Область старших адрес (НМА)

Якщо комп'ютер забезпечений нарощеною пам'яттю, то перші 64 Кб цієї пам'яті називаються областю старших адресів — НМА (High Memory Area). Ця область пам'яті може керуватися процесорами у реальному режимі. Хоча ця область знаходиться в нарощеній пам'яті, для доступу до неї захищений режим використовувати не потрібно.

Чим корисна ця область пам'яті?

У DOS є драйвер HIMEM.SYS (High Memory Manager), який керує нарощеною пам'яттю відповідно до стандарту XMS (eXtended Memory Specification). Цей драйвер забезпечує доступ до нарощеної пам'яті, зокрема до області НМА, і запобігає одночасному використанню однієї і тієї ж частини цієї пам'яті декількома програмами. Драйвер HIMEM.SYS дозволяє завантажувати DOS у НМА. Для цього у файл CONFIG.SYS потрібно помістити дві команди:

DEVICE=HIMEM.SYS і

DOS=HIGH

Перша команда завантажує драйвер HIMEM.SYS, а друга завантажує файли DOS (IO.SYS, MSDOS.SYS, COMMAND.COM) у НМА. Це звільняє приблизно 55 Кбайт базової пам'яті. Для звільнення НМА потрібно вилучити команду DOS=HIGH із файла CONFIG.SYS.

4.3.2.4. Нарощена пам'ять (ЕМВ)

Область нарощеної пам'яті починається із 1024 Кб. В англомовній літературі ця область пам'яті позначається абревіатурою ЕМВ (Extended Memory Block) або XMS (eXtended Memory Specification). Розмір цієї пам'яті обмежується лише можливостями процесора. Процесор 80286 може керувати пам'яттю розміром до 16 Мб, а мікропроцесори серії 80386 чи 80486 можуть підтримувати пам'ять ЕМВ розміром до 4096 Мб (4Гбайт).

Процесор може використовувати нарощену пам'ять лише в захищеному режимі. Багато програм, які працюють під керуванням DOS і використовують оперативну пам'ять, не можуть застосовувати нарощену пам'ять. Для використання нарощеної пам'яті в DOS передбачені спеціальні засоби.

Дію деяких спеціальних програм і драйверів DOS обгрунтовано на використанні нарощеної пам'яті:

1. Кеш-пам'ять: SMARTDRV.SYS становить програму кешування диска. Цей драйвер створює в нарощеній (EMS) пам'яті кеш-буфер (cache) для збереження інформації, зчитаної з диска.

2. Псевдодиск (RAM-диск): драйвер RAMDRV.SYS у нарощеній або розширеній пам'яті створює псевдодиск, емулючий “вінчестер”.

4.3.2.5. Розширена пам'ять (EMS)

Для одержання доступу до пам'яті великого обсягу в середовищі DOS фірмами Lotus Development, Intel і Microsoft у 1985 році був розроблений стандарт пам'яті EMS (Expanded Memory Specification). Цей стандарт дозволяє отримувати доступ (через верхню пам'ять) до пам'яті розміром до 32 Мб.

Розширена пам'ять поділяється на сегменти по 16 Кб, які називаються сторінками. Коли програма запитує інформацію із розширеної пам'яті, яка сторінка підходить із цієї пам'яті копіюється в сторінковий кадр (page frame) — область розміром 64 Кб. Ця область є свого роду «вікном», через яке можна переглядати (по 16 Кб) великий об’єм розширеної пам'яті. Для керування розширеною пам'яттю в комп'ютерах передбачена спеціальна програма ЕММ386.ЕХЕ, що забезпечує доступ до інформації, яка зберігається в розширеній пам'яті, через сторінковий кадр верхньої пам'яті. Обмін інформацією здійснюється посторінково (по 16 Кб). Прикладна програма сама не здатна одержати безпосередній доступ до інформації в розширеній пам'яті.

4.3.3. Загальні принципи керування пам'яттю

Для того, щоб користувач міг оптимально використовувати ресурси комп'ютера, він повинен добре розуміти принципи керування пам'яттю. Оптимізація означає створення рівноваги між швидкістю роботи системи і наданням програмам більшого обсягу пам'яті.

До керування пам'яттю в DOS мають відношення різні установки і команди. Чотири з них можуть визначатися в CONFIG.SYS:

HIMEM.SYS,

DOS=HIGH,UMB,

EMM 386.ЕХЕ

DEVICEHIGH

Крім того, можна використовувати команду LOADHIGH, яку зручно помістити у файл ALTTOEXEC.BAT. При використанні цих установок і програм керування спочатку визначаються або запускаються HIMEM.SYS, DOS=HIGH, UMB і ЕММ386.ЕХЕ. Лише після цього можна використовувати установку DEVICEHIGH і команду LOADHIGH, які дозволяють переміщувати програми у верхню пам'ять. Нижче припускається, що всі необхідні файли DOS розміщені в каталозі C:\DOS.

Програма Himem.sys

Для установки програми HIMEM.SYS необхідно скористатися командою DEVICE, що міститься у файлі CONFIG.SYS. Ця команда повинна виконуватися перед будь-якою іншою аналогічною командою для драйверів пристроїв, які використовують нарощену пам'ять.

Програма HIMEM.SYS надає доступ до нарощеної пам'яті програмам, які використовують її у відповідності зі специфікацією XMS. Ця специфікація, розроблена фірмою Microsoft у 1988 році, установлює стандарт на спільне використання програмами пам'яті понад 640 Кб. Програма HIMEM.SYS запобігає одночасному використанню декількома програмами однієї й тієї ж частини нарощеної пам'яті.

Працюючи разом із програмою ЕММ386.ЕХЕ, драйвер HIMEM.SYS дозволяє використовувати верхню пам'ять, а також емалювати розширену пам'ять EMS у нарощеній пам'яті XMS.

Дія цієї команди встановлюється додаванням у файл CONFIG.SYS наступного рядка:

DOS=HIGH, UMB

Ця команда містить дві установки. Установка HIGH визначає завантаження частини файлів MS-DOS у НМА. В область старших адресів завантажуються ІО.SYS, MSDOS.SYS, BUFFERS і COMMAND.СОМ. Запуск DOS в області старших адрес звільняє близько 50 Кб оперативної пам'яті.

Установка UMB дозволяє переміщати з базової пам'яті у верхню пам'ять драйвери й інші резидентні програми, використовуючи для цього вільні блоки UMB. Крім того, визначення цієї установки створює можливість використання програмою ЕММ386.ЕХЕ однієї вільної ділянки верхньої пам'яті (розміром 64 Кб) як сторінкового кадру для EMS.

Еmm 386. exe

Ця програма керування пам'яттю забезпечує доступ до невикористовуваних зон верхньої пам'яті (UMB) у комп'ютерах із процесорами типу 386 і 486. Для завантаження програм у верхню пам'ять можна застосувати команди LOADHIGH або DEVICEHIGH. Драйвер ЕММ386.ЕХЕ також може використовувати верхню пам'ять для емулювання пам'яті EMS і надання її програмам. Для установки драйвера у файл CONFIG.SYS можна додати, наприклад, наступний рядок:

DEVICE=C:\DOS\EMM386.EXE RAM

Установка NOEMS (NOEMS - noEMS - без розширеної пам'яті EMS) запускає драйвер лише для керування верхньою пам'яттю, тобто при використанні цієї установки не передбачається застосування вільного блоку як сторінкового кадру для EMS. Ця установка застосовується у випадку, якщо не передбачається використання програм, для яких потрібна розширена пам'ять. Якщо в команді завантаження драйвера EMM386.EXE визначена ця установка, то для роботи драйверів і програм надається максимально доступний обсяг верхньої пам'яті.

Установка RAM визначає виділення одного вільного блоку UMB розміром 64 Кб для його використання як сторінкового кадру для EMS. Цю установку потрібно визначати у випадку використання програм, для роботи яких необхідна пам'ять EMS. Після завантаження драйвера EMM386.EXE його можна активізувати або вимкнути командою EMM386.

Команди Devicehigh та Loadhigh

Команда DEVICEHIGH, вміщена у файл CONFIG.SYS, викликає завантаження драйверів пристроїв у верхню пам'ять (UMB), чим звільняє великий обсяг базової пам'яті. Нижче подано приклади команд, які завантажують у верхню пам'ять драйвери RAMDRIVE.SYS і EGA.SYS:

DEVICEHIGH=C:\DOS\RAMDR1VE.SYS

DEVICEHIGH=C:\VDOS\EGA.SYS

LOADHIGH (LH)

Команда LOADHIGH завантажує у верхню пам'ять програми, резидентні у пам'яті. За допомогою цієї команди в область верхньої пам'яті можна завантажувати наступні програми: DOSKEY, SHARE, NLSFUNC, GRAPHICS, KEYB, MIRROR і FASTOPEN. Найзручний спосіб використання команди LOADHIGH — додавання її у файл AUTOEXEC.BAT. Командний рядок, який наводиться нижче й поміщається у файл AUTOEXEC.BAT, завантажує у верхню пам'ять програму DOSKEY, якщо в області верхньої пам'яті досить місця для її розміщення:

LOADHIGH C:\DOS\DOSKEY.СОМ

LH C:\DOS\DOSKEY.COM

4.3.4. Оптимальне використання блоків UMB верхньої пам'яті

При завантаженні у верхню пам'ять резидентних або звичайних програм операційна система DOS поміщає їх у найбільший вільний блок UMB навіть у тому випадку, якщо маємо блок меншого розміру, у якому помістилася б програма, яка завантажується. Найкращим є розміщення програм у найменшому за обсягом блоці. Якщо програма не поміщається у жодному із доступних блоків UMB, операційна система DOS автоматично завантажує її в базову пам'ять.

Варто пам'ятати, що не всі програми і драйвери можуть працювати у верхній пам'яті. Єдиний спосіб перевірити працездатність програми у верхній пам'яті — це запустити її там. Якщо після завантаження програми у верхню пам'ять вона не працює, то комп'ютер блокується при спробі використати цю програму.

Тому перш ніж завантажувати програми у верхню пам'ять, рекомендується перенести системні файли на дискету за допомогою команди FORMAT A: /S, а потім скопіювати на неї файли AUTOEXEC.BAT і CONFIG.SYS:

С:\> FORMAT A: /S

С:\> COPY AUTOEXEC.BAT A:\

С:\> COPY CONFIG.SYS A:\

Скориставшись командою МЕМ/С, можна вивести інформацію про розподілені області пам'яті, вільні області пам'яті, зокрема UMB, і програми, завантажені у пам'ять у даний момент.

4.4. Зміна установок екрана та клавіатури

4.4.1. Загальні положення

Операційна система DOS передбачає використання драйвера ANSI.SYS, за допомогою якого можна змінювати установки клавіатури і дисплея. Перш ніж приступити до виконання вказаних нижче операцій, варто переконатися в тому, що у файлі конфігурації CONFIG.SYS є команда установки драйвера ANSI.SYS.

Драйвер ANSI.SYS дозволяє використовувати ANSI-послідовності в реальному режимі. ANSI-послідовність — це послідовність символів, яка звичайно починається із символу ESC (код ASCII 27). ANSI-послідовності можна використовувати для визначення місця розташування курсору, зміни кольору екрана дисплея і його очищення, а також для зміни режиму роботи клавіатури.

Загальний формат ANSI-послідовності:

С:\> ESC [<код><буква>

Де:

- ESC - код ASCII 27. Операційна система DOS не дозволяє вводити цей код натисканням однієї клавіші клавіатури. Для цієї мети потрібно команда PROMPT $e, іншими словами, ESC - PROMPT $e;

- код - установлює характеристики курсору, дисплея і клавіатури. Код може бути виражений одним числом або містити кілька чисел. Якщо він складається з декількох чисел, що позначають різні операції, то вони відокремлюються крапкою з комою (;);

- буква - повідомляє, про яку команду ANSI-послідовності йде мова. Наприклад, буква m установлює характеристики дисплея, буква Н пов’язана із переміщенням курсору, буква h установлює режим роботи дисплея та ін.

Кожна ANSI-послідовність починається визначенням ESC [ і закінчується буквою, яка визначає суть цієї послідовності.

ANSI-послідовності можна розділити на чотири групи. Кожна із цих груп починається визначенням ESC [, однак код і буква в різних групах різні. Формат коду і пов’язані з ним питання розглядаються для кожної групи окремо.

Розподіл ANSI-послідовностей і пов'язаних із ними букв по групах:

I. УСТАНОВКА ПОЗИЦІЇ КУРСОРУ:

- курсор вверх - А;

- курсор вниз - В;

- курсор вправо - С;

- курсор вліво - D;

- переміщення курсору в задану точку - Н або f;

- збереження (запис) позиції курсору - s;

- установка курсору в записану позицію - r;

- відновлення записаної позиції курсору - u;

- повідомлення про позицію курсору в даний момент- R;

- повернення даних з позиції курсору - n.

ІІ. ВИДАЛЕННЯ:

- очищення екрана дисплея (відповідає команді CLS) - J;

- вилучення символів, починаючи від курсору до кінця рядка- К.

III. УСТАНОВКА ХАРАКТЕРИСТИК І РЕЖИМУ ДИСПЛЕЯ:

- установка характеристик дисплея - m;

- установка режиму дисплея - h;

- скидання режиму дисплея - і.

IV. ПЕРЕВИЗНАЧЕННЯ КЛАВІАТУРИ:

- перевизначення клавіш клавіатури - р.

4.4.2. Установка позиції курсору

Якщо потрібно зробити переміщення курсору в одному напрямку — вверх, униз, вправо чи вліво, то використовуються команди, які мають такий формат:

ESC [<місце><буква>

Де:

- Місце - залежно від букви, місце позначає переміщення вверх на рядок (A), униз на рядок (Y), вправо на стовпець (C) і вліво на стовпець (D). Команда переміщення визначає переміщення курсору щодо його положення в даний момент. Припустимі значення для стовпця 1-79, для рядка — 1-25;

- буква - будь-яка з букв: А, В, С або D.

Приклади:

C:\>PROMPT $e[10A - переміщення курсору на 10 рядків вверх;

C:\>PROMPT $e[B - переміщення курсору на один рядок униз;

C:\>PROMPT $e[20C - переміщення курсору на 20 стовпців вправо;

С:\> PROMPT $e[7D - переміщення курсору на 7 стовпців вліво.

За допомогою команди CLS операційної системи DOS можна очистити екран дисплея. Курсор переміщається в ліву верхню позицію. При введенні команди PROMPT на екран дисплея виводиться С>. У випадку вводу PROMPT $p$g буде отриманий звичайний символ готовності С:\>. Можна, наприклад, ввести команду DIR після зміни місця розташування курсору. Для практики рекомендується спробувати виконати різні операції.

Команди переміщення курсору дозволяють переміщати його у визначений рядок і стовпець. Кожна команда переміщає курсор щодо його місцезнаходження в даний момент. Формат команди:

ESC [<рядок>;<стовпець><буква>

Де:

- Рядок - визначає номер рядка, куди переміщається курсор. Припустимими є значення 1-25. Якщо значення не вказане, то операційна система DOS використовує значення 1 як значення за умовчуванням;

- стовпець - визначає номер стовпця, у який переміщається курсор. Припустимими є значення 1-80. Якщо значення не зазначене, то операційна система DOS використовує значення 1 як значення за умовчуванням. Між значеннями <рядок > і <стовпець > ставиться крапка з комою (;);

- буква - буква Н або f.

У наступному прикладі визначається переміщення курсору в центр екрана дисплея і виведення у цьому місці тексту ESKO:

С:\> PROMPT $e[l3;30H ESKO

Якщо потрібно запам'ятати поточну позицію курсору, то вводиться команда:

С:\> PROMPT $e[s

Якщо необхідно відновити позицію курсору, то варто ввести команду:

С:\> PROMPT $e[u

Вилучення

Передбачено дві команди вилучення. Команда J очищає весь екран дисплея (аналогічно команді CLS), а команда К вилучає рядок від позиції курсору (включаючи саму позицію) до кінця рядка.

С:\> PROMPT $e[J

Ця команда очищає екран дисплея. Курсор переміщається в лівий верхній кут екрана. Якщо необхідно вилучити частину рядка, яка розміщена за курсором, то вводиться команда:

С:\> PROMPT $e[2K

Якщо курсор знаходиться на початку рядка, то видаляється весь рядок.

4.4.3. Установка характеристик і режиму дисплея

За допомогою відповідних настановчих команд можна керувати такими характеристиками дисплея, як: колір, насиченість і яскравість екрана. Нижче дані зазначення всіх кодів установки дисплея.

Характеристики дисплея;

- 0 - звичайна установка;

- 1 - символи підвищеної яскравості;

- 4 - підкреслення (тільки на монохромному дисплеї);

- 5 - миготливі символи;

- 7 - інверсне (негативне) зображення;

- 8 - невидимі символи.

Колір символів: Колір фону:

- 30 чорний; - 40 чорний;

- 31 червоний; - 41 червоний;

- 32 зелений; - 42 зелений;

- 33 жовтий; - 43 жовтий;

- 34 синій; - 44 синій;

- 35 фіолетовий; - 45 фіолетовий;

- 36 бірюзовий; - 46 бірюзовий;

- 37 білий. - 47 білий.

Формат команд:

С:\> PROMPT $е[<установка>m

Де:

- Установка - установлюване значення характеристики дисплея. Якщо потрібно ввести кілька установок, то вони відокремлюються крапкою з комою;

- m -установка характеристик дисплея.

Для одержання інверсного зображення на екрані дисплея вводиться команда:

С:\> PROMPT $e[7m

Цифра 7 визначає інверсне зображення, а буква m визначає команду установки. Якщо очистити екран дисплея за допомогою команди CLS операційної системи DOS, то зображення на екрані дисплея стане інверсним. У випадку вводу команди PROMPT $p$g, буде отриманий символ готовності С:\>. Якщо необхідно скасувати всі установки, то вводиться:

С:\> PROMPT $e[m

Нижче наведені різні приклади установки дисплея:

- С:\> PROMPT $e[1m - символи підвищеної яскравості;

- С:\> PROMPT Se[l;5m - яскраві миготливі символи;

- С:\> PROMPT $e[31;46m - червоний текст на бірюзовому полі;

- C:\> PROMPT Se[m - скасування всіх установок;

- С:\> PROMPT $e[0; 1;33;45m - скасування всіх установок, яскравий текст жовтого кольору на фіолетовому фоні.

Установка або скидання режиму дисплея

С:\> PROMPT $е[=<режим><буква>

- Буква - h або i;

- режим - режим дисплея. Режим визначається однією із цифр, значення яких показано в таблиці 4.2:

Таблиця 4.2

Режими дисплея

Цифра	Режим
	40 стовпців, 25 рядків, чорно-білий
	40 стовпців, 25 рядків кольоровий
	80 стовпців, 25 рядків, чорно-білий
	80 стовпців, 25 рядків, кольоровий
	графічний 320 х 200, кольоровий
	графічний 320 х 200, чорно-білий
	графічний 640 х 200, чорно-білий
	перенос (h) або скидання режиму переносу (і) наприкінці кожного рядка

Ця команда відповідає команді MODE операційної системи DOS. Вона дає можливість зробити установку рядка довжиною більше 80 символів. Приклади використання команд h та і:

- С:\> PROMPT $e[=h - установлює на екрані 80 стовпців, 25 рядків;

- С:\> PROMPT $e[7h - дозволяє застосування рядка довжиною понад 80 символів;

- С:\>PROMPT $е[=7і - усі символи, які надходять після 80 символів, підлягають видаленню.

4.4.5. Перевизначення клавіатури

За допомогою відповідних ANSI-послідовностей можна змінювати дію будь-яких клавіш. Можна також установлювати дію клавіш разом із клавішами ALT, SHIFT, CTRL, а також змінювати дію функціональних клавіш. Формат команди:

С:\> PROMPT $е[<код>;<результат>р

Де:

- код - код клавіші з літерою, який відповідає коду ASCII. Наприклад, прописна буква А-65, мала літера а-97. Якщо визначається дія інших клавіш (без літер), наприклад, функціональних клавіш, то код може складатися з двох цифрових кодів, розділених крапкою з комою;

- результат - нове значення клавіші. Тут вказується визначений набір символів, які будуть уведені при натисканні відповідної клавіші.

Первісне значення клавіші може бути відновлене шляхом вводу в позицію <результат > вихідного цифрового значення символу клавіші.

Нижче представлені таблиці 4.3 та 4.4, у яких зазначені коди ASCII клавіш. У першому стовпці вказані клавіші, у другому - їхні коди. У наступних стовпцях дані коди комбінації цих клавіш із клавішами SHIFT, CTRL, ALT. У місцях, відзначених рискою, визначення відсутнє. Якщо одне число використовується як код клавіші, то він відповідає коду ASCU клавіші. Якщо ж код складається із двох частин, то перше число є 0 і відокремлений від другого числа крапкою з комою.

Таблиця 4.3

Коди функціональних клавіш

КЛАВІША	ОДНА	+SHIFT	+CTRL	+ALT
Продовження таблиці 4.3
FI	0;59	0;84	0;94	0;104
F2	0;60	0;85	0;95	0;105
F3	0;61	0;86	0;96	0;106
F4	0;62	0;87	0;97	0;107
F5	0;63	0;88	0;98	0;108
F6	0;64	0;89	0;99	0;109
F7	0;65	0;90	0;100	0;110
F8	0;66	0;91	0;101	0;111
F9	0;67	0;92	0;102	0;112
F10	0;68	0;93	0;103	0;113
Fll	0;133	0;135	0;137	0;139
FI2	0;134	0;136	0; 138	0;140
Home	0;71		0;119	—
Стрілка вверх	0;72		—	—
Стрілка вліво	0;73		0;132	—
Стрілка вправо	0;75		0;115	—
End	0;77		0;116	—
Стрілка вниз	0;79		0;117	—
PgUp	0;80		—	—
PgDn	0;81		0;118	—
Ins	0;82		—	—
Del	0;83		—	—
PrtSc	—	—	0;114	—

Приклади перевизначення клавіш:

С:\> PROMPT $e[97;65p

Команда змінює малу літеру «а» на прописну букву «А». При натисканні клавіші «а» на екран дисплея виводиться А. Отже, у даному випадку мала літера «а» не може бути записана. Значення клавіші може бути відновлено вводом команди:

С:\> PROMPT $e[97;97p

Функціональна клавіша F8 не задіяна в операційній системі DOS. Можна здійснити перевизначення даної клавіші. Визначення клавіші F8 забезпечується вводом наступної команди:

С:\> PROMPT $e[0;66;36;101;91p

F8 $ e [

При натисканні функціональної клавіші F8 буде введена послідовність символів $ е [. При повторному завантаженні операційної системи DOS установка клавіш буде загублена. Можна встановити визначення клавіш таким чином, що вони будуть виконувати команди операційної системи DOS.

У наступному прикладі функціональна клавіша F9 установлена так, що при її натисканні здійснюється виведення поточного каталога:

С:\> PROMPT $е[0;67;''DIR";13р

При натисканні клавіші F9 здійснюється висновок поточного каталогу.

Таблиця 4.4

Коди ASCII клавіш

КЛАВІША	ОДНА	+SHIFT	+CTRL	+ALT
a				0;30
B				0;48
с				0;46
d				0;32
е				0;18
f				0;33
g				0;34
h				0;35
i				0;23
j				0;36
k				0;37
				0;38
m				0;50
n				0;49
o				0;24
p				0;25
q				0;16
г				0;19
s				0;31
t				0;20
u				0;22
v				0;47
w				0;17
x				0,45
у				0;21
z				0;44
			—	0;120
			—	0;121
			—	0;123
			—	0;I24
			—	0;125
			—	0;126
			—	0;127
			—	0;128
			—	0;129
—			—	0;130
=			—	0;131
Tab		0:15	—	—
Null	0;3	—	—	—

4.5. Настроювання екрана та клавіатури

Настроювання екрана

Для того, щоб у програмах DOS із клавіатури можна було вводити російські букви, а монітор міг відображати їх на екрані, клавіатуру і монітор треба русифікувати. Точніше кажучи, необхідно встановити драйвер клавіатури, який міг би переводити клавіатуру в режим вводу російських букв, і завантажити російські букви в знакогенератор відеоконтролера, щоб ці букви могли відображатися в текстовому режимі монітора.

У MS-DOS, починаючи із версії 6.22, є всі необхідні засоби для відображення російських букв на екрані. Для цього варто вставити у файл CONFIG.SYS наступний рядок (ми припускаємо, що MS-DOS розташовується в каталозі C:\EXE\MSDOS):

device= c:\exe\msdos\display.sys con = (ega,, 1)

А у файл AUTOEXEC.BAT треба вставити рядок:

mode con codepage prepare = ((866) c: \exe\msdos\ega3.cpi)

mode con codepage select=866

Якщо MS DOS розташовується в якомусь іншому каталозі, наведені рядки треба відповідним чином змінити. На портативних комп'ютерах може виявитися зручніше замінити рядок con = (ega,,1) в файлі CONFIG.SYS на рядок con=(lcd,,1).

4.5.2. Настроювання клавіатури

Для русифікації клавіатури можна використовувати драйвер KEYB. Для цього треба вставити у файл AUTOEXEC.BAT рядок (ми припускаємо, що файли MS-DOS 7.0 розташовуються в каталозі C:\WINDOWS\COMMAND):

keyb ru„c:\windows\command\keybrd3.sys

При цьому переключення на латинський і на російський режими клавіатури здійснюється натисканнями комбінацій клавіш Ctrl-лівий-Shift і відповідно Ctrl-правий-Shift.

До складу MS-DOS входять файли KEYBRD3.SYS, EGA2.CPI і EGA3.CPI, які забезпечують підтримку додаткових наборів символів і двомовних клавіатур.

У таблиці 4.5, наведеній нижче, подані країни, в яких підтримується MS-DOS та їхні набори символів, файли CPI і коди клавіатур.

Таблиця 4.5

Таблиця кодових сторінок

	Країна	Код символів	Набори клавіатур	Файл CPI	Коди сторінки	Код країни
	Австралія		437,850	EGA.CPI	us	−
	Австрія		850, 437	EGA.CPI	gr
	Албанія		852, 850	EGA.CPI	−	−
	Англійська Канада		850, 863	EGA.CPI	cf
	Аргентина		850, 437	EGA.CPI	la	−
	Бельгія		850, 437	EGA.CPI	be	−
	Близький Схід		850, 864*	EGA.CPI	−	−
	Болгарія		855, 850	EGA3.CPI	bg
	Боснія/Герцеговина		852, 850	EGA.CPI	yu
	Бразилія		850, 437	EGA.CPI	br	274, 275
Продовження таблиці 4.5
	Угорщина		852, 850	EGA.CPI	hu	−
	Венесуела		850, 437	EGA.CPI	la	−
	Німеччина		850, 437	EGA.CPI	gr
	Гонконг		437, **	EGA.CPI	−	−
	Греція		869, 737, 850	EGA2.CPI	gk
	Данія		850, 865	EGA.CPI	dk	−
	Ізраїль		850, 862*	EGA.CPI	−	−
	Індія		437, **	EGA.CPI	−	−
	Ірландія		850, 437	EGA.CPI	uk	−
	Ісландія		850, 861	EGA2.CPI	is
	Іспанія		850, 437	EGA.CPI	sp	−
	Італія		850, 437	EGA.CPI	it	141, 142
	Китайська Народна Республіка (КНР)		437, 936*	EGA.CPI	−	−
	Колумбія		850, 437	EGA.CPI	la	−
	Корея		437, 934*	EGA.CPI	−	−
	Латинська Америка		850, 437	EGA.CPI	la	−
	Македонія		855, 850	EGA3.CPI	yc
	Малайзія		437, **	EGA.CPI	−	−
	Мексика		850, 437	EGA.CPI	la	−
	Нідерланди		850, 437	EGA.CPI	nl	−
	Нова Зеландія		437, 850	EGA.CPI	us	−
	Норвегія		850, 865	EGA.CPI	no	−
	Польща		852, 850	EGA.CPI	pi	−
	Португалія		850, 860	EGA.CPI	po	−
	Росія		866, 855, 852, 850, 437	EGA3.CPI	ru
	Румунія		852, 850	EGA.CPI	ro
	Сербія/Монтенегро		855. 850	EGA3.CPI	by
	Сінгапур		437, **	EGA.CPI	−	−
	Словаччина		852, 850	EGA.CPI	sl
	Словенія		852, 850	EGA.CPI	yu
	Об'єднане Королівство Великобританія		850, 437	EGA.CPI	uk	166. 168
	Сполучені Штати Америки		437, 850	EGA.CPI	us	−
	Тайвань		437, 938*	EGA.CPI	−	−
	Туреччина		857, 850	EGA2.CPI	tr	440,179
	Міжнародний англійський		437, 850	EGA.CPI	−	−
	Фінляндія		850, 437	EGA.CPI	su	−
	Франція		850, 437	EGA.CPI	fr	120, 189
	Французька Канада		850, 863	EGA.CPI	cf
	Хорватія		852, 850	EGA.CPI	yu
	Чехія		852, 850	EGA.CPI	cz
	Чилі		850,437	EGA.CPI	la	−
	Швеція		850,437	EGA.CPI	sv	−
	Швейцарія		850,437	EGA.CPI	sf
Продовження таблиці 4.5
	Еквадор		850,437	EGA.CPI	la	−
	Югославія		852,850	EGA.CPI	yu
	Югославська		855,850	EGA3.CPI	ву
	Південна Африка		437,850	EGA.CPI	us	−
	Японія		437,932*	EGA.CPI	jp	−

* Хоча файл COUNTRY.SYS здійснює підтримку мовної специфіки (дати, часу nf грошової одиниці) для кодових сторінок 862 (ідиш), 864 (арабська), 932 (японська), 934 (корейська), 936 (китайська, КНР) і 938 (Тайвань), самі набори символів (кодові сторінки) включені тільки в спеціальні, локалізовані версії MS-DOS.

** У файл COUNTRY.SYS були додані спеціальні засоби мовної підтримки для Гонконгу, Індії, Малайзії та Сінгапуру, які дозволяють використовувати місцеві мовні стандарти поряд із Міжнародним англійським.

До складу операційної системи MS-DOS входять чотири файли кодових сторінок.CPI. Три з них (EGAx.CPI) дуже схожі один на одного, але мають інформацію про різні кодові сторінки. Файл ISO.CPI містить набори символів, які відповідають стандарту ISO.

У файлі EGA3.CPI знаходяться сторінки:

- 437 – США;

- 850 - Міжнародна (Латинська I);

- 852 - Слов'янська/Східна Європа (Латинська ІІ);

- 855 - Кирилиця I;

- 866 - Російська (Кирилиця II).

Комплексна настройка

Для того, щоб реалізувати підтримку, яка відрізняється від стандартної (США) кодової сторінки, варто внести наступні зміни у файли CONFIG.SYS і AUTOEXEC.BAT.

Наприклад, для того, щоб включити сторінку:

1. Додайте у файл CONFIG.SYS рядок:

COUNTRY=07,866,C:\DOS\COUNTRY.SYS

DEVICE=C:\DOS\DISPLAY.SYS CON=(EGA2„ 1)

2. У файл AUTOEXEC.ВАТ варто додати рядок:

MODE CON СР РRЕР=((866) c:\DOS\EGA2.CPI)

MODE CON СР SEL=866

KEYB C:\DOS\KEYBRD2.SYS

3. Перезавантажте комп'ютер.

4.5.4. Настроювання відображення часу, дати і грошових сум

Команда COUNTRY файла CONFIG.SYS дозволяє встановити підтримку прийнятих у тій або іншій країні правил для відображення часу, дати і грошових сум, перекладу прописних букв у рядкові і навпаки та т.ін. Ця команда визначає також, які символи є буквами і, отже, можуть бути включені в імена файлів. Для налаштування на угоди, прийняті в Росії, у файл CONFIG.SYS варто включити наступну команду (ми припускаємо, що MS-DOS розташовується в каталозі C:\EXE\MSDOS):

country=007,866,c:\exe\msdos\country.sys

Після цього, зокрема, формат дати і часу буде відповідати прийнятому в Росії (31 грудня 1995р. — 31.12.95, а не 12/31/95, 20 годин — 20:00, а не 8:00р), багато програм почнуть правильно робити пошук рядків з російськими буквами і т.ін.

Коди країни і набори символів для Росії - 007 та 866. У попередніх версіях DOS найбільш придатним є використання коду країни 049 (Німеччина) і кодової сторінки 437.

За умовчуванням (якщо команда COUNTRY не задана) англомовні версії MS-DOS використовують угоди, прийняті в США. Наприклад, формат дати при цьому буде таким:

місяць/число/рік.

4.6. Діалогові файли конфігурації

Іноді потрібно виконувати різні команди конфігурації комп'ютера, залежно від використовуваних програм, застосовуваного обладнання і т. ін. Наприклад, певна програма може вимагати великий об’єм пам'яті, тему для її виконання необхідно скасувати запуск деяких резидентних програм або програм драйверів. Щоб забезпечити різні варіанти конфігурації комп'ютера при початковому завантаженні, можна використовувати засоби організації меню у файлі CONFIG.SYS.

4.6.1. Меню у файлі CONFIG.SYS

У файлі CONFIG.SYS можна організовувати меню. Для цього файл CONFIG.SYS став розглядатися не просто як послідовність рядків, а як сукупність блоків. Кожен блок файла CONFIG.SYS починається із рядка, в якому наводиться (починаючи із першого стовпчика) ім'я блоку в квадратних дужках. Потім випливають команди, які належать до даного блоку. Ці команди можуть задавати ті або інші дії щодо установки конфігурації (як це було описано вище) або визначати меню, виведене при початковому завантаженні комп'ютера. Блок може виконуватися і не виконуватися, залежно від вибору користувача у виведеному меню. При виконанні блоку його команди виконуються по черзі.

Блок COMMON

Блок із ім'ям COMMON виконується завжди. Якщо на початку файла CONFIG.SYS немає заголовка блоку, вважається, що там знаходиться заголовок [COMMON], тобто рядки файла CONFIG.SYS до першого заголовка блока виконуються завжди.

Блок MENU

Блок із ім'ям MENU містить початкове (стартове) меню, виведене при завантаженні комп'ютера. Це меню виводиться перед виконанням інших команд файла CONFIG.SYS, навіть якщо блок із ім'ям MEHU знаходиться не на початку файла CONFIG.SYS.

Для організації меню у файлі CONFIG.SYS використовуються наступні команди:

- MENUITEM - ім’я блока, повідомлення — визначення пункту меню;

- SUBMENU - ім’я блока меню, повідомлення — визначення пункту меню, при виборі якого виводиться підменю (ця можливість використовується рідко);

- MENUDEFAULT - ім’я блока, число секунд — визначення пункту меню, що виконується «за умовчуванням»: при натисканні клавіші [Enter] або після закінчення заданої в команді затримки;

- MENUCOLOR - установка кольору букв і фону екрана.

Як правило, дані команди записуються в блок із ім'ям MENU. При виконанні блока меню DOS виведе зазначені в пропозиціях MENUITE.M і SUBMENU повідомлення і запропонує вибрати номер пункту.

При наявності у файлі CONFIG.SYS команд:

[MENU]

MENUITEM=DOSCONF, Робота в DOS

MENUІTEM=WІNDOWS, Робота в Windows

MENUITEM=TD, Використання Turbo Debugger

MENUDEFAULT=WINDOWS, 5

DOS виведе при початковому завантаженні меню:

MS DOS 6. 22 Startup Menu

1. Робота в DOS

2. Робота в Windows

3. Використання Turbo Debugger

Enter a choice:

Ви повинні натиснути 1, 2 або 3, при цьому будуть виконуватися команди із блоків DOSCONF, WINDOWS і TD (а крім цього, команди із блоків COMMON). Якщо Ви натиснете Enter або не відповісте протягом 5 секунд, буде прийнята відповідь 2 (WINDOWS), як це наведено в команді NENUDEFAULT. Якби цієї команди не було задано, DOS чекала б доти, поки Ви не відповіли 1, 2 або 3. Таким чином, файл CONFIG.SYS у даному випадку може мати вигляду:

[COMMON]

команди, які виконуються завжди (для всіх конфігурацій)

[MENU]

MENUІTEMOOSCONF, Робота в DOS

MENUITEM-WINDOWS, Робота в Windows

MENUITEM=TO, Використання Turbo Debugger

MENUDEFAULT=WINDOWS, 5

[DOSCONF]

команди, які виконуються при роботі в DOS

[WINDOWS]

команди, що виконуються при роботі в Windbws

[TD]

команди, що виконуються при роботі з Turbo Debugger

[COMMON]

команди, які виконуються завжди (для всіх конфігурацій)

Тут перший рядок [COMMON], можна було б не писати. Крім того, як зазначалося вище, початкове меню виводиться до виконання яких-небудь інших команд файла CONFIG.SYS, тому перший блок [COMMON] із таким же успіхом можна було б помістити і після рядка з командою МЕНUDЕFАULT.

Практичний приклад (лістинг 4.1) застосування файла CONFIG.SYS для завантаження операційної системи MSDOS або Windows 98 на вибір користувача:

Лістинг 4.1

Практичний приклад застосування файла CONFIG.SYS

[MENU]

MENUCOLOR=3,0

MENU1TEM=NORT,NORTON COMMANDER Configuration

MEN U ITEM=WIND, WINDOWS98 Configuration

MENUDEFAULT=WIND,3

NUMLOCK=OFF

[NORT]

REM=========NORTON COMMANDER==========

DEVICE=C:\DOS\HIMRM.SYS/testmem:orr

DEVICE⁼C:\DOS\EMM386.EXE noems

DOS= high, umb

F1LES=40

LASTDRIVE=F

DEVICEHIGH=C;\DOS\TRICD.SYS /sm dma=no /D:MSCD000

device= c:\DOS\display.sys con=(ega„l)

country=007,866,C:\DOS\cowitry.sys

[WIND]

REM===========WINDOWS 98===========

DEVICE=C:\WINTOWS\HIMEM.SYS /testmern:off

DEVICE=C;\WINDOWS\EMM386.EXE auto ram

dos= high,umb

FILES=60

Device= c:\WINDOWS\COMMAND\display.sys con=(ega,,l)

country= 007,866,c:\WINDOWS\COMMAND\counny.sys

4.6.2. Узгодження меню файла CONFIG.SYS і файла AUTOEXEC.BAT

При використанні меню у файлі CONFIG.SYS часто потрібно при виборі того або іншого варіанта в меню виконати відповідні цьому варіанту команди також і у файлі AUTOEXEC-BAT. Це легко зробити, оскільки ім'я блока команд, вибраного в меню файла CONFIG.SYS, автоматично привласнюється змінній оточення CONFIG. Тому у файлі AUTOEXEC.BAT можна задати різні дії, залежності від значення цієї змінної.

Нижче наведено фрагмент файла AUTOEXEC.BAT, який дозволяє виконувати різні команди, залежно від вибору, зробленого у початковому меню наведеного вище прикладу:

………

GOTO %CONFIG%

: DOSCONF

команди, що виконуються при роботі в DOS

GOTO CONTINUE

: WINDOWS

команди, що виконуються при роботі в Windows

GOTO CONTINUE

:TD

команди, що виконуються при роботі з Turbo Debugger

:CONTINUE

команди, що виконуються завжди (для всіх конфігурацій)

Ви можете також створювати файли конфігурації, що виконують різні настроювання DOS, залежно від дня тижня, натискання на ту або іншу клавішу, від того, перше це завантаження комп'ютера протягом дня, чи ні.

Практичний приклад (лістинг 4.2) застосування файла AUTOEXE.BAT для завантаження операційної системи MSDOS або Windows 98 на вибір користувача:

Лістинг 4.2

Практичний приклад застосування файла AUTOEXE.BAT

@ ЕСНО OFF

PROMPT $P$G

VERIFY ON

GOTO %CONF1G%

:NORT

REM========= NORTON COMMANDER==========

PATH C:\;C:\TASM\BIN;C:\DOS;C:\NC;..;..\..

c:\DOS\mscdex.exe /D:mscd000

LH C:\DOS\MOUSE.COM

mode con cp prepare=((866) C:\DOS\ega3.cpi)

mode con cp selecr=866

keyb ru„C:\DOS\keybrd3.sys

c:\nc\nc.exe

GOTO END

:WIND

REM===========WINDOWS 98=============

PATH C:\WINDOWS;C:\WINDOWS\COMMAND;C:\;..;..\..

SET MIDI=SYNTH:1 MAP:E

SET BLASTER=A220 15 Dl H5 РЗЗО Е620 T6

mode con codepage ргераге=((866) C;\WINDOWS\COMMAND\ega3.cpi)

mode con codepage select=866

keyb ru„C:\WINDOWS\COMMAND\keybrd3.sys

:END

4.6.3. Кешування дисків

Багато програм у ході своєї роботи здійснюють дуже інтенсивний обмін даними “вінчестера”, тому ви можете значно прискорити їхнє виконання за рахунок кешування диска і правильного його настроювання.

Кешування — це використання спеціального буфера (кеша), у якому зберігаються файли, які найчастіше використовуються, за рахунок чого середня швидкість операцій вводу-виводу може збільшитися у кілька разів.

У MS DOS і в Windows 95 входить програма кешування дисків Smart-Drive (SMARTDRV.EXE).

Багато програм кешування можуть забезпечувати не тільки кешування операцій читання, але й операцій запису на диски, а саме: при виконанні операцій запису на диск дані не записуються відразу на диск, а вміщується в кеш. Після цього програма, яка здійснює запис, повідомляє про закінчення запису, і вона продовжує роботу. А вже потім, у найбільш зручні моменти (скажімо при паузах у роботі інших програм), дані скидаються із кеша на диск. Це прискорює роботу програм, дозволяє спростити операції запису на диск і навіть, як правило, зменшити їхню кількість. Так, при записі на дискету багато невеликих файлів кешування прискорює запис у кілька разів.

Однак кешування запису не цілком безпечне: при зависанні комп'ютера або відключенні електроживлення дані з кеша можуть виявитися не записаними на диск, що може призвести до пошкодження файлової системи на дисках. Рекомендується при використанні кешування запису на диски застосовувати пристрій безперебійного живлення (UPS)— це значно зменшить імовірність пошкодження даних на диску.

При запуску програма SMARTDRV.EXE установлює себе резидентно в оперативній пам'яті, включає кешування дисків і дозволяє задати параметри кеша.

Звичайно команда для першого запуску програми SMARTDRV.EXE включається у файл AUTOEXEC.BAT. Спрощений формат команди:

(шлях_до_програми \)SMARTDRV.EXE (розмір_кеша (розмір_кеша_під _Windows)) (/X)

Тут:

- шлях до програми - вказує шлях до файла SMARTDRV.EXE.

Розміри кеша задаються двома параметрами:

- розмір кеша - вказує розмір кеша (у Кбайтах) при роботі в DOS;

- розмір кеша під Windows - указує розмір кеша (у Кбайтах) при роботі в Windows.

Параметр /X. Якщо заданий, він забороняє кешування операцій запису з усіма дисками крім тих, для яких воно включено.

Нижче припускається, що файл SMARTDRV.EXE розташований в каталозі С: \EXE\MSDOS.

C:\EXE\MSDOS\SMARTDRV.EXE 2048 1536

— розмір кеша 2048 Кбайт (2 Мбайти) при роботі в DOS;

— 1536 Кбайт (1,5 Мбайта) при роботі в Windows.

C:\EXE\DOS\SMARTDRV.EXE /X

— розмір кеша установлюється за умовчуванням, кешування запису заборонено.

Диспетчер розширеної пам'яті (наприклад, HIMEM.SYS) повинен бути завантажений до запуску програми SMARTDRV. Для кешування компакт-дисків необхідно, щоб програма MSCDEX була запущена до SMARTDRV.

Звичайно хороші результати забезпечує показ розміру кеша, який дорівнює одній четвертій обсягу оперативної пам'яті комп'ютера. Можна взагалі утриматися від показань розмірів кеша — пропоновані за умовчуванням розміри кеша цілком прийнятні.

Зжаті диски, які створені програмами DriveSpace і DoubleSpace, програмою SMARTDRV насправді не кешуються, замість них кешуються диски, на яких розташовані файли, що містять інформацію цих дисків.

Графічна оболонка Windows 95 сама здійснює кешування дисків, тому при роботі в Windows, а також при запуску DOS-програм з-під графічної оболонки Windows, програма SMARTDRV.EXE не потрібна. Але при роботі без графічної оболонки Windows, тобто в режимі «додатка MS-DOS», чи при завантаженні Windows без запуску графічної оболонки, програма SMARTDRV.EXE потрібна (для того вона і знаходиться у складі Windows).

При необхідності Ви можете задати режими кешування для окремих дисків: кешування читання і запису, тільки читання або скасування кешування. Це можна зробити як при першому запуску програми SMARTDRV, так і згодом, викликавши програму SMARTDRV із командного рядка DOS. Режими кешування для дисків задаються наступними параметрами:

- буква - диска + - кешувати операції читання і запису з диском;

- буква - диска - - відміна кешування зазначеного диска;

- буква - диска — кешування операції читання із зазначеним диском, а операції запису немає.

Якщо Ви не задавали режим кешування для диска параметром буква - диска (+ \ -), то цей режим (режим за умовчуванням) установлюється таким способом. Диски, доступні по локальній мережі, а також електронні диски, не кешуються зовсім. Дисководи для дискет і компакт-дисків кешуються тільки після читання. А “вінчестери” кешуються і під час читання, і під час запису, а якщо ви задавали параметр /X — то тільки під час читання.

SMARTDRV /X D+ - встановити кешування дисків із розміром кеша й іншими параметрами за умовчуванням, кешування запису скасувати для всіх дисків, крім диска D:.

SHARTDRV А- відміна кешування дня диска А:.

SHARTDRV A+ - встановити кешування читання та запису для диска А:.

Розділ 5. Робота в операційній системі MS-DOS

5.1. Створення пакетних файлів

5.1.1. Основні відомості про пакетні файли

У DOS для виконання уведених в командному рядку вказівок, використовується програма COMMAND.СОМ, у якій вмонтовані деякі команди DOS, наприклад такі, як: COPY, DIR і DEL (вони називаються внутрішніми командами DOS).

Для виконання багатьох інших операцій, зокрема запуск додатка і виконання зовнішньої команди DOS, наприклад, таких, як FORMAT, UNDELETE і BACKUP, за допомогою COMMAND.СОМ викликається окрема програма. Після виконання такої команди операційна система DOS переходить у стан чекання наступних вказівок, уведених в командному рядку.

Однак виконання пакетного файла за допомогою програми COMMAND.СОМ відбувається по-іншому, тому що при цьому ця програма переходить у пакетний режим і як вказівки командного рядка використовує окремі рядки пакетного файла. У більшості випадків ці рядки становлять певні команди, введені автором пакетного файла. В цілому обробка пакетного файла програмою COMMAND.СОМ полягає в повторенні перелічених нижче чотирьох дій для кожного рядка пакетного файла.

1. Читання рядка пакетного файла.

2. Закриття пакетного файла.

3. Виконання команди.

4. Повторне відкриття пакетного файла і читання наступного рядка.

Головною перевагою пакетного режиму є можливість зібрати кілька команд разом в одному пакетному файлі для наступного виконання після вказівки в командному рядку DOS імені цього файла. Це дуже зручно для автоматизації виконання таких рутинних операцій, як резервне копіювання файлів системного реєстру або видалення непотрібних тимчасових файлів у момент запуску системи. Навіть за допомогою восьми спеціалізованих команд DOS, які використовуються у пакетних файлах, можна виконати багато досить цікавих і корисних завдань.

Пакетні файли мають формат текстових файлів, тому для їхнього створення найпростіше використовувати програму Notepad (Блокнот) або EDIT.

При вказівці імені створеного пакетного файла не використовуйте імені, що вже зазначено для файла певної команди DOS. Наприклад, при створенні пакетного файла, який призначений для видалення деяких файлів, не називайте його DEL, оскільки такий пакетний файл не буде запущений! При введенні будь-якої вказівки в командному рядку програма COMMAND.СОМ перед ії виконанням перевірить, чи не є така вказівка внутрішньою командою DOS. Якщо вона не є внутрішньою командою DOS, програма COMMAND.СОМ потім почне пошук файлу з таким ім’ям серед файлів з розширеннями (у переліченому порядку) СОМ, ЕХЕ чи ВАТ. Оскільки всі зовнішні команди DOS мають розширення.СОМ або.ЕХЕ, програма COMMAND.СОМ ніколи не зможе перевірити навіть існування такого пакетного файла!

Відразу після створення пакетного файла можна вводити в ньому потрібні команди DOS так само, як ніби їх довелося вводити в командному рядку DOS (за певними винятками, про які розказано нижче), а також необхідні додаткові інструкції пакетних файлів.

Найбільш простим прикладом пакетного файла є файл, за допомогою якого запускаються програми, що виконуються в режимі командного рядка. При цьому звичайно потрібно використовувати команду переходу в іншу папку з потрібною програмою, а потім увести команду для запуску безпосередньо програми (з урахуванням ключів і параметрів, необхідних для виконання цієї програми). Наприклад, для переходу в папку Windows і виконання програми ScanDisk в автоматичному режимі (за умови, що Windows інстальовано в папці С:\WINDOWS) варто використовувати пакетний файл із наведеним нижче змістом.

С:

CD\WINDOWS

SCANDISK /N

У перших двох рядках відбувається перехід до диска С й папки WINDOWS. У третьому рядку введена команда запуску програми ScanDisk із ключем /N який означає автоматичний запуск і зупинку перевірки жорстких дисків.

Зверніть увагу, що в даному випадку робити перехід до папки WINDOWS не обов'язково, оскільки ця папка за умовчанням задається за допомогою команди DOS PATH і вони наводиться в даному прикладі тільки для ілюстрації можливості вказівки папки.

Команда REM

Найпростішою командою пакетного файла є команда REM (від англійського слова remark — коментар). Вона вказує DOS на необхідність ігнорування всіх команд у даному рядку і використовується в основному для створення невеликих коментарів, наприклад приведеного нижче типу з описом призначення даного пакетного файла.

REM За допомогою цього пакетного файла виконується

REM перехід до папки Windows 98 і запуск в автоматичному

REM режимі програми ScanDisk.

С:

CD\WINDOWS

SCANDISK /N

Команда ECHO

При обробці команд пакетного файла DOS звичайно повідомляє про події, які відбуваються, відображаючи на екрані назву кожної команди перед її виконанням. Часто потрібна більш докладна інформація про хід обробки пакетного файла, особливо якщо з ним, крім автора, працюють інші користувачі. Саме для цього і призначена команда пакетного файла ECHO.

Нижче наводиться приклад пакетного файла, який видаляє всі текстові файли в папці С:\WINDOWS\COOKIES і всі ярлики в папці С:\WINDOWS\RECENT, а також повідомляє користувачу про всі ці дії.

ECHO Цей пакетний файл зараз видалить усі тимчасові текстові файли

DEL C:\WINDOWS\COOKIES\*.TXT

ECHO Цей пакетний файл зараз видалить усі ярлики списку Documents

DEL C:\WINDOWS\RECENT\*.LNK

Нижче наводиться перелік системних повідомлень, які будуть представлені на екрані при виконанні цього пакетного файла.

С:\>ЕСНО Цей пакетний файл зараз вилучить усі тимчасові текстові файли

C;\>DEL C:\WINDOWS\COOKIES\*.TXT

С:\>ЕСНО Цей пакетний файл зараз вилучить усі ярлики списку Documents

Цей пакетний файл зараз вилучить усі ярлики списку Documents

C:\>DEL C:\WINDOWS\RECENT\*.LNK

DOS спочатку відображає саму команду ECHO, а потім повторно виводить вміст цього рядка ще раз, щоб виконати цю команду. Цю ситуацію можна виправити за допомогою одного із перелічених нижче способів.

Для запобігання відображення назв деякої виконуваної команди перед нею в пакетному файлі варто вставити символ @ так, як показано нижче.

@ЕСНО Цим пакетним файлом віддаляються всі тимчасові текстові файли

Для запобігання відображення назв усіх виконуваних команд варто розмістити наведену нижче команду на самому початку пакетного файла.

ECHO OFF

Таким чином DOS одержує вказівку не відображати ніяких повідомлень доти, поки це повідомлення не буде задано явно за допомогою команди ECHO.

При виборі другого методу у DOS на екрані усе ще буде відображене повідомлення про виконання команди echo off. Для запобігання цієї команди додайте символ @ перед нею у відповідному рядку пакетного файла, щоб в результаті вийшов вираз

@ECHO:OFF.

Багато авторів пакетних файлів використовують цю команду замість окремих символів @. Тепер після виконання такого пакетного файла назви команд будуть сховані, а на екрані будуть показані приведені нижче рядки.

Цей пакетний файл зараз вилучить усі тимчасові текстові файли

Цей пакетний файл зараз вилучить усі ярлики списку Documents

Для розміщення порожнього рядка на екрані недостатньо просто використовувати саму по собі команду ECHO, тому що при цьому DOS повідомить вас тільки про поточний стан цього режиму, тобто увімкнений чи вимкнений. Для досягнення цієї мети необхідно використовувати вираження ECHO, тобто після команди echo поставити крапку.

Дата добавления: 2015-10-26