Пифагор Регийский Мальчик,вынимающий занозу ок.сер.5 в.до н.э. бр.рим.копия Capitoline museum

2. Архітектура і пластика пізньої класики.

У ІV ст. до н.е. настає епоха пізньої класики. Мистецтво помітно тяжіє до конкретності переживань і більшої характерності. В цей час політична могутність Афін похитнулась, підірвана довготривалою війною зі Спартою, яка закінчилась для Афін невигідним миром. Підсилились і внутрішні протиріччя полісу: він більше не був таким струнким, процвітаючим організмом, як у V столітті. Дух згуртованого громадянства і колективізму слабне, особисті емоції від’єднуються від суспільних, більш тривожною сприймається нестійкість буття. Місце духовної стійкості і бадьорої енергії займають драматизм, лірична споглядальність, меланхолія.

В архітектурі пізньої класики (410-350 рр. до н.е.), на відміну від ранньої і високої, немає “почуття міри”, виявляється потяг до грандіозного, зовні прекрасного. Було відбудовано після пожежі храм Артеміди, який вважався одним з чудес світу. Так само чудом можна назвати велетенську гробницю царя Мавсола у Галікарнасі, від якої і походить пізніша назва “мавзолей”. Вона увінчувалася колісницею з кіньми і була прикрашена 150-метровим фризом із зображенням битв греків з амазонками. Мавзолей поєднав у собі урочисту, східну пишність декору з витонченістю грецького іонічного ордера.

Будівлі ІУ ст. до н.е. наслідували принципи ордерної системи. Поряд з храмами велику розповсюдженість отримало будівництво театрів, які зазвичай влаштовувались під відкритим небом.

У ІV ст. до н.е. споруджено знаменитий театр в Епідаврі (архітектор Поліклет), на кам’яних лавах якого могли сидіти 10 тисяч глядачів. По схилу пагорбу вирубувались місця для глядачів (було 52 ряди лав), що обрамлювали напівкруглу орхестру – площадку, на якій виступав хор. Чудова акустика давала змогу розрізнити кожний звук з останнього ряду, віддаленого від орхестри на 60 м по горизонталі і на 23 м по вертикалі (на такому підвищенні розміщувався останній ряд).

Поліклет Молодший. Амфітеатр в Епідаврі. 4 ст. до н.е.

З'являлись споруди, присвячені возвеличенню окремої особи або монарха-самодержця. Так, на честь перемоги на змаганнях хору, який отримав субсидії від багатого афінянина Лісікрата, в Афінах був споруджений тому пам'ятник (334 р. до н.е.).

Галікарнаський мавзолей — надгробний пам’ятник карійського правителя Мавсола, споруджений в сер. IV ст. до н. е. за наказом його дружини Артемісії II в Галікарнасі (суч. Бодрум, Туреччина), одне з античних чудес світу.

Спорудження мавзолею розпочалось ще до смерті Мавсола в 353 р. до н.е. Для проектування Мавзолею вона запросила грецьких архітекторів Сатира і Піфея, і найбільш прославлених скульпторів того часу — Леохара, Скопаса (роботи котрого прикрашали також і другий Храм Артеміди в Ефесі), Бріаксіда і Тимофія.

.

Галікарнаський мавзолей. Реконструкція. Пам’ятник Мавсолу.

Мавзолей простояв 19 століть. В XIII ст. він впав від сильного землетрусу, а в 1522 р. його рештки були розібрані рицарями-іоаннітами на будівництво фортеці св. Петра.

Дата добавления: 2015-10-24