Cтворення командного файла

Для створення командного файла AUTOEXEC.ВАТ (рис.4.3) засобами операційної системи DOS користувачу надаються дві можливості: застосування команди COPY CON або програми обробки тексту EDIT. Нижче наведено приклад файла AUTOEXEC.BAT.

С:\> COPY CON AUTOEXEC.BAT

@ ECHO OFF

PATH C:\,C:\ DOS; C:\BIN; C:\NC

NLSFUNC

MODE CON CP PREP=(866) З:\ВІ:\ЕGА.СР1

MODE LPT1 CP PREP=(866) C:\BIN\4201.CPI

KEYB SU„C:\BIN\KEYBOARD.SYS

PROMPT Sp$g

Розташована на початку команда ECHO OFF скасовує виведення рядків пакета команд на екран дисплея. Символ @ перешкоджає виведенню на екран рядка ECHO OFF.

Команда PATH установлює шлях доступу до всіх каталогів, згаданих у рядках команд. Із кореневих каталогів дисків С і А можна здійснити запуск програм із розширенням.ЕХЕ, СОМ або.ВАТ. Можна, наприклад, запустити програму обробки тексту з кореневого каталога С:\, хоча відповідний файл запуску EDIT.EXE знаходиться в підкаталозі \NC. У цьому випадку записуваний файл розміщується в кореневому каталозі С:\ або в тому каталозі, звідки була запущена програма, якщо не було зазначено інше. Аналогічним способом можна, наприклад, запустити EDIT із будь-якого каталога диска А.

Рис. 4.3. Приклад файла AUTOEXEC.BAT, сумісного із зображеним на малюнку деревом каталогів у випадку, якщо використовуються кодові сторінки

Команди MODE активізують кодову сторінку 866: перша команда встановлює символи кодової сторінки 866 для дисплея, друга команда встановлює символи для принтера типу Proprinter фірми IBM.

По обидва боки знака рівності можна залишити пропуск. Усі дані, що визначаються з правої сторони знака рівності, можна взяти в дужки.

Команда MODE використовується тільки в тому випадку, якщо потрібно встановити кодову сторінку. Якщо необхідно використовувати кодові сторінки, відмінні від 437 або 850, то в команді KEYB варто встановити код клавіатури, який відповідає даній кодовій сторінці.

Якщо встановлення кодової сторінки не потрібно, з файла AUTOEXEC.BAT варто видалити команди MODE і NLSFLINC.

Команда NLSFUNC дозволяє використовувати кодові сторінки. Цей рядок необхідно видалити, якщо кодова сторінка не використовується.

Команда KEYB SU установлює клавіатуру відповідно до російського стандарту. Передбачається наявність файла KEYBOARD.SYS в операційній системі DOS, який розташований у підкаталозі \BIN. Команда PROMPT $p$g установлює формат символу готовності С:\>.

4.3. Керування пам'яттю

4.3.1. Деякі відомості про процесори

Процесор, який використовується у комп'ютері, визначає основні його характеристики. Процесор — це місце, де комп'ютер сприймає й опрацьовує інформацію. Процесор і оперативна пам'ять комп'ютера становлять мікросхеми, які знаходяться в системному блоці. Опрацьована процесором інформація надходить у нього з оперативної пам'яті і після опрацювання повертається в цю пам'ять. Крім базової оперативної пам'яті, якою забезпечуються всі комп'ютери, існує ще нарощена і розширена пам'ять. Для керування цією додатковою оперативною пам'яттю необхідні спеціальні програми.

Мікропроцесори можуть працювати в чотирьох режимах: реальному, захищеному, у режимі-386 і в VМ86-режимі. Перші два режими емулують роботу процесорів ранніх серій. Режим-386 використовує 32-розрядну адресацію, що дозволяє, зокрема, виконувати такі програми, як Windows. 8 М -режим може підтримувати одночасне виконання декількох програм. При роботі процесорів під керуванням DOS використовується реальний режим.

У перших персональних комп'ютерах використовувалися процесори типу 8088 і 8086. Ці процесори працювали в реальному режимі (real mode). У цьому режимі процесор може обслуговувати адресний простір, що не перевищує 1 Мб пам'яті.

У захищеному режимі процесор по-іншому сприймає команди доступу до пам'яті. У цьому режимі блок керування пам'яттю процесора підтримує процес сегментації оперативної пам'яті для захисту прикладних програм. У захищеному режимі мікропроцесор може керувати пам'яттю розміром до 4 Гбайт.

4.3.2. Типи пам'яті

Залежно від застосування фізичних адресів, різні області пам'яті мають різні назви. Нижче розглядаються типи пам'яті (рис. 4.4), які розрізняються операційною системою MS-DOS.

4.3.2.1. Базова пам'ять

Базова пам'ять (conventional memory) або оперативна пам'ять (RAM) є основним типом пам'яті і наявна у кожному комп'ютері. Усі програми, що працюють із DOS, можуть використовувати базову пам'ять розміром до 640 Кбайт. При інсталяції DOS до ранніх адрес цієї пам'яті записуються системні файли IO.SYS і MSDOS.SYS. Після цих файлів у базову пам'ять завантажуються файли CONFIG.SYS і AUTOEXEC.BAT, потім завантажується командний процесор DOS. Коли користувач уводить яку-небудь зовнішню команду DOS, відповідна програма завантажується на вільне місце в базовій пам'яті. Частина базової пам'яті, яка залишається вільною після завантаження всіх цих програм і файлів, може бути використана прикладними програмами користувача. Залишається 550—600 Кб вільної пам'яті.

4.3.2.2. Верхня пам'ять (UMA)

Ця область пам'яті розміщується в зоні 640 — 1024 Кб і має розмір 384 Кб. UMA є скороченням Upper memory area (область верхньої пам'яті). У цю область завантажувалася операційна система DOS після її створення. Тепер у цій області містяться системні дані, які належать до апаратної частини, копія BIOS та інші дані.

Деякі області верхньої пам'яті залишаються вільними навіть після запуску всіх драйверів пристроїв. Такі не використані ділянки цієї пам'яті називаються блоками верхньої пам'яті — UMB (Upper Memory Blocks). Як правило залишається кілька блоків UMB розміром 64Кб.

Верхня границя цієї області обмежена 1024 Кбайтами. Це пов'язано із тим, що перші мікропроцесори (8088 і 8086) могли здійснювати пряму адресацію до пам'яті розміром 1 Мб. Таке обмеження обумовлене використовуваною в той час адресною шиною, що була 20-розрядною і могла передавати 1 Мб різних адресів.

Рис. 4.4.Області пам'яті комп’ютера та їх використання

В операційній системі DOS є безліч команд і установок, які дозволяють ефективно використовувати верхню пам'ять, точніше UMB. Як уже зазначалося, у цій пам'яті є трохи UMB розміром 64 Кб і UMB меншого розміру. Одна зі сфер застосування UMB — виконання програм, які використовують розширену пам'ять EMS. В один блок UMB розміром 64 Кб, названий сторінковим кадром (page frame), що поділяється на чотири сторінки (page) по 16 Кб, копіюється необхідна для виконуваної програми сторінка з розширеної пам'яті. Обсяг доступної пам'яті в стандарті EMS (Expanded Memory Standard) може досягати 32 Мб.

Дата добавления: 2015-10-26