при зустрічах, але намір стрілятися в нього, зда-
ється, зник. Тягло мене в це місце й інше, здається, та ж
таки туга, що почала охоплювати все єство, власне, мене
видимого, я сподівався знайти в цій прогулянці якусь утіху.
Через це спустився по Чуднівській вулиці, перейшов Чуд-
нівський міст і рушив угору на Павлюківку. Кілька разів
починав падати сніг, засипаючи мене, і я йшов, покрапко-
ваний білими цятками. На Павлюківці я звернув у завулок
і вийшов до соснового гаю. Тут було тихо й затишно, сосни
мирно шуміли, погойдуючи коронами з приреченою упоко-
реністю. Я ступав по устеленій глицею землі, і ноги мені
інколи підверталися — наступав на сховані шишки. Зреш-
тою, вийшов до скель, ось і вона. Голова Чацького, я бачив
висунутий прискалок—невелику площинку над кам'яною
прірвою. Дуелянти ставали на краях виступу, і кожен, на-
віть легко поранений, падав на розкидане в долині каміння
й неодмінно знаходив там смерть. Річка внизу була стале-
во-непорушна, і не видно біля неї ні душі; навкруг чаїлася
насторожена тиша — мені раптом морозець продер поза шкі-
рою. Я відчув, що туга моя не зменшується в цьому дикому
й прекрасному місці, що ступні мліють, наче готуюся я зле-
тіти, за лопатками я відчув дивний свербіж, немов і справ-
ді виростали у мене крила, щось дивне почало коїтися зі
мною — ще хвилина, ще трохи, і я відштовхнуся від землі
і, змахнувши крилами, полечу, навіки покинувши цей світ.
Холодний піт покрив мені тіло, і я почав відступати від ро-
кового місця, бо й крик уже сидів мені в горлі забитим кіл-
ком, він відбився б від цих скель і роздвоївся б. Я почав
лякатися невідомого, і тіло моє від того затремтіло. Не про
Міхневича я думав і не двобою з ним лякався; я злякався
тиші й ротатого звіра, котрий зирнув на мене з кам'яної
долини; я злякався, що справді стану птахом, що доля
моя — залишити цей дивний ліс людей і полинути в пошу-
ках вирію, покинувши в цьому світі тільки тінь себе, яка
відтепер безприкаяно блукатиме, непокоїтиме і штовхатиме
на лихі вчинки людей. Через цей страх я задкував і задку-

вав. І ось тут, перед видимим лицем своєї смерті — звіра,
що пильно дивився на мене з кам'яної ущелини, я раптом
зрозумів, що всіх оцих людей, описаних мною в цій "Чор-
ній книзі", я починаю жаліти, причому жаль мій якийсь
розпачливий: кожен з них по-своєму нещасний, і я з усіма.
Знав, що це фатальні думки, що нашептав їх мені отой сірий
звір, який хотів перетворити мене в птаха, а потім пожерти;

я раптом подумав, що і я в цьому світі анітрохи не ліпший
від тих, кому так самовпевнено себе протиставляв. В цю уро-
чу хвилину ще одна істина хльоснула мене, наче батогом:

в цьому лісі людей ніколи й нікого я не любив!

Я відступав у глибину соснового гаю, глибше й глибше,
як птах, перед яким стоїть із рушницею мисливець. Він уже
націлився, вже готовий натиснути на гачок, і я знаю, що
наступної хвилини обійме мене вогонь, і я запалаю в цьому
лісі, як багаття, щоб перетворитися потім у малу жменьку
попелу. І розсіє той попіл вітер, і це буде ще одним пере-
творенням у птаха, бо треба буде мені летіти й шукати сво-
го вирію, який хтозна, чи існує на цій землі. Хтозна, чи
існує він і поза цією землею, а коли так, треба щось удіяти
з тим мисливцем, котрий готує супроти мене вогонь.

Я пережив усе надто гостро, і це дивно подіяло на мене.
Досі, коли мене полишала невидима частина мого єства,
хапаючись іти на звіди, я був холодною оболонкою, не лю-
диною, а її футляром — чітко виконував усе, що належало
за суспільним становищем, тобто перетворювавсь у такого
собі сухаря, в якого ні думок, ні почуттів, а тільки незмінне
почуття обов'язку. Здається, я тоді западав у своєрідну
сплячку, у стан тривалої прострації і лише коли поверталася
до мене моя невидима половина, знову відчував себе здат-
ним мислити й відчувати. Я пізнав у собі щось третє, яке
народжувалось у мені, мов трава весною. Воно розпускало
по мені корені і вибивало пагони. Туга моя від такого пе-
ретворення й повела мене на цю прогулянку до Голови Чаць-
кого, і принесла мені ці кілька одкровень, які мене потрясли.
Я йшов, гребучи ногами мокру глицю, і мене обсівав сніг.
Мене й ці сосни наді мною, що вже не шуміли, а мовчки
здригалися, просіюючи крізь себе білий кристалічний хо--
лод. Весь світ навколо заповнювався білими мухами, я ви-
ставив перед себе долоню і з печальною мукою розглядав,
як тануть чисті, дивовижно прекрасні мережки. Вони були
збудовані так правильно, з такою незбагненною доверше-
ністю, що сльози розчулення постали в мене в очах. Невже
є рація в такій дивовижній досконалості форми, коли доля
їхня—злетіти з неба й безшелесне розтанути? Я зирнув

у небо, наповнене летючими білими цятками, й відчув і се-
бе деревом у цьому лісі, котре, як усе в цьому світі, тягнеть-
ся до неба й обмацує гіллям сірий, але зовсім не мертвий
простір.

Наступного дня я учинив несподіване і для самого мене,
Йшов коридором гімназії з тою-таки непроникною поважні-
стю, що й завжди, коли ж погляд мій упав на учня шостого
класу Барановського. Він самотньо стояв біля вікна, одяг-
нений у полатану форму, і обличчя мав аж синє: худе, ви-
пите й виснажене. Я знав, що це сирота якогось чиновника,
бідний і загнаний нуждою, несміливий, але дуже здібний.
Якась незвідана сила примусила мене зупинитися біля учня,
і я побачив, як злякано він затремтів. Але на моє обличчя
лягла погідна усмішка, а голос мій промовив до нього так
тепло й по-приятельському, що учень скинув на мене зчу-
довані очі і, певне, не міг прийти до тями від здивування.
Я ж розпитував у нього про родину, на що Барановський
тихим голосом оповів: його мати зараз хворіє, а в нього кіль-
ка молодших братів та сестер. На моє запитання, чим же
годується їхня родина, він відповів, що основний годуваль-
ник — він-таки, а заробляє репетиціями.

— Ви здібний, слухняний і старатливий учень,— сказав
я.— Коли матимете вільний час, зайдіть якось до мене на
чай.

Я вимовив ці слова, люб'язно кивнув і відійшов, прина-
гідно зауваживши, що нашу розмову помітило кільканадця-
теро пильних очей. Заходячи в'учительську, я зирнув у той
бік, де стояв Барановський, і побачив, що до нього підійшло
кілька гімназистів, певне, розпитуючи про нашу балачку,—
досі я з жодним учнем у приватні розмови не вступав. Біль-
ше того, я був ворог панібратства між учнями й учителями,
слушно вважаючи, що залізна стіна між партами й кафед-
рою — запорука доброї дисципліни й належного виховання,
адже світ розділено не тільки на чоловіків та жінок, є в нім
третя іпостась — це світ дітей. Вся педагогічна наука, зреш-
тою, зводиться до двох постулатів: якомога локалізувати
ворожість тих, кому судилося заміщати нас у житті, і ви-
творити відтак з них своє подобенство—завданяя, яке
витікає з першого і є хитромудрою помстою тим нашим на-
ступникам; вони переймають не тільки всі нашг добрі риси,
але—передусім—болячки, через що і в свою чергу мають
підстави ставитися згодом так само вже до свого підро-
стаючого покоління. Так міркував я раніше, ще не бувши
ослаблений тією тугою, яка несподівано загніздилась у
мені, коли ще відчувався у світі певно й самонадіяно —

саме тоді я проголосив перед учителями промову на цк
тему; одні зі мною тоді згодилися, а інші—ні. І от сьо-
годні я незвідь-чому порушив цей цілком логічний припис
і пішов від Барановського з дивним почуттям: ганив себе
за таку невідповідну собі крихкотілість і, з другого боку
відчував якесь особливе, я б сказав, тихе задоволення, яке,
очевидно, приніс із вчорашньої, трохи незвичайної про-
гулянки. Коли ж повертався додому, перше перемогло в
мені, і я втішив себе думкою, що Барановський не посміє
до мене прийти і все само від себе забудеться, відтак і збе-
режу я свою усамітненість, а в житті моєму нічого не змі-
ниться. Але надвечір, коли я збирався залізти в постіль і
запасти в солодке небуття, почув у передпокої дзвінок і зму-
шений був піти відчинити. В передухідді стояв і кволо всмі-
хався Барановський, був він такий несмілий та настороже-
ний, що я зітхнув на повні груди г гостинно запросив його
до себе, тим більше, що невдовзі перед цим приготував собі
самовар. Я вгостив Барановеького чаєм з чудовим варен-
ням, подарованим мені Охоцькою ще в часи нашого прияте-
лювання, і дивився з німою жалістю, як намагається дотри-
муватися доброго тону цей учень — удома в нього звичаї,
очевидно, прості. Ми почали бесідувати сердечно й відвер-
то, і я вперше відчув, що з цим хлопчаком не маю власти-
вої собі скутості, а розмовляю вільно, не намагаючись, як то
чинив завжди, вразити співбесідника гострим словом чи на-
смішкою.

— Після гімназії вам треба йти в університет,— сказав
я йому,— зрештою, це єдиний спосіб належно розвинути
свої здібності.

Барановський сумно всміхнувся.

— Можу про це тільки мріяти,— сказав він,— бо моїх
заробітків ледве вистачає, щоб прогодувати сім'ю. А поки
брати виростуть, мені буде пізно думати про університет.

— То що ж думаєте робити після гімназії?

— Стати тим, чим був мій батько. В нього колись теж
була мрія вчитися далі. Йому віщували вчену кар'єру, бо
мав він незвичайний потяг до наук. Але довелося ожени-
тися, з'явився, зрештою, я, а за мною й інші.

— Від чого помер ваш батько? —спитав я, співчутливо
поглядаючи на співрозмовника.

— Від застуди,— смутно відказав хлопець.— Переходив
Тетерів і провалився. Мені було тоді вісім років.

— Але все-таки ви не кидаєте гімназії?

— Така була його воля,— сказав Барановський.— Мене
теж ваблять книги, і читання—найулюбленіше моє занят-

тя. Але все менше й менше лишається на те часу, за репе-
тиціями я ледве встигаю вивчити уроки..

Я придивився до свого співрозмовника пильніше. Був та-
кий худий, що мені здалося, його плоть просвічується, і я
бачу крізь неї протилежну стіну. На вустах лежала якась
недитяча усмішка, ледь-ледь позначена на сухих і також
синіх вустах, і я з жахом збагнув: хлопець уже заспокоївся.
Вже ніколи не піддасться він юначому пориву і не вчинить
жодного нерозважного вчинку, вже він не належить до хи-
мерного й іраціонального світу дітей—він уже наш! Він ос-
палий і старий, і стільки турбот у нього в голові про хліб
насущний для себе й родини! Так триватиме доти, доки
і він не провалиться на якомусь житейському льоду й не
піде на дно,— в лісі це бадилина, яка засихає. Виросла
там, де мало вологи й сонця, і мусить передчасно скинути
листя, перетворившись у суху голу стеблину. За законами
природи, я мав би радіти з того, що від його зникнення ста-
не більше місця рослинам сильнішим та буйнішим, але
щось у мені й справді почалося змінюватись: я жалів цього
Здохляка.

— І ніхто не допомагає вашій родині?—спитав я.

— Трохи допомагає Микола Платонович Біляшівський,—
сказав з якоюсь несподіваною гордістю Барановський.—
Але тепер він сам зубожів, і ми не можемо приймати його
помочі: обходимося самі. Микола Платонович обіцяв мені
після закінчення гімназії допомогти влаштуватися на
службу.

При згадці про Біляшівського його лице ожило, а усміш-
ка стала бадьорішою: молодий він був і ще не розучився
сподіватися.

На згадку про Миколу Платоновича все в мені скрижа-
ніло. Знову я здибувався з цим химерним чоловіком, так
наче заповзявся він на кожному кроці переходити мені до-
рогу. Зрештою, старий опускався вже нижче й нижче. Про-
дав свій дім і поселився в малій комірчині в бідної вдови
Лавровської, яка жила з того, що тримала на квартирі учнів
гімназії. Біляшівський без будь-якої винагороди давав репе-
тиції тим учням і навчав малолітніх дітей удови, його ди-
вацтва почали виходити за пристойні межі, поступово він
ставав у місті білою вороною, на зібраннях Біляшівський
зробився напрочуд цікавим співрозмовником, особливо пал-
ко й гарно промовляв про потребу бути добрим у цьому
житті. Я вислухав якось одну з його промов в поважному
домі, де його поки що приймали, і пустив при цьому лице-
мірну сльозу, тішачи себе хоч би тим, що дуже непокоїться

душа Біляшівського і їсть її якась ураза. Здається, самока-
тування давали цьому чоловіку втіху; був він мудрий й зу-
мисне не афішував своєї добродійності, але й не чинив її та-
ємно, через що я виснував, що він таки не проти був про-
славитися. Окрім того, він почав писати малоросійські са-
тири на місцеве панство, і ці сатири в певних колах мали
успіх. Одне слово, це був дивак собі на умі, і, очевидно,
все його добро чинилося задля того, щоб обілити своє ми-
нуле, а відома мудрість, яку любив повторювати Біляшів-
ський, вичитавши її у старовинній книжці під назвою "Те-
атрон", яку написав чернігівський архієпископ Іоанн, що
"єдною без честі кого очерияет, многая вода з трудом тех
не убыляет". його ж дії і були ота "многая вода", і я з тим
більшим інтересом до нього приглядався. Він розшукав
якусь бабусю, яка служила раніше гувернанткою, але від
старості осліпла й жила в крихітній комірчині, ходячи на
жебри. Одягав її й годував на свій рахунок, а особливо лю-
бив годинами з нею бесідувати — це приятелювання було
так само блазнювате, як і все, що чинив тепер Біляшів-
ський. Я не міг бачити в діях Біляшівського певної пози,
хоч він, здається, намагався переконати себе, що чинить усе
щиро...

Очевидно, я трохи дратувався, думаючи про Миколу Пла-
тоновича, через це випровадив якнайшвидше свого гостя;

відчував, що все в мені починає закипати й бунтуватися.
Недаремно так сталося, адже саме в цей час в'їжджав у Жи-
томир фактор Іщинського, а з ним прибула й невидима ча-
стина мого єства, з якою я поспішив з'єднатися, і вже таке
з'єднання вилікувало мене від зайвої чутливості, насталив-
ши мою систему сприйняття; я знову здобув енергію діяти,
мислити і стежити за перебігом подій... Я почекав, поки
мій учень піде, а тоді вийшов і сам — манило мене непере-
борне відчуття, був певний, що в час прогулянки побачу
щось важливе. Я не помилився, бо відразу ж уздрів на ву-
лиці жіночу постать, яка поспішала, і миттю став її тінню —
була то Охоцька. Вона йшла швидкою ходою, і її черевички
на молодому сніжку дзвінко рипіли. Інколи вона озиралася,
але вулиця була порожня і налита густими сутінками; вид-
но було, що Охоцька не хотіла потрапляти на чиїсь очі.
Я всміхнувся: небагато треба, щоб здогадатися, куди вона
прямує. Завернувши на одну й другу вулицю, вона піді-
йшла до будинку, в якому жив наш директор, і впевнено
штовхнула двері, які виявилися незачинені. Я зразу збаг-
нув, що вона йшла для грішного діла, і зважив за непри-
стойне спостерігати ті сцени, хоч не сховаю: така спокуса

в мене буває. Але в справах любовних я був недосвідчений
і наївний, щось мене тут відлякувало. Я постояв, вагаю-
чись, чи не податися мені слідом, бо тут могли вирішуватися
не тільки справи інтимні, і поки я отак роздумував, неви-
дима частина мого єства вже стояла в будинку і змогла
побачити Охоцьку в обіймах Ковнірчука. Жінка рокітливе
засміялася, зовсім так само, як сміялася колись і до мене,
вислизнула з директорових обіймів і майже побігла в кабі-
нет. Ковнірчук стрепенувся і, засвітивши цілком безглузду
усмішку, затрюхикав слідом. В кабінеті горіли свічки, а на
столі було вино й закуски; Охоцька всілася за той стіл так
упевнено, що годі було сумніватися: у цих двох уже вста-
новився певний церемоніял. Було б з мого боку доречним
піти звідси геть, я все-таки не хотів випробовувати свою
цноту, але Охоцька зі сміхом почала розповідати про ви-
тівку її хлопців зі мною і як утішно я покотився зі сходів.
Ковнірчук при цьому відкинувся на спинку крісла і куд-
кудахкав так, що я почав побоюватися, чи не дістане він
апоплексичного удару. Я вже не міг покинути цих пере-
любників, було зачеплено мою честь, а це вже речі, які годі
пропустити.

— Зараз ти його осмішуєш,— посерйознів, обірвавши
кудкудахкання Ковнірчук,—а перед цим крутила з ним
шури-мури!

— Не була я з ним,— сердито сказала Охоцька,— та й
не знаю, чи він до того здатний.

— А що, не здатний?—засклив око Ковнірчук.

— Вашого брата ми во духу відчуваємо, хто здатний,
а хто ні.

— А я здатний? — спитав із солодким смішцем Ковнір-
чук.

— Аж занадто,— сказала Охоцька,— Певне, тут до мене
не одна побувала.

— Чого ж, побувала,— самовдоволено сказав Ковнір-
чук,— не буду брехати. Розумно себе вестимеш, то вже ніх--
то, окрім тебе, у мене не буде.

— Любиш мене? —спитала Охоцька.

— Це не те слово,— мовив Ковнірчук, підходячи до неї
й гладячи по волоссі.—Апетит маю!

Я був обурений. Якось так гостро, як не бував ніколи.
Оця бридка сцена, а може, зневага до мене, як до мужчи-
ни, викликали таку лють, що я ладен був зрадити своє ін-
когніто. Саме в цей час вони злилися в поцілунку, я не ви-
терпів і махнув рукою, перекинувши пляшку з найдорож-
чим, яке продавалось у нашому місті, вином. Трунок чер-

воно обілляв скатертину, і Ковнірчук, відірвавшись від ко-
ханки, кинувся рятувати й вино, й скатертину, в той час, як
Охоцька залилася досить брутальним сміхом. Я ж вирішив
остаточно покинути цей дім, клекочучи, як окріп,— ще ніх-
то ніколи не ображав мене так гостро...

— От бачиш, який ти незграбний,— сказала крізь сміх
Охоцька.— Завжди поспішаєш...

Я йшов геть. Хай бавляться й тонуть у гріховному блу-
ді — колись це стане їм кісткою в горлі. Ненависть хлюпа-
ла з мене, і я відчув, як дрібно тремтять мені губи. Зреш-
тою, зупинився: а може, додивитися все до кінця? Але
в мені все здригнулося від цієї думки, і я майнув туди, де
блукала, хрупаючи чобітьми по снігу, видима половина мого
єства. Відчув раптом, що люблю отого себе, видимого, що
жалію його, що він у цьому світі нещасливіший від ін-
ших, бо дано йому дивне прокляття бачити й розуміти цей
ліс людей. Яка іронія долі, думав я, що цей самотній, осмі-
шений всіма чоловік носить прізвище Сатановський. Що
сатанинського є в цьому маленькому, змерзлому чоловічку,
котрий не має в світі жодного приятеля, жодної істоти,
з якою він розділив би самотність? Більше сатанинського
є в тих людях, що їх я описав, а той, котрий так безнадійно
топче сніг, тільки жалюгідна комаха на обличчі матінки-
землі. Легше йому жилося б, коли б він не мав дару бачити
й спостерігати, коли б не писав своєї безнадійної книги,
якою хоче оборонити свою малість. Хай би був тим, кого
із себе вдає, оболоною людини без змісту та сили. Отаким
малим хробачком, котрий засвоїв кілька дій та рухів, яких
досить, щоб міг у цьому світі існувати. Мені захотілося
приголубити свою нещасну видиму половину й пожаліти
її: самотня вона, як ніхто! Годі мені вештатись окремо від
неї — скучив я і зтуживсь у ненастанному блуканні. "Да-
вай-но зайдемо, любий друже,— сказав собі я,— в дім, де
тепло й затишно. Давай-но відгородимося від світу, заба-
рикадуємося і займемо кругову оборону. Давай-но знайде-
мо один в одному співбесідників і проведемо час у милій бе-
сіді. Потім умремо на ніч, бо цей розлам, що відчуваємо
обидва, чи ж на добро?..

Через тиждень у місті сталася подія, яка примусила всіх
знову заговорити про злодіїв. Незважаючи, що караульний
стояв на чатах і коло квартири полковника Дупанова-Рос-
товського, того самого, який воював із привидами, до нього
прокралися злодії, забрали чималу суму грошей і всі кош-
товні речі. Полковник був тоді також відсутній, як і дорож-
ній інженер, але, приїхавши додому й оглянувши шкоду,

дуже здивував Іщинського, який приїхав висловити йому
співчуття, легковажно махнувши рукою і заявивши, що то
були дурні гроші, він їх виграв у карти, і от зараз хтось
моторніший виграв їх у нього назад. Полковник з Іщин-
ським посміялися над цим жартом, після чого Дупанов-Ро-
стовський так само легковажно заявив, що кражі трапля-
ються споконвіку, відколи існує цивілізація, і що злодії в
людському суспільстві така ж конечність, як жандарми й
поліція. Іщинський слухав цю тираду, смиренно схиливши
голову, зітхав і розводив руками і навіть пробував запере-
чувати, але полковник не захотів його слухати, а запросив
його до себе на карти, бо сподівався забрану в себе суму
грошей повернути, обідравши своїх партнерів, як липок.

— Ви так упевнені у виграші? — спитав, заломивши бро-
ву Іщинський.

— Без найменшого сумніву,—по-військовому бадьоро
відповів полковник.— Воїн його імператорської величності
мусить вигравати битви.

Іщинський поїхав додому заспокоєний, а ввечері тепла
компанія зібралась у полковника і різалася в карти до сві-
танку. Полковник грав із особливим натхненням і виграв
чималу суму, яка хоч і не покривала збитків від злодіїв, але
значно їх відшкодувала.

— От бачите,— сказав полковник, поплескуючи Іщин-
ського по плечу— Я майже оборонив честь свого мундира.

— Скоро в мене бал,— відповів на те Іщинський.— Спо-
діваюся, ви зважите на моє гостинне запрошення.

— Коли не завадять непередбачливі обставини,— відка-
зав бравий воїн.

Грабунки відновилися рівно через тиждень. Полковник
уже мав детально розроблений план операції, погоджений
із губернатором і поставив у засідки два батальйони свого
полку. Операцією керував він особисто і провів й з бли-
скучим успіхом. Біля комори ксьондза-пробоща Мжозин-
ського було зловлено на гарячому чотирнадцять чоловік—
всі виявилися чинами інвалідної команди. Біля винного
складу Абрамової захопили ще двадцять чоловік. Кожну
групу конвоювало стільки солдатів, що коли вони прохо-
дили через місто, то тупіт стояв такий, що всі попрокида-
лися. На гауптвахті полковник влаштував допит, при яко-
му вів себе гостро й невблаганно — всі затримані признали
свою вину. Наступного дня Дупанов-Ростовський дозволив
собі збудити спозаранку генерал-губернатора і доповів йо-
му про результат операції. Ще вночі було послано нароч-

ного до корпусного командира внутрішньої сторожі та вій-
ськового міністра.

Іщянського заарештував сам полковник, витягши його з
теплої постелі.

— Пане Іщинський,— сказав він,— мушу попросити ви-
бачити мені. Склалися такі обставини, що я на бал до вас
не прийду...

РОЗДІЛ XII

Незабаром прибув'у місто на ревізію сам князь Матнев-
ський-Шашкін. Вже перед цим приїздом гімназію почало
трусити в лихоманці, мені навіть здалося (я саме йшов н-
роботу), що тремтить і сам будинок. Вчителі поблідли і зро-
билися на голову нижчі, сходилися й шепотілися, перека-
зуючи всілякі страхи, які ходили про попечителя, цей на-
стрій передався учням, і на уроках навіть у Бергена стоя-
ла моторошна тиша. Оповідали, що князь останнім часом
страждає печінкою, від чого став роздратований та в'їдли-
вий; у нього всі звички східного деспота, і він просто від-
ставляє від посади вчителів тільки за те, що йому не спо-
добалася їхня фізіономія. Найбільше мучився через те Міх-
невич, який з-поміж нас найменше славився красою; зда-
ється, під впливом цих мук, він підійшов до мене і вперше
заговорив, на що я відповів цілком миролюбно—стріля-
тися з цим диваком я все-таки наміру не мав. Ми обмірку-
вали шкільні справи, і тільки насамкінець Міхневич запи-
тав у мене, дивно скосивши око, чи не шукаю я скарб?

— Перед приїздом попечителя ламати собі стіни? —зди-
вовано вигукнув я.

Міхневич коротко кивнув, погоджуючись зі мною, і спи-
тав, чи оглядатиме попечитель приватні квартири вчите-
лів.

— Ми живемо не в приватному приміщенні,— строго за-
уважив я,— а в казенних квартирах, і було б дивно, щобті
квартири попечитель не оглянув.

Я дивився при цьому на Міхневича невинними очима, і
він, не зрозумівши, що я потихеньку кепкую з нього, не на
жарт злякався. Незграбно махнув лівицею і якнайшвидше
подався від мене геть: за такий короткий час навряд чи
встиг би зробити в себе ремонт і цілком знищити сліди
своїх пошукових операцій. Я ж не міг утриматися, щоб не
усміхнутись сакраментальне; пішов в учительську взяти
журнал, бо в цей час задзенькотів дзвінок.

Виходячи з гімназії після занять, я мимовільно повер-
нувся: трусився не тільки гімназійний будинок, але й усе
навколо, а вже найбільше я сам. Один тільки Ковнірчук був
при цьому видимо благодушний; я знав, що в його домі за-
раз посилено дресируються всі троє його названих синів;

все там чистять і миють, а порядкує найбільше Охоцька.
На оказію було найнято найліпших кухарів, які хоч і готу-
вали пісні страви, але ті мали відзначатися вишуканістю;

окрім того, Ковнірчук позичав, де тільки міг, ікони, одну
навіть доставили йому з церкви. Водночас було накуплено
чимало лампадок, які розвішувалися під безпосереднім ке-
рівництвом самого директора. Ікони теж розставлялися
відповідно до його вказівок, одне тільки було дивно: буди-
нок Ковнірчука не тремтів та й сам директор благодушно
усміхався, наче мав від усього немалу втіху. Діти Охоць-
коі розучували псальми, награвала їм до співу сама Охоць-
ка, і щоразу, як тільки повертався директор додому, всі
троє виходили йому назустріч у передпокій, ставали по
ранжиру, смиренно кланялися, а тоді на помах руки Охоць-
кої починали печальний спів. При тому вони дивилися за-
милуваними очима на директора гімназії й уявляли, що
перед ними стоїть сам попечитель Київського учбового
округу — очі їхні покривала волога імла, а в декого незмін-
но з'являлися й правдиві сльози, особливо в меншенького
(був він до витискання сліз незрівнянний майстер), і це на-
стільки зворушувало, що Ковнірчук підходив і цілував кож-
ного юного співака в лоба, наділяючи їм за цей подвиг по
копійці, що хлопці приймали з належною скромністю й охо-
тою.

Це не перешкодило їм знову перетягти на моїх сходах мо-
тузку, але цього разу я помітив пастку завчасу, метнувся за
увірвителями, але знову встиг побачити тільки миготливі
спини, цього разу обтягнуті новими пальтами,— хлопці ви-
явилися прудкіші за мене. Охоцька зовсім відмовила мені
в столуванні. Відтак я мав певну недовигоду, бо змушений
був дбати про харчі сам, що в свою чергу зіпсувало мені
трохи гумору. Я ходив обідати й снідати в недорогий рес-
торанчик, а вечері мав сухі; самовар же розпалював, біга-
ючи по жар до гімназійного сторожа, який був водночас і
нашим грубником. Всі оці хвилювання змінили усталений
ритм мого існування, і я скинув з себе зайву вагу, яку здо-
був на харчах Охоцької, і перетворився на такого ж зля-
каного й затурканого, як і всі мої колеги по гімназії. Міх-
невич спішно закликав до себе робітників, щоб зробити в
розгромленій квартирі хоч видимість ладу; при зустрічах

зі мною він знову метав очима блискавки, наче звинувачу-
ючи мене за цей свій клопіт, і помічати оті блискавки ста-
ло тепер єдиною моєю втіхою. Він бігав до колег позичати
гроші на ремонт, оминувши тільки мене, що прикрості мені
не склало, скоріше навпаки. В гімназії в цей час ішла вели-
ка робота: милися підлоги й вікна, надраювалися мідні
ручки дверей. Учні на перервах не бігали по коридорах, а
ходили так сторожко, наче побоювалися, що кожної хвили-
ни може розверзтися в них під ногами прірва.

Дата добавления: 2015-10-29