Як показали спостереження, лікування соками, особливо у сполученні з лікувальним голодуванням, буває дуже ефективним. Наприклад, без усякої операції в деяких випадках можна ліквідувати відкладення солей і жиру, каменю у нирках і сечовому міхурі.
Свіжі соки мають найбільшу поживну та лікувальну цінність, тому готувати їх потрібно перед самим вживанням. Вітаміни, ферменти й ароматичні речовини швидко руйнуються під дією кисню повітря, тому приготовлені соки потрібно тримати
в добре закритих скляних, порцелянових або емальованих посудинах і в холодному місці.
Сік варто пити повільно, невеликими ковтками, краще через соломинку, затримуючи його в роті, щоб змішувався зі слиною й щоб травні соки почали робити свою дію, сприяючи найбільш повному засвоєнню й використанню соків організмом. У жодному разі не можна пити соки швидко й великими ковтками, як воду.
Готуючи сік, краще не чистити фрукти й овочі від шкірочки, тому що під самою шкіркою перебуває найбільше вітамінів.
Соки овочеві, як і самі овочі, багаті солями, вітамінами, макро-, мікро-, ультрамікроелементами, вільними органічними кислотами й деякими харчовими волокнами. При багатьох хворобах, перевтомі досить часто знижується апетит. Одна із причин тому - пригноблення на той або інший термін кислотоутворюючої функції залоз шлунку. При такому стані особливо корисно, як ще вказував академік І. П. Павлов, випереджати хворобу «ударом по смаковому апарату». Нерідко цього вдається досягти за допомогою овочевих соків.
Під впливом овочевих соків, розведених водою на одну третину або навпіл, подовжується час шлункової секреції, більше виділяється ферменту пепсину, активніше скорочується м'язова стінка шлунку. Одночасно активізується жовчовиділення. Тому овочеві соки обґрунтовано відносять до ефективних засобів профілактики та лікування гастритів зі зниженою кислотністю шлункового вмісту й запальних процесів у жовчному міхурі. Тільки сік з редьки й редису при цьому діє дратуюче на слизову оболонку шлунку. Впливають певним чином овочеві соки й на зовнішньосекреторну функцію
підшлункової залози. Нерозбавлені соки її стримують, розведені - підсилюють.
Овочеві соки, особливо з м'якоттю, багаті харчовими волокнами. Однак на відміну від самих овочів у цих соках порівняно менше грубих волокон целюлози, гемоцелюлози, лігніну. Їхній надлишок у харчовому раціоні не завжди сприятливо позначається на засвоєнні білків, кальцію, цинку, вітаміну С и вітамінів групи В. У той же час більше ніжних харчових волокон - пектинових речовин - в овочевих соках з м'якоттю залишається досить багато, і вони практично не впливають на утилізацію білків, вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів, але стримують засвоюваність жирів, що для дієтичного харчування дуже корисно.
При використанні соковижималок менше руйнуються вітаміни, малостійкі до тепла, при використанні ж соковарок виходить більше соку. Поліпшувати смакові й різноманітити дієтичні переваги овочевих соків можна, роблячи з них різні суміші. Найбільш кращі: суміш морквяного, бурякового й редькового соків; суміш картопляного, малинового й чорничного соків; суміш картопляного й абрикосового соків; суміш картопляного й черешневого соків. Картопляний сік, на відміну від багатьох інших овочевих соків, гальмує шлункову секрецію. У зв'язку із цим його використовують при лікуванні гастриту, виразкової хвороби шлунку, дванадцятипалої кишки з підвищеною кислотністю шлункового вмісту.
Соки плодові в дієтичному відношенні мають багато загального з овочевими соками. Так, соки із черешні, чорноплідної горобини, сливи, малини, абрикоса помірковано затримують шлункову секрецію. Журавлинний, яблучний, гранатовий, суничний, апельсиновий, мандариновий, грейпфрутовий, вишневий, персиковий соки, а також соки із чорної, червоної смородини, голубики й чорниці стимулюють кислотоутворюючу й секреторну функції шлункових залоз. Практично усі плодові соки володіють, як і соки овочеві, дегідратичними властивостями й корисні матерям, які годують немовлят. Зрозуміло, всі плодові соки багаті водорозчинними вітамінами, майже всі — провітаміном А; містять вони багато макро-, мікро-, ультрамікроелементів, негрубих харчових волокон, пігментів, вільних органічних кислот. Для дієтичного харчування кращі такі коктейлі із плодових соків: вишневий і апельсиновий, вишневий і абрикосовий, персиковий і
вишневий, апельсиновий і чорносмородиновий, апельсиновий і ожинний, яблучний і чорносмородиновий.
Мінеральні води - це підземні води кори земної кулі, що виходять на поверхню землі природним шляхом або через свердловини. Хімічний склад вод залежить від глибини залягання й структури порід, через які вони проходять, від швидкості циркуляції. Для прийому всередину протипоказані води, що містять токсичні речовини вище припустимих концентрацій.
Природні води, багаті різними мінеральними й органічними речовинами, газами або радіоактивністю й іншими фізичними властивостями, чинять лікувальну дію на організм і називаються лікувальними мінеральними водами. Лікувальна дія мінеральних
вод визначається їхнім хімічним складом, фізичними й біологічними властивостями.
Хімічний склад - це загальна мінералізація, іонний склад, наявність газів, органічних речовин й ін.; фізичні властивості - реакція середовища (рн), радіоактивність, теплоємність, температура; біологічні властивості - зміст мікроорганізмів, антибактеріальних речовин, біогенних стимуляторів й інших продуктів життєдіяльності мікроорганізмів.
Загальна мінералізація - це сума розчинних у воді речовин без газів. Лікувальні мінеральні води повинні мати загальну мінералізацію не менш 2 г/л.
Дія мінеральних вод залежить від ступеня мінералізації. Води малого й середнього ступеня мінералізації добре всмоктуються й чинять диуретичну дію, води високої мінералізації погано всмоктуються, підсилюють надходження рідини в кишечник і чинять ослаблюючу дію.
Для внутрішнього застосування найбільш придатні теплі й гарячі води. Їх можна пити відразу з джерела. Гарячі води приймаються в охолодженому виді, а холодні - у підігрітому. Для збереження структури останніх не рекомендується перегрівання вище 45 °С.
Деякі мінеральні води містять органічні біологічно активні речовини нафтового або торф'яного походження (гуміни, бітуми, нафтенові, жирні кислоти й феноли). Гуміни й бітуми становлять 80 - 90 % загальної кількості органічних речовин. Органічні речовини в невисоких концентраціях стимулюють фізіологічні процеси в організмі. Зміст їх у мінеральних водах у межах 40 мг/л і більше
чинить токсичну дію. Органічні речовини мінеральних вод створюють сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів, що виробляють біогенні стимулятори, гормоноподібні, антибактеріальні речовини та інші.
Органічні речовини слабомінералізованих вод володіють диуретичною дією, підсилюють виведення з організму продуктів азотистого обміну, хлоридів, неорганічного фосфору, поліпшують обмінні процеси в клітках печінки, стимулюють жовчоутворення, збільшують концентрацію жовчі, зміст жовчних кислот і зменшують
концентрацію холестерину, підвищують секреторну й кислоутворюючу функцію шлунку.
Рисунок 5. Класифікація мінеральних вод.
Іонний склад води визначає її біологічний і лікувальний вплив. У складі мінеральних вод виявлено до 50 хімічних елементів. Основні лікувальні властивості визначаються катіонами Na+, Са2+,Мg2+, аніонами Сl-, S042+, НСО3-.
Катіон натрію разом з аніоном хлору бере участь у нормалізації осмотичного тиску, водно-сольового обміну, затримує воду в організмі. Катіон кальцію зменшує проникність клітинних мембран й ексудацію, нормалізує згортання крові, володіє протизапальною і
десенсибілізуючою дією, поліпшує діурез, підвищує активність деяких ферментів, підсилює скорочувальну здатність міокарда, зменшує перистальтику кишечнику, поліпшує ріст костей і стан зубів. Катіон магнію є активатором процесів анаеробного обміну вуглеводів, зменшує збудливість нервової системи.
Таблиця 3. Класифікація мінеральних вод (за даними В.А. Олександрова)
| Клас | Характеристика | Склад аніонів, катіонів |
| І клас | гідрокарбонатні води | Серед аніонів переважають НСО3-. По вмісту катіонів води діляться на натрієві, кальцієві, магнієві. |
| ІІ клас | хлоридні води | Переважають аніони Сl-. По катіонному складу - натрієві, кальцієві, магнієві. |
| III клас | сульфатні води | Переважає аніон S042-. По катіонному складу - натрієві, кальцієві, магнієві. |
| IV клас | нітратні води | Натрієві, кальцієві, магнієві |
| V клас | води складного вмісту або комбіновані |
Води, що містять аніон НСО3-, відносяться до гідрокарбонатних вод. Цей аніон часто з'єднаний з катіоном натрію, і такі води називаються гідрокарбонатні натрієві. Вони підвищують лужний резерв крові, володіють лужною дією, знижують кислотність шлункового соку, поліпшують евакуаторну функцію шлунка, мають жовчогінну дію, збільшують виділення білірубіна й холестерину з жовчю. Гідрокарбонатні води поліпшують
усмоктування в кишечнику заліза й інших мікроелементів, зменшують печію, Основними курортами з гідрокарбонатними водами є Березовські мінеральні води, Боржомі, Діліжан, Ластівка, Набєглаві, Галявина, Саірме.
Вуглекислого газу в лікувальних водах, прийнятих усередину, повинно бути не менш 0,5 г/л. Вуглекислий газ підвищує секреторну функцію шлунку та кишечнику. Води, що містять вуглекислий газ, називаються вуглекислими. Вони поліпшують апетит, перистальтику шлунку, усмоктування харчових речовин з кишечнику, тканинне дихання у печінці. Води малої мінералізації збільшують діурез. Основні курорти з вуглекислими водами - Боржомі, Дарасун, Єсентукі, Желєзноводськ, Кисловодськ, Шмакова й ін.
Аніон хлору входить до складу хлоридних вод у з'єднанні з катіоном натрію у вигляді хлористого натрію. Такі води називаються хлоридні натрієві води. Вони підвищують секреторну функцію шлунку, підшлункової залози, кишкових ферментів. Хлоридні води поліпшують травлення, засвоєння білків, жирів, вуглеводів їжі й ріст організму. Мінеральні води, багаті хлоридом натрію, мають проносну й жовчогінну дію, здатні затримувати рідину в організмі. Основними курортами із хлоридними водами є Бирштонас, Друскінінкай, Миргород, Нальчик, Стара Русса.
У хімічний склад мінеральних вод входять також гідросульфідні іони й газ сірководень. Вміст сірководню й сульфідних іонів визначає кількість загального сірководню. Мінеральні води, що містять загальний сірководень більше 10 мг/л, відносяться до сірководневого (рис. 6).
Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 207 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Властивості продуктів в лікувальному харчуванні | | | Сульфідні води поділяються |