Загальна характеристика.

Вищої точки економічного, політичного і культурного підйому Греція досягла у середині V ст. до н.е. після перемоги, отриманої союзом грецьких міст під керівництвом Перикла над могутньою персидською державою.

Афіни зайняли провідне місце в цьому союзі, Афінам же належала і роль головного культурного центру, котрий вони зберегли надовго. Суспільний устрій Афін у V ст. до н.е. – взірець грецької демократії для обраних. Все чоловіче населення Афін, за винятком рабів (що складали приблизно половину населення) являло колектив рівноправних громадян, “спільноту рівних”. Всі вони користувались виборчим правом і могли бути обраними на будь-яку державну посаду. Раби не користувались ніякими громадянськими правами. Жінки були усунені від громадських справ, але незаміжні жінки – гетери, що вели вільний спосіб життя, -- мали немалий вплив і на політику, і на мистецтво. Поряд з працею рабів був розповсюджена вільна праця ремісників і хліборобів. Серед професій, що утримувались державою, були теслі, скульптори, мідники, муляри, золотих справ майстри, живописці, карбувальники, мореплавці, керманичі, ті, що займались перевезеннями, каретники, кожум’яки, ткачі, шляхові робітники, шахтарі тощо. Як бачимо, значне місце належало художнім професіям. Їхні представники користувались пошаною як вправні майстри своєї справи.

Афінське суспільство відрізнялось демократичною простотою смаків і уподобань. Перикл, що правив в цей час Афінами, казав: “Ми любимо красу без примхливості і мудрість без розніженості”. А ще раніше реформатор Солон так визначив життєвий принцип еллінів “нічого зайвого”.

Кресилай. Перикл. Vст. до н.е. Мармурова римська копія. Пергамон-музей, Берлін.

Один за одним в цей час виростають в грецьких містах прекрасні храми, мармурові і бронзові статуї прикрашають святилища, портики і громадські споруди.

В архітектурі грецької класики розвивався той самий тип храму-периптеру, переважно доричного ордера. Але він став стрункішим, більш гармонійним, пропорції його набули більшої логіки і простоти. Була визначена кількість колон: по довгій стороні вдвічі більше, ніж по короткій, плюс одна (наприклад, 13:6).

Грецька пластика – найбільш цінований вид античного мистецтва, у період класики набуває сталих форм. Появі класичного ідеалу передує тривала та складна еволюція так званого символічного мистецтва. Головна мета символічного зображення – нагадати ті фігури, які втілювалися у скульптурі. Такою є скульптура ранньої архаїки.

Архаїчна скульптура народилась на стадіонах, у гімнасіях, на олімпіадах. Переможців Олімпійських ігор всенародно прославляли, на їх честь споруджували статуї. Оскільки на змаганнях юнаки виступали оголеними, той виникали зображення -- куроси, які довго називались архаїчними аполлонами: підкреслена атлетична будова, очі широко розплющені, кутки губ трохи підняті. Часом такі статуї сягали трьох метрів заввишки і нагадували давньоєгипетські, але відрізнялися такими рисами, як відкритість людини перед світом, життєрадісність, що виражало гуманістичну ідею грецького мистецтва.

Куроси присвячувалися богам, ставилися на майданах. Як матеріал використовували камінь, дерево, мармур, теракоту, а з ІІ половини VІ ст. до н.е. – бронзу.

Жіночі постаті зображали задрапованими. Вони називалися корами (від грец. kora -- діва). Найчастіше в них поставали жриці богині Афіни. Кори мали широко розплющені очі, “архаїчну”, слабо виражену усмішку (трохи підняті кутики губ).

Статуя куроса. VI в. до н. э. Кора. Кінець 6 ст. до н.е.

Національний музей, Афіни. Мармур. Висота – 0,55 м.

Дата добавления: 2015-10-24