Відмінність фінансових інвестицій від реальних.

У чому полягає економічна сутність інвестицій та їх основних видів

Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції — це вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси — вкладання капіталів і одержання прибутку — відбуваються в певному поточному часі, а саме: може бути послідовне вкладання капіталу, а потім одержання прибутку; паралельне вкладання капіталу й одержання прибутку; інтервальне вкладання капіталу, а через певний час — одержання прибутку. У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі; у другому одержання прибутку можливе до повного завершення процесу інвестування; у третьому між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій країні його ідентифіковано з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестування можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).

Деякі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь-якій іншій формі: майна, немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності), сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, виробничого досвіду, прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав. Розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестування в певному періоді, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо ж сума валових інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо ця сума перевищує суму амортизаційних відрахувань, це свідчить про розвиток економіки.

З метою ефективного функціонування підприємства здійснюють інвестиційну діяльність. Остання являє собою сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій.

Законом України ”Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначено як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:·

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

· рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

· майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

· сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (“ноу-хау”);

· права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

· інші цінності.

Окремі положення законодавчого визначення, з нашої думки, неповно і навіть неправильно трактують поняття “інвестиції”.

По-перше, інтелектуальні цінності, які вкладаються і використовуються підприємством у вигляді нематеріальних ресурсів, також входять до складу майнових його цінностей (або майна у вигляді його активів), тому у протиставленні цих термінів немає сенсу. У світовій економічній теорії з цих питань вкладення всіх форм майнових цінностей у процесі інвестицій розглядається як “вкладення капіталу”. Це зауваження повною мірою може бути віднесене і до іншого визначення терміна “інвестиція”, наведеного в Законі України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств””, згідно з яким це господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. У цьому разі грошові кошти також входять до складу капіталу як і інше майно, що вкладається підприємством.

По-друге, метою інвестицій є не тільки створення прибутку або досягнення соціального ефекту, а й інші форми забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходить своє відображення у зростанні суми вкладеного капіталу. Цю мету інвестування підкреслюють як головну найбільш відомі зарубіжні економісти. Так, у монографії “Інвестиції”. У. Шарп разом з іншими американськими вченими визначає: “У найбільш широкому розумінні термін “інвестувати” означає розстатися з грошима сьогодні з тим, щоб отримати більшу суму їх у майбутньому”. Аналогічне визначення цього терміна подається в монографії “Основи інвестування”, підготовленій американськими економістами Л. Гітманом та М. Джонком: “...інвестиція — це спосіб розміщення капіталу, який має забезпечити збереження або зростання суми капіталу”. Ця мета інвестицій підкреслюється й у визначеннях українських економістів у працях з цього питання — в монографіях І. Бланка “Інвестиційний менеджмент”, А.Мертенса “Інвестиції”, В. Шевчука і П. Рогожина “Основи інвестиційної діяльності” та інших.

По-третє, потребує певного уточнення і об’єкт інвестиційної діяльності, визначений у законодавстві з цього питання. Якщо метою інвестицій має бути зростання суми вкладеного капіталу, то цей інвестований капітал має вкладатися лише в об’єкти підприємницької діяльності, бо вкладання капіталу в об’єкти соціальні, благодійну діяльність, спонсорство тощо до такого зростання не призведе. У такому разі більш прийнятним терміном для вкладання коштів буде “фінансування”, а не “інвестування”.

Поняття “інвестиції” пропонується викласти у такій редакції: інвестиції — це вкладення капіталу в об’єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання в майбутньому періоді.

Недостат­ньому ступені вивчену сферу діяльності підприємств на українському ринку. Інвестиційний проект — це процес здійснення комплексу взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення визначених фінан­сових, економічних, соціальних, інфраструктурних і в деяких випад­ах політичних результатів. Основним інструментом реалізації інвес­тиційного проекту є бізнес-план, що являє собою техніко-економічне і фінансове обгрунтування ефективності інвестицій.

У нинішніх реаліях вищий менеджмент українських підприємств розглядає проблему залучення інвестицій лише з погляду одержання кредиту в банку. І навіть цей процес представляється йому досить про­стим, не потребуючої підготовки передінвестиційної документації. Результатом непрофесійного підходу до питань реалізації інвестицій­них проектів, а також слаборозвиненої законодавчої, податкової бази і ризиків, що випливають з нестабільної політичної ситуації, є відсутність прагнення у вітчизняних і іноземних інвесторів вкладати кошти в українську економіку.

Відмінність фінансових інвестицій від реальних.

1. За об'єктами вкладення капіталу розділяють реальні і фінансові інвестиції підприємства

Фінансові інвестиції— це вкладення коштів в різні фінансові інстру­менти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін.

Реальні інвестиції - це вкладення у виробничі фонди (основні і оборотні). Переважно це вкладення в матеріальні активи - будівлі, обладнання, споруди і інші товарно-матеріальні цінності, а також не­матеріальні активи (патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна і інша документація), в приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об'єкти інвестування, що пов'язані із здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшення умов праці.

Останнім часом в економічній літературі визначалась нова — інно­ваційна форма інвестицій (вкладення в нововведення). В принципі при стабільній економіці всі інвестиції повинні бути водночас інновація­ми.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах

1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільша тісний зв'язок з опе­раційною діяльністю підприємства.

Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів (при участі в їхньому статут­ному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при вкла­денні капіталу в транспортні й інші аналогічні підприємства); розши­рення можливостей збуту чи продукції проникнення на інші регіо­нальні ринки (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди підприємств торгівлі); різні форми галузевої і товарної диверсифіко-ваності операційної діяльності й інших стратегічних напрямків роз­витку підприємства. За своїм змістом ця форма фінансового інвесту­вання багато в чому замінює реальне інвестування, будучи при цьому менш капіталомісткою і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки одержання високого інвестиційного прибутку (хоча мінімально необхідний її рівень повинний бути забез­печений), скільки установлення форм фінансового впливу на підпри­ємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.

Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована насамперед на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Ос­новним видом грошових інструментів інвестування є депозитний вне­сок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу і її головною метою є генерування інвестиційного прибутку.

Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку (так звані «ринкові цінні папери»).Використання цієї форми фінансового інвестування пов'язане із широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як за інструментами інвестування, так і за його термінами; більш ви­соким рівнем державного регулювання і захищеності інвестицій; роз­винутий інфраструктурою фондового ринку; наявністю оперативно наданої інформації про стан і кон'юнктуру фондового ринку в розрізі окремих його сегментів і інших факторів. Основною метою цієї фор­ми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного при­бутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для установлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного чи достатньо вагомого пакета акцій).

Реальні інвестиції здійснюються підприємствами в різноманітних формах, основними з яких є

Придбання цілісних майнових комплексів. Воно являє собою інвестиційну операцію великих підприємств, що забезпечує галузеву, товарну чи регіональну диверсифікованість їхньої діяльності. Ця фор­ма реальних інвестицій забезпечує, звичайно, «ефект синергізма», що полягає в зростанні сукупної вартості активів обох підприємств (у по­рівнянні з їхньою балансовою вартістю) за рахунок можливостей більш ефективного використання їх загального фінансового потенціалу, взаємодоповнення технологій і номенклатури продукції, що випускаєть­ся, можливостей зниження рівня операційних витрат, спільного ви­користання збутової мережі на різних регіональних ринках і інших аналогічних факторах.

Нове будівництво. Воно являє собою інвестиційну операцію, пов’язану з будівництвом нового об'єкта з закінченим технологічним циклом по індивідуально розробленому чи типовому проекті на територіях, що спеціально відводяться. До нового будівництва підприєм­ство прибігає при кардинальному збільшенні обсягів своєї операцій­ної діяльності в майбутньому періоді її галузевої, товарної чи регіональ­ної диверсифікованості (створенні філій, дочірніх підприємств і т.п.).

Перепрофілювання. Воно являє собою інвестиційну операцію, що забезпечує повну зміну технології виробничого процесу для випуску нової продукції.

Реконструкція. Вона являє собою інвестиційну операцію, по­в'язану з істотним перетворенням усього виробничого процесу на ос­нові сучасних науково-технічних досягнень, її здійснюють відповідно до комплексного плану реконструкції підприємства з метою радикаль­ного збільшення його виробничого потенціалу, істотного підвищення якості продукції, що випускається, упровадження ресурсозберігаючих технологій і т.п. У процесі реконструкції може здійснюватися розши­рення окремих виробничих будинків і приміщень (якщо нове техно­логічне обладнання не може бути розміщене в діючих приміщеннях); будівництво нових будинків і споруджень того ж призначення замість ліквідованих на території діючого підприємства, подальша експлуата­ція яких по технологічних чи економічних причинах визнана недо­цільною.

Модернізація. Вона являє собою інвестиційну операцію, пов'я­зану з удосконаленням і приведенням активної частини виробничих основних засобів в стан, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного пар­ку машин, механізмів і устаткування, що використовуються підприєм­ством у процесі операційної діяльності.

Відновлення окремих видів устаткування. Воно являє собою інвестиційну операцію, пов'язану із заміною (у зв'язку з фізичним зно­сом) чи доповненням (у зв'язку з ростом обсягів чи діяльності, що не­обхідні для підвищення продуктивності праці) наявного парку устат­кування окремими новими їхніми видами, що не змінюють загальної схеми здійснення технологічного процесу. Відновлення окремих видів устаткування характеризує в основному процес простого відтворення активної частини виробничих основних засобів.

Інноваційне інвестування в нематеріальні активи. Воно являє собою інвестиційну операцію, спрямовану на використання в опера­ційному й іншому видах діяльності підприємства нових наукових і тех­нологічних знань з метою досягнення комерційного успіху. Інно­ваційні інвестиції в нематеріальні активи здійснюються в двох основних формах: а) шляхом придбання готової науково-технічної продукції п інших прав (придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки; придбання ноу-хау; придбання ліцензій та франчайзинг і т.п.); б) шляхом розробки нової науково-технічної продукції (як у рамках самого підприємства, так і по його замовленню відповідними інжиніринговими фірмами). Здійснення інноваційного інвестування в нематеріальні активи дозволяє істотно підвищити технологічний потенціал підприємства у всіх сферах його і господарської діяльності.

8. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів. Воно являє собою інвестиційну операцію, спрямовану на розширен­ня обсягу використаних операційних оборотних активів підприємства, що забезпечує тим самим необхідну пропорційність (збалансованість) у розвитку поза обігових і обігових операційних активів у результаті здійснення інвестиційної діяльності. Необхідність цієї форми інвес­тування пов'язана з тим, що розширення виробничого потенціалу, що і забезпечене раніше розглянутими формами реального інвестування, визначає можливість випуску додаткового обсягу продукції. Однак ця можливість може бути реалізована тільки при відповідному розширенні обсягу використання матеріальних оборотних активів окремих видів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних і пред­метів, що швидко зношуються і т.п.). Усі перераховані форми реаль­ного інвестування можуть бути зведені до трьох основних його на­прямків: капітальне чи інвестування капітальних вкладень (перші шість форм); інноваційне інвестування (сьома форма) і інвестування при­росту оборотних активів (восьма форма).

Фінансові інвестиції - це вкладання коштів у фінансові інстру­менти (активи), серед яких переважають цінні папери.

Здійснення фінансових інвестицій характеризується рядом особ­ливостей, основними з який є наступні: фінансові інвестиції є неза­лежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки; фінансові інвестиції є основним засобом здійснен­ня підприємством зовнішнього інвестування. Всі основні форми й інструменти фінансових інвестицій мають зовнішню спрямованість інвестованого капіталу, що виходить за рамки відтворювальних про­цесів свого підприємства; у системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції фор­мують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги); стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом; портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіки в основному в двох цілях: одержання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів і їх проти інфляційного захисту; фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування по шкалі «доходність-ризик»; фінансові інвестиції надають підприємству досить широкий діапазон вибору інструментів інвестування і по шкалі «доходність-ліквідність»; процес обґрунтування управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням фінансових інве­стицій, є більш простим і менш трудомісткім; висока хибка кон'юн­ктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає не­обхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.

Відповідно й управлінські рішення, пов'язані зі здійсненням фінансового інвестування, носять більш оперативний характер.

Сучасне фінансове інвестування безпосередньо пов'язане з фор­муванням «інвестиційного портфеля». Воно базується на тім, що більшість інвесторів вибирають для здійснення фінансового інвесту­вання більш ніж один фінансовий інструмент, тобто формують визна­чену їхню сукупність. Цілеспрямований підбор таких інструментів являє собою процес формування інвестиційного портфеля.

Інвестиційний портфель являє собою цілеспрямовано сформова­ну сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування відповідно до розробленої інвестиційної політики. Тому що на переважній більшості підприємств єдиним ви­дом фінансових інструментів інвестування є цінні папери, для таких підприємств поняття «інвестиційний портфель» ототожнюється з по­няттям «фондовий портфель» (чи «портфель цінних паперів»).

Дата добавления: 2015-10-26