Ерехтейон. Сучасний вигляд.

Ерехтейон за контрастом з простим і строгим Парфеноном здається майже химерним. Кожен з його чотирьох фасадів оформлений інакше. На західному фасаді шість тонких, іонічних півколон стоять на високому цоколі.

Західний фасад.

Ерехтейон. Вигляд з південного сходу. Б. 420—406 рр. до н. е. Ерехтейон. Північний портик/

Північний портик видається далеко вперед, так, що його видно в профіль одночасно із західним; його колони стоять прямо на землі. Довга південна стіна храму, гладка, складена з мармурових квадратів, слугує фоном для маленького, зсунутого до заходу портика каріатид, де роль колон виконують жіночі фігури.

І, нарешті, східний фасад – портик звичайного типу, з колонами на трьохступінчастому постаменті.

Таким чином, різні типи вирішення іонічного портика об’єднуються в Ерехтейоні у своєрідне ціле.

Нове в ньому – каріатиди, жіночі фігури, які підтримують на одному з портиків замість іонічних колон перекриття храму. Ерехтейон будували в період боротьби між Афінською державою і Пелопоннеським союзом на чолі зі Спартою, яка дістала в історії назву Пелопоннеської війни.

Історія Парфенону трагічна. За часів середньовіччя він був перетворений у християнську церкву, потім використовувався як пороховий склад. У ХVІІ ст. при облозі Акрополя венеціанцями у Парфенон влучило ядро, і він був зруйнований.

Ерехтейон. Портик з каріатидами. Афінський Акрополь. V ст. до н.е.

Грецький храм. Реконструкція.

1 – стилобат; 2 – стереобат; 3 – стовбур колони;

4 – капітель колони; 5 – архітрав; 6 – метопа;

7 – фриз; 8 – карниз; 9 – тригліф; 10 – фронтон.

3). Афінський Акрополь. Скульптура.

Апофеозом ходи по Акрополю було входження до головного вівтаря Афіни. Над східним входом у Парфенон, де вміщувався вівтар, скульптурна група фронтону зображувала міф про народження Афіни з голови Зевса. Ця сцена трактувалась Фідієм як грандіозна космічна подія: її спостерігають божества сонця і місяця і богині долі – Мойри. Прекрасна група Мойр відносно добре збереглась. Всі фігури були вирішені як круглі статуї, а не рельєфи, хоч розташовувались на пласкому фоні фронтону. Відкривались двері східного входу, і сонячне світло, проникаючи у напівтемряву храму, освітлював велику 13-метрову статую Афіни Парфенос, Афіни-Діви.

Афіна з Варвакіона. Римська мармурова копія з Христо-елефантинної статуї Афіни Парфенос Фідія. 438 р. до н.е.

Варіанти статуї. Реконструкція.

Всі частини тіла, які були відкриті (обличчя, руки), а також маска Медузи Горгони на грудях покривались найтоншими пластинками зі слонової кістки, решта постаті та зброя – пластинами із золота.[Така техніка отримала назву хрисо-елефантинної (від. грец. хризо – золото і елефантос -- слон). Цікаво, що ця статуя Афіни виконувала не лише роль божества, а й свого роду сховище державної казни, оскільки містила майже все золото (за свідченням давніх письменників на статую пішло біля тисячі двохсот кілограмів золота), що належало полісу.] Очі богині були виконані з коштовного каміння. Такою її описав у стародавньому путівнику Павсаній. Афіна була в убранні із зображеними на ньому сфінксами та крилатими кіньми. Правою рукою вона спиралась на колонку, в руці тримала двометрову крилату богиню Ніке.

У лівій руці Афіна тримала круглий щит, вкритий рельєфами, що зображували боротьбу з амазонками; одному з воїнів Фідій надав подібність з Периклом, а в іншому зобразив свій автопортрет (цей необачний вчинок пізніше йому пригадають і він буде за це покараний).

Крім вже згаданих Акрополь був населений ще багатьма скульптурами, ніби мармуровий Олімп.

На метопах Парфенону розгортались героїчні сцени – битви богів з гігантами, лапіфів з кентаврами.

Битва кентаврів з лапіфами. Одна з метоп Парфенона. Vст. до н.е. Афінський Акрополь.

Фідій та його учні. Боротьба лапіфа з кентавром. Метопи Парфенону. Мармур. Лондон. Британський музей.

Дата добавления: 2015-10-24