Період окупності проекту – це час, який потрібен для того , щоб сума надходжень від реалізації проекту відшкодовувала суму витрат на його впровадження.

Розрахунок дисконтованого періоду окупності інвестицій має місце, коли грошові надходження від проекту суттєво відрізняються по роках. В такому разі РВР (термін окупності). Розраховується прямим підрахунком років, протягом яких інвестиція буде відшкодована кумулятивним доходом (наростаючим підсумком). Дуже часто при розрахунку DPР враховується дробова частина року, що робить його більш точним. Врахування фактора часу при розрахунку терміну окупності вимагає дисконтування грошових потоків по відповідній ставці дисконту, а формула для розрахунку дисконтованого терміну окупності (DPP) має вигляд:

Де, І – обсяг інвестицій по проекту; CF_t – річна сума грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту. t-рік за який отримали грошовий потік; і – бажана ставка дисконтування; n – тривалість життєвого циклу проекту; Якщо ж,згідно з обраним інвестиційним проектом,передбачаються тривалі затрати протягом m – кількість років, протягом яких,згідно з обраним інвестиційним проектом передбачаються тривалі затрати з одночасним отриманням віддачі від них.Очевидно, що в разі дисконтування термін окупності збільшується, тобто завжди PВP > DPP.

48. Страхування цінового ризику (хеджування)

За своєю сутністю хеджування має запобігти (застрахувати) можливим фінансовим втратам від зміни цін у процесі здійснення угод з відстроченою поставкою (форвард) на реальний товар як для покупця, так і продавця.

Мета хеджування - це зняття кредитних і цінових ризиків або їх мінімізація. Хеджування використовується не для отримання прибутку (як спекулятивного, так і будь-якого іншого), а для страхування вже існуючого прибутку або обмеження загрозливих втрат.

Проте в 50-60-х роках американські економісти X. Уоркінг, Д. Ротлідж та Р. Грей розробили нову теорію хеджування, яка глибше розкриває його суть на сучасному етапі. Вона знайшла своє практичне підтвердження і втілення в сучасному законодавстві та регулюванні біржової торгівлі. Основа її полягає втому, що ціни на реальний товар та біржові ф'ючерсні котирування змінюються не паралельно, отже, не може бути повного страхування прибутку.

Як відомо, головна мета будь-якого капіталу - отримання максимального прибутку. У зв'язку з цим згаданими економістами виділяється кілька видів хеджування, у тому числі звичайне (чисте хеджування), що відповідає традиційній концепції. За Х.Уоркінгом, чисте хеджування з метою уникнення ризику відіграло важливу роль на ранніх періодах ф'ючерсних ринків. Решта видів хеджування (арбітражне, селективне, передбачуване) переслідують мету не лише уникнення ризику, а отримання додаткового прибутку.

Основа страхування від цінового ризику досить проста, однак складним є механізм його здійснення.

Так, для страхування від цінового ризику, тобто зміни цін на реальний товар, який продається або купується за угодою з відстроченою поставкою (форвард), хеджеру (його брокеру) необхідно поетапно укласти три види угод, які внаслідок їх здійснення і забезпечать упередження цінових втрат:

1) Купівля або продаж реального товару з відстроченою поставкою (форвард).

2) Купівля або продаж ф'ючерсних контрактів на аналогічний обсяг товару.

3) Ліквідація позицій за ф'ючерсними контрактами шляхом укладення офсетної (оберненої, зустрічної) угоди.

Основоположним у здійсненні страхування від цінового ризику (хеджування) є одночасне укладення угоди на реальний товар з відстроченою поставкою і ф'ючерсної угоди на аналогічний обсяг товару. На даному, початковому етапі, страхуванням шляхом укладення двох видів угод досягається гарантія в запобіганні втрат від зміни цін.

У випадку, якщо за угодою на реальний товар з відстроченою поставкою хеджер-продавець реального товару матиме фінансові втрати від зміни цін, то одночасно він як хеджер-покупець, але вже як власник ф'ючерсної угоди на такий же обсяг товару має прибуток. Ця сума, власне, і страхує втрати за форвардною угодою.

На наступному або завершальному етапі здійснюється ліквідація ф'ючерсного контракту, який покриває понесені фінансові втрати. Якщо немає необхідності ліквідовувати ф'ючерсну угоду на ті чи інші обсяги продукції, тобто хеджер не зазнав втрат від зміни цін і поставка товару за форвардною угодою відбулася, ф'ючерс може продовжувати обіг на біржовому ринку.

Розрізняють дві форми страхування від цінового ризику.

* хеджування продажем (коротке);

* хеджування покупкою (довге).

Хеджування продажем (коротке) - такі дії покупця, коли проти укладеної угоди на покупку реального товару з відстроченою поставкою він укладає ф'ючерсну угоду на продаж аналогічного товару такого ж обсягу з метою страхування від ризику зниження цін на момент поставки реального товару.

Хеджування покупкою (довге) - такі дії продавця, коли проти укладеної угоди на продаж реального товару з відстроченою поставкою він укладає ф'ючерсну угоду на покупку аналогічного товару такого ж обсягу.

У даному випадку приклад, який розглядається для короткого хеджування, з позицій продавця буде мати обернений механізм хеджування.

Крім страхування цінового ризику, хеджування дає змогу, при певній ситуації з цінами, приносити додатковий доход хеджерам, який вимірюється таким показником, як базис.

Базис - це різниця між ціною на реальний товар за угодою з відстроченою поставкою в даному місці і ціною на цей же товар за ф'ючерсною угодою. Вважається, що ціна реального товару складається з базису і ф'ючерсу.

Величина базису формується під впливом багатьох факторів, основними з яких є:

* співвідношення між пропозицією і попитом на даний товар;

* загальні тенденції у формуванні пропозиції і попиту на товари-замінники для певного асортименту продукції та рівень цін на них;

* технічний рівень транспортних засобів і організація постачання;

* рівень транспортних тарифів;

* розвиток інфраструктури зберігання продукції;

* рівень прогнозних цін;

* рівень процентних ставок.

Через різницю між величиною базису при покупці і продажу визначається доход чи збитки хеджера.

Хеджер при проведенні біржової операції обов'язково враховує величину базису, свої накладні витрати, попередньо розраховує доход і тільки тоді називає ціну своєї пропозиції.

Отже, якщо від величини базису продажу відняти базис закупки, то можна визначити загальний валовий доход.

Дата добавления: 2015-10-26