Легенда про картоплю

Їхали мандрівники дорогою і шукають, де б його встановитись ніччю. Сіли вони в лісу. Нарвали сухого бур'яну, щоб топить, і розклали вогонь. Пішов мандрівник ще вирвати сухого бур'яну. Зустрічає зелень, а на тій зелені ростуть маленькі квіточки. Мандрівник узяв і вирвав. Дивиться, що здорові грудки якоїсь рослини. Кинув мандрівник грудки рослини у вогонь. Настав ранок. Вони взяли ці грудки і почали їсти. їм сподобалось, і пішли й ще вирвали грудки.

Поїхали мандрівники в місто і роздали людям ці грудки, щоб посадили. Через деякий час люди догадались, що ця рослина називається картоплею.

Відомо, що картоплю почали вперше культи­вувати близько 5 тисяч років тому мешканці ба­сейну озера Тітікака, розташованого на кордоні між Перу та Чилі. У ті часи вона відігравала ва­жливу роль у житті індіанців західних областей Південної Америки. Індіанці обожнювали картоп­лю і в дарунок їй приносили навіть людські жерт­ви. Так, у південному Еквадорі на святі врожаю щорічно на честь картоплі вбивали до 100 дітей!

Іспанські завойовники, які прибули 1547 ро­ку до Південної Америки, спостерігали, як за­мість дітей індіанці приносили в жертву ягня, кров'ю якого окропляли картоплю. Святково вбрані діти носили кошики з картоплею.

У середині XVI ст. іспанці привезли бульби картоплі в Європу, де вона пройшла довгий шлях невизнання і несправедливого осуду. Наприклад, у Франції в кінці XVIII ст. картопляні квіти носили у волоссі, робили з них букети. У Німеччині ви­рощували картоплю на клумбах перед палацами.

Лікарі вважали картоплю переносником прокази і причиною помрячіння розуму.

За часів Петра І перший лантух картоплі було завезено до Росії. Однак побутувало повір'я, що картопля родиться з головою та очима, як людина, і тому їсти її - їсти людські душі. Багато священиків називали картоплю «чортовими яблуками», якими нібито було спокушено Адама і Єву, і той, хто споживає їх, не побачить царства небесного.

Під кінець XVIII ст. корисні властивості картоплі стали широко відомі, але селяни навідріз відмовлялися саджати цю рослину. Прусський король Фрідріх Вільгельм видав спеціальний на­каз - відрубувати носи й вуха тим, хто відмови­ться саджати картоплю. Англійських селян спо­нукали розводити картоплю обіцянками видавати золоті медалі. У Франції хитромудрий підприє­мець Тюрго розіслав усім перекупникам, поста­чальникам та іншим підлеглим особам бульби для садіння, суворо заборонивши давати їх селя­нам. Таємно було попереджено: якщо селяни, по­заздривши, почнуть красти картоплю для роз­ведення, вдавайте, що не помічаєте. За кілька ро­ків значна частина Франції була засаджена кар­топлею.

У Франції на той час прихильником і пропагандистом картоплі був аптекар Антуан Огюст Пармантьє. У 1755 році, під час війни, він потрапив у полон до німців і там скуштував картоплі. Повернення Пармантьє з полону збіглося з на­станням голоду в його рідній країні. Паризька академія оголосила конкурс, пообіцявши видати премію тому, хто запропонує нові продукти харчування. На цей конкурс відгукнувся Пармантьє. Він сам написав твір про картоплю, за який його удостоїли премії.

У 1771 році Пармантьє писав: «Серед незліченної кількості рослин, які вкривають поверхню суходолу і водну поверхню земної кулі, немає, можливо, жодної, яка з більшим правом заслуго­вувала б на увагу добропорядних громадян, ніж картопля».

Коли російські солдати пройшли Польську Пруссію під час Семирічної війни 1756-1763 років, побачили картоплю, яка там вирощувалася, покуштували й оцінили її, то взяли з собою в рідні краї.

При Катерині II у 1765 році російський уряд видав спеціальний указ і випустив «Настанову про розведення та вживання земляних яблук». З Ірландії в Петербург восени було закуплено і доставлено 464 пуди 33 фунти картоплі. її скла­ли в бочки, старанно обкутали соломою і в кінці грудня санним шляхом відправили в Москву. Стояли сильні морози і виявилося, що в дорозі картопля майже повністю померзла, а придатної до садіння залишилося тільки п'ять четвериків (близько 15 кг). Наступного року бульби посадили на московському аптекарському городі і одер­жаний урожай розіслали по губерніях.

Однак картопля важко просувалася на поля. На селянський стіл, як і раніше, потрапляли ріпа та редька. 1840 року стався неврожай зерно­вих культур. Уряд вжив заходів щодо поширен­ня і вирощування картоплі. Країною прокотила­ся хвиля картопляних бунтів. Проти селян поси­лалися війська, які приборкували народні заворушення.

З другої половини XIX ст. почалося масове вирощування картоплі по Російській імперії.

Картопля завоювала собі поважне місце на обідньому столі. З неї готують сотні страв, її їдять вранці, на обід і увечері.

Картопля - джерело вітаміну С. Ще в російському журналі «Економічний магазин» 200 років тому писалося, що «багато лікарів хвалить вживання картоплі в їжу хворих. Вважається їжа лікувальною від цинги». Кількість вітаміну С змінюється залежно від ряду умов. Ранні сорти і мо­лоді бульби містять вітаміну більше.

У картоплі є й інші важливі вітаміни В2, В6, РР, але в невеликих кількостях. Вона є одним з найважливіших джерел мінеральних речовин в харчуванні людини. Близько 70 % усіх мінеральних речовин припадає на солі калію, які сприя­ють виведенню води і кухонної солі з організму і тим самим регулюють обмінні процеси.

У бульбах картоплі є залізо, фосфор, йод, натрій, магній, кальцій, марганець, мідь, цинк, ні­кель, кобальт, бор та інші.

Вони містять близько 25 % так званих сухих речовин, до складу яких входять: вуглеводи -20 %, білки - 2 %, жири - 0,15 %, органічні кислоти та інші сполуки.

Поживності картоплі надають вуглеводи у вигляді крохмалю. Розщеплюючись у кишечнику, крохмаль перетворюється на глюкозу, яка у свою чергу всмоктується у кров і розноситься нею по всьому організмові.

Білки картоплі - найповноцінніші з усіх рос­линних білків. Однак інколи бульби картоплі можуть бути отруйними. У листі, стеблах, квітках, ягодах, паростках і частково бульбах накопичується отруйна речовина - соланін. У нормально дозрілих бульбах його зовсім мало. Позеленілі на сонячно­му світлі бульби містять підвищену кількість соланіну, багато його накопичується у старій кар­топлі, тому весною слід старанно обчищати буль­би, видаляти вічка. Позеленілі бульби не можна вживати в їжу.

Найкраще готувати картоплю необчищеною, або «в мундирі», бо з товстими лушпайками ми ви­кидаємо 20 % білків, вітамінів та мінеральних солей.

Після варіння картоплі в необчищених бульбах кількість вітамінів практично не змінюється, а в обчищених залишається тільки 50 %.

Щоб під час варіння менше руйнувалися цін­ні речовини, треба обчищену картоплю класти в окріп і відразу ставити на вогонь. Якщо обчищену картоплю покласти в холодну воду, то вона втратить майже половину вітамінів, а якщо вкинути в окріп - близько 20 %. Варити цей овоч треба в щільно закритому посуді.

Дата добавления: 2015-10-26