Контроль неекономічних показників

Контроль маркетингу може здійснюватися за неекономічними показниками:

кількість нових покупців;

втрачені покупці;

кількість незадоволених покупців;

ставлення споживачів до торгової марки;

конкурентоспроможність продукції;

якість товарів/послуг порівняно з конкурентами;

прихильність споживачів до торгової марки;

задоволеність/незадоволеність споживачів;

поінформованість споживачів щодо торгової марки;

імідж фірми.

Такі показники дають змогу оцінити, наскільки вдало підприємство реалізує основний принцип маркетингу – орієнтацію на задоволення потреб споживачів.

Задоволення покупців товарами формує прихильність до торгової марки, а це веде до збереження частки ринку компанії. Низька якість товарів – незадоволеність споживачів – негативне ставлення до марки – втрачені покупці.

Постійний контроль неекономічних показників та оперативне реагування на тривожні відхилення – важлива маркетингова функція.

Контроль якості – процес моніторингу конкретних результатів проекту для визначення, чи задовольняють вони відповідним стандартам, а також способів запобігання випадків незадовільних показників.

Контроль якості здійснюється впродовж усього життєвого циклу проекту. Стандарти якості охоплюють проектні процеси і цілі проекту. Проектні результати включають кінцеві продукт(и) та результати процесу управління проектом, такі як витрати та виконання графіка (календарного плану) проекту. Контроль якості також може включати дії із запобігання випадків незадовільного виконання проекту.

Контроль якості часто здійснює відділ якості або інший аналогічний організаційний підрозділ. Однак і самі члени проектної команди повинні мати знання кількісних статистичних підходів до контролю якості, особливо методів теорії ймовірностей.

Контроль цінових рівнів

Контроль цін припускає постійний моніторинг і корегування цінової політики у відповідь на поведінку покупців, конкурентів і торгівлі. Менеджерів здебільшого цікавить два основних питання: по-перше, наскільки досягаються цілі за прибутком і продажем, по-друге, наскільки цінові рівні і стратегії відповідають іншим елементам комплексу маркетингу – власне товару, розподілу і просуванню. Існує кілька головних аспектів контролю.

Перший аспект – контроль за рівнем націнок, встановлюваних посередниками. Виробник зазвичай продає свій товар через посередників, що іноді призначають такі націнки, що кінцева ціна товару в кілька разів перевищує ціну виробника і може перешкоджати успішній реалізації товару. Тому виробнику необхідно передбачити засоби впливу на посередника для провадження ефективної цінової політики. Водночас можливо використовувати силові методи, такі як погроза припинення співпраці і використання залежного становища посередника, якщо таке трапляється.

До несилових методів варто віднести можливість зниження націнки без відповідного зменшення прибутку посередників, створюючи сильні стимули для кінцевих покупців. Для підвищення зацікавленості посередника у провадженні цінової політики, що влаштовує виробника, останній може взяти на себе деякі функції партнера-посередника, наприклад, підтримка торгової діяльності і заходів щодо просування, надання інформації про стан ринку тощо.

Дата добавления: 2015-10-29